Рішення № 141027946, 27.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа №922/2899/26

Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-ЕНЕРДЖІ"простягнення коштів

за участю представників:

позивача Журавель О.В.

відповідача Шабас Г.В.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ТРІАДА-ЕНЕРДЖІ", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 233.111,79 грн, штраф у сумі 120.022,80 грн, а також судові витрати.

Фактичними підставами позову є порушення відповідачем строків виконання робіт за Договором про закупівлю послуг від 16.01.2024 №4600008936.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.08.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/2899/26.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.09.2026 у справі №922/2899/26 продовжено ТОВ "ТРІАДА-ЕНЕРДЖІ" процесуальний строк на подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2026 закрито підготовче провадження у справі №922/2899/26 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судове засідання по суті 13.10.2026 у справі №922/2899/26 було відкладено на 27.10.2026 о 13:00 год.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Заслухавши присутній представників сторін, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Між "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" (замовник) та ТОВ "ТРІАДА-ЕНЕРДЖІ" (підрядник) був укладений Договір про закупівлю послуг від 16.01.2024 №4600008936 (далі - Договір). Згідно з його умовами підрядник за завдання замовника, відповідно до умов цього Договору, зобов`язався на свій ризик надати послуги: Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт будівлі виробничого призначення ГРС-5 м. Харків (ТЕЦ-5) Харківського проммайданчика Харківського ЛВУМГ) відповідно до чинних вимог нормативно-правових актів і технічної документації (які з урахуванням частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями) є послугами, а відповідно до норм ЦК України та ГК України є роботами, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору. Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток №1), Договірною ціною (Додаток №2) та Графіком виконання робіт (Додаток №3), які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 3.1. Договору загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно з Договірною ціною (Додаток №2) становить 2.800.000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% 470.000,00 грн.

У відповідності до пункту 4.1. Договору підрядник зобов`язався виконати роботи протягом 300 календарних днів з моменту укладення цього Договору.

Підрядник зобов`язується виконати роботи з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток №3). Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей Договір у випадках, передбачених чинним законодавством України. Датою закінчення виконання підрядником робіт за Договором вважається дата підписання сторонами акту про завершення виконання робіт. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (пункти 4.2.-4.4. Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

У випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (Додаток №3), виконання робіт не в повному обсязі до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,1% вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів, підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно виконаних робіт (підпункт 11.2.1. пункту 11.2. Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє протягом 330 календарних днів з моменту укладення цього Договору. В частині гарантійних зобов`язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункти 13.1, 13.2. Договору).

На виконання умов Договору відповідачем були виконані роботи, про що свідчать Акти приймання виконаних будівельних робіт від 29.07.2024 №1 на суму 408.300,56 грн, від 25.12.2024 №2 на суму 559.658,54 грн, від 07.10.2025 №3 на суму 620.855,83 грн, від 26.12.2025 №4 на суму 109.953,06 грн.

Натомість позивач зазначає, що роботи за Актами приймання виконаних будівельних робіт від 25.12.2024 №2 та від 07.10.2025 №3 були виконані відповідачем з порушенням погодженого сторонами в Договорі строку. Окрім цього, вартість залишку невиконаних робіт за Договором становить 534.097,04 грн, про що свідчить розрахунок вартості невиконаних робіт.

За порушення строків виконання робіт за Договором позивачем були нараховані відповідачу пеня в розмірі 233.111,79 грн та штраф у сумі 120.022,80 грн.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Відповідач не заперечує щодо прострочення виконання робіт за Договором, а також щодо розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій. Натомість просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50% посилаючись на наступні обставини. Невиконання частини зобов`язань не пов`язане з протиправною чи недобросовісною поведінкою відповідача, а відбулося в результаті військової агресії російської федерації проти України. У зв`язку із цим у жовтні 2024 ТОВ "ТРІАДА-ЕНЕРДЖІ" зверталося до позивача із пропозицією про продовження строку виконання робіт за Договором. Втім позивачем було відмовлено в продовженні строку виконання робіт за Договором. Штрафні санкції нараховано позивачем фактично за період після настання такої істотної зміни обставин, коли відповідач не мав можливості виконувати свої зобов`язання за Договором з дотриманням строку виконання Робіт. ТОВ "ТРІАДА-ЕНЕРДЖІ" має поточну кредиторську заборгованість за товари, роботи та послуги на суму 132.665.100,00 грн, заборгованість за розрахунками з бюджетом на суму 1.055.900,00 грн, заборгованість за розрахунками з оплати праці в розмірі 376.000,00 грн. Чистий прибуток відповідача за І півріччя 2026 становить лише 200.200,00 грн. Відповідач вважає, що зменшення штрафних санкцій є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання ТОВ "ТРІАДА-ЕНЕРДЖІ" зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені та штрафу як засобу отримання безпідставних доходів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом частини другої статті 11 ЦК України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір підряду.

Приписами частин першої та другої статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу частини першої статті 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина перша статті 846 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналіз частини першої статті 530 та частини першої статті 846 ЦК України дозволяє дійти висновку, що підрядник зобов`язаний виконати підрядні роботи за завданням замовника у строк (термін), встановлений у договорі підряду, з урахуванням строків (термінів) виконання окремих етапів робіт, якщо такі визначено у договорі підряду.

Суд зазначає, що умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов`язок виконати певну роботу, і водночас замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до пункту 4.1. Договору підрядник зобов`язався виконати роботи протягом 300 календарних днів з моменту укладення цього Договору.

Враховуючи те, що Договір між сторонами був укладений 16.01.2024, кінцевим строком виконання робіт є 11.11.2024.

Підрядник зобов`язується виконати роботи з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток №3). Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей Договір у випадках, передбачених чинним законодавством України. Датою закінчення виконання підрядником робіт за Договором вважається дата підписання сторонами акту про завершення виконання робіт. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (пункти 4.2.-4.4. Договору).

Як свідчать матеріали справи на виконання умов Договору відповідачем були виконані роботи, про що свідчать Акти приймання виконаних будівельних робіт від 29.07.2024 №1 на суму 408.300,56 грн, від 25.12.2024 №2 на суму 559.658,54 грн, від 07.10.2025 №3 на суму 620.855,83 грн, від 26.12.2025 №4 на суму 109.953,06 грн.

Разом із тим роботи за Актами приймання виконаних будівельних робіт від 25.12.2024 №2 на суму 559.658,54 грн та від 07.10.2025 №3 на суму 620.855,83 грн були виконані відповідачем з порушенням погодженого сторонами в Договорі строку.

Окрім цього, вартість залишку невиконаних робіт за Договором становить 534.097,04 грн, про що свідчить розрахунок вартості невиконаних робіт. Дана обставина відповідачем не заперечується.

Враховуючи те, що відповідачем до 11.11.2024 не було виконано зобов`язань за Договором щодо виконання у встановлений строк робіт у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив виконання зобов`язання, встановлене Договором.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина перша статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. Така правова позиція щодо застосування статті 614 ЦК України висловлена Верховним Судом України у постанові від 13.02.2013 у справі №6-170цс12, та Верховним Судом у постановах від 14.09.2021 у справі №910/7256/20, від 19.08.2021 у справі №910/11889/20.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено наявність обставин, що унеможливили своєчасне виконання взятих на себе зобов`язань за Договором та які є підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої Договором.

При цьому в пункті 9.1. Договору сторони погодили, що оскільки відносини між ними, врегульовані Договором, виникли під час дії воєнного стану на території України, воєнний стан не може бути надзвичайною та невідворотною обставиною (форс-мажорною обставиною), що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору.

З огляду на це, посилання відповідача на військову агресію російської федерації проти України не є підставою, що унеможливлювала виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору, зокрема, щодо строку виконання робіт.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

В підпункті 11.2.1. пункту 11.2. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (Додаток №3), виконання робіт не в повному обсязі до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,1% вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів, підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Встановлення судом факту порушення відповідачем строків виконання робіт за Договором свідчить про правомірність нарахування позивачем пені та штрафу від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені в розмірі 233.111,79 грн та штрафу на суму 120.022,80 грн, судом встановлено, що такий розрахунок виконаний згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов Договору. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Разом із тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%. Вирішуючи відповідне клопотання, суд зазначає наступне.

У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункт 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Надаючи оцінку заявленому до стягнення розміру пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем робіт за Договором, суд приймає до уваги принцип свободи договору.

Обставини, на які посилається відповідач, зокрема, введення воєнного стану, є загальними як і для позивача так і для відповідача. Перекладення ризику їх настання лише на одну з сторін правовідносин не відповідає засадам справедливості цивільного законодавства та принципу рівності сторін перед законом та судом.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює надані сторонами докази та наведені ними аргументи.

Умовами Договору чітко визначено розмір і підстави для застосування штрафних санкцій; відповідач, укладаючи Договір, на них погодився, натомість порушив строки виконання робіт, а частину з них взагалі не виконав.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (постанова Верховного суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Враховуючи наведене, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, неможливість перекладати комерційні ризики на позивача, суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 233.111,79 грн та штрафу на суму 120.022,80 грн.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у справі.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 5.297,02 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-ЕНЕРДЖІ" (Україна, 61037, Харківська обл., м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 199Б, код ЄДРПОУ 40038794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (Україна, 03065, м. Київ, просп. Любомира Гузара , 44, код ЄДРПОУ 42795490) пеню в розмірі 233.111,79 грн, штраф у розмірі 120.022,80 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5.297,02грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "29" жовтня 2026 р.

СуддяН.С. Добреля