Рішення № 141026057, 29.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2026Справа № 910/9832/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» (03170, м. Київ, вул. Скарбова, 1, ідентифікаційний код 38929750)

до Фізичної особи-підприємця Примакова Максима Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 94 215, 00 грн

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» (далі - позивач) з позовом до Фізичної особи-підприємця Примакова Максима Сергійовича (далі - відповідач) про стягнення 94 215, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов`язків за договором поставки № 2 від 27.06.2026, в частині повної та своєчасної поставки товарів, у зв`язку з чим у відповідача утворився обов`язок повернути позивачу передоплату у розмірі 55 000, 00 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача пеню у розмірі 39 215, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» було залишено без руху.

17.08.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 12.08.2026.

Поряд з цим, у зв`язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у щорічній відпустці вирішення питання про відкриття провадження здійснено після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9832/26, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.08.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку з приміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 31.08.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 20.09.2026 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 31.08.2026.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27.06.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» (далі - покупець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Примаковим Максимом Сергійовичем (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 2 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцеві товар.

Згідно з п. 2.1. договору ціна товару вказується у рахунку-фактурі та видаткових накладних на кожну окрему партію товару.

Усі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України (п. 2.2. договору).

У п. 2.3. договору визначено, що підставою для проведення розрахунків є підписані сторонами первинні документи (рахунок-фактура, видаткова накладна, тощо).

Оплата товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем 100% вартості товару відповідно до виставленого постачальником рахунку, на розрахунковий рахунок постачальника (п. 2.5. договору).

За умовами п. 5.1. договору поставка товару здійснюється на умовах Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2020р. із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, за рахунок покупця на відділення № 88 або № 148 компанії перевізника Нова пошта в м. Києві, або шляхом самовивозу покупцем зі складу постачальника за адресою: Гната Хоткевича 8.

Згідно з п. 5.2. договору поставка товару здійснюється - впродовж 5 календарних днів з моменту надходження грошових коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника.

Днем поставки товару є день фактичної передачі товару покупцю, що підтверджується підписанням сторонами видаткових накладних (п. 5.4. договору).

Цей договір, відповідно до п. 8.1. набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до « 31» грудня 2026 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За доводами позивача, на виконання п. 2.5. договору, ТОВ «ФАРММЕДАЛЬЯНС» було сплачено вартість товару у повному обсязі відповідно до рахунку № 96 від 30.06.2026. Однак, відповідачем не було виконані зобов`язання за договором та забезпечено поставку товару у строки, встановлені договором.

Оскільки відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, поставку обумовленого товару у визначений строк не здійснив, позивач направив на адресу відповідача претензію №2298 від 15.07.2026, з вимогою повернути грошові кошти у сумі 55 000 грн на рахунок позивача у зв`язку з тим, що товар так і не був поставлений.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді і задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 55 000, 00 грн - попередньої оплати а також пені у розмірі 39 215, 00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що поставка товару здійснюється - впродовж 5 календарних днів з моменту надходження грошових коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника.

Отже, з урахуванням дати оплати згідно з платіжною інструкцією від 01.07.2026 №21418, та змісту пункту 5.2. договору, строк поставки товару становив до 06.07.2026 включно.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свого обов`язку щодо поставки попередньо оплаченого товару на суму 55 000, 00 грн не виконав.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо.

Як встановлено судом, позивач 15.07.2026 направив на адресу відповідача претензію №2298 від 15.07.2026, у якій вимагав повернути суму попередньої оплати.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи що факт здійснення позивачем попередньої оплати товару та відсутність факту поставки товару підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 55 000, 00 грн попередньої оплати.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що за порушення строків поставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 3% від суми сплаченого але непоставленого товару, за кожний день прострочення.

У п. 6.3. договору сторонами передбачено, що у випадку прострочення строків поставки, передбачених п. 5.2. договору, постачальник зобов`язується автоматично повернути отриману від покупця 100% передоплату за непоставлений товар в повному обсязі протягом 3 (трьох) банківських днів, з моменту закінчення строку передбаченого на поставку товару. У разі несвоєчасного повернення постачальником покупцеві коштів у випадках і в порядку, передбачених цим пунктом договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від загальної суми передплати, яка підлягала поверненню, за кожен календарний день такого несвоєчасного повернення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пунктів 6.2., 6.3. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 39 215,00 грн, з яких 37 950, 00 грн розрахованих згідно з п. 6.2. договору та 1 265,00 грн - згідно з п. 6.3. договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, нарахованих згідно з п. 6.2. договору, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Щодо стягнення пені у розмірі 1 265,00 грн, нарахованої згідно з п. 6.3. договору, суд зазначає про таке.

Як вказано вище, у п. 6.3. договору сторонами передбачено обов`язок продавця із повернення суми попередньої оплати, а саме у випадку прострочення строків поставки, передбачених п. 5.2. договору, постачальник зобов`язується автоматично повернути отриману від покупця 100% передоплату за непоставлений товар в повному обсязі протягом 3 (трьох) банківських днів, з моменту закінчення строку передбаченого на поставку товару.

Отже, у зв`язку з не поставкою товару у строк до 06.07.2026 (включно) у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, як покупцем, щодо повернення суми попередньої оплати у строк до 09.07.2026 включно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивачем не вірно розрахований початок періоду прострочення з обов`язку повернення попередньої оплати, а також позивачем не враховано приписи ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 910/10224/14, від 23.05.2018 року у справі № 910/15492/17 та від 06.03.2019 року у справі № 916/4692/15.

Відтак, судом здійснено розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, за розрахунком суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 904,11 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростували позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов`язку щодо сплати заборгованості, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на положення Закону України «Про судовий збір», оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.

Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 129, 231, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Примакова Максима Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» (03170, м. Київ, вул. Скарбова, 1, ідентифікаційний код 38929750) суму попередньої оплати у розмірі 55 000 грн 00 коп., пеню у розмірі 38 854 грн 11 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 652 грн 20 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст складено 29.10.2026

Суддя Л.Г. Пукшин