Рішення № 141027595, 29.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 Справа № 914/3316/25

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Груп», м. Львів,

про ухвалення додаткового рішення

у справі №914/3316/25

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Груп», м. Львів,

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів,

про: примусове виконання обов`язку в натурі.

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання І.К. Капітанчук

За участю представників сторін:

від заявника (позивача): не з`явися;

від відповідача: не з`явився.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/3316/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Груп» до Львівської міської ради про примусове виконання обов`язку в натурі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.02.2026 у справі № 914/3316/25 позовні вимоги суд задоволив повністю.

На адресу суду 25.02.2026 від представника позивача надійшла заява (вх.№834/26) про ухвалення додаткового рішення, у якій він просить суд прийняти додаткове рішення, яким стягнути з Відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області №29 від 25.02.2026 відповідно до пунктів 2.3.12 та 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів Господарського суду Львівської області призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/3316/25 у зв`язку p перебуванням на навчанні судді Запотічняк О.Д. з 23.02.2026 по 27.02.2026.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 914/3316/25 передано для розгляду судді Березяк Н.Є.

Ухвалою суду від 09.03.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Монді Груп про ухвалення додаткового рішення - прийнято до розгляду, призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі №914/3316/25 на 19.03.2026 . В подальшому розгляд заяви відкладено на 02.04.2026.

На адресу суду 16.03.2026 від представника відповідача надійшли заперечення (вх. №7603/26) на заяву представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн, у якій Львівська міська рада не погоджується з викладеними у ній доводами та міркуваннями, заперечує проти них у повному обсязі.

Ухвалою від 16.04.2026 розгляд заяви у справі №914/3316/25 зупинено до завершення розгляду Західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2026 у справі №914/3316/25.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі № 914/3316/25 апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н від 23.03.2026 (вх. № 01-05/870/26, 01-05/887/26 від 24.03.2026) залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2026 у справі № 914/3316/25 залишено без змін.

Матеріали справи № 914/3316/25 повернулись на адресу Господарського суду Львівської області 02.07.2026.

На адресу суду надійшла ухвала про витребування матеріалів справи №914/3316/25, у зв`язку із надходженням касаційної скарги до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду на рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2026 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2026 касаційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Господаорського суду Львівської області від 19.02.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі № 914/3316/25 залишено без змін.

Матеріали справи №914/3316/25 повернулись на адресу Господарського суду Львівської області 20.10.2026.

Ухвалою суду 21.10.2026 провадження у справі №914/3316/25 поновлено та призначено розгляд заяви на 29.10.2026.

Суд, розглянувши заяву про стягнення витрат на правову допомогу, оцінивши докази та заперечення представника відповідача, в їх сукупності, встановив наступне:

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Судом встановлено, що у позовній заяві позивачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.

Відповідно до статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Монді Груп» та адвокатом Дашинич Ольгою Богданівною укладено Договір про надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат позивачем подано Договір про надання правничої допомоги №б/н від 23 жовтня 2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг №б/н від 19.02.2026 та платіжну інструкцію №1138 від 25.11.2025, яка підтверджує оплату наданих послуг.

Із поданих документів вбачається, що адвокатом Дашинич Ольгою Богданівною надано позивачу : правнича допомога у справі № 914/3316/25, ознайомлення із матеріалами справи, підготовка та подання позову, участь в судових засіданнях .

Загальна вартість наданих та оплачених послуг за Договором про надання правничої допомоги від 23 жовтня 2025 року становить 50 000,00 грн.

Матеріали справи містять заперечення представника відповідача на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в якій він наводить суду аргументи стосовно неспівмірності заявлених до стягнення витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється та розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Матеріали справи містять заперечення представника відповідача на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в якій він наводить суду аргументи стосовно неспівмірності заявлених до стягнення витрат, посилаючись на відсутність обґрунтованого розрахунку та доказів , що підтверджують такі витрати.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Окрім того, згідно постанови Верховний Суд від 02.02.2024 року у справі №910/9714/22 в п.6.34 зазначено те, що згідно з положеннями частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постанові Об`єднаної Палати від 02.02.2024 у справі №910/9714/24, зазначав, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, згідно з положеннями ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до положень ч.ч. 5,6 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених вище положень ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто, у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Разом з тим, у ч.5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч.4 ст.126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою ст.129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (ст.ст.126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у ст.126 та ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, зокрема, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також, відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що: - не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21); при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц); суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у ст.ст.15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У контексті наведеного подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124,126,129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши складність справи, на думку суду, заявлена до стягнення відповідачем сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи, а відтак справедливим та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, є 30 000,00 грн.

Згідно з частинами 1-2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог, відсутність заперечень щодо розміру витрат та їх документальне підтвердження, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 233, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Груп» про ухвалення додаткового рішення (вх. №834/26 від 25.02.2026) задоволити частково.

2. Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, площа Ринок, буд. 1, код ЄДРПОУ 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Монді Груп (79052, м. Львів, вул.. Рудненська, будинок 12, код ЄДРПОУ 39756095) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000, 00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ЙV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.10.2026.

Суддя Березяк Н.Є.