Рішення № 141025823, 29.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/61/26 (909/938/26)Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є. розглянув у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, справу № 909/61/26 (909/938/26) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядника майна ТОВ "Карпатнафтохім" арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича, про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, зобов`язання провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів та стягнення моральної шкоди.

Суть спору.

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім".

29.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" у якому просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_1 заборгованість із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у розмірі 177 162,57 грн; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", статті 34 Закону України "Про оплату праці" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_1 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду Господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2026, для розгляду справи № 909/61/26 (909/938/26), на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено суддю Горпинюка І.Є.

Стислий виклад позиції позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що згідно наказу відповідача № 452к від 03.07.2007 був прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на посаду головного фахівця відділу промислової безпеки (корпоративного нагляду) управління з охорони праці та охорони навколишнього середовища за переведенням. Станом, на день подання позовної заяви перебуває у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с 7-10).

Однак, під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період березень 2025 р. - червень 2026 р. у розмірі 177 162,57 грн. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення не виплаченої заробітної плати у розмірі, що становить 177162,57 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати праці, позивач просить стягнути з відповідача суму нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в розмірі 177 162,57 грн та 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а також просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Стислий виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Розпорядник майна ТОВ "Карпатнафтохім" - арбітражний керуючий Босак Олег Євгенович пояснень щодо позову і всіх наявних доказів, що підтверджують підтримання позову чи заперечення проти позову, не надав.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

29.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення суми нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в розмірі 177 162,57 грн, 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

В той же час, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2026 відкрито провадження у справі № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (ідентифікаційний код юридичної особи: 33129683); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів - до 17.08.2026, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича.

27.02.2026 о 12:36 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на офіційному вебпорталі судової влади України; номер публікації: 78594.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду Господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2026, для розгляду справи № 909/61/26 (909/938/26), на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 31.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 (вх. № 7040/26 від 29.07.2026) залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

24.08.2026 до суду, на виконання вимог зазначеної вище ухвали, у строк, встановлений судом, до суду надійшли докази усунення позивачем недоліків позовної заяви (вх. № 1512/26).

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.2026, суд прийняв справу до розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача розпорядника майна ТОВ "Карпатнафтохім" - арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення та письмових пояснень.

Копію ухвали від 31.08.2026 суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронних кабінетів відповідача 31.08.2026 о 17:33; арбітражного керуючого 01.09.2026 о 13:43.

У зв`язку з тим, що позивач не зареєстрував свій електронний кабінет у підсистемі (модулі) ЄСІТС, копію ухвали від 31.08.2026 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана в позовній заяві.

Поштове відправлення № R06816 6703917, яким суд направляв позивачу копію ухвали від 31.08.2026 про відкриття провадження у справі вручено адресату особисто 15.09.2026, про що свідчить відмітка пошти про вручення (а.с. 34).

16.09.2026 до суду, на виконання вимог ухвали від 31.08.2026, у строк, встановлений судом, до суду надійшли докази, які підтверджують направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів арбітражному керуючому Босаку Олегу Євгеновичу (вх. № 17162/26).

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

Відносно відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" 27.02.2026 Господарським судом Івано-Франківської області відкрито провадження у справі про банкрутство № 909/61/26.

Пунктом 8 ч.1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі та зокрема, справи у спорах стягнення заробітної плати.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 04.07.2007 перебуває у трудових правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", а саме був прийнятий на посаду головного фахівця відділу промислової безпеки (корпоративного нагляду) управління з охорони праці та охорони навколишнього середовища. З 30.12.2014 позивач переведений на посаду енергетика начальника дільниці з електрохімічного захисту цеху магістральних продуктопроводів управління забезпечення виробництв, де працює по даний час. Зазначене підтверджується відомостями трудової книжки, серія НОМЕР_1 (а. С 7-10).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Трудові відносини регулюються положеннями Кодексу законів про працю України (КЗпП України).

Згідно зі статтею 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини 1 статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з частиною 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно з ч. 1 статті 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначила, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки відповідача № 4/1-304 від 04.08.2026, вбачається, що позивачу в період березня 2025 року червня 2026 року була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 177 162,57 грн (сума до виплати, після утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Докази сплати заборгованості по заробітній платі у зазначеній сумі у матеріалах справи відсутні. Відповідач та третя особа заперечень проти позову не подали.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в сумі 177 162,57 грн такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зобов`язання провести нарахування та виплату компенсації за несвоєчасний розрахунок по заробітній платі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до ст.4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).

У п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 наголошено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо отримання ним компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими, так як на відповідачу лежить обов`язок компенсувати працівнику втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням встановлених строків її виплати. Законодавством врегульовано спосіб та порядок обрахунку такої компенсації та її виплати роботодавцем.

При цьому, суд зазначає, що компенсація втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст.14.1.180, ст.18, ст.162.1.3, ст.168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Позивачем в обґрунтування стягнення моральної шкоди вказано, що тривала невиплата заробітної плати істотно порушила його конституційні та трудові права, зокрема: погіршила матеріальне становище, позбавила можливості своєчасно забезпечувати власні життєві потреби, виконувати фінансові зобов`язання та належним чином планувати життя, а також такі неправомірні дії позивача спричинили постійне нервове напруження, переживання, почуття невпевненості, втрату душевного спокою, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності, правовідносин вони виникають регулюються цивільним законодавством.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду у своїй постанові від 1 березня 2021 у справі 180/1735/16-ц зазначила, що тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

У даній справі суд погоджується з доводами позову, що внаслідок невиплати заробітної плати йому була завдана моральна шкода, оскільки право позивача на отримання винагороди за свою працю було порушене, позивач був змушений шукати інші засоби для існування, порушення його прав вплинуло на його нормальне життя, спричиниловтрату душевного спокою, призводило до переживання за майбутнє.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності в частині стягнення моральної шкоди, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заявленими моральними стражданнями, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн, в решті відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Суд відзначає, що заявлені позовні вимоги в розмірі 500 000,00 грн значно перевищують заборгованість із заробітної плати; заробітна плата позивачу частково виплачувалась у період березня 2025 червня 2026 року (загалом виплачено 114 611,07 грн), позивач не довів належними та допустимими доказами заподіяння йому моральної шкоди в такому значному, порівняно із сумою заборгованості, розмірі, а тому в решті вимог про стягнення моральної шкоди позов є необгрунтованим.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та проведених розрахунків суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у розмірі 177 162,57 грн, 30 000,00 грн моральної шкоди, та зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів іх виплати. В решті позову належить відмовити.

Також, позивач у позовній заяві просив суд допустити до негайного виконання рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць.

Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України, за правилами якого розглядається даний спір, на відміну від ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, не передбачено допуску рішення про стягнення заробітної плати до негайного виконання.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень.

Згідно з підпунктом 1 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до приписів п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивачка звільнена від сплати судового збору за розгляд позовних вимог в частині стягнення заробітної плати.

Згідно з ч. 2 статті 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У зв`язку з цим звільнення позивача від сплати судового збору не звільняє відповідача від обов`язку, у разі задоволення позову, сплатити судовий збір в дохід державного бюджету України, в розмірі, встановленому пп. 1 п. 2 ч. 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядника майна ТОВ "Карпатнафтохім" арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича, про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, зобов`язання провести нарахування та виплату компенсації втрат частини доходів та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (77306, Івано-Франківська обл., Калуський район, м. Калуш, вул. Промислова, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи: 33129683) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) 177 162 (сто сімдесят сім тисяч сто шістдесят дві) грн 57 коп. заборгованості із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період березень 2025 року червень 2026 року та 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (77306, Івано-Франківська обл., Калуський район, м. Калуш, вул. Промислова, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи: 33129683) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", статті 34 Закону України "Про оплату праці" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (77306 Івано-Франківська обл., Калуський район, м. Калуш, вул. Промислова, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи: 33129683) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), бюджетний рахунок UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 (стягувач Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди у сумі 470 000,00 грн відмовити.

В задоволенні клопотання щодо негайного виконання рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк