Ухвала суду № 14102970, 17.02.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

17.02.2011 Справа № 10/53-8/53

за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_2

до 1)Відкритого акціонерного товариства "Павлівське", вул.Артема,69, смт.Артемівка, Чутівський район, Полтавська область

2)ОСОБА_2, АДРЕСА_1

3)Щербанівська сільська рада, вул.Центральна, 2, с.Щербані, Полтавський район

про 1.Виключення нежитлових приміщень для мийки автомобілів в АДРЕСА_3, з ліквідаційної маси ВАТ "Павлівське";

2.Визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане ВАТ "Павлівське" Щербанівською сільською радою Полтавського району 08.01.2009р.;

3.Визнання недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна від 29.05.2009 року, укладений між ВАТ "Павлівське" та ОСОБА_2, а саме, приміщення для мийки автомобілів, що знаходяться в АДРЕСА_3. Сторони повернути в первісний стан;

що пов"язаний зі справою №10/53-8/53

по заяві Дочірнього підприємства ХСУ "Котломонтаж №504" Закритого акціонерного товариства "Промтехмонтаж-1", м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Павлівське", вул.Артема, 69, с.Артемівка, Чутівський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13953115

про визнання банкрутом

Суддя Паламарчук В.В.

Представники сторін 10.02.2011р.:

від позивача: ОСОБА_3 дов.№315246 від 23.08.2010р.

від 1) відповідача: Борових І.А.

від 2) відповідача: не з"явився

від 3) відповідача: не з"явився

Представники сторін 17.02.2011р.:

від позивача: не з"явився

від 1) відповідача: Борових І.А.

від 2) відповідача: ОСОБА_2. паспорт НОМЕР_1 від 30.05.1996р.

від 3) відповідача: не з"явився

Ухвала виноситься в умовах перерви, оголошеної в судовому засіданні 10.02.2011р. згідно ст.77 ГПК України.

Розглядається заява ОСОБА_1., м.Полтава в редакції уточнень до заяви про виключення майна із ліквідаційної маси та визнання правочину недійсним, де просить:

1.Виключити нежитлові приміщення для мийки автомобілів в АДРЕСА_3, з ліквідаційної маси ВАТ "Павлівське";

2.Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ВАТ "Павлівське" Щербанівською сільською радою Полтавського району 08.01.2009р.;

3.Визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна від 29.05.2009 року, укладений між ВАТ "Павлівське" та ОСОБА_2, а саме, приміщення для мийки автомобілів, що знаходяться в АДРЕСА_3. Сторони повернути в первісний стан.

17.02.2011р. ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв"язку з його особистою хворобою та відрядженням його представника. Відповідно до п.5 ст.28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. З огляду на те, що чинним законодавством не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками сторін і третіх осіб та враховуючи, що чергове відкладення розгляду справи лише затягує розгляд заяви по суті, вищезгадане клопотання ОСОБА_1. судом відхиляється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд, встановив:

30.06.2010р. до господарського суду Полтавської області ОСОБА_1 була подана позовна заява про: 1) визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане ВАТ "Павлівське" Щербанівською сільською радою 08.01.2009 р.;

2)визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.05.2009р., укладеного між ВАТ "Павлівське" та ОСОБА_2, а саме, гаража на 1 машину, що знаходиться в АДРЕСА_3 Повернути сторони в первісний стан;

3)витребування у Щербанівської сільської ради копії рішення від 08.01.2009р. про видачу свідоцтва на право власності на нерухоме майно ВАТ "Павлівське" та документи, на підставі яких було винесено вищевказане рішення.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.07.2010р. у прийнятті позовної заяви було відмовлено на підставі п.1 ст.62 ГПК України, з огляду на те, що позов подано фізичною особою, а один з відповідачів є також фізична особа. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.08.2010р. апеляційну скаргу ОСОБА_1. на вищевказану ухвалу залишено без задоволення, а ухвалу - без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2010р. касаційну скаргу ОСОБА_1. задоволено, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.08.2010р. та ухвалу господарського суду Полтавської області від 05.07.2010р. скасовано, матеріали направлені до господарського суду для розгляду по суті. Постанова Вищого господарського суду від 02.11.2010р. вмотивована тим, що визнання угод недійсними здійснюється в межах провадження справи про банкрутство після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і процесуально оформлюється у вигляді ухвали. Позовне провадження про визнання угод недійсними не порушується.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.12.2010р. прийнято заяву ОСОБА_1. до розгляду та зобов'язано його привести свою заяву у відповідність до постанови Вищого господарського суду України від 02.11.2010р.

На виконання ухвал господарського суду від 09.12.2010р. та від 23.12.2010р. ОСОБА_1 надав уточнення до заяви про виключення майна із ліквідаційної маси та визнання правочину недійсним, де просить:

1.Виключити нежитлові приміщення для мийки автомобілів в АДРЕСА_3, з ліквідаційної маси ВАТ "Павлівське";

2.Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ВАТ "Павлівське" Щербанівською сільською радою Полтавського району 08.01.2009р.;

3.Визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна від 29.05.2009 року, укладений між ВАТ "Павлівське" та ОСОБА_2, а саме, приміщення для мийки автомобілів, що знаходяться в АДРЕСА_3. Сторони повернути в первісний стан;

4.Витребувати у Щербанівської сільради Полтавського району копії рішень від 08.01.2009 р. про видачу свідоцтва на право власності на нерухоме майно ВАТ "Павлівське" та документи, на підставі яких були винесені вищевказані рішення.

18.01.2011р. та 10.02.2011р. до суду надійшов відзив від ліквідатора ВАТ "Павлівське" Борових І.А., в якому він просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1. з підстав, викладених у відзиві.

Суд, розглянувши та дослідивши представлені докази в їх сукупності приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1. є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не можуть бути задоволені, з огляду на наступне.

Ст. 1 ГПК України передбачає, що у випадках передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатись фізичні особи, що не є субєктами підприємницької діяльності. Пунктом 4 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі іменується - Закон) передбачено, що дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси. Таким чином, Закон передбачає підставу для звернення фізичних осіб до господарського суду, а саме оскарження правомірності віднесення спірного нерухомого майна до ліквідаційної маси. Позивач звернувся з іншими вимогами, до господарського суду, які не підсудні господарській юрисдикції, невірно вибравши спосіб захисту порушеного права (даної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 11.01.2011 року по справі № 847/9-18.).

Стаття 26 Закону передбачає, що до ліквідаційної маси відносяться усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Таким чином, після оголошення процедури ліквідації 14.04.2009 року арбітражним керуючим - ліквідатором ВАТ «Павлівське»на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 17.02.2009 року Щербанівською сільською радою (рішення виконавчого комітету сільської ради № 3 від 06.02.2009 року) правомірно віднесено спірне нерухоме майно до ліквідаційної маси банкрута, при цьому, заперечень та майнових претензій з боку заявника здійснено не було. Окрім того, про визнання боржника банкрутом було розміщено оголошення в газеті «Голос України»№76-77 за 28.04.2009 рік.

Статтею 25 Закону передбачено повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії, а саме: ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; ... реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Пункт 4 вищезазначеної статті Закону зазначає, що дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

З дня підписання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, а саме з 29.05.2009 року, що був укладений між ВАТ "Павлівське" та ОСОБА_2 з дотриманням вимог цивільного законодавства та відповідно до порядку продажу в процедурі ліквідації, передбаченого Законом спірне нерухоме майно не знаходиться в ліквідаційній масі банкрута, а належить іншій фізичній особі. З викладеного слідує висновок, що з 29.05.2009 року заявник втратив право звернення до господарського суду з даного питання, адже спірне майно відсутнє в ліквідаційній масі банкрута.

Заявник вказує на те, що за ним згідно з рішенням Постійно діючого третейського суду при Центральній універсальній біржі від 26.12.2007 року визнано право власності на приміщення мийки для автомобілів площею 162 кв.м. та нежитлові приміщення з пяти автомобільних боксів №№ 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 139,8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4. При тому, що заявник просить виключити майно із ліквідаційної маси за адресою: АДРЕСА_3

Крім цього, посилання заявника на Рішення Постійно діючого третейського суду при Центральній універсальній біржі від 26.12.2007 року є безпідставним, оскільки саме Рішення Постійно діючого третейського суду 26.12.2007 року не являється належним доказом того, що ОСОБА_1 є власником спірного майна. Відповідно з частиною 10 ст. 38 Закону України «Про Третейські суди»«обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов'язковому доказуванню при розгляді цивільних, господарських та інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини». Інших доказів, на підтвердження права власності заявника на спірне майно суду не представлено.

У матеріалах справи знаходиться рішення Постійно діючого третейського суду при центральній універсальній біржі від 29.12.2006 року по справі №37/12/06/1П відповідно до якого, відчуження нерухомого майна було проведене Агрофірмою ім. Т.Г. Шевченко ДП ВАТ «Павлівське». Беручи до уваги, що за даними Бюро технічної інвентаризації Агрофірма імені Т.Г. Шевченко ДП Відкритого акціонерного товариства «Павлівське»ніколи не була власником спірного нерухомого майна по АДРЕСА_4, та АДРЕСА_3, а також відсутні будь-які правочини та рішення судів, що визнавали право власності за Агрофірмою імені Т.Г. Шевченко ДП ВАТ «Павлівське»на таке майно, а тому, вимоги заявника є безпідставними та такими, що не повязані з правом власності на спірне майно за ВАТ «Павлівське».

У заяві ОСОБА_1 посилається на рішення господарського суду Полтавської області №8/64 за яким право власності на нерухоме майно у АДРЕСА_4 визнано за ВАТ «Павлівське»; право власності на приміщення гаражів або приміщення мийки для автомобілів, автомобільних боксів не визнавалося. При цьому, заявник не надав доказів, того, що існує інше нерухоме майно за адресою АДРЕСА_4, яке не належить ВАТ «Павлівське».

Заявник також безпідставно зазначає, що 06.02.2009 року спірному нерухомому майну присвоюється нова адреса та в рішенні Щербанівської сільської ради зазначено «присвоїти юридичні адреси обєктам, які знаходяться на балансі ВАТ «Павлівське»: гараж на 5 машин АДРЕСА_4, гараж на 1 машину АДРЕСА_3». При судовому дослідженні зазначеного рішення, судом встановлено, що в рішенні лише зазначається про присвоєння юридичної адреси нерухомим обєктам, які знаходяться на балансі ВАТ "Павлівське". Таким чином, заявник бездоказово зазначає, що нерухомим обєктам по АДРЕСА_4 (парна сторона вулиці) присвоєно нову адресу по АДРЕСА_4 та вул.АДРЕСА_3 (непарна сторона вулиці) та що це одні й ті ж самі приміщення.

При цьому, слід зазначити, що мийка автомобілів по вул. АДРЕСА_3 в с. Щербані Полтавського району належали ВАТ «Павлівське»на праві власності й таке право власності було зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства і ніким не було оспорено. Отже, ВАТ «Павлівське»є належним продавцем зазначеного майна, а тому, відсутні правові підстави для задоволення заяви та визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.05.2009 року, укладеного між ВАТ «Павлівське»та ОСОБА_2, недійсним.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29.05.2009 року був укладений з дотриманням вимог цивільного законодавства та відповідно до порядку продажу в процедурі ліквідації на біржових торгах (Протокол № 36 від 28.05.2009 року), передбаченого Законом, а тому, відсутні будь-які законні підстави для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження своїх вимог, які б давали підстави їх задовольнити, а тому заява ОСОБА_1. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 38 Закону України «Про Третейські суди», ст. 26 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом»ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заява ОСОБА_1 - не підлягає задоволенню.

2.Копію ухвали направити сторонам по справі.

Суддя Паламарчук В.В.