Рішення № 141027649, 20.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2457/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від прокуратури Єгорова Н.Ю.,

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

від третьої особи Вовкович О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-56, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунального підприємства Міське управління житлово-комунального господарства Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про стягнення заборгованості з орендної плати у загальному розмірі 63354,07 грн. та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Чорноморська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-56, в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-56 заборгованість по орендній платі в сумі 63354,07 грн. на користь місцевого бюджету Чорноморської територіальної громади, яка складається з: орендної плати 47794,76 грн., штрафу 4779,48 грн., інфляційних втрат 3102,21 грн., 3% річних 858,45 грн., пені 6819,17 грн., які перерахувати на розрахунковий рахунок ГУК в Од.обл./м.Чорноморськ/22080402, код ЄДРПОУ 37607526, р/р UA638999980334159850000015750, банк одержувача: Казначейство України (ЕДП), МФО 899998;

- звільнити частину займаного нежитлового приміщення, а саме 87/100 часток нежитлового вбудованого приміщення магазину площею 210 кв.м за адресою: пр. Миру, 16/61-Н у м. Чорноморську шляхом виселення та повернення вказаного приміщення до комунальної власності на підставі акту приймання-передачі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до договору оренди частини нежитлового приміщення від 15.11.2005 № 7265 орендодавець в особі Міського Управління житлового-комунального господарства міста Іллічівська передає, а ТОВ Маяк-56 приймає в строкове платне користування 22/25 часток нежитлового вбудованого приміщення магазину за номером 16/61 Н, яке розташоване по вул. Леніна в місті Іллічівську, Одеської області, площею 210,6 кв.м, та належить на праві власності територіальній громаді Іллічівська в особі Іллічівської міської ради, а орендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані на підставі акту приймання-передачі.

Прокурор вказує, що вищевказані частки у розмірі 22/25 відповідно до умов договору належать територіальній громаді міста Іллічівська на підставі свідоцтва № 2232 про право власності на магазин від 06.10.2005, виданого Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області на підставі рішення виконкому Іллічівської міської ради Одеської області.

Як зауважує прокурор, у цілому приміщення за адресою: вул. Леніна, буд. 16/61 у місті Іллічівську Одеської області належать на праві спільної часткової власності Іллічівській міській у розмірі 22/25 часток, що складає 210,6 кв.м, та Шаповаловій Г.Б. у розмірі 3/25 часток на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Зазначене майно в цілому має загальну площу 241,0 кв.м.

За ствердженнями прокурора, 23.02.2022 між Чорноморською територіальною громадою в особі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Шаповаловою Г.Б. укладено договір про поділ нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого нерухоме майно поділено таким чином: Чорноморській територіальній громаді 87/100 часток нежитлового вбудованого приміщення магазину, що склало площу 210,0 кв.м, а ОСОБА_1 13/100 часток нежитлового приміщення магазину, площею 31,0 кв.м.

Разом з тим, прокурор заважує, що за домовленістю сторін площа нежитлового приміщення, яке є предметом договору оренди, укладеного 15.11.2005 між Міським Управлінням житлового-комунального господарства міста Іллічівська та ТОВ Маяк-56 та належить Чорноморській територіальній громаді, становить 210, 0 кв.м, при цьому відповідно до п. п. 6.1 договору оренди строк його дії з 14.11.2005 по 14.11.2015.

У подальшому, як зазначає прокурор, до договору оренди 18.12.2008 було укладено договір про внесення змін № 2, а також договір про внесення змін до договору оренди укладено 27.03.2012, відповідно до якого змінено орендодавця на Відділ комунального господарства та благоустрою Іллічівської міської ради, натомість Міське Управління житлово-комунального господарства визначено балансоутримувачем, а також третьої сторони договору.

Натомість, як повідомляє прокурор, згідно з п. 2.2 договору про внесення змін № 3 до договору оренди власником майна залишається Іллічівська територіальна громада в особі Іллічівської міської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди. Орендоване майно залишається на балансі балансоутримувача із зазначенням того, що цей об`єкт є орендованим.

Подалі, за ствердженнями прокурора, договором про внесення змін № 4 від 29.04.2016 орендодавцем майна визначено Управління комунальної власності та земельних відносин Іллічівської міської ради, балансоутримувачем КП МУЖКГ, орендарем ТОВ Маяк-56.

Між тим згідно з п. 3.1 договору про внесення змін № 4 орендна плата визначається на підстави Методики розрахунку орендної плати за майно, що перебуває в комунальній власності Іллічівської територіальної громади в особі Іллічівської міської ради та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням № 961 Виконавчого комітету Іллічівської міської ради і становить за базовий місяць оренди: грудень 2015 року 10337,71 грн, яка розподіляється до міського бюджету у розмірі 30% та 70% - балансоутримувачу.

Наразі прокурор додає, що строк чинності договору відповідно до договору про внесення змін № 4 10 років, тобто з 29.04.2016 по 28.04.2026.

Таким чином, як наголошує прокурор, 28.04.2026 сплив встановлений сторонами строк дії договору оренди, у зв`язку з чим останній є припиненим на підставі закінчення строку, на який його було укладено.

При цьому прокурор зазначає, що договором про внесення змін № 4 до договору передбачено, що у разі припинення цього договору об`єкт оренди повертається орендарем орендодавцю згідно з порядком, встановленим чинним законодавством на момент повернення орендованого майна. Об`єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Водночас, як стверджує прокурор, відповідно до інформації, наданої Виконавчим комітетом Чорноморської міської ради від 19.05.2026 № ВИХ-ВХ-2903-26-2386-2026, станом на поточну дату рахується заборгованість понад 3 місяці за оренду майна комунальної власності ТОВ Маяк-56, а саме орендна плата у розмірі 47794,76 грн, пеня у сумі 6819,17 грн, штраф у розмірі 4779,48 грн, інфляційні у сумі 3102,21 грн, 3% річних у розмірі 858,45 грн.

Так, прокурор повідомляє, що відповідач систематично порушував умови зазначеного договору щодо своєчасної оплати за користування майном, яким він користувався на умовах оренди, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендної плати у сумі 47794,76 грн за період з грудня 2024 по квітень 2026, крім того, ТОВ Маяк-56 не виконало свої обов`язки щодо повернення комунального майна на підставі акту приймання передачі.

Додатково прокурор зауважує, що за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди щодо сплати орендної плати за орендоване майно відповідачу нараховано пеню у сумі 6819,17 грн, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 858,45 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2026 р. позовну заяву Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2457/26, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 07.07.2026 р. об 11:00 год.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне підприємство Міське управління житлово-комунального господарства Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (68002, Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, буд. 2-Б; код ЄДРПОУ 03363789).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2026 р. відкладено підготовче засідання на 21 липня 2026 р. о 12:30 год.

20.07.2026 р. від Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. № 25430/26), відповідно до якої позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

21.07.2026 р. від Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. № 25502/26), відповідно до якої позивач просить суд розгляд справи здійснювати без участі його представника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2026 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2457/26 на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 08 вересня 2026 р. о 12:45 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2026 року закрито підготовче провадження у справі № 916/2457/26 за позовом Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави; призначено справу до судового розгляду по суті у засіданні суду на 07 жовтня 2026 р. об 11:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2026 р. відкладено розгляд справи на 20 жовтня 2026 р. о 12:15 год, при цьому викликано учасників справи у судове засідання.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Маяк-56 відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду про відкриття провадження у справі від 22.06.2026, про відкладення підготовчого засідання від 07.07.2026, про продовження строку підготовчого провадження та призначення підготовчого засідання від 21.07.2026, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 08.09.2026 були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі № 915/1015/16.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні у матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 20 жовтня 2026 року прокурор позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, третя особа підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Заслухавши пояснення прокурора та представника третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо наявності підстав у прокурора звертатися з позовом, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру? здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру? наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру?, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття інтереси держави, визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру?.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру?).

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту? виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином? виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність? захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права? передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Господарський суд звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру? прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру?, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру?, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 63-4893-26 від 12.05.2026 Чорноморська окружна прокуратура звернулася до Чорноморської міської громади з проханням повідомити відомості щодо наявної заборгованості фізичних та юридичних осіб зі сплати орендної плати за використання комунального нерухомого майна (без урахування оренди земельних ділянок).

У відповідь на вказаний запит Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області листом за № ВИХ-ВХ-2903-26-2386-2026 від 19.05.2026 повідомив про наявність у ТОВ Маяк-56 заборгованості понад 3 місяці за оренду майна у розмірі 63354,07 грн, водночас, вказавши, що балансоутримувачами та орендодавцями майна комунальної власності постійно проводиться роз`яснювальна та претензійна робота із боржниками в частині необхідності погашення заборгованості й недопущення його в майбутньому.

У подальшому, як убачається з матеріалів справи, Чорноморська окружна прокуратура звернулася до Управління комунальної власності і земельних відносин Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області з листом № 63-5681ВИХ-26 від 03.06.2026, в якому запропонувала розглянути питання про усунення порушень вимог законодавства про оренду комунального майна ТОВ Маяк-56 у судовому порядку шляхом пред`явлення управлінням позову до ТОВ Маяк-56 про стягнення заборгованості з оренди, штрафу, інфляційних витрат, 3% річних, пені та виселення із займаного приміщення та повернення вказаного приміщення до комунальної власності на підставі акту приймання-передачі. При цьому прокурор зауважив, що у разі не звернення до суду з позовною заявою Чорноморською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру буде вирішуватися питання про пред`явлення позовної заяви з вказаних питань в інтересах держави в особі Чорноморської територіальної громади міста самостійно.

Разом з тим, як заважує прокурор, заборгованість з орендної плати ТОВ Маяк-56 виникла ще у 2024 році, проте протягом тривалого часу позивач самостійно не звернувся до суду з відповідним позовом. Зазначене свідчить про бездіяльність компетентних органів в особі Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та є підставою для представництва інтересів держави прокурором.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру? Чорноморською окружною прокуратурою відповідним листом за № 63-6050ВИХ-26 від 11.06.2026 повідомлено Управління комунальної власності і земельних відносин Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про те, що Чорноморською окружною прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про стягнення заборгованості за користування майном, яке належить до комунальної власності, та зобов`язання звільнити приміщення шляхом виселення. Позов буде направлено до Господарського суду Одеської області найближчим часом.

Відтак, невиконання ТОВ Маяк-65 обов`язку зі сплати орендної плати, а також не звернення Управлінням комунальної власності і земельних відносин Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості, зобов`язання звільнити частину займаного нежитлового приміщення шляхом виселення та повернення приміщення на підставі акту приймання-передачі стало підставою для звернення прокурора до суду із позовом по даній справі.

З огляду на зазначене, господарський суд доходить висновку про наявність підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі та дотримання ним вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру?.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності на магазин від 06 жовтня 2005 року територіальній громаді в особі Іллічівської міської ради на праві комунальної власності належить об`єкт, розташований за адресою: м. Іллічівськ, вул. Леніна № 16/61-Н, який в цілому складається з нежитлового вбудованого приміщення магазину, загальною площею 241 кв.м на підставі рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.09.2005 № 87/100.

23.02.2022 року між Чорноморською територіальною громадою в особі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області в особі начальника управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Цинько В.В. (сторона 1) та Шаповаловою Ганною Борисівною (сторона 2) укладено договір про поділ нерухомого майна, відповідно до п. 9 якого за домовленістю сторін та відповідно до довідки № 24 від 09.09.2021 року Управлінням архітектури та містобудування Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області в результаті поділу:

- у власність сторони 1 (Чорноморської територіальної громади в особі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) переходить нежитлове приміщення, яке складається з: № 5 - коридор - 11,6 кв.м; № 6 - комора - 1,0 кв.м; № 7 - допоміжне приміщення - 10,9 кв.м; № 8 - допоміжне приміщення - 9,9 кв.м; № 9 - коридор - 2,5 кв.м; № 10 - туалет - 1,2 кв.м; № 11- умивальня - 1,2 кв.м; № 12 - допоміжне приміщення - 6,9 кв.м; № 13 - кабінет - 9,1 кв.м; № 14 - допоміжне приміщення - 13,2 кв.м; № 15 - зал - 131,3 кв.м; № 16 - допоміжне приміщення - 7,5 кв.м; № 17 - допоміжне приміщення - 3,7 кв.м, - загальною площею 210,0 кв.м, якому надається адреса: Одеська область, Одеський район, місто Чорноморськ, проспект Миру, будинок 16 (шістнадцять), нежитлове приміщення № 61-Н (шістдесят один тире літ. Н);

- у власність сторони 2 (Шаповалової Ганни Борисівни) переходить нежитлове приміщення, яке складається з: № 1 - тамбур - 2,0 кв.м; № 2 - кабінет - 16,2 кв.м; № 3 - кабінет - 10,4 кв.м; № 4 - санвузол - 2,4 кв.м, - загальною площею - 31,0 кв.м, якому надається адреса: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення № 63-Н (шістдесят три тире літ. Н).

Відтак, територіальній громаді в особі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області належить на праві власності нежитлове приміщення, загальною площею 210 кв.м за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 16, приміщення 61-Н, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 481551076 від 12.06.2026).

15 листопада 2005 року між Міським управлінням житлово-комунального господарства міста Іллічівська Одеської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Маяк-56 (орендар) було укладено договір оренди частини нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування 22/25 частки нежитлового вбудованого приміщення магазину за № 16/61-Н (шістнадцять дріб шістдесят один Н), яке розташоване по вулиці Леніна в місті Іллічівську Одеської області, орендною площею 210.6 кв.м, а орендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані. Згідно довідки-характеристики № 1932, виданої КП Бюро технічної інвентаризації міста Іллічівська Одеської області 08.11.2005 року, 22/25 частки нежитлового вбудованого приміщення магазину, що надається в оренду, складається з приміщень: 5 - коридор-12,1 кв.м; 6 - кладова-1,0 кв.м; 7-підс. Приміщення - 9,9 кв.м; 9 - коридор-2,5 кв.м; 10-туалет 1,2 кв.м; 11 - умивальник-1,2 кв.м; 12 - підс.приміщення-6,9 кв.м; 13 - кабінет-9,1 кв.м; 14 -підс.приміщенпя-13,2 кв.м; 15 - торговий зал-131,4 кв.м; 16 -підсобне приміщення-7,5 кв.м; 17 - підсобне приміщення-3,7 кв.м; загальною площею 210,6 кв.м.

Згідно з п. 6.1 договору від 15.11.2005 року договір укладається терміном на десять років та діє до чотирнадцятого листопада дві тисячі п`ятнадцятого року.

Так, вказаний договір від 15.11.2005 підписаний представниками сторін та посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Котик Н.В., зареєстрований у реєстрі за № 7265.

У подальшому Міським управлінням житлово-комунального господарства міста Іллічівська Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Маяк-56 підписано договір про внесення змін № 1 від 02.08.2007 до договору оренди частини нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Котик Н.В. за реєстровим № 7265, яким у зв`язку зі змінами тарифу орендної плати з 01 липня 2007 року, ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна на підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 31.05.2007 року за № 656 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 24.02.2000 року № 121 Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду комунального майна Іллічівської міської ради, наказу Міського управління житлово-комунального господарства від 11.07.2007 року за № 68 Про розмір плати орендарів та власників нежитлових приміщень на утримання житлових будинків та прибудинкових територій, розрахунку орендарів і власників нежитлових приміщень на участь в затратах по утриманню житлових будинків і прибудинкових територій з липня 2007 року, затвердженого начальником МУЖКГ Нарожним Г.О., викладено розділ 3 Порядок розрахунків у новій редакції.

Також 18.12.2008 року Міським управлінням житлово-комунального господарства міста Іллічівська Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Маяк-56 підписано договір про внесення змін № 2 до договору оренди частини нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Котик Н.В. за реєстровим № 7265 (з урахуванням договору про внесення змін № 1 від 02.08.2007), згідно з яким п. 2.4.3 розділу 2 Права та обов`язки сторін та розділ 3Порядок розрахунків викладено у нових редакціях.

Подалі відповідно до рішення Іллічівської міської ради Одеської області від 16 грудня 2011 року за № 127-VI Про приведення нормативно-правових актів з орендних відносин, пов`язаних із передачею в оренду майна, що перебуває в комунальній власності Іллічівської територіальної громади в особі Іллічівської міської ради у відповідність до норм чинного законодавства з додатком до нього № 1 та рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29 грудня 2011 року № 961 Про Методику розрахунку орендної плати за майно, що перебуває в комунальній власності Іллічівської територіальної громади в особі Іллічівської міської ради, та пропорційно її розподілу, враховуючи зміну орендодавця об`єкту комунального майна, зміну вартості оренди у зв`язку із зміною Методики розрахунку орендної плати за майно, що перебуває в комунальній власності, сторони вирішили викласти договір оренди нежитлового приміщення у новій редакції договору про внесення змін № 3 від 27.03.2012, відповідно до якого Відділ комунального господарства та благоустрою Іллічівської міської ради визначено орендодавцем, Товариство з обмеженою відповідальністю Маяк-56 - орендарем та Міське управління житлово-комунального господарства - балансоутримувачем.

За умовами п. 10.1 договору про внесення змін № 3 від 27.03.2012 цей договір укладено терміном на десять років, тобто до чотирнадцятого листопада дві тисячі п`ятнадцятого року включно, який діє з моменту його підписання сторонами.

Крім того, у подальшому між Управлінням комунальної власності та земельних відносин Іллічівської міської ради Одеської області (орендодавець), Комунальним підприємством Міське управління житлово-комунального господарства Іллічівської міської ради (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Маяк-56 (орендар) підписано договір про внесення змін № 4 від 29.04.2016 до договору оренди частини нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Котик Н.В. за реєстровим № 7265 (з урахуванням договорів про внесення змін № 1 від 02.08.2007, № 2 від 18.12.2008, № 3 від 27.03.2012), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, що перебуває в комунальній власності Чорноморської територіальної громади в особі Чорноморської міської ради, а саме: 87/100 часток нежитлового вбудованого приміщення магазину, площею 210,1 кв.м (майно), розміщене за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 16/61-Н, що належать на праві комунальної власності Чорноморській територіальній громаді в особі Чорноморської міської ради Одеської області на підставі свідоцтва про право власності на магазин, виданого Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області 06 жовтня 2005 року за № 2232 згідно з рішенням Іллічівської міської ради від 29 вересня 2005 року за № 806; державна реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 07 грудня 2015 року, номер запису про право власності 12526423, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 804815051108, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим державним реєстратором прав на нерухоме майно Іллічівського міського управління юстиції Одеської області Лещенко Ю.О. 28 грудня 2015 року за № 51005320 (бланк ЕКВ 760343); рішенням про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 29444830, прийнятим державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Котик Н.В. 27 квітня 2016 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 58288469, сформованою приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Котик Н.В. 27 квітня 2016 року та перебуває на балансі Комунального підприємства Міське управління житлово-комунального господарства Іллічівської міської ради (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена станом на 30 жовтня 2015 року і становить 2435687,00 грн., без ГІДВ та з урахування індексу інфляції станом на поточну дату складає 2469299,48 грн.

Положеннями п.п. 1.2-1.3 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 погоджено, що майно передається в оренду з метою продажу канцтоварів на площі 5,00 кв.м; продажу книг, газет і журналів, виданих українською мовою на площі 205,10 кв.м. Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання передачі.

Згідно з п. 2.2 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається Іллічівська територіальна громада в особі Іллічівської міської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди.

За умовами п. 3.1 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що перебуває в комунальній власності Іллічівської територіальної громади в особі Іллічівської міської ради та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням № 961 Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.12.2011 року і становить без ПДВ за базовий місяць оренди грудень 2015 року - 10337,71 грн.

Відповідно п. 3.1.1 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 орендна плата за базовий місяць (грудень 2015 року) розподіляється: а) у співвідношенні до міського бюджету - 30% ( УКВ та ЗВ) в місяць 3101,32 грн, без ПДВ; б) у співвідношенні до балансоутримувача - 70% ( МУЖКГ) в місяць 7236,39 грн, без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди (квітень 2016 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (грудень 2015 року) на індекс інфляції за січень - квітень 2016 року включно.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.3 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016).

Положеннями п. 3.4 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 р. закріплено, що орендна плата перераховується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, відповідно до отриманих рахунків: а) до міського бюджету без ПДВ - 30% на розрахунковий рахунок: р/р 33211871700015, в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, б) до балансоутримувача з ПДВ (на рахунок КП МУЖКГ) - 70% та суму ПДВ на частку орендної плати - 30%: Комунального підприємства Міське управління житлово-комунального господарства Іллічівської міської ради р/р 26002512092, МФО 328168, ЄРДПОДУ 03363789, щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

У п. 3.7 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 погоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до міського бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.4 співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 5.6 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 встановлено обов`язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкту оренди з вини орендаря.

Умовами п. 9.1 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.5 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно з п. 10.1 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 цей договір укладено терміном на 10 років, тобто з 29 квітня 2016 року по 28 квітня 2026 року включно, який діє з моменту його підписання сторонами.

Пунктом 10.2 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 передбачено, що умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну його дії, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

За умовами п.п. 10.6, 10.7 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 у разі припинення цього договору об`єкт оренди повертається орендарем орендодавцю згідно з порядком, встановленим чинним законодавством на момент повернення орендованого майна. Об`єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 10.11 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об`єкту оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем / у разі смерті фізичної особи, яка є орендарем; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря).

Так, вказаний договір про внесення змін № 4 від 29.04.2016 року підписаний представниками сторін та посвідчений приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Котик Н.В., при цьому зареєстровано за № 482.

Із наявної у матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 481551076 від 12.06.2026 вбачається, що на спірне нежитлове приміщення зареєстровано інше речове право (номер запису 46511891), а саме право оренди нежитлового приміщення, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Маяк-56.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.3 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016).

Так, за умовами п. 3.4 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 орендна плата перераховується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, відповідно до отриманих рахунків: а) до міського бюджету без ПДВ - 30% на розрахунковий рахунок: р/р 33211871700015, в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, б) до балансоутримувача з ПДВ (на рахунок КП МУЖКГ) - 70% та суму ПДВ на частку орендної плати - 30%: Комунального підприємства Міське управління житлово-комунального господарства Іллічівської міської ради р/р 26002512092, МФО 328168, ЄРДПОДУ 03363789, щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Так, за ствердженнями прокурора, відповідач не виконував вказані вимоги з грудня 2024 по квітень 2026, у зв`язку з чим станом на дату звернення з позовом по даній справі до суду у відповідача існувала заборгованість у розмірі 47794,76 грн.

При цьому відповідно до листа Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області № ВИХ-ВХ-2903-26-2386-2026 від 19.05.2026 за ТОВ Маяк-56 рахується заборгованість понад 3 місяці за оренду майна комунальної власності до місцевого бюджету у загальному розмірі 63354,07 грн.

Відповідно до розрахунку (вих. № 249 від 19.05.2026) до нотаріально посвідченого договору оренди нерухомого майна, що перебуває в комунальній власності від 15.11.2005 з ТОВ Маяк-56, щодо приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру, 16/61-Н, загальною площ 210,60 кв.м за період з 01.12.2024 по 30.04.2026 убачається, що за ТОВ Маяк-56 обліковується заборгованість у розмірі 47794,76 грн.

Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, та доказів сплати якої відповідачем не надано, суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з грудня 2024 року по квітень 2026 року включно у розмірі 47794,76 грн., що заявлений прокурором до стягнення.

За таким обставин, суд погоджується з доводами прокурора про існування у відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди частини нежитлового приміщення від 15.11.2005 року ( з урахування договорів про внесення змін). На підтвердження протилежного відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Так, невнесення відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди у повному обсязі та своєчасно є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у заявленій сумі 47794,76 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 6819,17 грн. та штрафу у сумі 4779,48 грн. суд зазначає наступне.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині сплати орендної оплати не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем наданих послуг з охорони) згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

У свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 3.7 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 сторонами погоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до міського бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.4. співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 9.5 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За приписами ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за користування місцями розміщення рекламних засобів на об`єктах комунальної власності, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню та штраф. Дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми пені та штрафу, судом встановлено, що вказані розрахунки були здійснені позивачем вірно, при цьому власних контррозрахунків відповідачем не наведено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 6819,17 грн. та штраф у розмірі 4779,48 грн.

Щодо нарахування 3% річних у розмірі 858,45 грн. та інфляційних втрат у сумі 3102,21 грн. суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Враховуючи вищенаведене та прострочення відповідачем термінів виконання грошового зобов`язання, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних у розмірі 858,45 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних здійснений позивачем арифметично правильно та є вірним, при цьому контррозрахунку відповідачем не наведено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 858,45 грн.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у загальному розмірі 3102,21 грн. та встановлено, що такий розрахунок здійснено позивачем правильно із застосуванням вірно обраного сукупного індексу інфляції у вказаному періоді прострочення, також контррозрахунку відповідачем не наведено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 3102,21 грн.

Щодо вимог прокурора про звільнення нежитлових приміщень, що є предметом спірного договору, господарський суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 26.10.2021 справа № 910/5710/19 вказав на те, що в силу положень ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинна на момент їх виникнення.

На час укладення між сторонами цієї справи договору оренди частини нежитлового приміщення від 15.11.2005 діяли положення Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII Про оренду державного та комунального майна (далі Закон № 2269-XII).

При цьому на час укладання між сторонами договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 до договору оренди частини нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Котик Н.В. за реєстровим № 7265 (з урахуванням договорів про внесення змін № 1 від 02.08.2007, № 2 від 18.12.2008, № 3 від 27.03.2012) також діяли положення Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII Про оренду державного та комунального майна (далі Закон № 2269-XII) у відповідний редакції.

За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції, чинній станом на 29.04.2016) орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною 2 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції, чинній станом на 29.04.2016) передбачено, що Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

У ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 2269-XII від 10.04.1992, який був чинним станом на момент укладення між сторонами договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016, визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

03.10.2019 Верховною Радою України було прийнято Закон України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ, у пункті 1 розділу Прикінцеві та перехідні положення якого було передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).

Водночас згідно з п. 5 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ від 03.10.2019 з дня введення в дію цього Закону було визнано таким, що втратив чинність, Закон України Про оренду державного та комунального майна № 2269-XII від 10.04.1992.

Закон України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ від 03.10.2019 опублікований в офіційному друкованому виданні Голос України 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, а відтак саме з цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за винятком окремих норм, наведених у розділі Прикінцеві та перехідні положення).

За загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (ч. 1 ст. 5 ЦК України).

Відповідно до п. 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Отже, порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України Про оренду державного та комунального майна № 2269-XII від 10.04.1992 (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу 3 пункту 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ від 03.10.2019 має застосовуватися порядок продовження, визначений цим Законом.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 19.07.2022 у справі № 924/852/21 та від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ від 03.10.2019 продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством (ч. 2 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-ІХ від 03.10.2019).

Ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ від 03.10.2019 передбачено, що право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону мають: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, інші установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів; релігійні організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній; Пенсійний фонд України та його органи; дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав, представництва міжнародних міжурядових організацій в Україні для виконання функцій дипломатичного представництва, консульських і статутних функцій міжнародних міжурядових організацій; орендарі земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом щодо оренди гідротехнічних споруд, які можуть бути передані в оренду.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ від 03.10.2019 право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону також мають: музеї; державні та комунальні підприємства, установи, організації у сфері культури і мистецтв чи громадські організації у сфері культури і мистецтв (у тому числі національні творчі спілки або їх члени під творчі майстерні); заклади освіти всіх форм власності, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності; громадські організації ветеранів для розміщення реабілітаційних установ для ветеранів; реабілітаційні установи для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю для розміщення таких реабілітаційних установ; надавачі соціальних послуг, які включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, відповідно до Закону України Про соціальні послуги. Таким надавачам соціальних послуг заборонено укладати договори суборенди щодо цього майна; державні видавництва і підприємства книгорозповсюдження; вітчизняні видавництва та підприємства книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру); народні депутати України і депутати місцевих рад для розміщення громадської приймальні; потенційні орендарі для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів на строк, що не перевищує п`яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб`єктам виборчого процесу з метою проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії; потенційні орендарі для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організації конгресів і торговельних виставок; державні та комунальні спортивні клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи вищої спортивної майстерності, центри олімпійської підготовки, центри студентського спорту закладів вищої освіти, фізкультурно-оздоровчі заклади, центри фізичного здоров`я населення, центри фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, а також бази олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки; громадські об`єднання фізкультурно-спортивної спрямованості, що є неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових установ та організацій, утворені ними спортивні клуби (крім спортивних клубів, що займаються професійним спортом), дитячо-юнацькі спортивні школи, школи вищої спортивної майстерності, центри олімпійської підготовки, центри студентського спорту закладів вищої освіти, центри фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, що є неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових установ та організацій, виключно для проведення спортивних заходів або надання послуг у сфері фізичної культури і спорту; потенційні орендарі для організації та надання послуг з метою боротьби та протидії поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; молодіжні та дитячі громадські об`єднання, які протягом останніх двох років, що передують року звернення, співпрацюють з органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування щодо виконання державних цільових, регіональних, місцевих та інших програм у сфері молодіжної політики; молодіжні центри, що є неприбутковими установами державної та комунальної форм власності; переможці аукціону з розподілу квоти підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газу, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції), проведеного згідно із статтею 9-3 Закону України Про альтернативні джерела енергії, за умовами якого в оренду для будівництва (монтажу) об`єктів електроенергетики, що виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, надаються дахи та/або фасади будівель та інших капітальних споруд; державні та комунальні підприємства, громадські об`єднання, благодійні організації з метою надання цього майна для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб.

В силу ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 Деякі питання оренди державного та комунального майна, яка набрала чинності 17.06.2020, затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (надалі Порядок), який визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Зокрема, цим Порядком передбачено й процедуру продовження договорів оренди як за результатами проведення аукціону, так і без його проведення у передбачених Законом випадках (пункти 134 - 152).

Відповідно до п. 134 Порядку продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом України Про оренду державного та комунального майна випадках.

За приписами п. 143 Порядку орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна. Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. Якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості.

За змістом пункту 144 Порядку передачі майна в оренду після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 Закону.

Рішення про відмову в продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених статтею 19 Закону, а також у разі невідповідності орендаря вимогам, установленим статтею 4 Закону. Таке рішення оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення.

У разі прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди на підставі необхідності майна для власних потреб балансоутримувача, здійснюються дії, передбачені пунктом 142 цього Порядку.

Рішення про оголошення аукціону та оголошення про проведення аукціону на продовження договору оренди оприлюднюються орендодавцем в електронній торговій системі протягом десяти робочих днів з дати прийняття такого рішення.

Пунктами 148 - 150 Порядку встановлено безпосередньо порядок проведення електронного аукціону, який передбачає можливість участі в ньому як чинного орендаря та реалізації його переважного права на продовження договору оренди в ході аукціону, так і участі інших учасників з метою набуття права оренди щодо об`єкта оренди.

Аналізуючи положення Порядку в контексті Закону України № 157-ІХ, суд зазначає, що передбачена цим Порядком процедура продовження договору оренди через аукціон із залученням широкого кола учасників додатково підтверджує висновок про необхідність дотримання встановленого механізму. Зокрема, ця процедура передбачає ухвалення орендодавцем відповідного рішення (протягом десяти робочих днів з дати отримання заяви) про оголошення аукціону або відмову у продовженні договору.

Разом з тим суд наголошує, що зазначена процедура може бути застосована лише за умови, якщо орендар вчинив дії в межах правового поля та відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, звернувся до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії. У разі недотримання цієї вимоги настають правові наслідки, визначені пунктом 143 Порядку передачі майна в оренду, а саме припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, обов`язок орендаря звільнити орендоване приміщення та підписати акт приймання-передачі (повернення з оренди) майна.

З огляду на зазначені положення законодавства, а також на правові висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21, порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Цивільного кодексу України та частини першої статті 2 Закону України № 157-ІХ цей Закон є спеціальним щодо загальних положень статті 764 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України. У зв`язку з цим положення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-ІХ мають пріоритетне застосування у спірних правовідносинах, що унеможливлює поширення на них загальних норм цивільного та господарського законодавства у частині, що регулює поновлення договорів оренди.

Правовий висновок щодо необхідності чіткого розмежування порядку та підстав продовження договорів оренди державного та комунального майна, передбачених нормами Закону України № 2269-XII (чинного до 31.01.2020) і Закону України № 157-ІХ (введеного в дію з 01.02.2020), викладено в постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 05.07.2022 у справі № 909/479/21, від 19.07.2022 у справі № 924/852/21, від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 26.09.2024 у справі № 902/489/23).

Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 904/5468/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Суд наголошує на тому, що за змістом наведених вище норм чинного законодавства із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, такий договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін усіх його умов.

Водночас згідно з п. 10.11 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 до договору оренди частини нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області від 15.11.2005 року за реєстровим номером № 7265, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об`єкту оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем / у разі смерті фізичної особи, яка є орендарем; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря).

Відповідно до п. 6.1 договору оренди частини нежитлового приміщення від 15.11.2005 року договір укладається терміном на десять років та діє до чотирнадцятого листопада дві тисячі п`ятнадцятого року.

При цьому пунктом 10.1 договору про внесення змін № 4 від 29.04.2016 погоджено, що цей договір укладено терміном на 10 років, тобто з 29 квітня 2016 року по 28 квітня 2026 року включно, який діє з моменту його підписання сторонами.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, встановлені судом фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що орендар не дотримався передбаченого законодавством порядку продовження строку дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, визначених договором, а саме: не подав у встановлені строки відповідної заяви про продовження договору оренди встановленого зразка та у визначеній законодавством формі, крім того у відповідача наявна заборгованість з орендної плати у розмірі 47794,76 грн за період з грудня 2024 року по квітень 2026 року.

Подібний правовий висновок викладно у постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 916/4043/21.

За таких обставин відсутні підстави для продовження між сторонами спору орендних відносин, а тому господарський суд погоджується з доводами прокурора про припинення дії договору оренди частини нежитлового приміщення висновками у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, з огляду на що ТОВ Маяк-56 не має правових підстав для подальшого користування майном, що є предметом вказаного договору.

Так, оскільки договір оренди частини нежитлового приміщення (з урахування змін), укладений 15.11.2005 між Управлінням комунальної власності та земельних відносин Іллічівської міської ради Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Маяк-56, припинив свою дії у зв`язку з закінченням терміну, на який він укладався, та відсутні правові підстави для користування відповідачем спірним нежитловим приміщенням, яке орендувалося останнім за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора щодо зобов`язання ТОВ Маяк-56 звільнити частину займаного нежитлового приміщення, а саме 87/100 часток нежитлового вбудованого приміщення магазину, площею 210 кв.м за адресою: пр. Миру, 16/61-Н у м. Чорноморську шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-56 та повернення вказаного приміщення до комунальної власності на підставі акту приймання- передачі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулося на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у сумі 5324,80 грн, понесені прокурором при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-56, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунального підприємства Міське управління житлово-комунального господарства Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про стягнення заборгованості з орендної плати у загальному розмірі 63354,07 грн. та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-56 (68002, Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 16; код ЄДРПОУ 33647663) заборгованість по орендній платі у сумі 63 354/шістдесят три тисячі триста п`ятдесят чотири/грн 07 коп. на користь місцевого бюджету Чорноморської територіальної громади, з якої: орендна плата у сумі 47 794/сорок сім тисяч сімсот дев`яносто чотири/грн 76 коп., штраф у розмірі 4 779/чотири тисячі сімсот сімдесят дев`ять/грн 48 коп., інфляційні втрати у сумі 3 102/три тисячі сто дві/грн 21 коп., 3% річних у розмірі 858/вісімсот п`ятдесят вісім/грн 45 коп., пеня у сумі 6 819/шість тисяч вісімсот дев`ятнадцять/грн 17 коп., які перерахувати на розрахунковий рахунок ГУК в Од.обл./м.Чорноморськ/22080402, код ЄДРПОУ 37607526, р/р UA638999980334159850000015750, банк одержувача: Казначейство України (ЕДП), МФО 899998.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Маяк-56 (68002, Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 16; код ЄДРПОУ 33647663) звільнити частину займаного нежитлового приміщення, а саме 87/100 часток нежитлового вбудованого приміщення магазину, площею 210 кв.м за адресою: пр. Миру, 16/61-Н у м. Чорноморську шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-56 (68002, Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 16; код ЄДРПОУ 33647663) та повернення вказаного приміщення до комунальної власності на підставі акту приймання- передачі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-56 (68002, Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 16; код ЄДРПОУ 33647663) на користь Одеської обласної прокуратури (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3; код ЄДРПОУ 03528552; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101; р/р UA808201720343100002000000564) сплачений судовий збір за подачу позову у сумі 5 324/п`ять тисяч триста двадцять чотири/грн. 80 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 29 жовтня 2026 р.

Суддя В.С. Петров