Рішення № 141025110, 29.10.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/822/26

Провадження № 2/168/554/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Малюти А.В.,

за участю: секретаря судового засідання Сулеви Н.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Лисенко Олени Сергіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

учасники справи не викликалися,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Лисенко О.С. звернулася до суду з позовом до відповідачки, в якому просила стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №09.02.2026-100001101 від 09 лютого 2026 року в розмірі 13 370,00 грн та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 09 лютого 2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №09.02.2026-100001101 строком на 217 днів. Згідно з умовами договору відповідачці було надано кошти в сумі 3 500,00 грн шляхом перерахунку на банківський рахунок відповідача зі сплатою процентів. Проте відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала. Тому виникла заборгованість, яка становить 13 370,00 грн, з яких: 3 500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5 425,00 грн - заборгованість за процентами; 945,00 грн комісія (315,00 грн комісія за надання кредиту та 630,00 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості); 3 500,00 грн відсотки, нараховані по статті 625 ЦК України.

Тому представник позивача просила стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором та судові витрати. Крім цього, представник позивача просила розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у її відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідачка відзиву на позов не подала.

Заяви (клопотання) учасників справи.

В позовній заяві представник позивача просила здійснювати розгляд справи у відсутності представника позивача.

Відповідачка будь-яких заяв та клопотань суду не подала.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 14 жовтня 2026 року суд відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 ЦПК України.

Здійснено повідомлення відповідачки через офіційний веб-сайт судової влади. Будь-яких клопотань, заяв та заперечень до суду не надійшло.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Фактичні обставини, встановлені Судом.

Судом встановлено, що 09 лютого 2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №09.02.2026-100001101 строком на 217 днів. Договір було підписано одноразовим ідентифікатором E746.

Згідно з умовами договору відповідачці було надано кошти в розмірі 3 500,00 грн шляхом перерахунку на банківську карту відповідачки № НОМЕР_1 . Дата повернення кредиту - 13 вересня 2026 року. Процентна ставка становить 1% в день ("Стандарт") протягом перших 3 чергових періодів та 0.5% в день ("Економ") надалі. Комісія за надання кредиту становить 9% від суми кредиту (315,00 грн), комісія за обслуговування 315,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим періодом.

Проте відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим, станом на 06 жовтня 2026 року, утворилась заборгованість у розмірі 13 370,00 грн, що складається з: тіла кредиту 3 500,00 грн; процентів 5 425,00 грн; комісії за надання кредиту 315,00 грн; комісії за обслуговування кредитної заборгованості 630,00 грн; відсотків, нарахованих по статті 625 ЦК України 3 500,00 грн.

Оцінка Суду.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, надані ТОВ «Споживчий кредит» докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення електронного кредитного договору з відповідачкою. Оскільки такий договір містить електронний підпис відповідачки з одноразовим ідентифікатором Е746, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договорів на погоджених умовах.

Своїм підписом на договорі відповідачка також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Водночас, відповідачка відзив на позов та жодних доказів на спростування суми заборгованості у зазначеному розмірі не надала.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення з відповідачки заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 500,00 грн., заборгованості по процентам в розмірі 5 425,00 грн. та комісії (за надання кредиту) 315,00 грн.

Разом з цим, вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачки комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 630,00 грн, суд враховує правову позицію викладену у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року ( справа №6-1746цс16) та від 06 листопада 2023 року (справа № 204/224/21).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, оскільки комісія банком нараховується відповідачу за дії, які банк здійснює на власну користь, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 630,00 грн. за договором. Що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду ( справа №6-1746цс16, справа № 204/224/21).

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідачки відсотків, нарахований по статті 625 ЦК України у розмірі 3 500,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.

У цій справі кредитний договір №09.02.2026-100001101 укладений між сторонами 09 лютого 2026 року. Тобто в період дії воєнного стану в Україні, а, отже, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) процентів, нарахованих за статтею 625 цього Кодексу .

Відтак, оскільки стягнення процентів, нарахованих за ЦКУ у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки цих коштів в розмірі 3 500,00 грн.

Тому посилання представника позивача на правомірність нарахування позивачем процентів за статтею 625 цього Кодексу є безпідставними.

З огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Слід стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №09.02.2026-100001101 від 09 лютого 2026 року у розмірі 9 240,00 грн., з яких: основний борг - 3 500,00 грн; заборгованість по процентам - 5425,00 грн; комісії за надання кредиту - 315,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 630,00 грн. та процентів за статтею 625 ЦКУ в розмірі 3 500,00 грн. необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач поніс судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у розмірі 120,18 грн.

Оскільки позов задоволено частково на суму 9 240,00 грн, що становить 69,11 % від заявленої позивачем суми (13 370,00 грн), стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 1 839,98 грн (2 662,40 ? 69,11 / 100) та поштові витрати у розмірі 83,06 грн (120,18 ? 69,11 / 100).

Керуючись статтями 76 - 81, 141, 247, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, на підставі статей 509, 525, 526, 610, 625, 628, 629, 638, 1048, 1054 ЦК України,

суд

У Х В А Л И В :

Позов представника товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Лисенко Олени Сергіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833, р/р: НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №09.02.2026-100001101 від 09 лютого 2026 року у розмірі 9 240 (дев`ять тисяч двісті сорок) гривень, з яких: основний борг - 3 500,00 (три тисячі п"ятсот) гривень; заборгованість по процентам 5 425,00 (п"ять тисяч чотириста двадцять п"ять) гривень; комісія за надання кредиту - 315,00 (триста п"ятнадцять) гривень.

В задоволенні позову в частині стягнення 630,00 (шістсот тридцять) гривень комісії за обслуговування кредиту та 3 500,00 (три тисячі п`ятсот) гривень відсотків, нарахованих за статтею 625 ЦК України - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 839, 98 (одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять гривень 98 копійок) гривень та витрати на поштове відправлення в розмірі 83,06 (вісімдесят три гривні 06 копійок) гривень.

На рішення може бути подана апеляція безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення ухвалене та надруковане в нарадчій кімнаті 29 жовтня 2026 року.

Ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»; 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133 А; ЄДРПОУ: 37356833.

Представник позивача: Лисенко Олена Сергіївна; адреса для листування: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133 А

Відповідач: ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В.Малюта