Рішення № 141028324, 29.10.2026, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/202/26

Провадження №2/568/290/26

29 жовтня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області суддя Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали цивільної справи №568/202/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором

ВСТАНОВИВ

ТОВ "Коллект Центр" звернулось до Радивилівського районного суду Рівненської області з цивільним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 23223,86 грн., судовий збір та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13000 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 05.05.2016 р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0114/82/0160121, на підставі якого Кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 1000 грн., строком на 48 місяців до 05.05.2020 року зі сплатою відсотків за користування кредитом.

20.09.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-19-F, згідно умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/0114/82/0160121.

28.12.2022 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення права вимоги № 28-12/2022, згідно умов якого ТОВ «Коллект центр» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/0114/82/0160121.

Відповідач зобов`язання в частині повернення тіла кредиту та відсотків належним чином, не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 23223,86 грн., яка складається з: 17251,45 грн. основної заборгованості; 2083,19 грн. нарахованих відсотків; 2953,39 грн. інфляційних втрат; 935,83 грн. 3% річних.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 10.02.2026 р. для розгляду вказаної позовної заяви визначено суддю Сільман А.О.

Ухвалою від 18.03.2026 р. позовну заяву прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно табелю обліку робочого часу Радивилівського районного суду Рівненської області суддя Сільман А.О. перебувала на лікарняному з 16.04.2026 р. по 11.08.2026 р. та з 01.09.2026 р. по 02.10.2026р.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що 13.04.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до АТ «Райффайзен Банк Аваль» з заявою про відкриття Карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» (а.с.50).

Крім того, з довідки від 13.04.2016 р. вбачається, відповідач ознайомлений з умовами кредитування та орієнтовною сукупною вартістю кредиту (а.с. 49).

05.05.2016 р. між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0114/82/0160121, відповідно до умов якого, з дати початку кредитування Клієнт має право отримати, а Банк зобов`язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на картковому рахунку, надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти (Кредит) у розмірі та на умовах, встановлених Договором. Кредит надається шляхом зарахування коштів на КР одночасно з ініціюванням Клієнтом платіжних операцій за КР (п.1.1 Договору).

Максимальний ліміт Кредиту складає двісті тисяч гривень, в межах якого встановлюється поточний ліміт Кредиту (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3-1.5 Договору, розмір поточного ліміту на дату укладення договору складає 1000 гривень, в подальшому встановлюється та визначається відповідно до статті 1 Договору. Строк кредиту сукупність Періодів, протягом яких Банк визначає Поточний ліміт відповідно до статті 1 Договору. На дату укладення Договору строк користування Кредитом становить 48 місяців, що починається з 05.05.2016 р. та закінчується 05.05.2020 р. Процентна ставка за користування кредитом фіксована. На період з 05.05.2016 р. по 05.07.2016 р. розмір процентної ставки за кредитом складає 25% річних. З 06.07.2016 р. процентна ставка за кредитом застосовується в розмірі 45% річних, без укладання додаткової угоди до Договору.

На період дії з 05.05.2016 р. по 05.07.2016 р. включно розмір процентної ставки за користування недозволеним овердрафтом складає 25% річних. З 06.07.2016 р. процентна ставка за користування недозволеним овердрафтом процента ставка становить 45% річних (п. 1.6).

П.1.10 передбачено, що поточний ліміт встановлюється банком щомісяця та діє в межах календарного місяця в якому він встановлений.

Сторонами у додатку №1 до договору №010/0114/82/0160121 від 05.05.2016 визначено: строк кредитування до 05.05.2020 р., дату щомісячного платежу до 20 числа місяця, розмір щомісячного платежу та розмір процентів за користування кредитом.

На виконання умов Договору, АТ "Райффайзен Банк Аваль" відкрив відповідачу картковий рахунок та надав доступ до кредитних коштів, що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 51-56).

Відповідач користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість, проте взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Як вбачається із розрахунку заборгованості по картковому кредиту, проведеного АТ "Райффайзен Банк", заборгованість відповідача станом на 17.02.2020 р. становила 17675,67 грн., з яких: 15400 грн. заборгованість за дозволеним овердрафтом, 1851,45 грн. заборгованість за недозволеним овердрафтом, 424,22 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 58-59).

20.09.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-19-F від 20.09.2019 р., відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 7-8).

Згідно реєстру боржників до договору відступлення права вимоги, загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №010/0114/82/0160121 від 05.05.2016р. становить 17675,67 грн., яка складається: 17251,45 грн. заборгованість за тілом кредиту, 424,22 грн. заборгованість за відсотками (а.с.42).

28.12.2022 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-12/2022, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього договору.

Крім цього, 04.02.2025 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено додаткову угоду №4/5 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-12/2022 від 28.12.2022, якою сторони погодили внести зміни в реєстр боржників.

Факт сплати ТОВ «Коллект Центр» за вказаним договором підтверджується копією акту зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно реєстру боржників до договору, ТОВ "Коллект Центр" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 по договору №010/0114/82/0160121 від 05.05.2016р. в сумі 23223,86 грн., з яких: 17251,45 грн - основна заборгованість; 2083,19 грн - сума заборгованості за відсотками, 3889,22 грн. відповідальність за порушення згідно ст.. 625 ЦК України (а.с. 32),

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610, частини першої статті 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема: заявою про отримання кредиту, довідкою про умови кредитування, випискою про рахунку, розрахунком заборгованості за договором, з яких вбачається що відповідач використовував надані йому кредитні грошові кошти та періодично вносив платежі на повернення кредиту.

Матеріали справи в сукупності підтверджують факт виконання позикодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором, а саме: надання доступу до кредитних коштів на банківській картці відповідача.

Будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами кредитних договірних відносин, відповідач суду не висловив.

Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 10781 ЦК України).

Наявні в матеріалах справи договори відступлення права вимоги укладені у відповідності до вимог закону, містять всі істотні умови, при їх укладенні були дотримані норми ЦК України, які регулюють дані правовідносини.

А відтак, позивачем доведено перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором №010/0114/82/0160121 від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Вердикт Капітал» та від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр».

В порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у визначений договором строк не повернув, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17251,45 грн. основної заборгованості є обґрунтованою та підлягають задоволенню.

Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного банком розміру заборгованості та контррозрахунку відповідачем не надано.

При зверненні до суду, позивач крім основної суми заборгованості, просив стягнути з відповідача відсотки за користування кредитними коштами за період з 05.05.2016 р. по 04.05.2020 р. в сумі 2083,19 грн.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що процентна ставка за користування кредитом фіксована. На період з 05.05.2016 р. по 05.07.2016 р. розмір процентної ставки за кредитом складає 25% річних; з 06.07.2016 р. процентна ставка за кредитом застосовується в розмірі 45% річних, без укладання додаткової угоди до Договору.

Здійснивши розрахунок відсотків, суд дійшов висновку про обгрунтованість нарахування відповідачу 2083,19 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з 05.05.2016 р. по 04.05.2020 р.

Щодо обгрунтованості заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних за період з 05.05.2020 р. по 23.02.2022 р., суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2953,39 грн. інфляційних втрат; 935,83 грн. 3% річних нарахованих за період з 05.05.2020 р. по 23.02.2020 р.

В силу вимог ст. 267 ЦК України суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність, а відповідач з заявою про застосування строків позовної давності до суду першої інстанції не звертався.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137та частина восьма статті 141 ЦПК України). У даній категорії справ заявник повинен довести сам факт надання послуг, а не їх оплату.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Установлено, що в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження наданих послуг, представником позивача долучено: договір про надання правничої допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 р., заявка на надання юридичної допомоги №2541 від 01.12.2025 р., тарифи на послуги, витяг з акту про надання юридичної допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2024 р. між ТОВ "Коллект Центр" та Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" укладено договір про надання правової допомоги №01-07/2024 (а.с. 41-43).

Відповідно до умов Договору, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим Договором.

Згідно з п. 4.1. договору про надання правової допомоги, вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору.

Сума, визначена в акті про надання юридичної допомоги цього договору, є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п. 4.5 договору).

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №2541 від 01.12.2025 р. та витягу з акту №17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року, адвокатським об`єднанням надано послуги: надання усної консультації з вивченням документів (витрачено 2 години, вартість робіт 4000 грн.); складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (витрачено 3 год, вартість робіт 9000 грн.). Вартість вказаних робіт становить 13000 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, судом встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: надання усної консультації не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Суд вважає, що визначений адвокатом час 3 години та вартість адвокатських послуг за складання позову в сумі 9000 грн. є завищеною у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих позивачу послуг, оскільки ця справа є незначної складності.

Суд враховує, що предмет спору у даній справі є однотипним, а тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції є неспівмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт та ціною позову.

З огляду на зазначене, врахувавши характер та обсяг виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципу співмірності і розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, її складності та пропорційності розміру задоволених вимог, суд дійшов висновку про обгрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовільнити.

Стягути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 23223,86 грн. заборгованості, яка складається: 17251,45 грн. заборгованості за тілом кредита, 2083,19 грн. відсотків; 2953,39 грн. інфляційних втрат; 935,83 грн. 3% річних.

Стягути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 2662,4 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926)

Відповідач: ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Повний текст рішення виготовлений 29.10.2026 року.

Суддя А.О. Сільман