Ухвала суду № 141027991, 29.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"29" жовтня 2026 р.м ХарківСправа № 922/3719/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

розглянувши матеріали

позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідачів: першого відповідача - Регіонального віддділення Фонду державного майна України по Харківькій області (Україна, 61057, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 3, ЄДРПОУ 44223324)

другого відповдіача - Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (Україна, 61070, місто Харків, вулиця Манька, будинок 17, ЄДРПОУ 02066769)

про визнання продовженим договору оренди,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області, через систему «Електронний Суд», надійшов позов фізичної особи ОСОБА_1 до Регіонального віддділення Фонду державного майна України по Харківcькій області та Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" про визнання договору оренди № 0067 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладений 22.09.2021 року між фізичною особою ОСОБА_1 , Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, на яких він був укладений. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2026, справа № 922/3719/26 була передана на розгляд судді Юрченко В.С.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України за такими підставами.

За змістом статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року 3 328 гривень.

Як встановлено судом, позовна заява позивача містить одну вимогу немайнового характеру, а саме визнання договору оренди № 0067 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, який укладений 22.09.2021 року між фізичною особою ОСОБА_1 , Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, на яких він був укладений.

Таким чином, судовий збір за подання позовної заяви з такими вимогами повинен складати 3 328,00 грн.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, оскільки позовна заява подана до суду в електронній формі, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», розмір судового збору за подання відповідного позову має складати 2 662,40 грн.

В якості доказів сплати судового збору за цією позовною заявою позивачем надано суду платіжну інструкцію QML2-4TU1-6QLE від 21.10.2026 в загальному розмірі 3 993,60 грн.

В той же час, згідно довідки господарського суду Харківської області від 27.10.2026, яка видана по справі № 922/3719/26 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Національного аєрокосмічного університету "Харківський авіаційний інститут" про визнання договору продовженим, платіжна інструкція QML2-4TU1-6QLE від 21.10.2026 на суму 3 993,60 грн вже викоритовувалась в якості доказу сплати судового збору в іншій справі № 922/3671/26.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області 26.10.2026 у справі № 922/3671/26 постановлено відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут» про визнання протиправним та скасування наказу від 21.09.2026 №945 про відмову у продовженні договору оренди від 22.09.2021 №0067 та визнання зазначеного договору оренди продовженим на той самий строк і на тих самих умовах на який він був укладений.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у разі повернення заяви або скарги.

Оскільки Господарський процесуальний кодекс України чи Закон України «Про судовий збір» не передбачають можливості при поданні нових позовних заяв, ураховувати платіжні доручення (квитанції) про сплату судового збору за позовною заявою позивача, що вже подавалась до суду, а тому після відмови у відкритті провадження за ухвалою суду від 26.10.2026 у справі № 922/3671/26, позивач отримав право на повернення суми судового збору за платіжною інструкцією QML2-4TU1-6QLE від 21.10.2026 на суму 3 993,60 грн, яка приєднана до справи №922/3671/26, а тому така платіжна інструкція не може бути прийнята, в якості доказу сплати судового збору у цій справі № 922/3719/26.

Вказане, mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.01.2021 у справі №160/5879/20.

Крім того, суд зауважує, що незвернення заявника на сьогоднішній день до суду із клопотанням про повернення судового збору у справі № 922/3671/26 не свідчить про неможливість подання ним такого клопотання у майбутньому.

Судом також взято до уваги, що питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви також розглядалося Верховним Судом.

У постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв`язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Тому, заявник / позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.

Отже, оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об`єктом справляння судового збору, суд не приймає платіжну інструкцію QML2-4TU1-6QLE від 21.10.2026, як належний доказ оплати судового збору за подання позовної заяви у справі № 922/3719/26.

Таким чином, всупереч вимог ст.164 ГПК України, позивач до позовної заяви не надав доказів підтверджуючих сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

При цьому, суд зауважує, що за змістом ч. 2 ст. 174 ГПК України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, у даній справі підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

За таких обставин, позивач має усунути недоліки поданої ним позовної заяви, шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

П. 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Як убачається з доданого до позовної заяви договору оренди №0067 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 22.09.2021, його укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, як Орендодавецем, Таволжанським Олексієм Володимировичем, як Орендарем та Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», як Балансоутримувачем .

09.06.2026 позивач через електронну торгову систему подав заяву №RGLR001-UA-20260609-17168 про продовження договору оренди від 22.09.2021 №0067 на новий п`ятирічний строк без проведення аукціону.

На момент укладення договору оренди від 22.09.2021 №0067 та звернення із заявою про його продовження від 09.06.2026 Таволжанський О.В. не мав статусу фізичної особи підприємця.

Суд звертає увагу, що предметом заявленого позову є визнання продовженим договору оренди від 22.09.2021 №0067 на той самий строк і на тих самих умовах на який він був укладений.

В той же час, із долученого до позовної заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №38137756 від 19.08.2026 убачається, що державну реєстрацію Таволжанського Олексія Володимировича як фізичної особи підприємця здійснено 19.08.2026.

При цьому сама по собі державна реєстрація позивача як фізичної особи підприємця 19.08.2026 не є достатньою підставою для висновку, що з моменту такої реєстрації він набув статусу суб`єкта господарювання у всіх правовідносинах, учасником яких був раніше.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.03.2019 у справі №676/6260/15-ц, відповідно до якої набуття фізичною особою статусу підприємця не змінює автоматично правової природи раніше набутих нею цивільних прав та обов`язків.

Матеріали позовної заяви не містять доказів внесення до договору оренди змін у зв`язку з набуттям позивачем статусу фізичної особи підприємця, а також документів, які б підтверджували погодження сторонами використання орендованого майна саме для здійснення позивачем підприємницької діяльності.

У позовній заяві позивачем не обґрунтовано правову природу спірних правовідносин та не зазначено обставин, з якими закон пов`язує віднесення цього спору саме до юрисдикції господарського суду. Зокрема, у позовній заяві не конкретизовано, з якою метою укладався договір оренди, для яких потреб використовувалося або мало використовуватися орендоване майно, чи було таке використання пов`язане зі здійсненням господарської діяльності, а також у чому полягає правовий зв`язок заявленої вимоги з господарськими правовідносинами сторін.

Крім того, позивачем не обґрунтовано правовими аргументами віднесення цього спору до юрисдикції господарського суду з урахуванням обставин укладення та виконання спірного договору оренди, а також дати державної реєстрації позивача як фізичної особи підприємця. У позовній заяві не розкрито характеру спірних правовідносин і не наведено обставин, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для розгляду заявлених позивачем вимог у порядку господарського судочинства.

За таких обставин, позивач має усунути недоліки поданої ним позовної заяви, шляхом подання письмових пояснень, у яких навести обґрунтування належності даного спору до юрисдикції господарського суду, з урахуванням дати укладення договору оренди, моменту набуття позивачем статусу фізичної особи підприємця та мети використання орендованого майна.

Згідно частини 1, частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу час на усунення недоліків.

Якщо подана позовна заява не відповідає приписами статті 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду (частина 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

Суд звертає увагу позивача, що за умовами частини 3, частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до Господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 162, 164, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 (вх. № 3719/26) залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_1 сім днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

3. Встановити ОСОБА_1 спосіб усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду:

- доказів сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.;

- письмових пояснень, у яких навести обґрунтування належності даного спору до юрисдикції господарського суду.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала підписана 29.10.2026.

СуддяВ.С. Юрченко