Рішення № 14102646, 22.02.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2011 р.Справа № 5/244

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 36009, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський гостинець", 36000, м. Полтава, вул. Половки, 68

про стягнення 130652,50 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Пустяк А.В.

В судовому засіданні 22.02.2011 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 130652,50 грн. заборгованості за договором поставки від 28.04.2010 року, в т.ч. 90000,00 грн. - основний борг, 5901,50 грн. - інфляційні нарахування, 1220,00 грн. - 3 % річних та 33531,00 грн. - упущена вигода.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (повідомлення в матеріалах справи), у попередніх судових засіданнях позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат, 3% річних та упущеної вигоди позовні вимоги підтримав у повному обсязі та повідомив суд про погашення відповідачем суми основного боргу в розмірі 90000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує частково, а саме - в частині стягнення упущеної вигоди та витрат на послуги адвоката, посилаючись на недоведеність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський гостинець" (відповідач, покупець) був укладений договір поставки від 28.04.2010 року (а.с. 15), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві продукцію, а покупець - прийняти та оплатити її.

Позивач взяті на себе за договором поставки від 28.04.2010 року (далі - договір) зобов'язання, виконав належним чином, а саме - на підставі накладної № 3 від 17.06.2010 року (а.с. 19) передав у власність відповідачу товар (черева говяжі) на суму 134125,00 грн. через ОСОБА_3 (довіреність № 475 від 17.06.2010 року).

У відповідності до п. 6.1. договору поставки від 28.04.2010 року (далі - договір), розрахунки між постачальником та покупцем провадяться шляхом перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу 21 календарний день.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань лише частково розрахувався за отриману продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с. 22-30).

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар станом на момент звернення до суду з даним позовом склала 90000,00 грн.

15.11.2010 року позивав направив відповідачу претензію № 17 (а.с. 21) з вимогою про сплату боргу. Відповідач претензію позивача залишив без відповіді, борг не сплатив.

В ході розгляду справи відповідачем було погашено суму основної заборгованості в розмірі 90000,00 грн., що вбачається з належним чином оформлених копій виписок по рахунку (а.с. 66-67).

Отже, провадження у справі в частині стягнення 90000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору на підставі п.1.1. ч.1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи, що суму основної заборгованості було погашено відповідачем з простроченням, позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних витрат та 3% річних.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума 3% річних за період з 08.07.2010 року по 26.10.2010 року складає 1220,00 грн., а сума інфляційних нарахувань за період липень-жовтень 2010 року - 5901,50 грн.

Суд, перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем суми 3% річних за вказані періоди, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача упущену вигоду, що згідно розрахунку позивача складає 33531,00 грн.

Згідно вимог ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками, зокрема, є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Також, ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завданні цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Таким чином, умовами за яких на боржника покладається обов'язок відшкодувати збитки є встановлення факту порушення зобов'язання, наявності його вини та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками. При цьому обставини щодо порушення зобов'язання боржником, наявності його вини та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками і їх розмір доводяться кредитором.

Посилаючись на норму п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, позивач зазначає, що у вказаному розмірі міг би реально одержати доходи, якби відповідач вчасно провів оплату за продукцію, оскільки 30.04.2010 року позивачем був укладений договір № 133 С із приватним підприємством "Самбіс" на суму 400000,00 грн. (а.с. 16-17), де позивач виступив як покупець.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається відсутність причинного зв'язку між заявленими до стягнення збитками та порушенням зобов'язання, якого припустився відповідач за договором поставки.

Позивач не надав суду обгрунтованого розрахунку розміру, заявлених до стягнення збитків і належним чином не визначено розміру цих збитків з урахуванням ринкових цін, що існували у день пред'явлення позову або на день ухвалення рішення.

Неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, має визначатися з урахуванням ст. 142 ГК України та інших норм матеріального права, які регулюють питання прибутку суб'єкта господарювання.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі 33531,00 грн. не підтверджена документально, не відповідає нормам матеріального права, а тому задоволенню не підлягає.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні господарського суду своїх доказів і доведенні їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з наданням правової допомоги адвокатом в сумі 4500,00 грн.

Згідно з приписами ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат віднесено витрати на оплату послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

В якості доказів по сплаті вказаних послуг позивачем до матеріалів справи надано копію квитанції № 252 від 06.12.2010 року на суму 4500,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

ОСОБА_4 є адвокатом, що підтверджується, наявною в матеріалах справи, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 600 від 19.06.2008 року.

Згідно із п. 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 року передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В матеріалах справи відсутні докази того, що між позивачем та адвокатом існували договірні відносини саме стосовно даної позовної заяви.

Таким чином, причинно-наслідковий зв'язок між даною позовною заявою та квитанцією, наданою позивачем відсутній, зв'язку з чим підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.

Отже, на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог покладаються державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський гостинець" (36000, м. Полтава, вул. Половки, 68, р/р 26003006668001 в Київській філії СПАТКБ "ПівденкомБанк" (м. Київ), МФО 320876, код ЄДРПОУ 32317068) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (36009, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ПОД Райффайзен банк "Аваль", МФО 380805, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 5901,50 грн. інфляційних витрат, 1220,00 грн. 3% річних, 971,22 грн. державного мита та 175,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 90000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гетя Н.Г.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.02.2011 року.