Рішення № 141026032, 29.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2026Справа №910/7712/26

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення збитків у розмірі 21 379,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 21 379,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із бездіяльністю Акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності вагонів №№ 63869556, 56108277, 60726858, які перебувають у власності та оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", такі вагони були розкомплектовані та позивач зазнав витрат на їх ремонт у розмірі 21 379,42 грн, відшкодування яких просить стягнути з відповідача в якості відшкодування збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 відкрито провадження у справі №910/7712/26; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

02.07.2026 Акціонерним товариством "Українська залізниця" сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позов, в якому відповідач вказує, що позивачем не надано підтвердження перебування на відповідній правовій основі (договорів щодо придбання вагонів у власність) вагонів №№ 63869556, 56108277, 60726858, що виключає склад цивільного правопорушення та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

08.07.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що інформація про приналежність спірних вагонів є в загальному публічному доступі на сайті АТ "Українська залізниця". Так, позивач, посилаючись на Правила експлуатації власних вантажних вагонів, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України 29.01.2015 №17, та укладений сторонами Договір №ПР/М-1615/НЮі від 01.02.2016, вказує, що АТ "Українська залізниця" є держателем реєстру - Автоматизований банк даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ). Інформація до АБД ПВ вноситься на підставі підтверджуючих документів, тому договори щодо правової підстави використання вагонів - наявні в АТ "Українська залізниця". Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" повідомляє, що набуло право власності на вагон №56108277 05.02.2021 на підставі Договору лізингу №295-ФЛ від 25.06.2015 внаслідок повного викупу, на вагон №60726858 05.02.2021 на підставі Договору лізингу №024-ФЛ від 24.07.2012 внаслідок повного викупу, а також являється оператором вагону №63869556 на підставі Договору №UTL-190 від 30.08.2018.

09.07.2026 Акціонерним товариством "Українська залізниця" сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що Договір №UTL-190 від 30.08.2018 є договором про транспортно-експедиторське обслуговування при перевезенні вантажів залізничним транспортом, тому останній не передає позивачу ні права власності на вагон, ні права користування (на відміну від договору оренди/лізингу). Клієнт у цьому випадку є лише замовником послуги перевезення вантажу. Натомість власником вагону №63869556 є ПАТ "Укртранслізинг", а тому відповідач вважає, що майну позивача жодної шкоди не завдано.

Оскільки сторонами було надано всі передбачені Господарським процесуальним кодексом України заяви по суті спору, то справа №910/7712/26 підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

У січні 2026 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажів у вагонах №№ 63869556, 56108277, 60726858, а саме:

- за залізничною накладною №43655554 від 08.01.2026 вагон №63869556 слідував із станції Суми до станції Ароматна Придніпровської залізниці;

- за залізничною накладною №43705078 від 21.01.2026 вагон №56108277 слідував із станції Суми до станції Ароматна Придніпровської залізниці;

- за залізничною накладною №43705128 від 21.01.2026 вагон №60726858 слідував із станції Суми до станції Ароматна Придніпровської залізниці.

Однак, після прибуття вказаних вагонів на станцію Основа Південної залізниці були виявлені пошкодження вказаних вагонів.

Так, 12.01.2026 за залізничною накладною №43655554 у складі потягу №3501 на станцію Основа Південної залізниці АТ "Українська залізниця" прибув вагон №63869556 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутня балочки авторежиму, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: №5870 від 12.01.2026, після чого вагон був направлений до Відокремленого підрозділу "Вагонне депо Основа" філії "УЗ Вагон-Сервіс" АТ "Українська залізниця", на технічне обслуговування.

22.01.2026 за залізничною накладною №43705078 у складі потягу №3507 на станцію Основа Південної залізниці АТ "Українська залізниця" прибув вагон №56108277 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутні тяга ручного гальма та авторежим, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: №5941 від 22.01.2026, після чого вагон був направлений до Відокремленого підрозділу "Вагонне депо Основа" філії "УЗ Вагон-Сервіс" АТ "Українська залізниця", на технічне обслуговування.

Також 22.01.2026 за залізничною накладною №43705128 у складі потягу №3507 на станцію Основа Південної залізниці АТ "Українська залізниця" прибув вагон №60726858 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутня тяга ручного гальма, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: №5942 від 22.01.2026, після чого вагон був направлений до Відокремленого підрозділу "Вагонне депо Основа" філії "УЗ Вагон-Сервіс" АТ "Українська залізниця", на технічне обслуговування.

За наслідками виявлених пошкоджень вагонів АТ "Українська залізниця" складено акти про пошкодження вагонів Форми ВУ-25М від 12.01.2026, від 23.01.2026 та від 23.01.2026.

Після надання позивачем гарантійних листів, Відокремленим підрозділом "Вагонне депо Основа" філії "УЗ Вагон-Сервіс" АТ "Українська залізниця" було складено дефектні відомості Форми ВУ-22 на поточний ремонт вантажних вагонів №63869556, №56108277 та №60726858, а також виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" рахунки на проведення оплати за виконання робіт з технічного обслуговування №15/009 від 15.01.2026 на суму 6 662,47 грн, №15/1/009 від 23.01.2026 на суму 2 590,93 грн, №21/009 від 26.01.2026 на суму 9 619,01 грн, №21/1/009 від 30.01.2026 на суму 2 507,01 грн.

За наслідками виконання ремонту вагонів №63869556, №56108277 та №60726858 Відокремленим підрозділом "Вагонне депо Основа" філії "УЗ Вагон-Сервіс" АТ "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" складено акти виконаних робіт №15 від 12.01.2026 на суму 9 253,40 грн та №21 від 22.01.2026 на суму 12 126,02 грн.

Виконання ремонту вагонів №63869556, №56108277 та №60726858 було оплачене Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", що підтверджується платіжними інструкціями №384 від 20.01.2026 на суму 6 662,47 грн, №517 від 28.01.2026 на суму 2 590,93 грн, №528 від 28.01.2026 на суму 9 619,01 грн та №637 від 05.02.2026 на суму 2 507,01 грн.

Загальна вартість виконаних ремонтних (відновлювальних) робіт вагонів №63869556, №56108277 та №60726858 складає 21 379,42 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки, понесені останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 21 379,42 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Статут залізниць України (надалі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".

Судом встановлено, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів №63869556, №56108277 та №60726858.

Вагони №56108277 та №60726858 належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" на праві власності на підставі Договорів лізингу №295-ФЛ від 25.06.2015 та №024-ФЛ від 24.07.2012 внаслідок повного викупу, в той час як вагон №63869556 перебував в оперативному управлінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" на підставі Договору №UTL-190 про транспортно-експедиторське обслуговування при перевезенні вантажів залізничним транспортом від 30.08.2018 (надалі - Договір транспортно-експедиторського обслуговування).

Пунктом 2.3.10 Договору транспортно-експедиторського обслуговування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (як клієнта) покладено обов`язок забезпечувати схоронність рухомого складу Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (як експедитора).

У пункті 4.3 Договору транспортно-експедиторського обслуговування вказано, що при пошкодженні рухомого складу, його вузлів і деталей, розукомплектування вагону, приведення в негідність під час знаходження рухомого складу у клієнта (вантажовідправників, вантажоодержувачів), а також за межами митної території України, клієнт проводить ремонт рухомого складу за власний рахунок або сплачує експедитора вартість робіт з відновлення рухомого складу в повному обсязі, та проводить оплату за користування рухомим складом за весь час неможливості використання рухомого складу для перевезень вантажів за ставками, визначеними в пункті 3.2 цього договору, а також відшкодовує транспорті витрати з прямування рухомого складу в ремонт та подальшого його прямування під навантаження.

Отже, за Договором транспортно-експедиторського обслуговування саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" покладається обов`язок із ремонту вагону №63869556, витрати на який і були понесені позивачем.

Заперечення АТ "Українська залізниця" з приводу відсутності підтвердження перебування у позивача на відповідній правовій основі (договорів щодо придбання вагонів у власність) вагонів суд не може визнати послідовними та обґрунтованими з огляду на те, що у спірних залізничних накладних Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" вказане як відправник вагонів та платник, а також у графі 20 накладних вказувалась правова основа володіння вагоном. Крім того, структурним підрозділом повідомлявся саме позивач про виявлені пошкоджена вагонів та останньому виставлялись рахунки на оплату їх ремонту, укладались акти виконаних ремонтних робіт саме з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс". Отже у АТ "Українська залізниця" не існувало жодних сумнівів щодо правових підстав перебування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" вагонів №63869556, №56108277 та №60726858 до звернення останнього до суду із даним позовом.

Згідно зі ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Як встановлено судом, у січні 2026 року на станції Основа Південної залізниці було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів №63869556, №56108277 та №60726858, які полягали у відсутності складових частин вагонів.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.

Відповідно до п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкоджених вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання зазначених Правил, у зв`язку з розукомплектуванням вагонів №63869556, №56108277 та №60726858, їх було відправлено до структурного підрозділу відповідача - Відокремленого підрозділу "Вагонне депо Основа" філії "УЗ Вагон-Сервіс" АТ "Українська залізниця" для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТО в-2(4) форми ВУ-36М.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Судом встановлено, що сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 21 379,42 грн.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).

Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 №01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/7063/21 та від 20.02.2020 у справі №910/313/19.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

У постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №910/5827/19, від 20.02.2020 у справі №910/313/19 викладено правовий висновок, згідно з яким у абзаці 2 пункту 126 Статуту залізниць України йдеться про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), відтак статус такого майна (вантаж чи порожні вагони) не має істотного значення для встановлення складу цивільного правопорушення.

Відповідно до підпункту "е" пункту 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Суд звертає увагу, що визначений цим пунктом перелік підстав звільнення залізниці від відповідальності є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Як наслідок, у всіх інших випадках презюмується вина залізниці у завданні збитків, тому доводи відповідача про те, що витрати на придбання деталей та на ремонт вагонів понесено позивачем внаслідок розукомплектування вагонів і крадіжки деталей сторонніми особами, а не з вини відповідача, відхиляються судом.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що у разі встановлення винних осіб у пошкодженні спірних вагонів у порядку кримінального судочинства та набрання вироком законної сили, перевізник як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України.

Відтак, з огляду на встановлення судом усіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, вини перевізника та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і завданою шкодою, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у вищенаведених постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №910/5827/19, від 20.02.2020 у справі №910/313/19.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку з задоволенням позову повністю.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А; ідентифікаційний код 30600592) відшкодування збитків у розмірі 21 379 (двадцять одна тисяча триста сімдесят дев`ять) грн 42 коп. та судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.10.2026.

Суддя Роман БОЙКО