Рішення № 141029000, 06.10.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/287/26

Провадження №2-о/132/65/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"06" жовтня 2026 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Павленко І.В.,

присяжних Дудар Л.С., Зорі Д.Л.,

за участі секретаря судових засідань Олійник Т.В.,

сторони судового провадження:

представник заявника адвокат Шиманська В.В.,

представник особи, стосовно якої

розглядається справа про визнання

фізичної особи недієздатною, встановлення

опіки та призначення опікуна адвокат Варчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Калинівської міської ради Вінницької області, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,-

ВСТАНОВИВ:

27.01.2026 до Калинівського районного суду Вінницької області із вказаною заявою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, встановити над ним опіку та призначити ОСОБА_1 опікуном над ним. В обґрунтування цих вимог зазначає, що він є онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом другої групи та у зв`язку із загальним (онкологічним) захворюванням потребує постійної сторонньої допомоги. ОСОБА_1 , має можливість і бажання дбати про ОСОБА_2 , створювати необхідні умови, забезпечувати його доглядом та лікуванням, а тому звернувся до суду із даною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026, визначено склад суду з розгляду заяви: головуючого суддю Павленка І.В.

Протоколом автоматичного визначення присяжних від 27.01.2026, визначено склад присяжних: Дудар Л.С. та Шатова В.В.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Павленка І.В. від 30.01.2026 року відкрито провадження за заявою, призначено судове засідання у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку окремого провадження в складі одного судді та двох присяжних у відповідності до вимог п.4 ч.2 ст. 293 ЦПК України.

Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 24.02.2026 року у справі призначено судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії та судової медицини Міністерства охорони здоров`я України».

29.04.2026 до Калинівського районного суду Вінницької області надійшов висновок експерта № 234 за результатами судово-психіатричної експертизи від 26.03.2026.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Павленко І.В. від 01.05.2026 року поновлено провадження у справі. Призначено судове засідання на 10 год. 27.05.2026 року.

Протоколом автоматичного визначення присяжних від 18.05.2026, визначено склад присяжних: Дудар Л.С. та Зорю Д.Л.

Заявник в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в передбаченому законом порядку, реалізував своє процесуальне право на власний розсуд.

Представник заявника, адвокатка Шиманська В.В. в судовому засіданні підтримала подану заяву та просила її задовольнити з підстав, зазначених у ній, а також посилаючись на письмові пояснення та заперечення у справі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Його представник, адвокат Варчук В.В. в судовому засіданні підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Заінтересована особа - уповноважений представник Калинівської міської ради Вінницької області Трохименко М.В. в судовому засіданні не заперечував проти задоволення вимог, викладених у заяві. З приводу рішення №455 від 21.08.2026 року виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області «Про недоцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над дідусем ОСОБА_2 у випадку визнання його Калинівським районним судом у Вінницькій області, недієздатним», зазначив, що опікунська рада виконавчого комітету Калинівської міської ради, дослідивши усі обставини щодо надання подання про доцільність або недоцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над дідусем ОСОБА_2 , вважала за доцільне щодо призначення опікуном над ОСОБА_2 його онука ОСОБА_1 . Також зазначила у поданні про затвердження даного висновку на черговому засіданні виконавчого комітету Калинівської міської ради. В свою чергу виконавчий комітет Калинівської міської ради 21.08.2026 року вирішив подання опікунської ради взяти до відома, однак вважати за недоцільне призначити опікуном над ОСОБА_2 його онука ОСОБА_1 . Якими мотивами було викликано таке рішення він пояснити не може, однак з огляду на те, що представники виконавчого комітету, які були присутні при його прийнятті мають управлінські функції та є непрофільними у питаннях опікунства, тому могли не розбиратися у всіх тонкощах даного процесу.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши в порядку, визначеному процесуальним законом, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 , що випливає з наявних у даній справі документів.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно наявних в справі медичних документів, є інвалідом 2 групи (інвалідність йому встановлена безтерміново згідно довідки МСЕК серія 12 ААБ № 365291, видана 15.07.2019 року на підставі акту огляду МСЕК № 1048), та відповідно до висновку експерта за результатами судово-психіатричної експертизи № 234 від 26.03.2026, страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді судинної деменції (F01.8); позбавлений усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому потребує встановлення над ним опіки.

Згідно довідки про склад сім`ї від 21.05.2026 року №114 по АДРЕСА_1 зареєстровано двоє осіб: ОСОБА_2 (особа з інвалідністю), ОСОБА_3 (дружина, особа з інвалідністю).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 21.05.2026 року Радівського старостинського округу Калинівської міської ради вбачається, що одноповерховий будинок, кількістю чотирьох кімнат, вітальні, обладнаної кухні, ванної кімнати. Підведено водо-, електро- та газопостачання, зроблений ремонт. ОСОБА_2 не може обходитись без сторонньої допомоги, так як хворіє та має проблеми із пам`ятю. В будинку за даною адресою створені всі необхідні умови для проживання ОСОБА_2 , який дійсно потребує сторонньої допомоги. ОСОБА_3 є особою з інвалідністю (2 група загальне захворювання) і не в змозі надавати соціальні послуги, її внук ОСОБА_1 допомагає та здійснює усі необхідні побутові та санітарно-гігієнічні послуги, належний догляд та забезпечує ліками для ОСОБА_2 з моменту погіршення його стану здоров`я, внаслідок важкого захворювання, що стало причиною встановлення групи інвалідності.

В свою чергу ОСОБА_2 власних дітей не має, рідні першого ступеня спорідненості-дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , невістка ОСОБА_6 , другого ступеня спорідненості єдиний онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Інші близькі родичі, які б могли виконувати обов`язки опікуна, відсутні.

Відповідно до ч.2 ст. 63 ЦК України, опікун призначається лише за його письмовою згодою. Відповідно до ч.4 ст. 63 ЦК України, опікун призначається переважно з-поміж осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними та здатності особи виконувати обов`язки опікуна.

ОСОБА_5 є сином дружини підопічного ОСОБА_3 від першого шлюбу, не перебуває у родинних чи сімейних стосунках з ОСОБА_2 , понад 10 років не підтримує з ним жодних зв`язків та категорично не має бажання й згоди бути його опікуном, що підтверджується його заявою, посвідченою 07.09.2026 року приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Варламовим О.В., зареєстровано в реєстрі за № 2861.

Як вбачається із заяви ОСОБА_3 , яка посвідчена 07.09.2026 року приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Варламовим О.В. та зареєстрована в реєстрі за № 2862, остання є особою з інвалідністю другої групи безстроково, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Ії чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання є особою з інвалідністю другої групи безстроково, потребує постійного догляду, однак за станом здоров`я вона не має можливості його доглядати. Підтверджує, що доглядом її чоловіка займається її онук, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно висновку про стан здоров`я, виданого Медичним центром сімейної медицини «Лелека», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за станом здоров`я спроможний дбати про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати його постійним доглядом та лікуванням, представляти його інтереси в державних установах та діяти якнайкраще враховуючи інтереси особи над якою встановлюється опіка.

Згідно витягу інформаційно аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Калинівка до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Особистий сімейний стан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не одружений.

Згідно довідки про доходи від 05.01.2026 року офіційно працевлаштований в магазині ФОП ОСОБА_7 ТЦ «Рубін» на посаді продавця-консультанта, отримує доходи і матеріально спроможний утримувати недієздатну особу.

Відповідно до характеристики з місця роботи зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник, який може проявити ініціативу і прийняти правильне рішення у питаннях, що стосуються його професійної діяльності і знаходяться в межах його компетенції. В роботі проявляє себе як кваліфікований, відповідальний і вимогливий працівник. Взаємовідносини в колективі хороші, допомагає працівникам у разі потреби, дотримується корпоративних правил і норм.

За таких обставин, лише ОСОБА_1 має можливість дбати про свого діда, який інших рідних не має, створювати необхідні умови, забезпечувати його доглядом та лікуванням.

Частиною першою ст. 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до статі 36 ЦК України, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 (провадження № 61-5685св20) зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я. Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до положень частини першої статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно зі статтею 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема психічний стан особи.

Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 травня 2018 року № 865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за № 719/32171.

Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Об`єктами експертизи є: матеріали цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза.

Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до положень статті 299 ЦПК України, справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.

Згідно положень частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно висновку експерта Анни Карплюк за результатами судово-психіатричної експертизи № 234 від 26.03.2026, ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді судинної деменції (F01.8); позбавлений усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому потребує встановлення над ним опіки.

За положеннями частин першої, шостої статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

Дослідивши висновок експерта Анни Карплюк за результатами судово-психіатричної експертизи № 234 від 26.03.2026, суд вважає його повним і чітким та таким, що не викликає сумнівів у його правильності, ґрунтується на дослідженні медичної документації, матеріалів цивільної справи, амбулаторному дослідженню психічного стану ОСОБА_2 та не суперечить наявним у справі доказам.

Відтак, на переконання суду, висновок експерта про психічний стан ОСОБА_2 є належним та допустимим доказом для підтвердження недієздатності.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно визнати недієздатним та встановити над ним опіку.

Що стосується вимоги про призначення заявника опікуном, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України, заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Згідно статті 62 ЦК України, опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

За статтею 64 ЦК України, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21),від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).

Відповідно до подання №5 від 12.06.2026 року, з метою захисту немайнових і майнових прав ОСОБА_2 , який за станом здоров`я не може самостійно здійснювати права і виконувати обов`язки, а також для лікування і створення йому необхідних побутових умов здійснення за ним належного догляду, забезпечення його лікування, опікунська рада виконавчого комітету Калинівської міської ради вважає за доцільне щодо призначення опікуном над ОСОБА_2 онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Перевіривши відповідність цього подання (висновку) вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, суд прийшов до висновку, що підстав для визнання його таким, що складений з недотриманням вимог закону, немає.

Згідно подання (висновку) органу опіки та піклування, ОСОБА_1 єдиний з рідних хто може здійснювати опіку над ОСОБА_2 .

Виконавчий комітет Калинівської міської ради Вінницької області відповідно до рішення від 21.08.2026 № 455, подання опікунської ради виконавчого комітету Калинівської міської ради від 12.06.2026 № 5 «Про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над дідусем ОСОБА_2 у випадку визнання його Калинівським районним судом Вінницької області, недієздатним» взяв до відома та вважав за недоцільне призначити опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , врахувавши виявлені обставини проживання в одному будинку ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_3 (особа з інвалідністю другої групи), за якою здійснює догляд син ОСОБА_5 .

Відповідно до описової частини Рішення №455 підставою для відмови є «виявлені обставини проживання в одному будинку ОСОБА_2 разом із дружиною ОСОБА_3 (особа з інвалідністю другої групи), за якою здійснює догляд син ОСОБА_5 ».

Відповідно до п. 3.2 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 № 34/166/131/88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 р. за № 387/3680 (далі - Правила опіки та піклування): Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

Заявник ОСОБА_1 не підпадає під жодне із даних обмежень.

Згідно Правил опіки та піклування відсутнє таке обмеження при призначенні особи опікуном, як «виявлені обставини проживання в одному будинку недієздатної особи разом із дружиною - особою з інвалідністю, за якою здійснює догляд родич, який не э родичем першого ступеня спорідненості (пасинок) із особою щодо якої встановлюється опіка (вітчим).

Виконком підтвердив факт відсутності проживання ОСОБА_5 (батька заявника) у будинку, де мешкає ОСОБА_2 (вітчим ОСОБА_5 ) в с. Радівка.

Відповідно до змісту описової частини Рішення № 455 встановлено, що орган опіки зазначив: «...врахувавши виявлені обставини проживання в одному будинку ОСОБА_8 разом з дружиною ОСОБА_3 (особа з інвалідністю II групи), за якою здійснює догляд син ОСОБА_5 ».

З даного тексту вбачається наступне: факт проживання встановлено лише щодо двох осіб: Виконком чітко встановив коло осіб, які мешкають у будинку в с. Радівка, це ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 . Посилання на те, що син ОСОБА_5 «здійснює догляд» за матір`ю, не є свідченням його спільного проживання з ними.

Як вбачається з матеріалів справи фактичне зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 : м. Калинівка. Будь-які докази його проживання в с. Радівка у матеріалах справи відсутні.

Крім того, в матеріалах справи наявна письмова заява ОСОБА_5 від 01.06.2026 року про заперечення та відмову від здійснення опіки над вітчимом ОСОБА_2 .

Таким чином, виконавчим комітетом зроблено безпідставне припущення, нібито особа, яка проживає в іншому населеному пункті (м. Калинівка) і офіційно відмовилася від опіки над вітчимом, здана попутно забезпечити щоденний нагляд за недієздатним важкохворим ОСОБА_2 в с. Радівка.

Крім того, при прийнятті рішення виконавчим комітетом здійснено ототожнення двох абсолютно різних за правовою та медичною природою правовідносин.

Так, у рішенні № 455 виконком помилково змішав у єдине ціле два автономні випадки надання допомоги, які мають різний процесуальний статус - обсяг обов`язків та медичні підстави, зокрема: побутова допомога ОСОБА_3 (соціальний догляд): ОСОБА_3 є дієздатною особою з інвалідністю II групи за загальним захворюванням; опіка над недієздатним ОСОБА_2 (спеціальний правовий режим): ОСОБА_2 має не лише загальне та важке онкологічне захворювання, а й хронічний стійкий психічний розлад (судинна деменція, (F01.8)), внаслідок чого не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Здійснення догляду за дієздатною матір`ю ( ОСОБА_3 ) та юридичне здійснення опіки над недієздатною особою з тяжким психічним розладом та онкологічним діагнозом ( ОСОБА_2 ) це абсолютно різні види цивільно-правових та медичних відносин.

Опікун недієздатного ОСОБА_2 виступає його законним представником, вчиняє від його імені правочини, відповідає за його безпеку, щоденний прийом спеціальних препаратів та супровід до онкодиспансеру.

Вважати, що «догляд за матір`ю покриває опіку над недієздатним вітчимом», є суттєвою правовою помилкою органу місцевого самоврядування.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що згідно з Правилами опіки та піклування (наказ № 34/166/131/88) Опікунська рада є спеціалізованим консультативно-дорадчим органом із залученням лікарів, юристів, спеціалістів із соціального захисту. Саме цей фаховий склад 12 червня 2026 року у Поданні № 5, всебічно вивчивши стан ОСОБА_2 , дав фахову оцінку та дійшов висновку про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

До складу ж Виконавчого комітету входять посадові особи, які мають управлінські повноваження, проте не мають спеціальної фахової підготовки, медичної чи психологічної освіти, відтак позбавлені компетенції спростовувати висновки спеціалізованої опікунської ради щодо спроможності особи забезпечувати догляд за недієздатним онкохворим із психічним розладом.

Таким чином суд вважає, що Виконавчий комітет у Рішенні № 455 підмінив собою фахову Опікунську раду, проігнорувавши висновок профільних спеціалістів, та виніс рішення суто за адміністративними ознаками.

За таких обставин суд визнає необгрунтованим та не бере до уваги Рішення виконавчого комітету Калинівської міської ради від 21 серпня 2026 року № 455 щодо недоцільності призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 4 ст. 63 ЦК України, при призначенні опікуна судом враховуються особисті якості особи, її здатність до виконання обов`язків, а також сімейні та родинні зв`язки.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 власних біологічних дітей не має. ОСОБА_1 є онуком його дружини ОСОБА_3 .

Фактично ОСОБА_2 виховував ОСОБА_1 з самого дитинства, ставився до нього як до рідного онука та сформував тісний емоційний та родинний зв`язок.

Довіра, прив`язаність та моральний зв`язок у ОСОБА_2 сформовані виключно з ОСОБА_1 , якого він сприймає як єдиного онука та близьку людину.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 необхідно призначити опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно частини шостої статті 300 ЦПК України, строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

За приписами частин першої-третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч.5-9 ст.300 ЦПК України рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Згідно ч. 2 ст. 299 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Відповідно до ч. 1, п.2 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із проведенням експертизи.

У відповідності до ч.1, п. п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви у справах окремого провадження фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.. Разом з тим, в постанові Верховного Суду у справі № 637/909/21 від 14 грудня 2022 року зазначено, що за подання заяви про визнання особи недієздатною судовий збір не сплачується, оскільки особа звільнена від сплати судового збору відповідно до ч.2 ст. 299 ЦПК України, незважаючи на те, що у статті 5 Закону України «Про судовий збір» законодавець не передбачив такого правила.

Експертами Вінницької філії судових експертиз Державної Установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» при проведенні судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 , висновок № 234 від 26 березня 2026 року, було витрачено 8 (вісім) експертогодин, вартість проведення однієї експертогодини складає 1153,66 грн., загальна вартість експертизи становить 9229 грн. 28 коп.

Враховуючи вище наведене, вказані судові витрати слід віднести на рахунок Держави.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 293-294, 295-300, 354 ЦПК України, ст.ст. 39-41, 56, 58, 63 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним.

Встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку.

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначити строк дії рішення суду - два роки з моменту набрання ним законної сили.

Роз`яснити, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення такого строку.

Судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на залучення експерта віднести на рахунок Держави.

Відшкодувати за рахунок держави Вінницькій Філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» витрати за проведення у справі судово-психіатричної експертизи у сумі 9 229 (дев`ять тисяч двісті двадцять дев`ять) гривень 28 копійок (ДУ ІСПСМ МОЗ України; код отримувача: 04803492; розрахунковий рахунок: UA158201720313251005201007077; банк отримувача: УДКСУ у Подільському районі, м. Києва; МФО 820172; ІПН: 048034926566; адреса: Україна, 04080 м. Київ, вул. Кирилівська, 103. Призначення платежу: оплата за судово-психіатричну експертизу ОСОБА_2 ; цивільна справа №132/287/26, Вінницька філія судових експертиз, експерт ОСОБА_9 ).

Після набрання цим рішенням законної сили, її копію невідкладно направити органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 15.10.2026.

Суддя: І.В. Павленко

Присяжні: Л.С. Дудар

Д.Л. Зоря