Рішення № 141026300, 29.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2413/26

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Партнер Клін», м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія», м. Ірпінь Київської області,

про стягнення 55 314,18 грн.,

без виклику представників;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Партнер Клін», м. Київ (далі по тексту ТОВ «СК «Партнер Клін») через систему «Електронний суд» 11.08.2026 звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія», м. Ірпінь Київської області (далі по тексту ТОВ «УБК»), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача

55 000,00 грн. основного боргу,

165,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за липень 2026 року;

149,18 грн. 3% річних, нарахованих за період з 10.07.2026 по 11.08.2026;

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату послуг за післябудівельне прибирання приміщень відповідно до підписаного між сторонами Акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №0000-000061 від 18.05.2026.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.08.2026 відкрито провадження у справі №911/2413/26 за правилами спрощеного позовного провадження.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дати отримання цієї ухвали подати суду докази оплати наданих послуг за Актом здачі-приймання робіт №0000-000061 від 18.05.2026 на суму 105 000,00 грн. (ч.2 ст. 74 ГПК України).

Після відкриття провадження, 17.08.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу.

Клопотання обґрунтовано тим, що після направлення позовної заяви до суду, відповідач повністю сплатив наявну заборгованість у розмірі 55 000,00 грн.

03.09.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач зазначає, що не отримував письмову вимогу від позивача, а тому строк виконання зобов`язання з оплати 55 000,00 грн. на момент звернення до суду не настав.

Відповідач твердить, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, який звернувся до суду без належного пред`явлення вимоги в порядку ст. 530 ЦК України. З огляду на це, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн. мають бути покладені в повному обсязі на позивача.

Також відповідач заперечує щодо витрат на правничу допомогу.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення в справах «Федіна проти України» від 02.09.2010, заява №17185/02, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, заява №36655/02, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, заява №19567/02, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004, заява №62771/00).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши позов ТОВ «Сервісна компанія «Партнер Клін» до ТОВ «УБК» про стягнення 55 314,8 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

Одним з основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 ЦК України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частин першої, другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17 грудня 2018 року у справі № 912/1883/17 вказав, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.

13.05.2026 ТОВ «Сервісна компанія «Партнер Клін» виставила ТОВ «УБК» рахунок на оплату №0000-000062 від 13.05.2026 на суму 105 000,00 грн. за послуги з післябудівельного прибирання приміщень.

18.05.2026 сторонами в електронній формі був підписаний Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №0000-000061 від 18.05.2026 на суму 105 000,00 грн., за яким ТОВ «СК «Партнер Клін» (виконавець) надала ТОВ «УБК» (замовник) послуги з післябудівельного прибирання приміщень.

Факт підписання вказаного акту обидві сторони визнають і у суду відсутні підстави вважати вказаний факт недостовірним (частина 1 ст. 75 ГПК України).

Того ж дня відповідач частково оплати надані послуги у сумі 50 000,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжної інструкції №409 від 18.05.2026 із призначенням платежу «в т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн., рах. 62 від 13.05.26, прибирання приміщень після будівництва».

Враховуючи, що зміст відносин сторін вбачається з документів, якими обмінялися сторони (рахунок на оплату із видом та ціною наданої послуги, платіжна інструкція із посиланням на реквізити рахунку, підписаний між сторонами акт здачі-приймання робіт), суд встановив, що між сторонами укладено письмовий договір надання послуг у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Надання ТОВ «СК «Партнер Клін» послуг, погоджених в акті №0000-000061 від 18.05.2026, зумовлює виникнення у ТОВ «УБК» грошового обов`язку з оплатити їх вартість.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Укладений між сторонами акт, а також рахунок, який частково оплачено відповідачем, не містять умов щодо строку оплати наданих послуг.

Частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

03.07.2026 ТОВ «СК «Партнер Клін» направило ТОВ «УБК» вимогу вих.№1 про сплату заборгованості на суму 55 000,00 грн., в якій вимагало від відповідача протягом 7 днів з моменту пред`явлення даної вимоги сплатити суму основної заборгованості, що виникла за Актом здачі-приймання робіт №0000-000061 від 18.05.2026.

Вимога надіслана відповідачу цінним листом з описом вкладення №R031790031132 на адресу вказану у Акті, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та 20.07.2026 повернуто підприємством зв`язку за закінченням встановленого терміну зберігання. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Неотримання кореспонденції за належною адресою є виключно наслідком власної вольової поведінки отримувача, у зв`язку з чим негативні наслідки такого неотримання не можуть бути покладені на відправника.

З огляду на те, що 20.07.2026 вимога була повернута у зв`язку із закінченням строку її зберігання, саме 20.07.2026 є останнім днем, коли відповідач мав можливість її отримати. Відтак суд вважає вимогу отриманою відповідачем саме з цієї дати, а тому строк оплати сплив 27.07.2026, а з 28.07.2026 настало прострочення.

Відповідач погасив суму основного боргу у розмірі 55 000,00 грн. лише 12.08.2026, що підтверджується копією платіжної інструкції №719, тобто після подання позовної заяви ло суду та отримання її копії на зареєстрований електронний кабінет (11.08.2026).

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до частини 3 статті 232, пункту 1 частини 5 статті 238 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливість включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов`язаних з вирішенням справи по суті, зокрема щодо закриття провадження щодо частини позовних вимог. Крім того, у частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі №911/2413/26 у частині стягнення основного боргу у розмірі 55 000,00 грн. належить закрити відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору шляхом постановлення відповідної ухвали. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з оплати наданих послуг позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 149,18 грн. 3% річних, нарахованих за період з 10.07.2026 по 11.08.2026 та 165,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за липень 2026 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд здійснивши власний розрахунок процентів річних, встановивши вірний період прострочення, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що належний розмір процентів річних становить 67,81 грн., у зв`язку з чим заявлену вимогу слід задовольнити частково.

З огляду на те, що строк оплати сплив лише 27.07.2026, інфляційні втрати за неповний місяць липень 2026 року відсутні, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Сервісна компанія «Партнер Клін» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «УБК» 67,81 грн. процентів річних.

Звертаючись до суду з позовом, позивач за квитанціями №261 від 11.08.2026 та №251 від 04.08.2026 сплатив судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Разом із тим, враховуючи, що позовна заява була подана 11.08.2026 через систему «Електронний суд», судовий збір мав розраховуватись із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та за відповідною ставкою прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня календарного року, та підлягав сплаті у мінімально встановленому розмірі 2662,40 грн.

Оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, який прострочив строк оплати наданих послуг, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у сумі 2662,40 грн. повністю.

Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права вирішити питання повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 665,60 грн. у спосіб звернення до суду з відповідним клопотанням відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Звертаючись із позовом, позивач зазначив, що поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Щодо включення до судових витрат витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

02.07.2026 між Адвокатським об`єднанням «Ювіто» (об`єднання) та ТОВ «Сервісна компанія «Партнер Клін» (замовник) був укладений договір №02/07/26 про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого:

- об`єднання бере на себе зобов`язання надавати замовнику правову (правничу) допомогу, юридичні послуги, а замовник бере не себе зобов`язання приймати та оплачувати вартість такої правової допомоги (п.1.1);

- сторони погодили, що об`єднання буде надавати замовнику, в тому числі правову (правничу) допомогу щодо стягнення на користь замовника заборгованості з ТОВ «Українська будівнича компанія» (код ЄДРПОУ 32764157) (п.1.3);

- об`єднання вважається таким, що виконало свої зобов`язання за цим договором, з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт, в іншому випадку відповідно до п.5.2 (п.2.8);

- вартість послуг (гонорар) об`єднання за цим договором становить: 3500,00 грн. за підготовку вимоги до боржника про сплату боргу та 6500,00 грн. за надання комплексної правової (правничої) допомоги щодо: аналізу ситуації, документів, формування доказової бази, написання заяви про видачу судового наказу/позову, формування реквізитів для оплати судового збору, пакету документів для подання заяви, подання заяви до суду (п.5.1.1);

- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами (п.7.1);

09.07.2026 між об`єднанням та замовником був укладений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №206 на суму 3500,00 грн., відповідно до якого надано правничу допомогу щодо підготовки вимоги до ТОВ «УБК».

Для оплати зазначеного акту об`єднання виставило замовнику рахунок на оплату №207 від 09.07.2026, який був оплачений згідно з платіжною інструкцією від 10.07.2026 №230.

Крім того, між об`єднанням та замовником був укладений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №235 від 03.08.2026 на суму 6500,00 грн., відповідно до якого надано правничу допомогу щодо підготовки заяви про видачу судового наказу/Позову про стягнення боргу з ТОВ «Українська будівнича компанія» та її подання до суду.

Для оплати зазначено акту виставлено рахунок на оплату №237 від 03.08.2026, який оплачений за платіжною інструкцією №252 від 04.08.2026.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, пропорційності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

У вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у ст.ст. 2 та 15 ГПК України, має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (постанова ОП КГС ВС від 02 лютого 2024 року у справі №910/9714/22).

Відповідно до положень статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Частиною першою статті 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 ГПК України).

За приписами статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (частина перша статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис; підтвердження електронного підпису чи печатки процес перевірки та підтвердження дійсності електронного підпису чи печатки; підтвердження електронної ідентифікації процес перевірки та підтвердження належності ідентифікаційних даних фізичній, юридичній особі або уповноваженому представнику юридичної особи.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Дослідивши долучені до матеріалів справи Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), якими позивач підтверджує заявлений розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, та які подані до суду в електронній формі, суд встановив, що зазначені файли містять лише текстове відображення певної інформації та не дають можливості встановити їх походження, автора, час створення, а також перевірити цілісність і незмінність викладених у них даних у розумінні вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Протоколи перевірки цілісності електронного документа, зокрема шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки до матеріалів справи також не подано.

Матеріали справи не місять й оригіналів зазначених електронних доказів, оскільки позивачем через систему «Електронний суд» долучено лише копію електронного доказу на який накладено лише КЕП представника ТОВ «Сервісна компанія «Партнер Клін».

За таких обставин подані документи не дають можливості суду перевірити достовірність їх походження та цілісність інформації, яка в них міститься, зокрема чи не зазнали вони змін після створення та чи відповідає їх зміст первинним електронним документам.

У суду виникають обґрунтовані сумніви щодо цілісності Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №235 від 03.08.2026.

Як слушно звертає увагу відповідач, акт №235 від 03.08.2026 уже подавався позивачем у справі №911/2360/26 із зазначенням найменування робіт «правнича допомога щодо підготовки заяви про видачу судового наказу про стягнення боргу з ТОВ «УБК та її подання до суду».

Суд погоджується з доводами відповідача, що оскільки наказне провадження є окремою самостійною судовою процедурою, витрати на правничу допомогу надану в межах наказаного провадження не підлягають розподілу між сторонами в межах розгляду даної справи.

Отже, за відсутності оригіналів та протоколів перевірки цілісності електронного документа, наведені розбіжності у змісті документів не дають суду можливості достовірно встановити, чи є поданий у цій справі акт тим самим документом, що й акт, досліджений в іншій справі, чи його зміст було змінено або оформлено інший документ.

Підписання між сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт є обов`язковою умовою для підтвердження виконання адвокатським об`єднанням своїх зобов`язань за договором (п.2.8).

Правові позиція Верховного Суду є сталими (зокрема, постанова у справі № 922/2604/20) та послідовними та свідчать, що за відсутності документального підтвердження факту надання правничої допомоги заявлені витрати не підлягають відшкодуванню.

Належних доказів, які б підтверджували факт надання правничої допомоги саме в межах розгляду справи №911/2413/26 матеріали справи не містять, у зв`язку чим суд відмовляє у включенні до судових витрат по справі заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Партнер Клін» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія» (08205, Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Тараса Шевченка, буд. 3, оф. 2, ідентифікаційний код 32764157)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Партнер Клін» (04111, м. Київ, вул. Салютна, буд.2, прим.4-7, ідентифікаційний код 39380890, рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Райффайзен Банк»)

67,81 грн. (шістдесят сім гривень вісімдесят одну копійку) процентів річних,

2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх