Рішення № 141027969, 29.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2929/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомГуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради, Харківська обл., Куп`янський р-н, селище ШевченковедоКвартирно-експлуатаційного відділу міста Харків, м. Харківпростягнення 119 393,42 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Гуманітарний відділ (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 119 393,42 грн боргу за Договором № 825 від 28.10.2025 та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Договору № 825 від 28.10.2025 та невиконання обов`язку з відшкодування всіх витрат за комунальні послуги, які були спожиті стороною 2 по Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії № 3 від 30.01.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 31.08.2026 отримано сторонами 31.08.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в електронні кабінети сторін.

04.09.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків Шабалтас В.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21688 від 04.09.2026).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що просить відмовити в позові повністю з тих підстав, що позивач не звертався вчасно до КЕВ м. Харків з відповідним пакетом документів на відшкодування за спожиту електричну енергію, перетікання реактивної електричної енергії за жовтень-грудень 2025 року, чим позбавив себе можливості вчасно отримати відшкодування за отримані Військовою частиною комунальні послуги. У зв`язку з тим, що позивач не звертався в 2025 році до відповідача вчасно з належним пакетом документів за спожиту Військовою частиною електричну енергію, перетікання реактивної електричної енергії за жовтень-грудень 2025 року, як результат виникла заборгованість, яку неможливо оплатити в 2026 році послуги інакше, як на підставі рішення суду.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

28.10.2025 між Гуманітарним відділом (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради (позивач), Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харків (далі КЕВ м. Харків або відповідач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі Військова частина) було укладено Договір № 825 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном (далі за текстом - Договір).

Згідно із п. 1.1 1.2 Договору, Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне безоплатне тимчасове користування нерухомим майном Стороні 1 для власних потреб Стороні 2.

Відповідно до п. 3.1 Договору, спільне тимчасове користування майном здійснюється на безоплатній основі.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів до них.

Умовами укладеного Договору був визначений обов`язок відповідача відшкодовувати позивачу вартість комунальних послуг, що спожиті Військовою частиною у процесі виконання цього Договору. (п. 8.2 Договору).

Відповідно до п. 9.2. Договору, спори, які виникають за цим Договором або у зв`язку з цим не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Згідно із п. 10.1. Договору, дія цього Договору з 01.10.2025 по 31.12.2025 включно, але не довше дії воєнного стану.

Відповідно до п. 10.2. Договору, умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку дії цього Договору.

Нерухоме майно позивача, було передане у спільне тимчасове безоплатне користування Третій особі, що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна, згідно Договору спільного тимчасового безоплатного користування № 825 від 28.10.2025.

Вказаний Акт приймання-передачі підписаний позивачем та Військовою частиною без заперечень та зауважень, а також письмово погоджений відповідачем, який є платником з відшкодування комунальних послуг відповідно до умов Договору.

Для компенсації відповідних витрат, 30.01.2026 Гуманітарним відділом (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі Військова частина) було підписано Договір № 3 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії.

Відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків відмовився підписувати проект зазначеного Договору.

Пунктом 1.1 Договору № 3 передбачено, що Сторона 2 забезпечує постачання/оплату електричної енергії, що використовується Стороною 3, а Сторона 1 відшкодовує витрати, понесені Стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита Стороною 3, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором.

Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 28.10.2025 № 825. (п. 1.2 Договору).

Згідно із п. 3.1 Договору, облік та розрахунки за спожиту електроенергію здійснюється за показниками приладів обліку (лічильника) або розрахунку.

Договором про відшкодування витрат (п. 3.3. - п. 3.6.) Сторони погодили порядок здійснення оплати, зокрема, підставою для проведення розрахунку за цим договором є діючі договори на постачання, розподіл та перетікання реактивної електричної енергії укладені між Стороною 2 та постачальною організацією, копію якого необхідно надати Стороні 1. Щомісячно, в термін до 15 числа місяця за розрахунковим, Сторона 1 та Сторона 3 повинні надати Стороні 2 акт виконаних робіт (наданих послуг), до якого додаються відповідні документи: копії рахунків та/або актів приймання передачі на постачання електричної енергії отриманих від постачальника Стороною 2; копії актів про обсяги розподіленої електричної енергії отриманих від оператора розподілу Стороною 2; акт фіксації показників лічильника електричної енергії, підписаний Стороною 2 та Стороною 3. Оплата за цим Договором здійснюється згідно ст.ст. 46, 48, 49 Бюджетного кодексу України, на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок відповідача за відповідним кодом видатків).

У відповідності до п. 4.2.2. Договору № 3, Сторона 1 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати витрати Стороні 2 за спожиту Стороною 3 електричну енергію на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до показників встановлених засобів обліку або розрахунку спожитої електричної енергії(за умови надходження бюджетних коштів на рахунок відповідача за відповідним кодом видатків).

На виконання вимог зазначеного Договору про відшкодування витрат, сторонами було укладено Акти виконаних робіт (наданих послуг) та Акти фіксації показників лічильника електричної енергії.

Так, відповідно до укладених між сторонами Актів:

- за період з 01.11.2025 по 09.11.2025 споживачем фактично спожито 1329 кВт електричної енергії, вартість наданих послуг за спожиту електричну енергію за вказаний період склала 11015,58 грн з ПДВ, а за послуги з розподілу електричної енергії склала 3928,69 грн з ПДВ;

- за період з 10.11.2025 по 30.11.2025 споживачем фактично спожито 3109 кВт електричної енергії, вартість наданих послуг за спожиту електричну енергію за вказаний період склала 28603,00 грн з ПДВ, а за послуги з розподілу електричної енергії склала 9190,60 грн з ПДВ;

- за період з 01.12.2025 по 31.12.2025 споживачем фактично спожито 3109 кВт електричної енергії, вартість наданих послуг за спожиту електричну енергію за вказаний період склала 51014,68 грн з ПДВ, а за послуги з розподілу електричної енергії склала 15640,87 грн з ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не було здійснено оплату за спожиту електроенергію за період з 01.11.2025 по 31.12.2025.

З метою досудового врегулювання спору Гуманітарним відділом (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради на адресу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків було направлено Лист-вимогу з проханням погасити заборгованість за спожиту електричну енергію, яка утворилася за період з 01.11.2025 по 31.12.2025.

Зазначений Лист-вимогу було отримано 09.04.2026 Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харків, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач надавав відповідь № 583/3366 від 21.04.2026 про відмову у здійсненні таких платежів посилаючись на Бюджетний кодекс України та рекомендував звертатися з позовом до суду.

У зв`язку з неможливістю врегулювання наявного спору в досудовому порядку, позивач змушений звернутися до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії». Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.

Статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (ч. 1 ст. 63 вказаної Закону).

Відповідно до вимог ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Обсяги та вартість поставленої електричної енергії підтверджуються актами фіксації показників лічильників електричної енергії, складеними сторонами договірних відносин. Отже, факт споживання та суми витрат за спожиті користувачем (третьою особою) комунальних послуг (електричну енергію), підтверджуються матеріалами справи.

Натомість з боку відповідача наявні ознаки невиконання покладених обов`язків з відшкодування витрат за спожиту третьою особою електричну енергію, у результаті чого утворилась заборгованість за період 01.11.2025 по 31.12.2025 в сумі 119 393,42 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач взяв на себе обов`язок компенсувати позивачу суму спожитих користувачем комунальних послуг.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Положеннями ст. 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Отже, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 у справі № 904/6252/17, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19.

Таким чином, посилання відповідача, як на підставу для відмови в позові, на те, що позивач не звертався до відповідача за відшкодуванням боргу у встановлені розумні строки та те, що відповідач є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду, є необґрунтованими.

Також, суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про неможливість здійснити відшкодування за комунальні послуги за попередній період (жовтень-грудень 2025 року) у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від здійснення зобов`язань за Договором.

Судом встановлено, що позивачем сплачена сума спожитої користувачем електричної енергії, послуг з розподілу електричної енергії/перетікання електричної енергії за період з 01.11.2025 по 31.12.2025 у розмірі 119 393,42 грн.

Водночас, відповідач не відшкодував позивачу витрати за спожиту електричну енергію відповідно до умов Договору № 3 від 30.01.2026 у розмірі 19 393,42 грн.

Невиконання відповідачем обов`язків з оплати є порушенням умов договору, а також норм законодавства, що регулюють господарські зобов`язання. Відсутність сплати за фактично надану послугу порушує принципи належного виконання зобов`язань, добросовісності та справедливості.

У відповідності до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, ст. 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі зазначеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем всупереч вимог ст. 73, ст. 74 ГПК України не надано доказів які б свідчили про сплату ним заборгованості за комунальні послуги, або які б спростовували наявність у нього обов`язку зі сплати зазначеної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3 328,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61; код ЄДРПОУ 07923280) на користь Гуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради (63601, Харківська обл., Куп`янський р-н, селище Шевченкове, вул. Стуса Василя, б. 7; код ЄДРПОУ 44031148) заборгованість по Договору № 825 від 28.10.2025 у розмірі 119 393,42 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3328,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Гуманітарний відділ (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради (63601, Харківська обл., Куп`янський р-н, селище Шевченкове, вул. Стуса Василя, б. 7; код ЄДРПОУ 44031148);

Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61; код ЄДРПОУ 07923280).

Повне рішення складено "29" жовтня 2026 р.

СуддяА.М. Буракова