Рішення № 141026066, 29.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2026Справа № 910/8292/26Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Туника Ярослава Вікторовича

до Фізичної особи-підприємця Косянчук Наталії Володимирівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 52 500, 00 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 52 500, 00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

31.07.2026 від Фізичної особи-підприємця Косянчук Наталії Володимирівни надійшов відзив на позовну заяву.

06.08.2026 від Фізичної особи-підприємця Туника Ярослава Вікторовича надійшла відповідь на відзив.

11.08.2026 від Фізичної особи-підприємця Косянчук Наталії Володимирівни надійшли заперечення.

03.09.2026 від Фізичної особи-підприємця Косянчук Наталії Володимирівни надійшли додаткові пояснення.

07.09.2026 від Фізичної особи-підприємця Туника Ярослава Вікторовича надійшли додаткові пояснення.

06.10.2026 від ОСОБА_1 надійшли пояснення по справі.

20.10.2026 від Фізичної особи-підприємця Косянчук Наталії Володимирівни надійшла заява щодо стягнення судових витрат.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає Позивач у позовній заяві, 25 березня 2026 року ФОП Туник Ярославом Вікторовичем, було здійснено платіж на банківський розрахунковий рахунок Фізичної особи-підприємця Косянчук Наталії Володимирівни (далі - Відповідач) НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» у сумі 52 500, 00 грн. з призначенням платежу: сплата комісії агентства згідно договору № 23032026/01, без ПДВ.

Однак, Позивач посилається на те, що між ним та Відповідачем відсутній будь-який укладений договір (включно, але не обмежуючись цим агентський, доручення, комісії чи будьякий інший договір), на підставі якого могла б нараховуватись та сплачуватись будь яка плата.

Позивачу не надавались жодні послуги, не виконувались жодні роботи, жодні товари не поставлено Відповідачем.

Фізичною особою-підприємцем Туник Ярославом Вікторовичем було направлена Відповідачу вимога (Вих. № 02/06/2026 від 02.06.2026) про повернення коштів.

Відповідач вимогу не виконав, грошові кошти у розмірі 52 500, 00 грн. не повернув. Протилежного суду не доведено, доказів на спростування не подано.

Відповідачем зараховано грошові кошти в рахунок оплати за договором № 23032026/01 від 23.03.2026 р., укладеним між Відповідачем та ОСОБА_1.

Відповідачем факт отримання спірних грошових коштів не заперечується. Відповідач стверджує про перерахування позивачем йому коштів від імені третьої особи у справі в рахунок виконання укладених відповідачем та третьої особою договору від 26.03.2026 № 26032026/01.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 1088 Цивільного кодексу України встановлено, що під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать, зокрема, банки.

Згідно з статтею 43 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг зобов`язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті. Надавач платіжних послуг платника під час виконання платіжної операції з рахунку платника зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції ініціатора відповідність: номера рахунку платника та коду платника (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або облікового номера, який присвоюється контролюючими органами, або реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або унікального ідентифікатора платника. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про платника, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний перевірити реквізити платіжної інструкції на переказ коштів без відкриття рахунку та прийняти її до виконання відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або облікового номера, який присвоюється контролюючими органами, або реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або унікального ідентифікатора отримувача. Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи. Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача.

Отже, приписами чинного законодавства чітко визначено, що банк, як надавач платіжних послуг, наділений лише правом на перевірку відповідності банківських реквізитів платника й отримувача безготівкового грошового переказу та зобов`язаний прийняти платіжну інструкцію платника до виконання, у разі її відповідності чинному законодавству. Банк не має права робити виправлення у платіжній інструкції платника.

Судом встановлено, що спірні платіжні інструкції відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством України.

Приписами частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що спірні грошові кошти були сплачені позивачем у добровільному порядку, згідно з статтею 528 Цивільного кодексу України на виконання умов укладеного відповідачем та ОСОБА_1 договору про надання послуг з пошуку і підбору персоналу від 26.03.2026 № 26032026/01.

Відповідно до частини 1 статті 528 Цивільного кодексу України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто.

Зазначена норма регулює відносини між кредитором і боржником, а не між кредитором та іншою особою, на яку боржником покладене виконання обов`язку останнього. Виконання обов`язку іншою особою розглядається як виконання обов`язку боржником. Відповідно до частини 2 статті 528 Цивільного кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам. Тому як у разі виконання, так і в разі невиконання чи неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою, правовідносини між кредитором й іншою особою не виникають, зокрема кредитор не вправі вимагати від іншої особи належного виконання обов`язку боржника.

Господарський суд міста Києва зазанчає, що позивач не є стороною вищевказаних правочинів, на які посилався відповідач. Зокрема, з текстів поданого відповідачем договору вбачається, що зазначені угоди підписані відповідачем, як агентством та фізичною особою ОСОБА_1, як замовником. Предметом цих угод є надання агентством замовнику послуг з пошуку та підбору персоналу для виконання робіт у сфері домашнього сервісу.

Пунктами 4.1.1 договору передбачено, що саме замовник оплачує агентству винагороду за надані послуги.

Покладення на позивача обов`язку з виконання грошового зобов`язання зазначеної третьої особи перед відповідачем, зокрема в порядку статті 528 Цивільного кодексу України, умовами вказаних правочинів передбачено не було. Такий обов`язок також не був передбачений ані умовами наданими відповідачем заявками на пошук та підбір персоналу, ані іншими наданими відповідачем документами, зокрема актами здачі-прийняття виконаних робіт за спірними правочинами. Докази внесення змін до умов спірних договорів у частині визначення порядку розрахунків за надані послуги у матеріалах справи також відсутні.

Відповідачем не доведено суду ні покладання на позивача обов`язку, ні наділення його правом здійснити оплату від імені третьої особи у справі за спірними правочинами.

Отже, у матеріалах справи відсутні будь-які інші докази існування договірних або зобов`язальних відносин між позивачем і відповідачем. Доказів на спростування не подано.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 52 500, 00 грн. за відсутності договірних відносин між сторонами та інших підстав для здійснення їх перерахунку, не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача на законних підставах. Докази отримання позивачем від відповідача товару, робіт або послуг на вказану суму, у матеріалах справи також відсутні.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим позов підлягає повному задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Клопотання відповідача про стягнення адвокатських витрат не підлягає задоволенню, з огляду на результат вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Косянчук Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Туника Ярослава Вікторовича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) - 52 500 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. основного боргу та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва