Рішення № 141026533, 29.10.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13880/26

Провадження № 2-о/357/323/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Біла Церква в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Білоцерківська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2026 року адвокат Козачков В.Л., який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Білоцерківська міська рада, в якій просив: - встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт спільного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з 20 серпня 2019 року по день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;- встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;- встановити факт прийняття ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) спадщини після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заява мотивована тим, що з 09 вересня 1980 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі та проживали разом. 14 березня 1999 року ОСОБА_1 (заявник), ОСОБА_3 (чоловік заявника), ОСОБА_4 (син заявника), набули в спільну часткову власність (1/3 кожний) квартиру під АДРЕСА_1 . Станом на дату звернення з даною заявою, співвласником вказаної квартири є ОСОБА_2 (заінтересована особа). Наприкінці двохтисячних років ОСОБА_1 та ОСОБА_3 змінили місце проживання, а саме переїхали до АДРЕСА_2 , де разом проживали до дня смерті ОСОБА_3 . При цьому, зі зміною місця фактичного проживання ОСОБА_1 не змінювала місце реєстрації у відповідність до фактичного місця проживання. 20 серпня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано. При цьому, встановлений спосіб життя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не змінився. Як і раніше, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели спільний бюджет, спільне господарство, спільно відпочивали, мали між собою розподілені права та обов`язки членів подружжя, тобто між ними були встановлені шлюбні відносини, до моменту смерті чоловіка ОСОБА_1 ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Окрім ОСОБА_1 спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , нікого не має. Вважаючи, що проживання разом як члени сім`ї, ОСОБА_1 вважала, що прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 . Проте, в силу обставин, а саме: важкий психологічний стан, можна навіть сказати депресивний, пов`язаний із втратою сина, втратою чоловіка; хворобою доньки, заявник не зверталася до органів нотаріату з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 . І лише в на початку 2025 року ОСОБА_1 звернулася до органів нотаріату задля отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 . Проте, отримала усну відмову в реєстрації заяви про прийняття спадщини. Встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідне для звернення до органів нотаріату та відкриття спадкової справи й отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026, головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 26 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник заявника адвокат Козачков В. Л. направив до суду заяву, яка була зареєстрована канцелярією суду 20.10.2026 р. за вх.№69216, в якій просив розгляд справи проводити у відсутності заявника та представника, заявлені вимоги підтримує.

Судом 10.09.2026 р. за вх.№59656 отримано письмові заперечення, в яких представник заінтересованої особи Білоцерківської міської ради зазначив, що Заявниця не надає належні докази факту її спільного проживання разом із померлим ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного побуту, здійснення ними спільних витрат, не надає докази його тривалого матеріального забезпечення з її боку, або навпаки, відсутні підстави для задоволення вимоги щодо встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Просив слухати справу №357/13880/26 без участі представника Білоцерківської міської ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України).

За ч. 3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Так, судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 09.09.1980 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 20.08.2019, про що складено відповідний актовий запис №194 Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, що підтверджується штампом на сторінці 10 в паспорті заявника та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_2 від 11.03.1999, виданого згідно з розпорядженням завідуючого комунальною службою приватизації державного житлового фонду міста від 11.03.1999 р. за №1-2-6, квартира АДРЕСА_1 , належала на праві спільної власності: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

З витягу з Державного реєстру речових прав від 14.04.2026 р. за №472661870 вбачається, що ОСОБА_2 належить 1/3 частка квартири під АДРЕСА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 18 грудня 2023 року Узинською міською радою складено відповідний актовий запис №325. Місце смерті: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Сухоліси.

Згідно відповіді старости Старостинського округу №7 Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області від 08.04.2025 за №07/17-21-43, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з померлим на дату його смерті та на даний час за даною адресою проживає без реєстрації ОСОБА_1 1944 р.н.

З акту обстежень житла на встановлення факту проживання за №3 від 21.03.2025, складеного комісією Сухоліського старостинського округу №7 Узинської міської ради Білоцерківського району в складі: старости Савчука В. С., інспектора відділу ЦНАП Козак Н. І., депутата Узинської міської ради Торби В. І., за підписом сусідів, що підтверджують факт проживання громадянина: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не зареєстрована, але проживає від 01.12.2002 р. по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 .

Заявник зазначає, що не зважаючи, що шлюб між нею та ОСОБА_3 в 2019 році був розірваний, вони вели спільний бюджет, спільне господарство, спільно відпочивали, мали між собою розподілені права та обов`язки членів подружжя, тобто між ними були встановлені шлюбні відносини, до моменту смерті чоловіка ОСОБА_1 ОСОБА_3 .

Встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідне для звернення до органів нотаріату та відкриття спадкової справи й отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

При вирішенні даних вимог суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У четвергу чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами 1 та 2 ст. 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Для визнання осіб, як таких що перебувають у фактичних шлюбних відносин, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 Сімейного кодексу України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу період упродовж якого було придбано спір на майно.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема право спільної сумісної власності на майно.

Пунктом 6 рішення Конституційного суду України від 3 червня 1999 року №5 рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать, особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а інші особи, які не перебувають в безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участю у витратах на утримання житла, його ремонт і тому подібне.

Згідно із ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Відповідно до роз`яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні вказаного юридичного факту, суд приймає до уваги довідки про фактичне постійне проживання заявниці довгі роки з померлим по день його смерті, а також інші докази по даній справі в їх сукупності, з яких вбачається, що заявниця з померлим після розірвання шлюбу продовжували проживати разом однією сім`єю.

Факт постійного проживання заявниці разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , в одному помешканні, однією сім`єю, знайшов своє підтвердження під час розгляду даної справи на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки, при цьому судом не встановлено наявність інших спадкоємців у померлого, тобто осіб з числа спадкоємців, зокрема родичів, які б проживали разом з померлим на час відкриття спадщини (вступили у спадщину), або звернулись протягом шести місяців, чи після цього строку з дня відкриття спадщини до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Під час розгляду справ заінтересована особа Білоцерківська міська рада заперечувала проти встановлення відповідного факту.

Однак, заперечення (невизнання) відповідного юридичного факту заінтересованою особою Білоцерківською міською радою не свідчить про виникнення спору про право на спадщину, якого територіальна громада до моменту визнання судом цієї спадщини відумерлою не має. Оскільки спір про право на спадщину може існувати між особами, які мають або можуть набути право на спадкування, то до моменту визнання судом спадщини відумерлою не може йтися ні про який спір про право між особою, яка згідно із законом віднесена до певної черги спадкоємців та звернулася в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, для захисту її прав та інтересів під час вирішення питання щодо оформлення спадщини, та територіальною громадою.

Враховуючи вищевикладене та те, що встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задовольнити.

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 29, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 18, 19, 76, 77, 81, 89, 256, 259, 263-265, 293, 294, 297, 315, 316, 353-355 ЦПК України, постановою Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Білоцерківська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з 20 серпня 2019 року по день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 ; адреса: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .

Заінтересована особа: Білоцерківська міська рада; адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд. 15, м. Біла Церква, Київська обл., 09117; ЄДРПОУ 26376300.

Повний текст рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Суддя Б. І. Кошель