Ухвала суду № 141026083, 28.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.10.2026Справа № 910/8220/26Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши клопотання Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" про стягнення судових витрат

за позовом Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

до 1) Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон"

про визнання попереднього договору недійсним

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон" про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу майнових прав від 20.12.2022 № РАД27/357, укладеного між відповідачами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2026 прийнято відмову Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" від позову у справі № 910/8220/26; провадження у справі № 910/8220/26 закрито.

06.10.2026 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" надійшло клопотання про стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2026 прийнято клопотання Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" про стягнення судових витрат у справі № 910/8220/26 до розгляду без повідомлення учасників справи.

13.10.2026 через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" надійшли заперечення на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Із матеріалів справи слідує, що 01.06.2026 між Акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" та адвокатом Галабудським І.І. укладено Договір про надання правничої допомоги № 01-0626.

У пункті 2.1 Додаткової угоди № 910/8220/26 від 15.07.2026 сторони, зокрема, погодили вартість наступних робіт: підготовка та подача відзиву - 5 000,00 грн; підготовка та подача заперечення на відповідь на відзив - 5 000,00 грн; підготовка та подача інших процесуальних документів - 1 000,00 грн за один документ; представництво в суді першої інстанції - 3 000,00 грн за одне засідання.

Згідно з Актом надання правничої допомоги від 30.09.2026 та Детальним описом робіт адвокатом надано правничу допомогу на загальну суму 20000 грн., з якої: вивчення матеріалів справи, підготовка та подання відзиву на позовну заяву - 5 000,00 грн., заперечення на відповідь на відзив - 5 000,00 грн., заява щодо вирішення питання про судові витрати - 1 000,00 грн., участь представника у судових засіданнях 27.08.2026, 10.09.2026 та 29.09.2026 - 9 000,00 грн.

Звернувшись із даним клопотанням про стягнення судових витрат, відповідач-1 послався на необґрунтованість дій позивача, що полягали в ініціюванні завідомо безпідставного судового спору за відсутності порушеного права, підтримуючи його протягом тривалого часу, що змусило відповідача-1 нести суттєві фінансові та часові витрати на правничу допомогу. Після спростування відповідачем-1 позовних вимог, позивач без жодного обґрунтування заявив про відмову від позову, що на думку відповідача-1 свідчить про необґрунтованість дій позивача.

За положеннями пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

У частині 3 статті 130 ГПК України вказано, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з частиною 6 статті 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 липня 2025 року в справі № 904/5087/22 зазначено, що у випадку відмови позивача від позову, відповідач вправі заявити про відшкодування йому понесених витрат і це право закріплено, зокрема, в частині третій статті 130 ГПК України. Водночас механізм реалізації закріпленого у частині третій статті 130 ГПК України права на відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (до яких належать, зокрема, і судовий збір, і витрати на професійну правничу допомогу), закріплений у частині п`ятій статті 130 ГПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Однак, Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, що встановлювали би критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Разом із тим, під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

У той же час, судом не встановлено та відповідачем не наведено, які саме необґрунтовані дії позивача здійснені останнім у ході розгляду справи, в чому вони полягали, та чим це підтверджується.

Так, саме лише подання позову не може бути розцінене судом як необґрунтовані дії позивача, оскільки останній має безумовне право на звернення до суду.

Як зазначив позивач у запереченнях на клопотання про стягнення судових витрат, звертаючись із позовом до суду, позивач виходив із того, що укладення відповідачем-1 оспорюваного договору порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Також, позивачем подано аналогічний позов до відповідача-1 та відповідача-2 про визнання недійсним з моменту вчинення попереднього договору купівлі-продажу майнових прав у справі № 910/8199/26, за наслідками розгляду якого Господарським судом міста Києва у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв`язку з тим, що укладення зазначеного спірного договору не свідчить про порушення законних прав та інтересів позивача. Отже, позивач дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для подальшого підтримання заявлених вимог та скористався своїм процесуальним правом на подання заяви про відмову від даного позову та закриття провадження у справі.

До того ж, із ухвали Господарського суду міста Києва від 29.09.2026 про прийняття судом відмови від позову та закриття провадження у справі вбачається, що судом не встановлено необґрунтованих дій позивача. При цьому, відповідачем також не надавалися жодні заперечення на подану позивачем заяву про відмову від позову та не зазначалося про вчинення позивачем необґрунтованих дій.

За положеннями частини 5 статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.

Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 07.07.2021 у справі № 127/19422/19.

Таким чином, виходячи зі встановлених частиною 5 статті 130 ГПК України приписів, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" про стягнення судових витрат у справі.

Керуючись статтями 130, 233-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" про стягнення судових витрат у справі № 910/8220/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Дата підписання: 28.10.2026 року.

Суддя К.В. Полякова