Рішення № 141026278, 29.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2309/26

Суддя О.В. Конюх, розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Саві» від 19.10.2026 про ухвалення додаткового рішення, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Саві», м. Дніпро,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківлит», м. Біла Церква Київської області,

про стягнення 139 810,57 грн.,

без виклику представників;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.10.2026 позов ТОВ «Компанія Саві» задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Білоцерківлит» на користь ТОВ «Компанія Саві» 87 600,00 грн. основного боргу, 38 066,40 грн. пені, 3729,60 грн. процентів річних, 10 414,57 грн. інфляційних втрат, 2662,40 грн. судового збору.

19.10.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі №911/2309/26 яким стягнути з ТОВ «Білоцерківлит» на користь ТОВ «Компанія Саві» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 15 000,00 грн.

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначає, що судом не вирішено питання щодо розподілу витрат ТОВ «Компанія Саві» на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., які були включені у позовні вимоги, а докази їх понесення додані до позовної заяви.

Суд встановив, що до матеріалів позовної заяви додано, зокрема

ордер серії АЕ №1530578 від 29.07.2026;

договір №46/26 від 27.07.2026 про надання правничої допомоги;

завдання №2 до Договору №46/26 про надання правничої допомоги від 27.07.2026;

рахунок-фактура №46/26-02 від 2707.2026;

платіжна інструкція №24363 від 27.07.2026.

Приписами статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2026 прийнято до розгляду заяву представника ТОВ «Компанія Саві» від 19.10.2026 про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження. Встановлено учасникам справи строк для подання додаткових пояснень, заперечень щодо поданої заяви до 26.10.2026.

23.10.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому просить суд зменшити розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Компанія Саві» до 3000,00 грн.

Клопотання обґрунтоване тим, що позивач не надав детальний опис робіт, виконаних адвокатом, а також не надав підписаний між ними акт надання правничої допомоги.

Розглянувши подані матеріали на підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

27.07.2026 між Адвокатським об`єднанням «Україна» та ТОВ «Компанія Саві» (клієнт) був укладений договір №46/26 про надання правничої допомоги, за умовами якого:

- адвокатське об`єднання надає клієнту правничу допомогу на умовах, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», здійснюючи захист та представництво інтересів клієнта, надає інші види правничої допомоги з представництва інтересів клієнта (п.1.1);

- детальний зміст, опис, обсяг та строки надання правничої допомоги, а також безпосередній виконавець адвокат. що діє від імені Адвокатського об`єднання, можуть бути визначені підписаним сторонами завданням, довіреністю, ордером (п.1.2);

- розмір гонорару (винагороди) адвокатського об`єднання визначається у кожному окремому завданні до цього договору (п.3.1);

- оплата гонорару Адвокатського об`єднання здійснюється клієнтом протягом 5 календарних днів після отримання ним рахунку від адвокатського об`єднання (п.3.2);

- договір вступає в дію з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання умов договору (п.5.1);

Разом із договором сторони підписали завдання №2 до Договору.

Відповідно до пункту 1 Завдання №2 в рамках даного завдання клієнт доручає виконавцю надати правничу допомогу з представництва інтересів клієнта у Господарському суді Київської області щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Білоцерківлит» на користь клієнта а договором №0421-08 від 09.04.2021 та видатковою накладною 33 від 12.02.2025 у розмірі 87 600,00 грн., а саме: складання та подання позовної заяви, а також інших необхідних процесуальних документів

Сторони погодили наступний зміст та гонорар за правничу допомогу, що надається адвокатським об`єднанням за цим завданням, який становить 15 000,00 грн. за надання правничої допомоги, визначеної у п.1 цього завдання (пункт 2).

За підсумком наданої правничої допомоги за цим договором сторони підписують Акт наданої правничої допомоги (пункт 7).

27.07.2026 Адвокатське об`єднання виставило ТОВ «Компанія Саві» рахунок-фактуру №46/26-02 на суму 15 000,00 грн., який був оплачений клієнтом того ж дня за платіжною інструкцією №24363 із призначенням платежу «Опл.зг.Рах. №46/26 від 27.07.2026 за гонорар до Завдання №2 від 27.07.2026 без ПДВ».

Суд звертає увагу, що укладений між адвокатом і клієнтом договір та визначені у такому договорі суми гонорару не є безумовною підставою для стягнення таких сум на користь учасника справи, на користь якого було прийняте судове рішення.

Принцип невтручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом передбачає відсутність у суду повноважень будь-яким чином безпосередньо впливати на сторін договору та на укладення як договору в цілому, так і щодо його окремих положень.

Також суд не наділений повноваженнями втручатися у розрахунки між клієнтом та його адвокатом, не є стороною договірних відносин.

Разом з тим, здійснюючи розподіл судових витрат, суд, хоч і враховує умови договору про надання правової допомоги та додаткові докази на підтвердження понесених учасником справи судових витрат, однак при такому розподілі керується виключно положеннями процесуального законодавства.

Процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідає процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (постанова КГС ВС від 02.12.2025 у справі №910/18250/16 (910/33/24).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішення питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи як те, чи були вони фактично несені, так і оцінювати їх необхідність (постанова КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з відсутністю детального опису робіт та підписаного між адвокатом та клієнтом актом наданих послуг.

Правові позиція Верховного Суду є сталими (зокрема, постанова у справі № 922/2604/20) та послідовними та свідчать, що за відсутності документального підтвердження факту надання правничої допомоги або оплати таких послуг заявлені витрати не підлягають відшкодуванню. У цій постанові Верховний Суд сформулював висновок, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Разом із тим, матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги, завдання №2 від 27.07.2026, в якому зазначено опис робіт адвоката по представництву інтересів клієнта у Господарському суді Київської області щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Білоцерківлит» за договором №0421-08 від 09.04.2021, виставлений рахунок-фактуру №46/26-02 від 27.07.2026 на оплату гонорару до Завдання №2 та платіжну інструкцію, за якою позивач фактично оплатив 15 000,00 грн. із призначенням платежу «гонорар за Завдання №2 від 27.07.2026».

Із завдання №2 від 27.07.2026 вбачається, що адвокат надає правничу допомогу клієнту щодо стягнення заборгованості за договором №0421-08 від 09.04.2021 та видаткової накладної №33 від 12.02.2025 у розмірі 87 600,00 грн., а саме складання та подання позовної заяви, а також інших необхідних процесуальних документів.

При цьому, за виконання вказаного завдання передбачений фіксований розмір гонорару 15 000,00 грн.

Фіксований розмір гонорару адвоката означає, що у разі настання визначених договором про надання правової допомоги умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення, визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова ВП ВС від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова КГС ВС від 15.08.2024 у справі № 910/9725/23).

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо розподілу заявлених стороною судових витрат, суд оцінює подані докази комплексно досліджуючи дії сторони протягом усього розгляду справи, а тому суд погоджується, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.

Здійснивши аналіз заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу у співвідношенні із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, суд погоджується із посиланням відповідача на те, що заявлені витрати є неспівмірними із ціною позову та складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг, і не відповідають критерію розумної необхідності.

Суд вважає суму судових витрат позивача на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн. розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України.

З огляду на викладене, суд включає до судових витрат по справі витрати позивача на професійну правову допомогу в сумі 9 000,00 грн. та покладає на відповідача відшкодування позивачу вказаних витрат повністю.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 232-236, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Саві» від 19.10.2026 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківлит» (09119, Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23, ідентифікаційний код 40311757)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Саві» (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Вокзальна, буд. 5, ідентифікаційний код 42538486, рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «ОТП Банк»)

9 000,00 грн. (дев`ять тисяч гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх