Рішення № 141026022, 28.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2026Справа № 910/881/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Укрпалетсистем"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Тідамер"

про стягнення 205039,70 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Укрпалетсистем" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Тідамер" про стягнення Договором про надання послуг від 05.09.2023 № 050923-1 попередньої оплати в розмірі 205039,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду доставлена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2023 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) укладено Договір про надання послуг №050923-1, згідно з п.1.1 якого (в редакції додаткової угоди №3 від 09.10.2023) в порядку та на умовах, визначеним цим Договором, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати послуги ремонту АЗС №2 за адресою: Рівненська область, смт.Рокитне, автошлях Київ-Ковель 254 км, що здійснюється у 2023 р. та послуги з ремонту АЗС 19 Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с.рада Студениківська автошлях Київ-Харків 91 км.

У пункті 2.3 договору вказано, що загальний строк, протягом якого Виконавець повинен надати послуги і передати їх (результат) Замовнику по Акту приймання-передачі наданих послуг становить 30 робочих днів з дати отримання авансу, якщо інший строк не вказаний в додатках/Специфікаціях.

Послуги за договором вважаються наданими Виконавцем та прийнятими Замовником після підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 2.6 договору).

Відповідно до п.3.2 договору Замовник оплачує Виконавцю аванс в розмірі 42 000,00 грн. після підписання Договору шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний (банківський) рахунок Виконавця на протязі 3 банківських днів. Далі оплата послуг здійснюється протягом 5 банківських днів з дати підписання Сторонами Акту приймання передачі наданих послуг, якщо інший термін розрахунків не встановлений Сторонами в додатках/Специфікаціях.

За умовами пунктів 8.1, 8.2 договору останній набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2023. У разі якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не направить письмове повідомлення про розірвання договору, він вважається продовженим (пролонгованим) ще на один календарний рік на тих самих умовах. Така пролонгація строку можлива лише один раз.

Із матеріалів справи вбачається, що 05.10.2023 відповідачем надано позивачу рахунок на оплату №3 на загальну суму 55 039,70 грн., в т.ч. ПДВ 9 173,28 грн.

На підставі даного рахунку позивач здійснив оплату за ремонтні роботи в розмірі 55 039,70 грн., згідно з платіжною інструкцією від 19.10.2023 №62907ERP.

Також, відповідачем надано позивачу рахунок на оплату від 09.10.2023 № 4 на загальну суму 361 220,64 грн., в т.ч. ПДВ 60 203,44 грн.

Даний рахунок оплачений позивачем на загальну суму 150000 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 17.10.2023 №61848ERP на суму 50 000,00 грн., від 03.11.2023 №65646ERP на суму 50 000,00 грн., від 15.11.2023 №68373ERP на суму 50 000,00 грн.

Отже, позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 205 039,70 грн., у той час як останній обумовлені договором послуги на вказану суму не виконав.

Відтак, 24.01.2024 позивач направив відповідачу вимогу від 23.01.2024 №23-01/001 про повернення коштів (попередньої оплати), яка залишена відповідачем без задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. Стаття 177 ЦК України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом установлено, що позивач сплатив на користь відповідача на підставі виставлених ним рахунків грошові кошти в загальній сумі 205039,70 грн.

Проте, відповідач обумовлені договором послуги в установлений п. 2.3 договору строк не надав, грошові кошти на вимогу позивача не повернув.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача складає 205039,70 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повернення цих коштів позивачу або надання послуг на вказану суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача даної суми, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Укрпалетсистем" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Тідамер" (03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, 6, оф. 105/1; ідентифікаційний код 45054983) на користь Приватного підприємства "Укрпалетсистем" (11571, Житомирська обл., Коростенський р-н, село Ушомир, вул. Березюка, буд. 15; ідентифікаційний код 32285225) 205039 (двісті п`ять тисяч тридцять дев`ять) грн. 70 коп. боргу, а також 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова