Рішення № 141025826, 29.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/1014/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Приватного підприємства "Енергетична агенція "Ефективна енергія", провулок Петра Франка, буд. 12, м. Харків, 61064

до відповідача: Фізичної особипідприємця Кучірки Софії Володимирівни, АДРЕСА_1

про стягнення 145372 грн,

встановив: Приватне підприємство "Енергетична агенція "Ефективна енергія" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кучірки Софії Володимирівни про стягнення 145372 грн.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору на розробку дизайн-проекту №12/06-2026-01 від 12 червня 2026 року не приступив до виконання своїх зобов`язань, зокрема так і не розпочав роботи по першому етапу, узгодженому у договорі: «Планування, включає в себе здійснення обмірів об`єкта (виїзд дизайнера); підготовка плану обмірів; розробка плану розміщення обладнання та меблів (до 4 варіантів); погодження з замовником та перехід на наступний етап». Жодних дій щодо початку виконання договору відповідачем не було виконано.

Позивач 11.08.2026 звернувся до відповідача із письмовим повідомленням про відмову від договору № 12/06-2026-01 на розробку дизайн-проєкту від 12.06.2026, посилаючись на частину 2 статті 849 ЦК України, оскільки відповідач так і не розпочав роботу за договором.

На день звернення із цим позовом до суду загалом до повернення позивачу відповідачем підлягає сплачена позивачем сума 145372 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

12 червня 2026 року Приватне підприємство «Енергетична агенція «Ефективна енергія» (як замовник) уклало із фізичною особою-підприємцем Кучіркою Софією Володимирівною (як виконавцем) договір на розробку дизайн-проекту № 12/06-2026-01, який є попереднім договором про укладення договору підряду на виконання ремонтних робіт.

Умовами договору на розробку дизайн-проекту № 12/06-2026-01 від 12 червня 2026 року передбачено наступне.

Виконавець через 60 (шістдесят) робочих днів з моменту здійснення дизайнером обмірів об`єкту має надати замовнику на погодження дизайн проект об`єкта та в строк до 12 (дванадцяти) робочих днів з моменту погодження замовником дизайн проєкту кошторис вартості виконання ремонтних робіт об`єкта, на умовах визначених у анкеті опитувальнику.

Період часу, коли дизайн проєкт перебуває на розгляді/погоджені замовника, не враховується до загального терміну виконання зобов`язань взятих на себе виконавцем (терміну дії даного договору), термін дії договору обчислюється тільки тоді, коли дизайн проєкт знаходиться в роботі у виконавця (п. 4 договору).

Виконавець зобов`язується надати замовнику на погодження дизайн проєкт об`єкта, розробка якого буде складатися з наступних етапів:

1 ЕТАП - Планування: здійснення обмірів об`єкта (виїзд дизайнера); підготовка плану обмірів; розробка плану розміщення обладнання та меблів (до 4 варіантів); погодження з замовником та перехід на наступний етап;

ІІ ЕТАП - Візуалізація: узгодження стилістичної концепції та розробки 3D візуалізацій (до 4 варіантів правок); погодження з замовником та перехід на наступний етап;

II ЕТАП Технічні креслення: Розробка технічних креслень повного дизайн проекту (не більше 1 варіанту правок), включаючи: відомості робочих креслень основного комплекту; обмірювальний план; план розміщення меблів; план демонтажу монтажу; план обробки стін; план підлогових покриттів; план опалювальних приладів; схема сантехнічного обладнання; схема освітлювальних приладів; схема розеток та вимикачів; план стелі з прив`язками: план розгорток; розгортки всіх приміщень; санвузол технічні схеми: гардероб; візуалізація; відомість матеріалів; погодження з замовником.

Після погодження та затвердження сторонами II етапу дизайн проєкту «Візуалізація» в процесі погодження ІІІ етапу «Технічні креслення» допускаються на вимогу Замовника не більш, ніж 1 (один) варіант коригувань/правок.

Термін подання замовником пропозицій для коригування та внесення правок в «Технічні креслення» дизайн проєкту не більше 5 (п`яти) робочих днів з моменту надіслання виконавцем «Технічних креслень» на погодження та затвердження. Другий і більше варіанти коригувань/правок оплачуються замовником за додаткову плату (п. 5 договору).

Замовник зобов`язується оплатити виконавцю за виконання робіт згідно умов даного договору, винагороду в розмірі: 145372,00 (сто сорок п`ять тисяч триста сімдесят дві гривні 00 копійок) без ПДВ, протягом 3 (трьох) банківських днів, після підписання даного договору (п. 9 договору).

Відповідно до пункту 9 договору позивач сплатив відповідачу 145372 грн згідно платіжної інструкції №413 від 12.06.2026 (призначенням платежу - «оплата за дизайн проєкт згідно договору № 12/06-2026-01 від 12.06.2026»).

Однак, відповідач в порушення умов договору не приступив до виконання своїх зобов`язань - не розпочав роботи по першому етапу, узгодженому у договорі: «Планування, включає в себе здійснення обмірів об`єкта (виїзд дизайнера); підготовка плану обмірів; розробка плану розміщення обладнання та меблів (до 4 варіантів); погодження з замовником та перехід на наступний етап».

14.07.2026 позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення грошових коштів.

11.08.2026 позивач звернувся до відповідача із письмовим повідомленням про відмову від договору №12/06-2026-01 на розробку дизайн-проєкту від 12.06.2026, посилаючись на частину 2 статті 849 ЦК України, оскільки відповідач так і не розпочав роботу за договором.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.

Згідно з частинами 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за змістом якої цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з положеннями ст. 854 ЦК України договором підряду може бути передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов`язання за договором здійснив оплату передбачених послуг із розробки дизайн-проекту (авансування). Однак, відповідач в порушення умов договору не приступив до виконання своїх зобов`язань - не розпочав роботи по першому етапу, узгодженому у договорі.

Доказів надання відповідачем позивачу на погодження дизайн проєкт об`єкта, чи початку виконання робіт по першому етапу або ж будь-яких заперечень щодо виконання договору відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи, що відповідач не розпочав роботи по першому етапу, узгодженому у договорі, позивачем реалізовано право відмовитися від договору підряду в порядку ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, шляхом надіслання відповідачу11.08.2026 повідомлення про відмову від договору № 12/06-2026-01 на розробку дизайн-проєкту від 12.06.2026.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Тобто повернення авансу замовнику у повному обсязі можливе у випадку повного невиконання підрядником/виконавцем своїх зобов`язань за договором.

Аналогічної позиції притримується ВС КГС у постанові від 29.01.2026 у справі №910/15980/24.

За наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 145372 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

З огляду на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач звернувся до суду з даним позовом в електронній формі, однак, сплатив судовий збір в розмірі 3328 грн, без врахування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні до суду позову в електронній формі, з застосуванням коефіцієнту 0,8.

Також, позивачем заявлено до стягнення 30000 грн витрат на професійну правничу допомогу (клопотання про розподіл судових витрат від 08.10.2026 (вх.№18751 від 08.10.2026)).

Як вбачається з позовної заяви, позивачем зазначався попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу в сумі 30000 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн заявником надано:

- договір про надання правничої допомоги № 2026/07/03 від 07.07.2026;

- рахунки №33 від 09.07.2026, № 40 від 12.08.2026;

- платіжні інструкції № 424 від 09.07.2026, № 440 від 13.08.2026;

- акт № 74 від 08 жовтня 2026 року про надання правничої допомоги за договором №2026/07/03 від 07.07.2026.

Правнича допомога у справі надалася Приватному підприємству "Енергетична агенція "Ефективна енергія" Адвокатським об`єднанням «Роланд» на підставі договору про надання правничої допомоги від 07.07.2026 № 2026/07/03.

Відповідно до пункту 3.1. договору винагорода (гонорар) Адвокатського об`єднання згідно з цим договором складає 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок), ПДВ не передбачено.

Згідно п. 3.2. договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвокатського об`єднання на підставі рахунків Адвокатського об`єднання у погоджений сторонами строк.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що за наслідками надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої правничої допомоги та її вартість.

Згідно акту № 74 від 08.10.2026 про надання правничої допомоги за договором №2026/07/03 від 07.07.2026, Адвокатським об`єднанням надані наступні види правничої допомоги (послуги):

1. Опрацювання первинної документації, наявної у Клієнта, щодо господарських відносин з фізичною особою - підприємцем Кучіркою Софією Володимирівною щодо виконання (невиконання) зобов`язань за Договором на розробку дизайн - проекту № 12/06-2026-01 від 12.06.2026 для формування правової позиції щодо відносин між сторонами, а також для формування підстав позову та визначення ціни позову. Витрачено годин 7. Вартість 14000 грн.

2. Підготовка і подання до Господарського суду Івано-Франківської області позовної заяви про стягнення з Фізичної особи - підприємця Кучірки Софії Володимирівни грошових коштів в зв`язку із невиконанням зобов`язань за Договором на розробку дизайн - проекту № 12/06-2026-01 від 12.06.2026 р. у розмірі 145372,00 грн. Витрачено годин 8. Вартість 16000 грн.

Згідно п. 3 акту, загальна вартість послуг з надання правничої допомоги за цим актом складає 30000 грн ПДВ не передбачено.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно вимог ч. 8 ст. 129 ГПК розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем подано до суду клопотання, в якому просить суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 ).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи, такі витрати на правову допомогу були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Як встановлено судом, у акті № 74 від 08.10.2026 про надання правничої допомоги за договором № 2026/07/03 від 07.07.2026, зазначено такий вид послуги як опрацювання первинної документації, наявної у клієнта, щодо господарських відносин з фізичною особою - підприємцем Кучіркою Софією Володимирівною щодо виконання (невиконання) зобов`язань за договором на розробку дизайн - проекту № 12/06-2026-01 від 12.06.2026 для формування правової позиції щодо відносин між сторонами, а також для формування підстав позову та визначення ціни позову.

Суд зазначає про те, що включення до складу витрат на правничу допомогу послуги з опрацювання первинної документації для формування правової позиції щодо відносин між сторонами, а також для формування підстав позову та визначення ціни позову є складовими елементами підготовки та складання безпосередньо позовної заяви.

За наведеного, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу не є підтвердженими в повному обсязі.

Дослідивши подані докази на підтвердження вартості понесених витрат, застосовуючи критерії розумності та пропорційності, з урахуванням ціни позову, фактичного обсягу наданих послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме складності справи, а також критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.

В решті заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити позов Приватного підприємства "Енергетична агенція "Ефективна енергія" до фізичної особипідприємця Кучірки Софії Володимирівни про стягнення 145372 грн.

Стягнути з фізичної особипідприємця Кучірки Софії Володимирівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Енергетична агенція "Ефективна енергія", провулок Петра Франка, буд. 12, м. Харків, 61064 (ідентифікаційний код 21261319) 145372 (сто сорок п`ять тисяч триста сімдесят дві) грн боргу, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору, 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.10.2026.

Суддя Неверовська Л. М.