Рішення № 141025572, 27.10.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.10.2026 м. Харків Справа №910/7839/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Сазонові В.С.,

розглянувши справу №910/7839/26

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Квадрат» (84637, Донецька обл., Горлівський р-н, м. Горлівка, пр. Леніна, буд. 197)

про визнання припиненими трудових відносин,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ТД «Квадрат», в якому просить визнати припиненими трудові відносини між ним та ТОВ «ТД «Квадрат» у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з визначенням датою припинення трудових відносин день набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він позбавлений можливості звільнитися з посади директора ТОВ «ТД «Квадрат» через знаходження товариства на тимчасово окупованій території та відсутністю зв`язку з єдиним засновником товариства - ОСОБА_2 .

03.07.2026 Господарським судом міста Києва постановлено ухвалу, якою позовну заяву передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.

04.08.2026 Господарським судом Донецької області постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 01.09.2026.

01.09.2026 господарським судом постановлено ухвалу в протокольній формі, якою відкладено підготовче засідання на 29.09.2026, про що сторін повідомлено ухвалою від 01.09.2026.

29.09.2026 господарським судом постановлено ухвалу в протокольній формі, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.10.2026.

Позивач в судове засідання 27.10.2026 не з`явився, в заявах за вх.№01-41/5912/26 від 18.08.2026, № 01-41/6224/26 від 03.09.2026, №01-41/6949/26 від 01.10.2026 просив суд розглянути справу без його участі, позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання 27.10.2026 не з`явився, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав. При цьому, про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.

За інформацією з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 84637, Донецька обл., Горлівський р-н, м. Горлівка, пр. Леніна, буд. 197.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджений відповідний Перелік, відповідно до якого територія м. Горлівка Горлівської міської територіальної громади Донецької області з 07.04.2014 по теперішній час відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, а тому пересилання поштової кореспонденції до м. Горлівка Донецької області наразі є неможливим.

Неможливість направлення ухвали від 29.09.2026 на юридичну адресу відповідача підтверджується актом Господарського суду Донецької області про неможливість відправки в умовах воєнного стану від 01.10.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету ЄСІКС (відповідь №38293461 від 30.07.2026, одержана на запит суду), останній був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 27.10.2026, шляхом розміщення 01.10.2026 відповідного повідомлення на офіційному сайті суду за посиланням https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/pov/2107177/.

Слід зазначити, що ухвала від 29.09.2026 розміщена в ЄДРСР, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст. 4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»), та відповідач мав додаткову можливість ознайомитись з нею у реєстрі.

Враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 27.10.2026, та забезпечення реалізації ним своїх процесуальних прав, спір вирішено за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України.

На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 27.10.2026 господарським судом складено та підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

17.08.2012 до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис №12561020000003588 про проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «ТД «Квадрат».

Відповідно до відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником (учасником) ТОВ «ТД «Квадрат» є ОСОБА_2 , керівником ОСОБА_1

27.05.2026 позивачем складено заяву, адресовану засновнику ТОВ «ТД «Квадрат» ОСОБА_2 , за змістом якої він просить: скликати загальні збори учасників ТОВ «ТД «Квадрат» та розглянути питання щодо його звільнення з посади директора ТОВ «ТД «Квадрат» за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, припинити його повноваження та звільнити його з посади директора з 01.06.2026, яку, як зазначає позивач, він мав намір направити відповідачу засобами поштового зв`язку.

Згідно з листом АТ «Укрпошта» від 29.05.2026 №1853-В-2026052910076-В, наданим у відповідь на звернення позивача від 29.05.2026 №Х-2026052910095, з 27.11.2014 АТ «Укрпошта» призупинила приймання і доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються української владою.

Позивач також зазначає, що звернення до Державної служби зайнятості з наміром звільнитися з роботи на тимчасово окупованій території також не дало бажаного результату. Як пояснили у Державній службі зайнятості, то за спрощеною схемою вони звільняють лише працівників, а директор має звільнятися через суд, якщо учасники, з якихось причин, не можуть ухвалити таке рішення.

Посилаючись на знаходження ТОВ «ТД «Квадрат» на тимчасово окупованій території та відсутність зв`язку з єдиним засновником товариства, позивач позбавлений можливості звільнитися з посади директора, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві просить визнати припиненими трудові відносини між ним та ТОВ «ТД «Квадрат» у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з дати набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення саме суд, а не позивач вирішує яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу судів, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.

Принцип «jura novit curia», з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З другого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції й надання доказів в умовах нової кваліфікації судом правовідносин (рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року у справі «Гусєв проти України» (скарга № 25531/12)).

При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, що є складовою класичного принципу «jura novit curia» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).

Надаючи оцінку предмету та підставам заявленого позову, суд зазначає, що правильне вирішення спору у цій справі залежить від належної кваліфікації спірних правовідносин.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи або безпосередньо його єдиний учасник - фізична особа у разі прийняття таким учасником рішення про це та після внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства.

За положеннями ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа учасників юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами або законом (ч. ч. 1, 2 ст. 98 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути «правління», «дирекція» тощо.

Статтею 28 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства (п. 7 ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

За положеннями ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.

Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є «дирекція», а його голови «генеральний директор», якщо статутом не передбачені інші назви (ч. ч. 4, 5 ст. 39 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Частиною 12 ст. 39 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (ч. 1 ст. 99 ЦК України, п. 7 ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») або в окремих випадках - наглядової ради товариства (ч. 2 ст. 38 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (ч. 12 ст. 39 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20).

Як вище встановлено судом, позивач є керівником ТОВ «ТД «Квадрат», що підтверджується відомостями з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, матеріали справи не містять доказів укладення трудового договору між позивачем та товариством.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 акцентує увагу на тому, що звільнення посадової особи товариства певним чином ускладнює процес розірвання трудових відносин, адже директор товариства є не лише найманим працівником юридичної особи, а й виконує функції щодо управління нею. Порядок призначення та звільнення директора суттєво відрізняється від порядку, установленого для інших працівників, оскільки керівник є одноосібним виконавчим органом або входить до складу виконавчого органу юридичної особи, якщо це передбачено статутом товариства.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки товариство не укладало з позивачем трудового договору (контракту), між ним та товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Відтак неправильним є застосування у спірних правовідносинах норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

В обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, ст. 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою ст. 38 КЗпП України.

Враховуючи наведене, а також те, що матеріали справи не містять укладеного трудового договору (контракту) між позивачем та відповідачем, спір не виник стосовно припинення такого правочину. Відтак, у спірних правовідносинах судом не застосовується ст. 38 КЗпП України, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника. Водночас, у цій справі позовні вимоги спрямовані, насамперед, на припинення правовідносин з управління, які існують між ОСОБА_1 та ТОВ «ТД «Квадрат» та становлять основу їх юридичного та фактичного зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 87, ч. 1 ст. 88 ЦК України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Аналогічні положення містяться і в ст. 11 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

В матеріалах справи відсутній статут ТОВ «ТД «Квадрат», у зв`язку з чим при вирішенні питань щодо органів управління товариства, прав та обов`язків цих органів суд керується виключно приписами ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Частиною 13 ст. 39 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Статтею 31 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства.

Статті 32, 33, 34, 35, 36 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» містять положення про: порядок скликання загальних зборів учасників товариства; проведення загальних зборів учасників товариства; прийняття рішень загальними зборами учасників з питань порядку денного, заочне голосування; рішення загальних зборів учасників, прийняте шляхом опитування.

Разом з цим, відповідно до приписів ч. 2 ст. 37 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.

Тобто, аналіз наведених норм свідчить про те, що у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюється письмовим рішенням такого учасника. При цьому, загальний порядок скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, що передбачений ст. 32 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», не застосовується до таких правовідносин.

Обставини справи свідчать, що ТОВ «ТД «Квадрат» має єдиного учасника ОСОБА_2 , місцем проживання якого є: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затв. наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, територія м. Горлівка Горлівської міської територіальної громади Донецької області з 07.04.2014 по теперішній час відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

Матеріали справи не містять відомостей щодо переміщення єдиного учасника ТОВ «ТД «Квадрат» на підконтрольну українській владі територію. Будь-які контактні дані (телефон, адреса електронної пошти тощо) учасника ТОВ «ТД «Квадрат» також відсутні.

Одночасно, у відомостях з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ТД «Квадрат» не зазначена адреса електронної пошти.

Наведені обставини, за висновком суду, унеможливлюють звернення позивача до єдиного учасника ТОВ «ТД «Квадрат» з метою прийняття рішення про припинення повноважень позивача як керівника ТОВ «ТД «Квадрат» шляхом обрання нового керівника або тимчасового виконувача його обов`язків, що призвело до порушення права позивача на припинення відносин з управління між ним та ТОВ «ТД «Квадрат».

Неможливість направлення позивачем адресованої єдиному учаснику ТОВ «ТД «Квадрат» відповідної заяви від 27.05.2026 підтверджується також листом АТ «Укрпошта» від 29.05.2026 №1853-В-2026052910076-В.

Крім того, суд враховує, що відповідно до п. 2 Порядку реалізації експериментального проекту щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівника з роботодавцем, місцезнаходженням якого є територія активних бойових дій або тимчасово окупована Російською Федерацією територія, затв. постановою КМУ від 01.04.2026 №410, яким визначена спрощена процедура розірвання трудового договору з ініціативи працівника з роботодавцем, місцезнаходженням якого є зазначені території, положення цього порядку не поширюються на припинення трудових договорів із керівниками підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також особами, які займають виборні посади.

Враховуючи наведене, а також з огляду на правову природу спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про визнання припиненими трудових відносин, незважаючи на її формулювання, фактично спрямована на припинення правовідносин з управління, які існують між Хомичем І.В. та ТОВ «ТД «Квадрат».

В кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18, від 04.07.2023 у справі №233/4365/18).

Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням судочинства (близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/3453/22, від 01.11.2023 у справі №910/7987/22).

У свою чергу, якщо невідповідність способу захисту критеріям належності та ефективності призводить до відмови в задоволенні позовних вимог, то в разі посилання позивача на неправильні (невідповідні предмету позову) законодавчі положення суд має застосувати відповідну законодавчу норму самостійно. Така помилка позивача не може слугувати підставою для відмови в позові. У такому разі спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (постанова Великої Палати Верхового Суду від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на правові висновки Великої Палати Верхового Суду, викладені у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, щодо спрямованості позову у подібних правовідносинах, суд взмозі самостійно витлумачити позовну вимогу Хомича І.В. про визнання припиненими трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України відповідно до належного способу захисту у спірних правовідносинах, а саме вимоги про припинення відносин з управління між Хомичем І.В. та ТОВ «ТД «Квадрат».

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом припинення відносин з управління між Хомичем І.В. та ТОВ «ТД «Квадрат» з дати набрання рішенням суду законної сили.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить з 01.01.2026 - 3 328 грн.

Тому, звертаючись до суду з даним позовом за допомогою підсистеми «Електронний суд», позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

На підставі квитанції №9957-5997-9472-1137 від 26.06.2026 при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 328 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки звертаючись до суду із позовною заявою за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивачем було сплачено судовий збір в більшому розмірі, 665,60 грн надмірно сплаченого судового збору, підлягає поверненню позивачу після звернення до суду із відповідним клопотанням.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку з задоволенням позову, витрати позивача щодо сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Хомича Ігоря Володимировича задовольнити.

2. Припинити відносини з управління між Хомичем Ігорем Володимировичем ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Квадрат» (ідент. код 38163797; 84637, Донецька обл., Горлівський р-н, м. Горлівка, пр. Леніна, буд. 197) з дати набрання рішенням суду законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Квадрат» (ідент. код 38163797; 84637, Донецька обл., Горлівський р-н, м. Горлівка, пр. Леніна, буд. 197) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 29.10.2026.

Суддя Л.В. Ніколаєва