Рішення № 141026123, 29.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2026Справа № 910/10524/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

до Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук України (вул.Пріцака Омеляна, буд.3, м.Київ, 03142; ідентифікаційний код 05416930)

про стягнення 42 000,00 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук України про стягнення 42 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незбереженням відповідачем майна, переданого йому позивачем за договором на передачу майна в тимчасове користування № 27 від 20.02.2025, у зв`язку з чим він має відшкодувати позивачу збитки у розмірі вартості такого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

11.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на недоведеність позивачем вини відповідача у заподіянні збитків, а також розміру збитків.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_1 ) та Інститутом проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук України (одержувач) було укладено договір на передачу майна в тимчасове користування № 27 (далі - Договір), предметом якого є передача в тимчасове користування обладнання відповідно до додатку № 1.

Згідно з пунктом 2.1 Договору передача обладнання одержувачу здійснюється на підставі актів приймання-передачі військового майна, оформлених відповідно до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 (зі змінами), а також актів технічного стану.

Одержувач приймає обладнання у військової частини НОМЕР_1 , гарантує і забезпечує дотримання встановлених норм і правил щодо забезпечення його належного технічного стану під час використання (використовує за призначенням у відповідності до вимог технічної та експлуатаційної документації) (пункт 2.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.4 Договору у разі необхідності, за вимогою А2192, обладнання повертається за рахунок НОМЕР_1 у визначений термін.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що одержувач з моменту отримання до моменту повернення обладнання (складання актів технічного стану та приймання-передачі у відповідності до пункту 2.1 даного Договору) зобов`язується, зокрема, нести повну майнову відповідальність за зберігання та пошкодження під час невідповідної експлуатації обладнання, що передано да даним Договором (включаючи ризик його випадкового знищення або пошкодження).

За умовами пунктів 3.2, 3.3 Договору передане обладнання знаходиться на зберіганні в одержувача. У разі доведення вини одержувача у встановленому законодавством порядку, втрати (пошкодження) переданого обладнання, одержувач зобов`язаний відшкодувати збитки А2192 у повному обсязі.

У додатку № 1 до Договору міститься перелік обладнання, який включає, зокрема, шафи сушильні СП-50К у кількості 2 одиниці вартістю 84 000,00 грн.

Актом приймання-передачі основних засобів № 83 від 20.02.2025 та актом технічного стану, затвердженим Тво командира Військової частини НОМЕР_1 20.02.2025, підтверджується передача обладнання, наведеного у додатку № 1 до Договору, зокрема й шаф сушильних СП-50К у кількості 2 одиниці. У акті технічного стану, затвердженому Тво командира Військової частини НОМЕР_1 20.02.2025, також визначено, що обладнання є новим та не використовувалось.

23.12.2025 комісією у складі співробітників відповідача складено акт № 1 про надзвичайну подію та вихід з ладу обладнання від 23.12.2025, яким засвідчено те, що 22.12.2025 у корпусі К-5а приміщення 7 відбувся стрибок напруги, котрий призвів до неконтрольованого підвищення струму, внаслідок чого вийшло з ладу майно, передане за Договором, а саме шафа сушильна СП-50К (зав. № НОМЕР_3 ).

05.02.2026 між Інститутом проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Композит-Сервіс» було укладено договір № 1/36 про наукове співробітництво, предметом якого є безоплатне співробітництво сторін у сфері виконання науково-дослідних робіт у межах основних видів статутної діяльності кожної зі сторін, зокрема шляхом спільного використання обладнання (за наявної технічної можливості та письмового погодження) та, у разі необхідності, залучення працівників обох сторін.

У подальшому було укладено додаткову угоду № 1 від 18.02.2026 до договору № 1/36 про наукове співробітництво від 05.02.2026, на виконання робіт з технічного огляду та поточного ремонту шафи сушильної марки СП-50К, заводський номер НОМЕР_3 .

За фактом надання послуг з ремонту шафи сушильної СП-50К, заводський номер НОМЕР_3 , було складено акт прийому-передачі наданих послуг № 1 від 27.02.2026.

Відповідно до акту приймання-передачі основних засобів № 96 від 16.03.2026 обладнання, зокрема й шафи сушильні СП-50К у кількості 2 одиниці, було повернуто. При цьому в акті зазначено, що шафа сушильна СП-50К заводський номер НОМЕР_3 має згорівше табло управління, деформацію дверцят, згорівший ущільнювач.

Оскільки відповідачем було порушено умови Договору щодо належного зберігання та експлуатації переданого обладнання, про що свідчить його повернення із пошкодженням в результаті чого шафа сушильна СП-50К (зав. № НОМЕР_3 ) прийшла в непридатний стан, позивач направив відповідачу претензію (вих. № 1642 від 23.06.2026) про відшкодування збитків у розмірі 42 000,00 грн.

Листом № 01-1232-804 від 13.07.2026 відповідач відмовив у задоволенні претензії, посилаючись на відсутність його вини та відновлення шафи сушильної СП-50К (зав. № НОМЕР_3 ) до робочого стану за власний рахунок.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь збитки в розмірі 42 000,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на відсутність його вини у пошкодженні майна, оскільки таке пошкодження сталося внаслідок стрибка напруги та відповідач провів його відновлення, а також на недоведеність розміру збитків, який визначено виходячи з балансової вартості майна, без урахування зносу, амортизації та відновлення його працездатності. Крім того відповідач зазначає, про те, що акт технічного стану від 20.02.2025 не підписаний його уповноваженим представником, тому є недопустимим доказом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 статті 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із правових наслідків порушення зобов`язання є відшкодування збитків (пункт 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до усталеної судової практики, викладеної, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2019 у справі № 920/85/18, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

При цьому за приписами частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, позивач має довести порушення відповідачем зобов`язання, наявність і розмір збитків та причинний зв`язок, а відповідач - відсутність своєї вини.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято майно, зокрема, шафу сушильну СП-50К (зав. № НОМЕР_3 ), стан якої визначено як нове обладнання, яке не експлуатувалось, про що свідчать акт приймання-передачі основних засобів № 83 від 20.02.2025 та акт технічного стану, затверджений Тво командира Військової частини НОМЕР_1 20.02.2025.

Доводи відповідача про те, що акт технічного стану від його імені підписано неуповноваженою особою, оскільки Плесун С.М., підпис якого (якої) міститься на цьому акті, не є співробітником Інституту, суд відхиляє з тих підстав, що підпис цієї ж особи міститься також в акті приймання-передачі основних засобів № 83 від 20.02.2025 і цей акт затверджено директором Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук України.

У подальшому при поверненні майна із користування було виявлено факт пошкодження шафи сушильної СП-50К (зав. № RS0427162), про що зазначено в акті приймання-передачі основних засобів № 96 від 16.03.2026.

Як свідчать обставини справи, відповідне пошкодження сталося внаслідок випадку, що мав місце 22.12.2025, про що 23.12.2025 комісією у складі співробітників відповідача складено акт № 1 про надзвичайну подію та вихід з ладу обладнання від 23.12.2025, яким засвідчено те, що 22.12.2025 у корпусі К-5а приміщення 7 відбувся стрибок напруги, котрий призвів до неконтрольованого підвищення струму, внаслідок чого вийшло з ладу майно, передане за Договором, а саме шафа сушильна СП-50К (зав. № НОМЕР_3 ).

Внаслідок незабезпечення схоронності шафи сушильної СП-50К (зав. № НОМЕР_3 ) та повернення її в непридатному для використання стані, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 42 000,00 грн, що становить балансову вартість цього майна.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 1 статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до акту приймання-передачі основних засобів № 96 від 16.03.2026 повернута шафа сушильна СП-50К заводський номер НОМЕР_3 має згорівше табло управління, деформацію дверцят, згорівший ущільнювач.

Водночас позивачем не доведено що ці пошкодження унеможливлюють використання майна.

Зі змісту статті 1192 Цивільного кодексу України слідує, що одним із способів відшкодування шкоди в натурі є полагодження пошкодженої речі.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що ним було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Композит-Сервіс» договір № 1/36 про наукове співробітництво від 05.02.2026 та додаткову угоду № 1 від 18.02.2026 до нього, з метою виконання робіт з технічного огляду та поточного ремонту шафи сушильної марки СП-50К, заводський номер НОМЕР_3 , і за фактом надання послуг з ремонту шафи сушильної СП-50К, заводський номер НОМЕР_3 , було складено акт прийому-передачі наданих послуг № 1 від 27.02.2026.

Позивачем не спростовано відновлення працездатності шафи сушильної СП-50К заводський номер НОМЕР_3 силами та засобами відповідача і не доведено певну втрату працездатності чи повну непрацездатність цього майно, що вказує на недоведеність як самих збитків та і їх розміру.

Також суд погоджується з відповідачем у тім, що пошкодження майна сталося не з його вини, що в силу частини 1 статті 614, частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення від обов`язку відшкодувати шкоду, оскільки наявні в матеріалах справи докази вказують на пошкодження шафи сушильної марки СП-50К, заводський номер НОМЕР_3 , внаслідок стрибка напруги, що мав місце 22.12.2025, про що складено акт № 1 про надзвичайну подію та вихід з ладу обладнання від 23.12.2025. Висновки, викладені в цьому акті позивач також не спростував, як і не довів інших недоліків у роботі відповідача, що призвели до пошкодження переданого майна.

Наведене в сукупності дає підстави для висновку, що позивачем не доведено поданими доказами протиправну поведінку відповідача у вигляді порушення договірного зобов`язання щодо забезпечення схоронності переданого майна, яке спричинило матеріальні збитки позивачу у розмірі 42 000,00 грн, та необґрунтовано як наявність таких збитків, так і їх розмір, що також свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та поведінкою відповідача, натомість відповідачем доведено відсутність його вини у пошкодженні майна та відновлення його працездатності, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 42 000,00 грн збитків, спричинених поверненням із користування майна у стані, що не відповідає стану, в якому його було передано, визнається судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 2 662,40 грн покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.10.2026.

Суддя Т.П. Капцова