Ухвала суду № 141030073, 28.10.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/10755/25

Провадження № 2/487/2902/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 м.Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Плигань І.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві клопотання представника відповідача адвоката Плигань Ірини Юріївни про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2026 року відповідно до ухвали Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.03.2026 року, яка постановою Миколаївського апеляційного суду від 29.04.2026 року змінена, до Заводського районного суду м.Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до позовної заяви позивач просила стягнути з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на свою користь 30000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої невиконанням рішення суду про виключення заборгованості за газопостачання з її особового рахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2025 року у справі №490/2988/25, яке вступило в силу 03.11.2025, позов ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожитий природний газ за о/р НОМЕР_1 , задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованість за поставлений природний газ за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 628,59 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 39,05 грн. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про зобов`язання вчинити дії, задоволено в повному обсязі. Зобов`язано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 (ЕІС-код 56ХМ24А53406548Y) по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість у сумі 48105,53 грн.

З метою виконання рішення суду позивачем 08.10.2025 року було сплачено на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 628,59 грн. заборгованість за поставлений природний газ та 13.10.2025 року судовий збір у сумі 39,05 грн.

11.11.2025 року позивачем направлена заява до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо виключення з о/р заборгованості. Натомість ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відмовляється виконувати рішення суду в частині виключення з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованості у сумі 48105,53 грн. Після отримання заяви позивача про виконання рішення суду ТОВ «ГК «Нафтогаз України» вирішив направити апеляційну скаргу з пропуском термінів на оскарження без поважних на те причин. Подання апеляційної скарги після вимоги про виконання рішення свідчить про недобросовісну поведінку. В апеляційні скарзі представник ТОВ «ГК «Нафтогаз України» повідомив, що він не збирається виконувати рішення суду першої інстанції (поки не відбудеться перерахунок на платформі Оператора ГРМ), що є неприпустимим.

Рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Такі заяви свідчать про неповагу до суду та зловживання процесуальними правами.

Ухвалами апеляційного суду від 27.11.2025 року та 12.12.2025 року причини пропуску визнані не поважними та в апеляційному оскарженні відмовлено.

11.12.2025 року позивачем повторно направлена заява до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо виключення з о/р НОМЕР_1 заборгованості. Станом на 21.12.2025 року ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» так і не виконано рішення суду. На неодноразові звернення до Центру обслуговування споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» оператором повідомлено позивача про те, що її звернення зафіксовано та їй зателефонують в порядку черги. Але протягом місяця ніхто з представників ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не телефонує.

З метою вирішення цього питання, позивач змушена була додатково звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та адвокатів за консультаціями, готувати позовну заяву та інші докази. Отже, відповідні дії ТОВ «ГК «Нафтогаз України» носять умисний характер.

З метою оскарження відповідних дій ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у справі №490/2988/25 про стягнення заборгованості позивач також приходилося звертатися до адвокатів за консультаціями, з метою збирання доказів робити запити до ЦНАП, НКРЕКП та інших інстанцій, вивчати нормативну документацію з приводу газопостачання, готувати зустрічний позов про виключення з обліку по особовому рахунку цієї заборгованості, відзив на позовну заява, різні клопотання, відвідувати неодноразові засідання та інше.

Вказаними діями ТОВ «ГК «Нафтогаз України» позивачу завдано як матеріальної та моральної шкоди, був порушений звичайний устрій її життя, що призводило до необхідності докладання додаткових зусиль для захисту своїх прав у суді. Додатковим негативним моментом, що впливає на психічний стан позивача, є щоденні телефонні автоматичні дзвінки від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з необхідністю сплатити заборгованість за постачання природного газу, а також надсилаються відповідні повідомлення на електрону пошту, VIBER, sms-повідомлення, навіть після відмови в апеляційному оскарженні.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що розмір завданої їй моральної шкоди в сумі 30000 грн. є обґрунтованим.

Зазначені обставини слугували підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 05.01.2026 року цивільну справу передано на розгляд Заводському районному суду міста Миколаєва, за зареєстрованим місцем проживання позивачки за альтернативною підсудністю, за захистом прав споживача.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 19.02.2026 року справу за повернуто на розгляд Центрального районного суду міста Миколаєва за виключною підсудністю.

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 26.03.2026 року цивільну справу передано на розгляд Шевченківського районного суду міста Києва за підсудністю, за місцем знаходження відповідача.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29.04.2026 року Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 26.03.2026 року в частині визначення суду для розгляду справи за підсудністю змінено, зазначивши про направлення цивільної справи на розгляд за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.05.2026 року прийнято до розгляду та відкрито у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.06.2026 року представник відповідача Плигань І.Ю. шляхом формування у системі «Електронний суд» надала до суду заяву, в якій просила закрити провадження у справі. Заяву обґрунтувала тим, що станом на день подання цієї заяви, з урахуванням проведених Оператором ГРМ корегувань по особовому рахунку № НОМЕР_1 (ЕІС-код 56ХМ24А53406548Y) заборгованість/переплата не обліковується. Враховуючи наведене, викладені фактичні обставини у справі свідчать про відсутність предмета спору у справі №490/10755/25.

04.07.2026 року позивач ОСОБА_1 шляхом формування у системі «Електронний суд» подала до суду заяву, в якій заперечувала проти закриття провадження у справі.

Зазначала, що надані відповідачем докази повністю спростовують факт відсутності заборгованості. Аналіз наданої відповідачем роздруківки фінансового стану по особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на 29.06.2026 року викриває очевидну невідповідність та невиконання рішення суду. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2025 року у справі №490/2988/25 було чітко зобов`язано відповідача виключити з обліку заборгованість у сумі 48105,53 грн. Проте, як вбачається з наданої відповідачем роздруківки, у травні 2026 року ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснило виключення заборгованості лише у сумі 46244,89 грн. У цій же фінансовій роздруківці чітко відображено залишок заборгованості (до сплати) у розмірі 2489,24 грн. Таким чином, твердження представника Відповідача про те, що заборгованість не обліковується, є відвертою неправдою. Навіть станом на 29.06.2026 року відповідач не виконав у повному обсязі судове рішення та продовжує безпідставно відображати борги за моїм рахунком, чим наочно підтверджує триваючий характер заподіяння мені моральної шкоди.

Крім того, предметом спору у цій справі є вимога про стягнення грошових коштів на відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу тривалими неправомірними діями відповідача. Відповідач помилково вважає предметом даного спору сам факт наявності чи відсутності цифр у графі «заборгованість» у його білінговій системі. Наголосила, що між нею та ТОВ «ГК «Нафтогаз України» залишилося ключове неврегульоване матеріальне питання виплата компенсації за моральні страждання. Як зазначено у чистій судовій практиці Верховного Суду, добровільне або примусове виконання основного зобов`язання (чи виправлення помилки) після відкриття провадження не свідчить про відсутність спору щодо похідних вимог чи вимог про відшкодування шкоди, якщо відповідач добровільно цю шкоду не компенсував. Предмет спору (вимога про стягнення моральної шкоди) існував як на момент подання позову, так і продовжує існувати на сьогодні, оскільки грошові кошти відповідачем добровільно позивачу не сплачені не були.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Плигань І.Ю. клопотання про закриття провадження у справі підтримала та просила задовольнити. Зазначала, що позивач обґрунтовує заподіяння моральної шкоди невиконанням рішення суду, проте відповідне рішення було виконано в повному обсязі, а тому відсутні підстави вважати порушеним будь-яке право позивача відповідачем.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечувала. Посилалась на штучне затягування виконання судового рішення. Зазначала, що рішення суду набрало законної сили у листопаді 2025 року, проте відповідачем його частково виконано лише у травні 2026 року.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, заслухавши думки учасників справ, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, доходить наступного.

Підстави для закриття провадження у цивільній справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення.

Предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №13/51-04 (провадження №12-67гс19) прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Верховний Суд у постанові від 20.09.2021 року (справа №638/3792/20) зазначив, що підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» у контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібний висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 15.11.2023 року у справі №522/3680/22, від 07.02.2024 року у справі №204/3106/22, від 05.02.2025 року у справі №211/7338/23, та від 20.02.2026 року у справі №175/1836/21.

Предметом позову у цій справі є не покладення обов`язку на відповідача виконати судове рішення, яке набрало законної сили, а відшкодування моральної шкоди завданої його невиконанням, а тому посилання представника відповідача на відсутність предмета спору у зв`язку із повним виконанням рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2025 року, оскільки натепер по особовому рахунку № НОМЕР_1 (ЕІС-код 56ХМ24А53406548Y) заборгованість/переплата не обліковується, є безпідставними.

Отже, з урахуванням того, що предмет спору на час розгляду справи у суді не припинився та між сторонами наявний спір щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, суд доходить висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Керуючись ч.1 ст. 255, ст. ст. 260, 261, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача адвоката Плигань Ірини Юріївни про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 29.10.2026 року.

Головуючий суддя: І.О. Притуляк