Рішення № 141030418, 29.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 жовтня 2026 р. Справа № 120/15299/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування

про: визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 17 червня 2022 року до 20 травня 2023 року, перерахованого на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №120/7959/25;

- зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 17 червня 2022 року до 20 травня 2023 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, за весь період невиплати по день фактичної виплати 16 вересня 2026 року.

Ухвалою від 08.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Також витребувано помісячний розрахунок сум перерахунку грошового забезпечення, документи про їх виплату та відомості щодо компенсації втрати частини доходів.

Позивач подав заяву про зміну предмета та підстав позову, сформовану в системі "Електронний суд" 17.10.2026 та отриману відповідачем 19.10.2026. В остаточній редакції просить:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 17.06.2022 до 20.05.2023, перерахованого на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2026 у справі №120/7959/25;

- зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 17.06.2022 до 20.05.2023 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, за весь період невиплати по день фактичної виплати 16.09.2026.

За частиною першою статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову в установлені цією нормою строки. Водночас зміст поданої заяви свідчить про конкретизацію первісних вимог: позивач визначив кінцеву дату затримки та уточнив, що компенсація нараховується на грошове забезпечення, перераховане за рішенням суду. Обставини виплати заборгованості 16.09.2026 були наведені й у первісному позові. Отже, одночасної зміни предмета та підстав позову не відбулося. Суд ураховує заяву та вирішує спір у межах остаточно сформульованих вимог, заперечення щодо яких відповідач виклав у відзиві.

Позов обґрунтовано тим, що заборгованість із грошового забезпечення за період з 17.06.2022 до 20.05.2023 виплачена лише 16.09.2026 на виконання рішення суду. Відповідач не нарахував і не виплатив компенсацію втрати частини доходів, хоча мав здійснити її виплату у вересні 2026 року разом із погашенням заборгованості.

Відповідач 22.10.2026 надіслав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Вважає виплату на виконання рішення суду разовим доходом, на який не поширюються Закон №2050-III та Порядок №159. Зазначає, що спірні суми раніше не були нараховані, а тому вина відповідача в їх невиплаті відсутня. Також посилається на положення статей 116, 117 КЗпП України та повноваження державних органів щодо визначення розмірів грошового забезпечення.

Дослідивши матеріали справи та доводи учасників, суд установив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , фінансове забезпечення якої здійснювала 46 комендатура охорони та обслуговування. Відповідач підтверджує, що проводив нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 06.10.2023 №276 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з призначенням на посаду у Військовій частині НОМЕР_3 . Отже, виключення зі списків було пов`язане з переведенням до іншої військової частини.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2026 у справі №120/7959/25, яке набрало законної сили 02.06.2026, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 17.06.2022 до 20.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного календарного року та зобов`язано провести перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення 16.09.2026 на картковий рахунок позивача зараховано 148325,49 грн. Дата та сума виплати підтверджуються випискою за рахунком. У відзиві відповідач також підтверджує проведення перерахунку та виплати на виконання рішення у справі №120/7959/25.

Компенсацію втрати частини доходів при погашенні заборгованості відповідач не нарахував та не виплатив. Позивач звертався щодо її виплати 17.09.2026 та повторно 08.10.2026, проте компенсацію не отримав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Спір стосується компенсації за несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення, порядок якої безпосередньо визначений Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі Порядок №159).

За статтями 1, 2 Закону №2050-III компенсація здійснюється в разі затримки виплати доходів на один і більше календарних місяців. До таких доходів належить, зокрема, грошове забезпечення, яке не має разового характеру. Відповідно до статті 4 компенсація підлягає виплаті у тому ж місяці, в якому погашається заборгованість за відповідний місяць.

Стаття 3 Закону №2050-III та пункт 4 Порядку №159 передбачають помісячне обчислення компенсації з урахуванням невиплаченого доходу після утримання податків і обов`язкових платежів та приросту індексу споживчих цін за час затримки. Індекс місяця, за який належить дохід, до розрахунку не включається.

Застосування цих положень не залежить від того, чи нараховано належний дохід своєчасно, чи його розмір визначено пізніше на виконання судового рішення. Рішення суду підтверджує обов`язок виплатити належне грошове забезпечення, а його виконання не змінює правової природи відповідних сум.

У постанові від 02.07.2026 у справі №420/17627/24 Верховний Суд зазначив, що право на компенсацію не залежить від попереднього нарахування доходу, а компенсаційний період визначається з моменту фактичного порушення строку виплати до дня погашення заборгованості включно. Набрання законної сили рішенням про виплату доходу не є початковою датою цього періоду. Зазначений висновок суд ураховує відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Рішенням від 22.04.2026 у справі №120/7959/25 вже встановлено неналежне обчислення грошового забезпечення позивача за період з 17.06.2022 до 20.05.2023. За частиною четвертою статті 78 КАС України встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, обставини за участю тих самих осіб повторному доказуванню не підлягають. Тому доводи відповідача про відсутність обов`язку виплатити різницю грошового забезпечення до ухвалення судового рішення є необґрунтованими.

Перерахування заборгованості однією сумою не перетворює щомісячне грошове забезпечення на разову виплату. Для застосування Закону №2050-III визначальним є характер доходу, строк виплати якого порушено, а не кількість платежів, якими погашено заборгованість. Отже, нарахування та виплата коштів на виконання рішення суду не усувають права позивача на компенсацію.

Суд зазначає, що посилання відповідача на статті 116, 117 КЗпП України не спростовує позовних вимог, оскільки позивач не заявляє вимоги про середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Компенсація за Законом №2050-III відшкодовує інфляційне знецінення доходу та має інші підстави й порядок обчислення. Її виплата не залежить від звільнення особи з військової служби.

Виплативши заборгованість 16.09.2026, відповідач був зобов`язаний у вересні 2026 року нарахувати та виплатити відповідну компенсацію. Визначення її розміру за Законом №2050-III і Порядком №159 є обов`язком органу, який здійснив виплату доходу, та не передбачає вирішення питання про доцільність такої компенсації.

Період нарахування компенсації для кожної щомісячної суми визначається окремо з урахуванням строку її належної виплати та фактичного погашення заборгованості 16.09.2026. Тому розрахунок має бути проведений помісячно за правилами Порядку №159, а не шляхом застосування одного показника інфляції до загальної суми зарахованих коштів.

Предметом розгляду є невиконання обов`язку щодо компенсації втрати частини доходів, який належало виконати при погашенні заборгованості. Вимога не спрямована на повторний перерахунок грошового забезпечення, визначений попереднім рішенням суду. Нарахування компенсації за весь час затримки до 16.09.2026 є належним способом поновлення порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд ураховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Оскільки докази понесення інших судових витрат у матеріалах справи відсутні, підстав для їх розподілу відповідно до статті 139 КАС України немає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 17.06.2022 до 20.05.2023, перерахованого на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2026 у справі №120/7959/25 та виплаченого 16.09.2026.

Зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 17.06.2022 до 20.05.2023, перерахованого на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2026 у справі №120/7959/25, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, за весь період затримки виплати кожної щомісячної суми грошового забезпечення по день фактичної виплати 16.09.2026 включно.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: 46 комендатура охорони та обслуговування ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ: 26621649)

Суддя Аляб`єв Ігор Геннадійович