Рішення № 141025029, 28.10.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/559/26

Провадження № 2/159/1120/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.

з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредитної лінії №657538508 в розмірі 87956,56 грн.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на вебсайті www.moneyveo.ua створив Особистий кабінет позичальника, подав заявку на отримання коштів в кредит, після чого ознайомився із паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ» і використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор HHEQ 30.04.2025 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» електронний кредитний договір №657538508, на підставі якого отримав кредит в розмірі 28300 грн на зазначену у заявці банківську карту № НОМЕР_1 на строк до 30.05.2030, зі сплатою процентів від 0,05% до 0,98% в день.

На підставі договору факторингу №МВ-ТП/47 від 05.08.2025, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», право вимоги за кредитним договором №657538508 від 30.04.2025 перейшло до позивача.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань, позивач 26.12.2025 достроково розірвав з відповідачем договірні відносини та просить стягнути загальний розмір заборгованості в сумі 87956,56 грн, з них: 28299,50 грн основна сума боргу, 57959,06 грн заборгованість за процентами, 1698,00 грн комісія за надання кредиту, а також просив стягнути 2662,40 грн судового збору і 5000 грн витрат на правничу допомогу.

20.02.2026 після усунення позивачем визначених в ухвалі від 12.02.2026 недоліків, суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 ЦПК України визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначив сторонам строки подання заяв по суті, за клопотання позивача витребував у АТ «Універсал Банк» докази щодо належності банківської картки № НОМЕР_1 відповідачу та докази перерахування на цю картку кредитних коштів.

Ухвала суду виконана 19.03.2026.

06.03.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву (а.с.118), в якому не заперечуючи факт укладення кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та отримання кредитних коштів в розмірі 28300 грн, не погодився з розміром заявлених до стягнення процентів, які на його думку є явно неспівмірними, більш ніж утричі перевищують тіло кредиту. Вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими, а заявлену до стягнення суму заборгованості такою, що потребує додаткової перевірки та належного документального підтвердження. Вказав на нікчемність положення кредитного договору щодо нарахування комісії та штрафних санкцій. Також вважає недоведеним факт переходу права вимоги до позивача за договором факторингу та ставить під сумнів правомірність нарахування фактором процентів. Окрім того відповідач заперечив проти розміру заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу.

У відповіді на відзив (а.с.130), яка надійшла до суду 20.03.2026, позивач вказує на те, долучені ТОВ «Таліон Плюс» до позовної заяви документи (договір факторингу, реєстр боржників) в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним 30.04.2025 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором №657538508. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до умов кредитного договору повідомило відповідача про відступлення права вимоги, шляхом відправлення електронного листа на електронну адресу відповідача, яка зазначена ним при укладенні кредитного договору, оскільки такий обмін документами передбачений умовами кредитного договору. Додатково повідомив, що оплата фінансування проводилася фактором із застосуванням консолідованого підходу до розрахунків за весь реєстр прав вимог одночасно. На переконання позивача, надана до матеріалів справи платіжна інструкція відображає оплату фінансування за весь реєстр прав вимог відповідно до договору факторингу. Також зазначив, що відповідач є активним учасником кредитних правовідносин та перебуває у ділових відносинах з первісним кредитором з 2023 року і за цей час закрив 18 кредитних договорів. ОСОБА_1 , погоджуючись з умовами кредитного договору №657538508, підтвердив своє волевиявлення на отримання кредитних коштів та виконання відповідних зобов`язань, ознайомився з його умовами та свідомо погодився з розміром процентної ставки, порядком нарахування процентів та іншими істотними умовами договору, а тому посилання відповідача на неспівмірність заявлених вимог, на думку представника позивача, фактично спрямоване на уникнення виконання взятих на себе зобов`язань. Також вважає правомірною вимогу про стягнення з відповідача одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 1698 грн, яка передбачена п.7.5, 8.5 Договору кредитної лінії №657538508 і включена до загальних витрат. Окрім того, умовами спірного договору за невиконання/неналежного виконання зобов`язання передбачено нарахування штрафних санкцій, однак позивач вимогу про стягнення з відповідача нарахованих первісним кредитором штрафних санкцій (неустойки) не заявляє.

В судовому засіданні 20.03.2026 відповідач ОСОБА_1 факт укладення 30.04.2025 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Договору кредитної лінії №657568508 та отримання коштів визнав, однак заперечив розмір заявленої до стягнення заборгованості. Вказав на відсутність у матеріалах справи обґрунтованого розрахунку суми заборгованості, оскільки з долученого до матеріалів справи розрахунку неможливо встановити за якими процентними ставками і в який період проводилося нарахування відсотків, та з яких підстав нарахована неустойка. Також просив врахувати, що 08.01.2026 представником позивача йому було запропоновано закрити заборгованість за кредитним договором шляхом сплати суми 36800 грн, на що він погодився, однак позивач подав до суду позов на суму 87956,56 грн.

20.03.2026 суд за клопотанням відповідача витребував у позивача обґрунтований розрахунок заборгованості за договором кредитної лінії №657568508, укладеним 30.04.2025 між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.158).

15.04.2026 позивачем скерована заява про виконання ухвали суду з роз`ясненнями щодо проведеного розрахунку кредитної заборгованості та її детальний розрахунок (а.с.166).

22.04.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (а.с.178), вважає розмір процентів в розмірі 57959,06 грн є явно завищеним та таким, що порушує принципи добросовісності, розумності та справедливості та створює істотний дисбаланс прав та обов`язків. Окрім того повторно наголосив на неправомірності нарахування у період дії воєнного стану штрафних санкцій.

У додаткових поясненнях (а.с.181), які надійшли до суду 04.05.2026, представник позивача вказав на відсутність правових підстав для невиконання відповідачем взятих на себе при укладенні кредитного договору зобов`язань щодо сплати процентів за весь час фактичного користування кредитом в межах строку дії договору 5 років за ставкою 0,98 % в день.

20.05.2026 суд зупинив провадження у справі до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в справі №552/672/23 (а.с.192).

30.09.2025 провадження у справі поновлене, призначене судове засідання.

Представник позивача ТОВ «Таліон Плюс» у клопотанні від 15.10.2026 просив не враховувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), оскільки така не є релевантною до кредитних правовідносин та умов договору, які розглядаються у цій справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві та відповіді на відзив клопотав про розгляд справи у його відсутності.

Належним чином повідомлений відповідач шляхом отримання судового виклику в зареєстрованому електронному кабінеті в системі «Електронний суд», в судове засідання не з`явився.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення - 28.10.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

30.04.2026 відповідач ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на вебсайті www.moneyveo.ua створив Особистий кабінет позичальника, подав заявку на отримання коштів в кредит, вказав свої персональні дані, номер банківської карти для перерахування коштів. Після чого у системі BankID Національного банку пройшов ідентифікацію, ознайомився із паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт» і використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор HHEQ уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» електронний договір кредитної лінії №657538508 (а.с.18-29).

Кредитним договором передбачені такі умови:

- кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, платності, зворотності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти і комісію відповідно до умов цього договору, додатків до нього та Правил надання коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.2.1);

- загальний розмір кредиту становить 28300 грн. Разом із тим позичальнику можуть бути надані додаткові кошти у кредит шляхом додаткового траншу (п.2.2);

- перший транш за договором що дорівнює загальному розміру кредиту надається 30.04.2025 (п.2.3);

- другий та решта траншів можуть бути надані протягом дисконтного періоду на умовах передбачених договором і відповідно збільшують загальний розмір кредиту (п.2.4);

- дисконтний період становить 30 днів, протягом якого позичальник може отримати черговий транш шляхом ініціювання в Особистому кабінеті такої операції (п.3.1);

- дисконтний період може бути продовжений позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів. Кількість продовження дисконтного періоду не обмежена (п.3.2). Для здійснення першої пролонгації позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за період 30 днів проценти у розмірі 424,50 грн (п.3.3);

- позичальником використовується платіжна карта № НОМЕР_1 (п.5.1);

- рекомендована дата дострокового повного повернення суми кредиту є дата закінчення дисконтного періоду кредитування, а саме 30 днів - 30.05.2025 (п.7.1);

- в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору 5 років; дострокове припинення дії договору в порядку передбаченому п.9.1.1.2 або п.9.1.1.7 ( п.7.2.2);

- кінцева дата повернення кредиту 30.05.2030 (п.7.3);

- протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплачувати не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. Після закінчення дисконтного періоду проценти сплачуються щоденно (п.7.4.1, 7.4.2);

- процентна ставка за договором є фіксованою. У разі якщо позичальник не здійснив дострокового погашення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом визначаються шляхом множення базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування кредитом. Фактичне значення загальних витрат за договором залежить від обраної позичальником моделі поведінки (п.8.2);

- базова процентна ставка 0,98 % в день, що становить 357,70 % річних (п.8.3) - у разі якщо позичальник вчинить дії щодо сплати кредиту протягом 6 календарних днів після дати дисконтного періоду, то кредитор зобов`язаний зменшити процентну ставку за правилами визначними у пунктах 8.7.1, 8.7.2 договору (п.8.3);

- за період від 30.04.2025 р. до 30.05.2025 р. (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 94,90 % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,05 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 18,25 відсотків річних (п.8.7.1);

- у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить поновлення дисконтного періоду, на період після 30.05.2025 кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00% від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір індивідуальної процентної ставки у наступних періодах пролонгації, зокрема у разі отримання позичальником від кредитодавця та введення в особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на індивідуальну процентну ставку. Зменшення розміру індивідуальної процентної ставки, у разі використання позичальником промокоду, відбувається починаючи з дати використання промокоду і до дати закінчення дії знижки, що надається згідно з умовами промокоду. Використання промокоду з метою зменшення розміру індивідуальної процентної ставки відбувається виключно після здійснення позичальником всіх необхідних для пролонгації оплат (8.7.2);

- за умови повного погашення кредиту протягом 6 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, для суми кредиту за першим траншем за перші 30 днів орієнтована вартість кредиту складає 30422,50 грн та буде включати витрати за кредитом у вигляді процентів в розмірі 424,50 грн, комісії - 1698,00 грн, суми кредиту - 28300 грн (п.8.8);

- комісія за надання кредиту становить 1698 грн (а.8.5), яку позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після або закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п.11.1 договору, або ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку, передбаченому п.9.1.1.2 або 9.1.1.7 договору (п.7.5);

- за порушення будь-якого з платежів передбачених цим договором на 14 і більше календарних днів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, одержаної споживачем за цим договором (п.12.3);

- в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу (п.9.1.1.5);

- уразі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору (п.9.1.1.7).

У Паспорті споживчого кредитування продукту «СМАРТ» основні умови кредитування визначені наступним чином: кредитна лінія з лімітом 28300 грн, строк кредитування до 1826 днів, дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення.

Довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 657538508/23012026/Э від 23.01.2026 (а.с.69 зворот) та Повідомленням ТОВ «ПрофітГід» (а.с.69) підтверджено перерахування 30.04.2025 на картку відповідача № НОМЕР_1 коштів в розмірі 28300 грн, номер транзакції 44602-03433-65833.

Із відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 18.03.2026 №БТ/Е-8471 (а.с.127) вбачається, що платіжну картку № НОМЕР_1 банком емітовано на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на яку 30.04.2025 через провайдера payway1*tr7av було зараховано грошові кошти в розмірі 28300 грн (виписка про рух коштів по картці, а.с.128).

Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.38), первісний кредитор в день видачі кредиту нарахував комісію в розмірі 1698,00 грн, яка передбачена п. 8.5 кредитного договору, та упродовж обумовленого дисконтного періоду 30 днів (з 30.04.2025 до 30.05.2025) нарахував відсотки за ставкою 0,05% в день, що становить 14,15 грн (28300х0,05%), в розмірі 424,50 грн.

30.05.2025 відповідач здійснив платіж на суму 425 грн (424,50 грн віднесені кредитодавцем на погашення відсотків, 0,50 грн на часткове повернення тіла кредиту).

Сплативши по завершенню першого дисконтного періоду, тобто 30.05.2025, визначену суму процентів 424,50 грн, відповідач продовжив дисконтний період до 29.06.2025.

Наступні 30 днів (з 31.05.2025 до 29.06.2025) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховувало відсотки на тіло кредиту 28299,50 грн (28300-0,50) за індивідуальною процентною ставкою 0,80% в день, що становить 226,40 грн (28299,50х0,80%).

Після 29.06.2025 та протягом наступних 3 додаткових днів (п.1.1.30 договору) відповідач не сплатив нараховані відсотки, тобто не вчинив дій щодо продовження строку дисконтного періоду, тому первісний кредитор здійснив перерахування відсотків за період з 31.05.2025 до 03.07.2025 за базовою процентною ставкою 0,98% в день, та в подальшому з 04.07.2025 до 05.08.2025 (відступлення права вимоги) нараховував відсотки по базовій процентній ставці 0,98% в день від суми залишку кредиту (28299,50 грн), що становило 277,34 грн в день (28299,50х0,98%).

14.07.2025 відповідач здійснив проплату на суму 5,00 грн, які віднесені кредитодавцем на часткове погашення відсотків.

Отже за період з 31.05.2025 по 05.08.2025 (67 днів) заборгованість за відсотками становить 18576,78 грн (277,34х67-5,00).

Також 13.07.2025 та 20.07.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нарахувало неустойку в загальному розмірі 14149,75 грн (7074,88 +7074,88).

Розмір облікованої заборгованості перед первісним кредитором на 05.08.2025 з урахування здійснених проплат (425 грн від 30.05.2025, 5,00 грн від 14.07.2025) складається з 28299,50 грн тіла кредиту, 1698,00 грн комісії за надання кредиту, 18576,78 грн заборгованості за процентами та 14149,75 грн неустойки.

05.08.2025 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу № МВ-ТП/47 (а.с.33).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 05.08.2025 до договору факторингу №МВ-ТП/47 від 05.08.2025 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 62724,03 грн, (28299,50 грн тіло кредиту, 18576,78 грн проценти, 1698,00 грн комісія, 14149,75 грн неустойка) (а.с.36).

Відповідач після відступлення права вимоги платежів на погашення кредитної заборгованості не сплачував.

ТОВ «Таліон Плюс» після придбання права вимоги в межах строку кредитування у період з 06.08.2025 до 25.12.2025 (142 дні) нарахувало відповідачу проценти за користування кредитом за ставкою 0,98% в день від тіла кредиту 28299,50 грн, що становить 277,34 грн (28299,50 х0,98%), в розмірі 39382,28 грн.

Згідно із розрахунком загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 102106,31 грн, з яких 28299,50 грн тіло кредиту, 57959,06 грн проценти (18576,78+39382,28), 1698,00 грн комісія, 14149,75 грн грн неустойка (а.с.110 зворот).

Інформація стосовно щоденних нарахувань та сплати з дати укладання кредитного договору та по дату формування розрахунку відображена в детальному розрахунку за договором (а.с.172), який наданий позивачем на виконання ухвали суду про витребування доказів від 20.03.2026.

До стягнення позивачем заявлено лише заборгованість в розмірі 87956,56 грн, яка складається з 28299,50 грн тіла кредиту, 57959,06 грн процентів, 1698,00 грн комісії.

ТОВ «Таліон Плюс» 26.12.2025 на електронну адресу відповідача направив повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закону).

Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідач, підписавши цей договір, не лише погодив його умови, але й скористався кредитними коштами, які перераховані на його картковий рахунок.

Крім того, проведення відповідачем часткової оплати на повернення кредиту, що відображено у розрахунках заборгованості, також засвідчує існування між сторонами кредитних правовідносин.

Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17 та від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.

Відповідач ОСОБА_1 факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів в розмірі 28300 грн не заперечив.

Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за договором кредитної лінії.

У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

На підставі договору факторингу № МВ-ТП/47 від 05.08.2025, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №657538508 від 30.04.2025.

Позивач на підтвердження права вимоги до відповідача надав копію договору факторингу № МВ-ТП/47 від 05.08.2025, докази оплати за договором - платіжну інструкцію №1769 від 18.08.2025 (а.с.79 зворот), витяг з реєстру, до якого за порядковим номером 198 включений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором №657538508 від 30.04.2025, тому суд вважає, що ТОВ «Таліон Плюс» підтвердило факт переходу до нього права вимоги за договором кредитної лінії №657538508 від 30.04.2025, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Суд не бере до уваги доводи відповідача про неповідомлення його про відступлення права вимоги з огляду на таке.

У п. 9.1.2.5. кредитного договору зазначено, що сторони домовились про те що кредитор зобов`язаний повідомити Позичальника про відступлення права вимоги за Договором протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 ЗУ «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома позичальника такого факту, в тому числі шляхом відправлення відповідного повідомлення на електронну пошту позичальника.

За матеріалами справи, усі адресовані ОСОБА_1 повідомлення від первісного кредитора та позивача, в тому числі повідомлення про зміну кредитора, надсилались останньому на вказану ним у заявці на отримання кредиту електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1

Направленим на електронну адресу листом ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 657538508/05082025/Э від 05.08.2025 відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги новому кредитору - ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.70). Окрім того необхідно зауважити, що вся кореспондентська інформація відображається в особистому кабінеті користування кредитних коштів.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього права вимоги, ТОВ «Таліон Плюс» має право вимагати стягнення з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором, а з огляду на те, що строк дії договору на момент відступлення права вимоги не закінчився, новий кредитор, що набув всіх прав та обов`язків в зобов`язанні на підставі договору факторингу, мав право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.

При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша - четверта статті 1056-1 ЦК України).

За приписами до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів (тіла кредиту) в розмірі 28299,50 грн (28300-0,50), а також відсотків за користування кредитом в розмірі 57959,06 гривень, нарахованих первісним кредитором та позивачем в межах строку кредитування за обумовленими в договорі процентними ставками 0,05% та 0,98%, що відповідає приписам статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набрала чинності 24.12.2023. При цьому суд встановив, що розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками арифметично обрахований правильно з урахуванням внесених відповідачем платежів, а тому позовні вимоги в цій частині є підставними.

Відповідач доказів спростування розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками не надав.

Доводи відповідача щодо несправедливості нарахованих процентів, розмір яких значно перевищує суму заборгованості за кредитом, та їх суперечність ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не заслуговують на увагу з огляду на таке.

У частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Така компенсація може застосовуватися у випадку невиконання зобов`язання, однак не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов`язання.

Разом з тим, проценти відповідно до статей 1048, 1056-1 ЦК України є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.

Оскільки нараховані відповідно до статей 1048, 1056-1 ЦК України проценти за користування кредитом не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», на думку суду відсутні підстави для визнання умов кредитного договору в частині передбачених процентів за користування кредитом, несправедливими.

Підписуючи договір, відповідач погодився з розміром процентів за користування кредитними коштами, які передбачені умовами цього договору.

Суд також не вважає, що у даному випадку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Як зазначив позивач у відповіді на відзив, відповідач ОСОБА_1 є активним учасником кредитних правовідносин та перебуває у ділових відносинах з первісним кредитором з 2023 року і за цей час закрив 18 кредитних договорів. Дана обставина підтверджена довідками про закриття кредитних договорів (а.с.138-141). Суд звертає увагу на те, що жодних доказів укладення кредитного договору поза волею ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, отримання кредитних коштів відповідач не заперечує.

Також правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 1698 грн, яка передбачена п.7.5, 8.5 Договору кредитної лінії №657538508 і включена до загальних витрат.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості. Така форма витрат як комісія існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

У договорі кредитної лінії №657538508 від 30.04.2025 зазначений розмір комісії за надання кредиту (п.8.5), порядок її сплати (п.7.5). У п.8.4 кредитного договору зазначено, що комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику нараховується одноразово в дату видачі кредиту, є іншою складовою за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором. Умови щодо сплати комісії погоджені зі споживачем при укладенні кредитного договору. Сплата комісій є складовою загальних витрат за кредитом, відповідач при укладенні кредитного договору погодився їх сплатити, проте зобов`язання не виконав.

Окрім того, кредитний договір відноситься до оспорюваних договорів. Відповідач кредитний договір не оспорював ні в цілому, ні в будь-якій окремій частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним. Фактична незгода з будь-якими умовами договору на момент розгляду справи у суді не змінює факту погодження їх умов під час укладення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача про неправомірне нарахування первісним кредитором неустойки за порушення ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором, оскільки такі дії ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не відповідають вимогам законодавства з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач вимогу про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої первісним кредитором, не заявляє. Суд також перевірив, що внесені відповідачем на погашення кредитної заборгованості платежі були зараховані виключно на погашення відсотків за користування кредитом та на тіло кредиту.

Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов`язань чи контррозрахунок заборгованості не надав, тому позов належить задовольнити в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив повністю, відтак з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 5000 грн витрат на правничу допомогу.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024, додаткова угода №2528 від 26.12.2025 до договору №5 від 02.12.2024 з адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», акт приймання-передачі наданих послуг з погодженим переліком послуг та їх вартості, платіжна інструкція про оплату послуг.

Позивачем включені до відшкодування послуги з підготовки до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій (позиція «1»), підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудової вимоги) (позиція «2»), підготовка позовної заяви (позиція «3»).

З урахуванням критерію реальності та необхідності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та незначну складність даної справи, суд враховує подані відповідачем заперечення в порядку ч.5 ст. 137 ЦПК України, та вважає необхідним компенсувати позивачу за рахунок відповідача 3000 грн, що відповідає принципам розумності та справедливості.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 137, 141, 247, 265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 263, 512-514, 530, 536, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії №657538508 від 30.04.2025 в розмірі 87956 (вісімдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 56 копійок, з них 28299,50 гривень - тіло кредиту, 57959,06 гривень - заборгованість за відсотками, 1698,00 гривень - комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та 3000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, адреса: м.Чернігів, вул. Жабинського, 13.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 28.10.2026.

Головуючий:Т. В. ДЕНИСЮК