Рішення № 14102836, 23.02.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2011 Справа № 18/121/11

м. Полтава

за позовом Приватного підприємства "Укртехпром", проспект Героїв, 45, кв. 138, м. Дніпропетровськ, 49106

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2

про стягнення 14410,33 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

від позивача:Клюєва Л.С., довіреність від 01.11.2010 року;

від відповідача:ОСОБА_1 приватний підприємець.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 14410,33 грн. за договором купівлі-продажу № 04/21 П 8 від 21.04.2010 року, з яких: 13500 грн. основний борг; 585,77 інфляційні витрати; 324,56 грн. 3 % річних.

Позивач позов підтримує, подав заяву від 23.02.2011 року (вх. № 3448 д) якою зменшив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних та просить суд їх нараховувати з 01.08.2010 року по 16.01.2011 року (зважаючи на дату, з якої відповідач визнає за собою заборгованість).

Згідно з частиною четвертою статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити або збільшити розмір позовних вимог, тому подана заява про зменшення позовних вимог приймається господарським судом.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо таку прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач складає 14273,24 грн., з яких: 13500 грн. основна заборгованість; 585,72 грн. сума інфляційних нарахувань, 187,52 грн. 3% річних.

Позивач надав суду витяг з Єдиного реєстру згідно якого відповідач знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

За змістом ч.3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Суд бере до уваги, що станом на 22.02.2011 року відповідач із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не виключений (див. витяг державного реєстратора серії АЕ № 799934 від 22.02.2011 року), тому підстави для припинення провадження по справі згідно п. 1 ст. 80 ГПК України відсутні.

Відповідач заборгованість у розмірі 13500,00 грн. перед позивачем визнає, проте, як зазначив у відзиві на позов (від 23.02.2011 року, вх.. № 3446), виконати зобов'язання перед позивачем не може, оскільки має заборону на підприємницьку діяльність та не отримує доходи.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні 23.02.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

21.04.2010 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 04/21 П8 (далі Договір), за яким продавець (позивач) зобовязався передати у власність покупцю (відповідачу) товар (шини), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його ціну.

За п. 1.3 Договору документи на товар, які продавець зобов'язаний передати покупцю - це рахунок-фактура, податкова накладна, та товарна накладна.

На виконання Договору позивачем передано відповідачу у власність товар на загальну суму 19072,32 грн. Факт передачі товару (шин) визнається відповідачем у відзиві на позов та в судовому засіданні і підтверджується:

накладною № 1367 від 21.04.2010 року на суму 7152,12 грн., довіреність від 15.04.2010 року № 15/04-1 (а.с. 50);

накладною № 1360 від 21.04.2010 року на суму 11920,20 грн., довіреність від 14.04.2010 року № 14/04-1 (а.с. 50).

Накладні, надані позивачем, підписані в односторонньому порядку.

Однак факт отримання товару за цими накладними відповідач не заперечує, надав суду свій екземпляр зазначених накладних, скріплений його печаткою.

Як пояснив ОСОБА_1 в судовому засіданні (див. протокол від 23.02.2011 року та пояснення, а.с. 64), операція з придбання товару була проведена ним по бухгалтерському та податковому обліку, а відповідні податкові накладні проведені в серпні 2010 року; точну дату отримання товару відповідач не пам'ятає, в той же час зазначив, що приблизно передача відбулась в середині квітня 2010 року. Також повідомив, що отриманий від позивача товар був частково використаний в господарській діяльності. Факт не підписання накладних відповідач пояснив тим, що фактично товар від позивача забирав його водій, а накладні та інші документи одержував він сам особисто пізніше. За таких обставин, обов'язок позивача (продавця) передати товар відповідачу (покупцю) є виконаним згідно п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України.

Позивачем згідно п.1.3. Договору були виставлені рахунки № ПВ-0324 від 14.04.2010 року та № ПВ-0325 від 15.04.2010 року, які, згідно пояснень (а.с. 64), відповідач отримував у позивача особисто.

Отже, попередньо відповідач отримав товар у власність, потім власноручно одержав рахунки з платіжними реквізитами, на які потрібно перерахувати кошти, а після цього позивачем були видані видаткові накладні на отримання товару та податкові накладні (а.с. 25, 26). Отримання відповідачем документів на товар, передбачених п. 1.3 Договору, підтверджується копіями цих документів, засвідчених відповідачем, та доданими до відзиву на позов. Таким чином, позивач передав відповідачу всі документи на товар, які передбачені сторонами в п. 1.3 Договору. Відповідач не заперечує факт отримання документів на товар, а також не посилається на здійснення ним відмови від договору та повернення товару позивачу згідно з ч. 2 ст. 666 ЦК України.

Накладні про отримання товару завірені печаткою відповідача без заперечень, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача з претензіями щодо якості та кількості отриманого товару.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За п. 3.2. Договору розрахунок за товар здійснюється протягом трьох календарних днів після поставки товару, тобто після його фактичного отримання відповідачем, яке згідно пояснень відповідача, відбулося в квітні 2010 року.

Умови договору не пов'язують момент виникнення у покупця зобов'язання по оплаті за товар з фактом підписання ним накладної. Оскільки факт одержання товару встановлений зібраними по справі доказами та визнається відповідачем, у нього виникло зобов'язання по оплаті одержаного товару.

Згідно наданих позивачем банківських виписок та відзиву відповідача (а.с.30-35, 48) товар був оплачений частково на суму 5572,32 грн. Основний борг за Договором складає 13500,00 грн.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання не допускається.

За ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обовязку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобовязань з оплати вартості отриманого товару.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, факт передачі товару зафіксований у накладних, отримання товару відповідач не заперечує, його часткову оплату підтверджують відповідні виписки банку, тому враховуючи всі надані сторонами докази позовні вимоги про стягнення основної заборгованості на суму 13500,00 грн. суд задовольняє повністю.

Стаття 625 ЦК України визначає обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 187 грн. 52 коп. - 3% річних за період з 01.08.2010 року по 16.01.2011 року, які підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути 585 грн. 72 коп. інфляційних витрат з серпня 2010 року по січень 2011 року. При перевірці вказаної суми судом не виявлено її завищення з боку позивача, тому позов цій частині також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти здійснене позивачем зменшення позовних вимог.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь: Приватного підприємства "Укртехпром", проспект Героїв, 45, кв. 138, м. Дніпропетровськ, 49106, код ЄДРПОУ 30392599, р/р 26008208734100 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" у м. Дніпропетровську, МФО 305653 13500 грн. 00 коп. боргу; 585 грн. 72 коп. інфляційних витрат; 187 грн. 52 коп. - 3% річних; 142 грн. 73 коп. - відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 грн. 00 коп. відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

СуддяПушко І.І.

Повний текст рішення підписаний 24.02.2011 року.