Рішення № 141028627, 26.10.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

26.10.2026

Справа № 696/1130/26

Провадження № 2/696/747/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Шкреби В.В.,

за участі секретаря Степанової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239 бул. Лесі Українки, 26, оф. 411 м. Київ, 01133) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика (далі - ТОВ «Бізнес Позика» позивач) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 29550 грн. та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662 грн.40 коп..

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 25 грудня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 573421-КС-001 про надання кредиту у електронній формі.

За умовами Договору відповідачу було надано кредит у розмірі 7000 грн..

У подальшому, 05 січня 2026 року, між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 573421-КС-001, відповідно до якої суму кредиту збільшено на 3000 грн., у зв`язку з чим загальний розмір отриманого та неповернутого кредиту склав 10000 грн..

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 .

Відповідач не виконує умови договору, лише частково сплатив заборгованість за договором № 573421-КС-001 про надання кредиту, на загальну суму 4020 грн.. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Станом на 10.07.2026 року заборгованість відповідача складає 29550 грн., з яких:10000 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту; 14000 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 550 грн. - заборгованість за комісією; 5000 грн. - нарахування відповідно до статті 625 ЦК України.

Саме з вказаних обставин позивач звернувся до суду та просить суд задоволити позовні вимоги.

06.08.2026 року ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, надано строк на відзив.

09.09.2026 року ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області були витребувані докази, які стосуються предмета доказування у даній справі.

05.10.2026 року ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явилась, у поданому до суду позові, просила,розгляд справи провести без участі представника позивача.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, попередньо надіслав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 грудня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 573421-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма).

Відповідно до пункту 2.1 Договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 7000 грн. на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Згідно з пунктом 2.3 Договору строк, на який надавався кредит, становив 24 тижні.

Відповідно до пункту 2.4 Договору стандартна процентна ставка за кредитом визначена у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, при цьому зазначена процентна ставка є фіксованою та не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно з пунктом 2.5 Договору комісія за видачу кредиту визначена у розмірі 1400 грн. Договором передбачено, що така комісія нараховується одноразово при видачі кредиту.

Цим же пунктом Договору передбачено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит також належить до комісії за видачу кредиту та може одноразово нараховуватися при кожному отриманні позичальником додаткових грошових коштів, якщо таке нарахування передбачене відповідною додатковою угодою.

Відповідно до пункту 2.8 Договору строк його дії визначено до 11 червня 2026 року.

Пунктом 2.14 Договору визначено дату повернення кредиту - 11 червня 2026 року.

Пунктом 2.12 Договору визначено денну процентну ставку у розмірі 0,87 %. Водночас із змісту Договору вбачається, що цей показник є розрахунковою денною процентною ставкою, визначеною з урахуванням загальних витрат за споживчим кредитом, тоді як безпосередньо умовами пункту 2.4 Договору встановлено стандартну фіксовану процентну ставку у розмірі 1 % за день.

Таким чином, умовами первісного Договору сторони погодили суму кредиту 7000 грн., строк кредитування 24 тижні, фіксовану стандартну процентну ставку 1 % за кожен день користування кредитом, комісію за видачу кредиту 1400 грн. та дату повернення кредиту 11 червня 2026 року.

Також судом встановлено, що 05 січня 2026 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 573421-КС-001.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 1 сторони підтвердили, що станом на 05 січня 2026 року сума неповернутого кредиту становила 7000 грн., сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом 840 грн., а сума нарахованої та несплаченої комісії 1400 грн..

Згідно з пунктом 2.1 Додаткової угоди № 1 кредит збільшено на 3000 грн..

Відповідно до пункту 2.2 Додаткової угоди № 1 після збільшення суми кредиту загальний розмір отриманого та неповернутого позичальником кредиту становив 10000 грн..

Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди № 1 на дату її укладення несплачені проценти та несплачена комісія були включені до графіка платежів та підлягали сплаті відповідно до такого графіка.

Відповідно до пункту 4 Додаткової угоди № 1 комісія за надання додаткової суми кредиту визначена у розмірі 600 грн..

Пунктом 5 Додаткової угоди № 1 визначено, що після збільшення суми кредиту загальний розмір кредиту становить 10000 грн., кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення Додаткової угоди, становить 158 календарних днів, а денна процентна ставка, розрахована відповідно до наведеної у Додатковій угоді формули, становить 0,90 %.

Разом із тим у графіку платежів, викладеному у пункті 6.1 Додаткової угоди № 1, прямо зазначено, що графік розрахований за умови застосування Стандартної процентної ставки.

Отже, суд виходить із того, що безпосередньо договірна стандартна процентна ставка, встановлена пунктом 2.4 Договору, становить 1 % за день, тоді як показник 0,90 %, наведений у пункті 5 Додаткової угоди, є розрахунковим показником денної процентної ставки, визначеним за формулою, наведеною у самій Додатковій угоді.

Відповідно до пункту 8 Додаткової угоди № 1 усі інші умови Договору, які не були змінені Додатковою угодою, залишилися чинними, а умови Договору, які були змінені, діють з урахуванням відповідних змін.

Таким чином, з урахуванням Додаткової угоди № 1 загальний розмір неповернутого кредиту становив 10000 грн., а строк кредитування закінчувався 11 червня 2026 року.

Договір про надання кредиту від 25 грудня 2025 року № 573421-КС-001 та додаткова угода нього від 05.01.2026 року відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) UA-0130 та UA-8078 .

Факт укладення кредитного договору та додаткової угоди нього, надання коштів підтверджується відповідними документами щодо оформлення кредитних правовідносин, а також банківськими виписками по особових рахунках за період з 25 грудня 2025 року по 11 червня 2026 року, наданими АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали суду.

Надані документи підтверджують перерахування кредитних коштів за кредитним договором та додатковою угодою до нього та дають змогу перевірити рух коштів за рахунками в межах періоду, охопленого банківськими виписками.

Відповідно до частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало та надало останньому кредит в загальній сумі 10000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на його банківську картку № НОМЕР_2 , що підтверджується підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» (а.с.39), а також відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 09.09.2026.

Оскільки відповідач не виконує омови кредитного договору, позивач просить стягнути з нього суму заборгованості, яка як зазначає станом 10.07.2026 року складає 29550 грн., з яких:10000 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту; 14 000 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 550 грн. - заборгованість за комісією; 5000 грн. - нарахування відповідно до статті 625 ЦК України.

При цьому, відповідач ОСОБА_1 лише частково сплатив заборгованість за договором від 25 грудня 2025 року № 573421-КС-001 про надання кредиту, а саме в загальному розмірі 4020 грн., які були зараховані на погашення процентів за користування кредитом та комісії.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

З огляду на встановлені судом обставини відповідач отримав кредитні кошти, у подальшому отримав додатково 3000 грн. відповідно до Додаткової угоди № 1, унаслідок чого загальна сума неповернутого кредиту становила 10000 грн., однак належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів не виконав.

З розрахунку заборгованості вбачається, що всього відповідачу було видано кредитних коштів на суму 10000 грн., а станом на 10 липня 2026 року залишок за основною сумою кредиту становить 10000 грн.. При цьому здійснені відповідачем платежі в загальній сумі 4 020 грн. позивачем зараховані на погашення процентів та комісії, а не основної суми кредиту.

Розрахунок позивача містить відомості про сплату відповідачем: 2570 грн. процентів за користування кредитом; 1450 грн. комісії. Усього 4020 грн..

При цьому сума погашення основного боргу у розрахунку не зазначена.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним розмір заборгованості за основною сумою кредиту у сумі 10000 грн..

Як встановлено судом, пунктом 2.4 Договору сторонами погоджено фіксовану стандартну процентну ставку у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом.

Згідно з розрахунком заборгованості проценти за користування кредитом нараховані позивачем за два періоди.

За період з 25 грудня 2025 року по 04 січня 2026 року включно проценти нараховувалися на первісну суму кредиту 7000 грн.: 7000 грн. ? 1 % ? 11 днів = 770 грн..

Після укладення Додаткової угоди № 1 та збільшення загальної суми кредиту до 10000 грн. проценти нараховувалися за період з 05 січня 2026 року по 11 червня 2026 року, тобто протягом 158 календарних днів: 10000 грн. ? 1 % ? 158 днів = 15800 грн..

Таким чином, загальна сума нарахованих за договором процентів за користування кредитом становить: 770 грн. + 15800 грн. = 16570 грн..

Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем сплачено процентів за користування кредитом у загальній сумі 2570 грн., у тому числі 1170 грн. та 1400 грн.. Отже:

16570 грн. 2570 грн. = 14000 грн..

Таким чином, заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становить 14000 грн., що відповідає заявленій позивачем сумі.

При цьому суд враховує, що проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування кредитними коштами та відрізняються за своєю правовою природою від процентів, передбачених статтею 625 ЦК України як міри відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Такий підхід відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, а також висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23.

З огляду на те, що позивач нарахував звичайні проценти лише в межах погодженого сторонами строку кредитування до 11 червня 2026 року, підстав для зменшення заявленої до стягнення суми процентів за користування кредитом суд не встановлює.

Пунктом 2.5 Договору встановлено комісію за видачу кредиту у розмірі 1400 грн..

Додатковою угодою № 1 відповідно до її пункту 4 встановлено комісію за надання додаткової суми кредиту у розмірі 600 грн..

Таким чином, загальний розмір нарахованої за умовами Договору та Додаткової угоди комісії становить: 1400 грн. + 600 грн. = 2000 грн..

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач сплатив комісію у загальному розмірі 1450 грн..

Отже, залишок заборгованості за комісією становить: 2000 грн. 1450 грн. = 550 грн..

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 550 грн. заборгованості за комісією підтверджена умовами Договору, Додаткової угоди № 1 та розрахунком заборгованості, а тому підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача 5000 грн., зазначених у розрахунку як відсотки відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України проценти річних та інфляційні втрати є правовими наслідками порушення грошового зобов`язання.

Разом із тим законодавцем встановлено спеціальне правове регулювання щодо відповідальності позичальника за кредитними зобов`язаннями в період дії воєнного стану.

Так, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Крім того, неустойка та інші платежі, нараховані за прострочення виконання таких зобов`язань у визначений законом період, підлягають списанню.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23, провадження № 61-8279св23, дійшов висновку, що дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на кредитний договір. У цій же постанові Верховний Суд розмежував проценти за користування кредитом та відповідальність за прострочення грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України.

Аналогічний підхід наведений Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, провадження № 61-15103св24, де зазначено, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит, та передбачає звільнення позичальника від відповідальності за частиною другою статті 625 ЦК України у визначений цією нормою період.

У цій справі період, за який позивач заявляє до стягнення 5000 грн. відповідно до статті 625 ЦК України, припадає на період дії в Україні воєнного стану.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого відповідач як позичальник за кредитним договором звільнений від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за відповідний період.

При цьому суд окремо зазначає, що застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не є підставою для списання звичайних процентів за користування кредитом, оскільки такі проценти мають іншу правову природу. Саме тому вимога про стягнення 14000 грн. процентів за користування кредитом вирішується окремо та підлягає задоволенню, тоді як вимога про стягнення 5000 грн. за статтею 625 ЦК України задоволенню не підлягає. Такий розподіл відповідає наведеній практиці Верховного Суду.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про стягнення 5000 грн. нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України слід відмовити.

Судом також досліджено надане до матеріалів справи повідомлення територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 31 серпня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 31 липня 2026 року, відомості про його звільнення зі служби станом на дату надання повідомлення відсутні.

Водночас заявлена позивачем заборгованість розрахована станом на 10 липня 2026 року, тобто за період, який передував підтвердженій даті початку проходження відповідачем військової служби.

Тому сам по собі факт проходження військової служби з 31 липня 2026 року не є підставою для звільнення відповідача від сплати договірних процентів, нарахованих за попередній період.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач не надав будь-яких доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування обставин, на які посилається позивач, та не направив суду жодних заперечень щодо вимог позивача, а саме свого розрахунку заборгованості, а тому, з врахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає доведеними посилання позивача на існування заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором .

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, а також відсутність доказів що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором від 25 грудня 2025 року № 573421-КС-001 та додатковою угодою до нього від 05.01.2026 року про надання кредиту, в розмірі 24550 грн., з яких: 10000 грн. прострочена заборгованість по тілу кредиту, 14000 грн. прострочена заборгованість за відсотками та 550 грн. сума прострочених платежів за комісією.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн..

Оскільки позов задоволено в частині стягнення 24550 грн. із заявлених 29550 грн., судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно розміру задоволених вимог.

Та оскільки позовні вимоги адоволені на 83,0795 %, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 2662 грн. 40 коп. ? 24550 грн. : 29550 грн. = 2211 грн. 91 коп..

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 211 грн. 91 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 525, 526, 629, 1048, 1054 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд-

ухвалив:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239 бул. Лесі Українки, 26, оф. 411 м. Київ, 01133) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239 бул. Лесі Українки, 26, оф. 411 м. Київ, 01133) заборгованість за договором від 25 грудня 2025 року № 573421-КС-001 про надання кредиту в сумі 24550 (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн., та витрати по оплаті судового збору в сумі 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн. 91 коп..

В решті позовних вимог- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя: В.В. Шкреба