Рішення № 141025782, 29.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 21/38/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 Справа № 908/3497/25 (904/1862/26)

м. Запоріжжя Запорізької області

За позовною заявою - Місцевої пожежної команди № 1 Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (вул. Заводська, буд. 6, смт. Меліоративне, Самарівський район, Дніпропетровська область, 51217, код ЄДРПОУ 33309152, E-mail: mpk1psr@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про стягнення 31 699, 15 грн.

в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Розпорядник майна - Сєдова Наталя Іванівна (вул. Гагаріна, буд. 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Дніпропетровської області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Місцевої пожежної команди № 1 Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» про стягнення 31 699, 15 грн., що складається з 24 080, 00 грн. основного боргу (вартості непоставленого товару) та 7 619, 15 грн. пені.

За територіальною підсудністю зазначену позовну заяву передано до Господарського суду Запорізької області та в подальшому прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ", оскільки відповідачем у спорі є боржник у справі про банкрутство. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов, а позивачу - строк для надання відповіді на відзив у разі його надходження.

Копію ухвали суду направлено відповідачу до його електронного кабінету, зареєстрованого у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС; відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № СК 14-60 від 18.05.2023 в частині фактичної передачі оплаченого позивачем товару (бензину А-92), посвідченого невикористаними скретч-картками, у зв`язку з припиненням роботи автозаправних станцій відповідача, через які мав здійснюватися відпуск пального.

ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов у порядку статті 165 ГПК України у встановлений судом строк не скористалося; відзиву, клопотань, заяв та доказів у справу не подало.

Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом до електронного кабінету відповідача копії ухвали суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Згідно зі статтями 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом створено належні умови для реалізації учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується; юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

У провадженні судді Володимира ЧЕРКАСЬКОГО перебуває справа № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Ухвалою від 18.12.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

18.12.2025 на офіційному веб-сайті Верховного Суду оприлюднено оголошення № 77982 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ". Процедура розпорядження майном боржника триває, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Сєдова Н.І.

Згідно з частиною 1, абзацами 1, 3, 4 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Оскільки відповідачем у справі є боржник, позовну заяву розглянуто в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України.

Між Місцевою пожежною командою № 1 Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (Постачальник) укладено Договір поставки № СК 14-60 від 18.05.2023.

За умовами Договору Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця товар - бензин А-92 Energy (код ДК 021:2015 - 09130000-9 "Нафта і дистиляти"), а Покупець - прийняти товар та оплатити його вартість (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Відпуск товару з автозаправних станцій здійснюється за довірчими документами (скретч-картками) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 (пункт 1.6 Договору).

Ціна 1 літра товару визначається згідно з накладними на товар; загальна сума Договору становить 381 840, 00 грн., у тому числі ПДВ 7 % - 24 980, 19 грн. (пункти 3.1-3.3 Договору).

У Специфікації до Договору поставки № СК 14-60 від 18.05.2023 сторони визначили товар - бензин А-92 Energy у кількості 8 880 літрів за ціною 43, 00 грн. з ПДВ за 1 літр на загальну суму 381 840, 00 грн.

На виконання умов Договору Покупцем перераховано Постачальнику попередню оплату вартості товару в повному обсязі на суму 381 840, 00 грн., що підтверджується випискою з рахунку (додаток 3 до позовної заяви), а Постачальником передано Покупцю скретч-картки на отримання палива, що підтверджується видатковою накладною № 0014/0000261 від 18.05.2023 та Специфікацією відпущених скретч-карток на нафтопродукти № 0014/0000261-С від 26.05.2023.

Користуючись правом на отримання товару, позивач здійснив часткове отоварення скретч-карток.

Разом з тим, починаючи з 30.01.2025, на автозаправних станціях мережі "АВІАС", через які відповідач здійснював відпуск пального, уповноваженим представникам позивача відмовлено у відпуску палива за дійсними скретч-картками у зв`язку з припиненням роботи автозаправних станцій (заправки не працюють, гаряча лінія та карта АЗС на офіційному сайті не функціонують), у зв`язку з чим скретч-картки на 560 літрів бензину А-92 на загальну суму 24 080, 00 грн. (560 л х 43,00 грн.) використати неможливо.

Зазначені обставини підтверджуються невикористаними скретч-картками (додаток 2 до позовної заяви), доповідними відповідальних працівників позивача від 30.01.2025, 20.02.2025, 21.03.2025, 16.04.2025 (додаток 4 до позовної заяви) та бухгалтерською довідкою від 16.02.2026 вих. № 22 (додаток 7 до позовної заяви).

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою (претензією) вих. № 63 від 20.05.2025 щодо неможливості отримання товару на автозаправних станціях постачальника та повернення сплачених коштів; вимогу направлено відповідачу, що підтверджується квитанціями про доставку листа (додаток 6 до позовної заяви). Відповідач відповіді не надав, товар не передав, кошти не повернув.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір; зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Аналогічні за змістом положення містить стаття 265 Господарського кодексу України.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (статті 525, 526 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 193 Господарського кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постанові від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18 Верховний Суд зазначив, що оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги, покупець може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у формі позову.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій.

За змістом умов Договору та видаткової накладної фактична передача пального Покупцеві здійснюється на автозаправних станціях Постачальника на підставі скретч-карток, які засвідчують право їх власника отримати оплачене пальне на АЗС і не підтверджують факт передачі самого пального. Отже, за нереалізованими скретч-картками зобов`язання Постачальника з поставки товару не є виконаним.

Наведений правовий підхід узгоджується зі сформованою господарськими судами практикою, зокрема з висновками, викладеними у рішенні Господарського суду Запорізької області від 04.06.2025 у справі № 908/913/25, відповідно до яких скретч-картка (талон) є лише способом виконання зобов`язання з передачі товару, але не замінює самого обов`язку постачальника передати товар у натурі; припинення роботи мережі автозаправних станцій, через яку мав здійснюватися відпуск пального, не звільняє постачальника від відповідальності за невиконання зобов`язання, а невикористані скретч-картки не свідчать про відмову покупця від отримання товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач як покупець виконав свої зобов`язання за Договором шляхом перерахування Постачальнику попередньої оплати за товар у повному обсязі; натомість Постачальник свої зобов`язання виконав частково - за спірними скретч-картками на суму 24 080, 00 грн. фактичного відпуску товару на автозаправних станціях не відбулося; передання цього товару в інший спосіб або повернення сплачених за нього коштів матеріалами справи не підтверджено. Закінчення строку дії довірчих документів (скретч-карток) за встановлених обставин не припиняє зобов`язання Постачальника, оскільки товар оплачено, однак фактично не передано Покупцю.

За таких обставин у відповідача перед позивачем наявна заборгованість з повернення вартості неотриманого товару у розмірі 24 080, 00 грн., яка на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України підлягає стягненню.

Позивачем також заявлено до стягнення 7 619, 15 грн. пені.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою; неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2 Договору поставки № СК 14-60 від 18.05.2023 передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожен день прострочення.

За вказаними умовами позивач нарахував відповідачу пеню за період з 31.01.2025 по 20.02.2026 (385 календарних днів), виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України (30 % річних, або 0,08219 % за кожен день прострочення) від суми вартості непоставленого товару 24 080, 00 грн., на загальну суму 7 619, 15 грн.

Щодо строку позовної давності суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік; заявлену до стягнення пеню нараховано в межах річного строку, який позивачем не пропущено.

Разом з тим суд керується частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Аналіз умов пунктів 7.1, 7.2 Договору поставки № СК 14-60 свідчить, що сторони не встановили іншого (більшого) строку нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України; умов про нарахування пені "до дня повного виконання зобов`язання" або поза межами шестимісячного строку Договір не містить. Формулювання "за кожен день прострочення" визначає лише спосіб (одиницю) обчислення санкції, а не волевиявлення сторін щодо встановлення більшого строку її нарахування.

Направлення відповідачу досудової вимоги від 20.05.2025 та відсутність добровільного погашення боргу не змінюють законодавчо встановлених меж і строків нарахування штрафних санкцій та не є підставою для їх нарахування поза межами імперативно обмеженого шестимісячного строку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд установив, що її нараховано з порушенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України в частині періоду нарахування.

За результатами перевірки обґрунтований розмір пені, нарахованої в межах шестимісячного строку, становить 3 674, 67 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені у розмірі 3 944 ,48 грн., нарахованої поза межами шестимісячного строку, задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростував, відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування наведених позивачем обставин та розміру заявлених до стягнення сум суду не надав.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин у їх сукупності, застосувавши стандарт вірогідності доказів (стаття 79 ГПК України), та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у розмірі 27 754, 67 грн., з яких: 24 080, 00 грн. основний борг (вартість непоставленого товару) та 3 674, 67 грн. пені. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 3 944, 48 грн. слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328, 00 грн., що підтверджується доданим до позовної заяви документом про сплату судового збору (додаток 9 до позовної заяви).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у розмірі 27 754, 67 грн. (87,56 % від заявленої суми позову 31 699, 15 грн.), на відповідача покладаються судові витрати позивача зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 2 913, 88 грн. В іншій частині судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 414, 12 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 13, 42, 43, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256, 257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Місцевої пожежної команди № 1 Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (вул. Заводська, буд. 6, смт. Меліоративне, Самарівський район, Дніпропетровська область, 51217, код ЄДРПОУ 33309152) заборгованість у розмірі 24 080 (двадцять чотири тисячі вісімдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 3 674 (три тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 67 коп., 2 913 (дві тисячі дев`ятсот тринадцять) грн. 88 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу (до електронних кабінетів).

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (статті 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням відпустки судді, повний текст рішення складено, оформлено та підписано 29.10.2026.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ