YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Житомирська область

/

Господарський суд Житомирської області

Ухвала суду № 141025627, 29.10.2026, Господарський суд Житомирської області

Дата ухвалення

29.10.2026

Номер справи

906/1081/26

Номер документу

141025627

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

29 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/1081/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді Вельмакіної Т.М.,

розглядаючи заяву Акціонерного товариства "Таскомбанк"про забезпечення позову (вх. №01-44/3895/26 від 28.10.2026) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк"

до Фізичної особи - підприємця Яремчук Галини Миколаївни

про стягнення 981058,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулося до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Яремчук Галини Миколаївни про стягнення 981058,91 грн, з яких: 796692,14 грн - заборгованість по кредиту, 0,59 грн - заборгованість по відсоткам, 184366,18 грн - заборгованість по комісії.

Ухвалою від 14.09.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 14.10.2026 о 10:30.

Протокольною ухвалою від 14.10.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 16.11.2026 о 10:00.

28.10.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. №01-44/3834/26 від 28.10.2026) шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, а також накладення арешту на майно та заборону на вчинення реєстраційних дій. У вказаній заяві позивач просить:

1. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Фізичній особі - підприємцю Яремчук Галині Миколаївні, які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 981058,91 грн.

2. Накласти арешт та заборону на вчинення реєстраційних дій на майно, що належить відповідачу - Яремчук Галині Миколаївні у межах суми позову 981058,91 грн, а саме:

- земельна ділянка, кадастровий номер 1825681601:11:003:0090, загальна площа 0,1755 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2830212518256;

- земельна ділянка, кадастровий номер 1825681601:003:0089, загальна площа 0,4245 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2830204918256;

- земельна ділянка, кадастровий номер 1825681601:11:003:0091, загальна площа 0,25 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2830198418256;

- земельна ділянка, кадастровий номер 1825681600:06:000:0417, загальна площа 0,3904 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 372146718256;

- земельна ділянка, кадастровий номер 1825681600:03:000:0363, загальна площа 2,089 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 372076018256;

- земельна ділянка, кадастровий номер 1825681600:03:000:0362, загальна площа 1,9756 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 372024418256;

- земельна ділянка, кадастровий номер 1825681600:06:000:0418, загальна площа 0,3904 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 371998918256;

- житловий будинок, загальна площа (кв.м): 79.9, житлова площа (кв.м): 32.9, Опис: Житловий будинок літ. "А", матеріали стін: дерево. До будинку належать: сараї літ. "Б", "В", "Г", "Д", літня кухня літ. "Е", вбиральня літ. "У", криниця літ. "К" за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Видибор, вул. Когутівська, будинок 28, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2830197118040.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказав, що відповідач може у будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на її рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у її власності, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Позивач зазначив, що наявна недобросовісна поведінка відповідача - відчуження майна у червні 2026 року при наявності непогашеної заборгованості за кредитним договором, тому з метою уникнення невиконання судового рішення в майбутньому, є підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Здійснивши оцінку доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності, суд враховує таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з положеннями якої, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Предметом даного позову є вимога Акціонерного товариства "Таскомбанк" до Фізичної особи - підприємця Яремчук Галини Миколаївни про стягнення 981058,91 грн, з яких: 796692,14 грн - заборгованість по кредиту, 0,59 грн - заборгованість по відсоткам, 184366,18 грн - заборгованість по комісії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за заявою-договором №ID28724308 від 01.10.2024 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") в частині погашення заборгованості за кредитом.

Отже, виконання в майбутньому судового рішення за результатами розгляду таких вимог (за умови їх задоволення) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів або майна, за рахунок якого можна буде задовольнити вимоги позивача.

Суд враховує, що у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення одночасно арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим (постанова КГС ВС від 07.01.2025 у справі № 910/1/21).

Так, у справі про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Водночас обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Аналогічні висновки щодо застосування приписів статті 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №915/373/20, від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, від 08.10.2020 у справі №465/4985/18, від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20, від 19.02.2024 у справі № 906/952/23.

При цьому суд враховує, що обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено.

Проаналізувавши викладене вище в сукупності, зважаючи на існування взаємозв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача і заявленими позовними вимогами, оскільки такий захід забезпечення позову може гарантувати фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, враховуючи підтверджену документально інформацію про фактичне відчуження майна відповідача під час дії договору, у зв`язку з невиконанням умов якого відповідачем виник спір у даній справі, суд вважає заяву про забезпечення позову у цій частині обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Одночасно з цим, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Суд також зауважує, що у поданій заяві про забезпечення позову позивачем не наведено обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення позову як заборона на вчинення реєстраційних дій щодо наведеного вище майна, та не зазначено обставин, які зумовлюють необхідність його застосування одночасно із накладенням арешту на це майно.

При цьому суд враховує, що вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача у даній справі є самодостатнім способом забезпечення позову і в разі його накладення не вимагається застосування інших видів обмежень, як от заборони вчинення дій щодо цього ж майна, тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову у цій частині.

Згідно з ч.6 ст.140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Однак, суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення, з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що може унеможливити виконання рішення у даній справі, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.

Керуючись статтями ст. 136, 137, 140, 234-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Таскомбанк"про забезпечення позову (вх. №01-44/3895/26 від 28.10.2026) задовольнити частково.

2. Накласти арешт у межах суми позову 981058,91 грн на грошові кошти, що належать Фізичній особі - підприємцю Яремчук Галині Миколаївні ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ), які знаходяться на всіх рахунках Фізичної особи - підприємця Яремчук Галини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, що належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ), а саме: