Рішення № 14102492, 17.02.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2011 р.Справа № 5/240

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЦК", 49100, м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 10/289

до Відритого акціонерного товариства "Холдингової компанії "АвтоКраз", 39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62

про стягнення 12831,33 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники до перерви:

від позивача: Цюпа О.Л., Магеррамов Е.Н. (керівник)

від відповідача: Білявський В.В.

Представники після перерви:

від позивача: Цюпа О.Л.

від відповідача: Філатова О.П.

Розгляд справи продовжується після перерви, оголошеної відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 08.02.2011 року.

В судовому засіданні 17.02.2011 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 12831,33 грн. заборгованості за договірним листом № 179 Си від 13.02.2006 року та додаткових угод до нього, в т.ч. 7620,00 грн. основного боргу, 2866,67 грн. пені, 1914,66 грн. інфляційних витрат та 430,00 грн. 3% річних.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

13.02.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЦК" (позивач, продавець) та Холдинговою компанією "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства (відповідач, покупець) був укладений договірний лист № 179Си та додаткові угоди до нього (а.с. 18-21).

Відповідно до п. 1. договірного листа № 179Си від 13.02.2006 року (далі - договір), продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити товар - електроди ОЗЛ-9А 4,0 мм на суму 25200,00 грн.

Згідно п. 1. додаткової угоди № 3 від 27.02.2008 року до договору (а.с. 20), продавець здійснює поставку товару покупцю у наступній номенклатурі та по цінам згідно приведеної специфікації: електроди ОЗЛ-9А 4,0 - 500,0 кг та електроди ЭН60М 4,0 - 500,0 кг на загальну суму 111480,00 грн.

Відповідно до п. 5 договору, поставка товару здійснюється партіями, протягом 20 днів після надходження письмової заяви покупця.

Відповідач направив позивачу листи № 2021-51/50 (а.с. 57) від 02.10.2008 року та № 2101-51/50 від 09.10.2008 року (а.с. 56), якими прохав його поставити електроди ОЗЛ-9А 4,0 мм в кількості 30,0 кг та ЭН60М 4,0 мм в кількості 20,0 кг відповідно.

На виконання даних заявок позивачем було передано відповідачу електроди ОЗЛ-9А 4,0 мм в кількості 30,0 кг на суму 5940,00 грн. та ЭН60М 4,0 мм в кількості 20,0 кг на суму 643,20 грн., що підтверджується наявними у справі копіями належним чином оформлених видаткових накладних № РН-0000168 від 02.10.2008 року (а.с. 26) через ОСОБА_1 (довіреність НБД № 024122 від 02.10.2008 року) та № РН-0000176 від 09.10.2008 року (а.с. 28) через ОСОБА_2 (довіреність НБД № 024281 від 09.10.2008 року).

Згідно п. 3 договору, оплата за товар проводиться за фактом поставки з відстрочення платежу до 20 банківських днів.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за поставлений товар у встановлені договором строки не розрахувався.

24.02.2009 року між сторонами була укладена додаткова угода № 5 до договору (а.с. 21), згідно якої продавець здійснює поставку товару покупцю у наступній номенклатурі та по цінам згідно приведеної специфікації: електроди ОЗЛ-9А 4,0 - 500,0 кг на суму 57600,00 грн.

Листом № 238-51/50 від 13.03.2009 року (а.с. 55) відповідач звернувся до позивача з проханням відпустити йому електроди ОЗЛ-9А 4,0 мм в кількості 9,0 кг.

Факт виконання позивачем договірного зобов'язання підтверджується видатковою накладною № РН-0000010 від 13.03.2009 року (а.с. 30).

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 5, оплата за товар проводиться за фактом поставки з відстроченням платежу до 45 банківських днів, в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, вказаних у договірному листі.

Відповідач взятих на себе за договором зобов'язань не виконав, у зв'язку з чим сума його заборгованості перед позивачем за поставлений товар склала 7620,00 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що поставка товару була здійснена не за договором, а також на відсутність довіреності на отримання товару та відсутність вимоги на оплату.

Зауваження відповідача судом не беруться до уваги з огляду на наступне.

Відповідач у наданих письмових запереченнях посилається, зокрема, на відсутність письмової заявки на поставку товару. Разом з тим, дане твердження відповідача спростовується наявними в матеріалах справи копіями листів-заявок про поставку відповідного товару (а.с. 55-57) з посиланням на договірний лист № 179 Си від 13.02.2006 року.

Обгрунтування відповідачем заперечень відсутністю вимоги про оплату товару судом також не приймаються до уваги, оскільки у договорі сторонами визначено строк оплати поставленого товару, отже відповідач зобов'язаний здійснити оплату в цей строк. Крім того, в матеріалах справи наявний лист з вимогою про сплату боргу в розмірі 7620,00 грн. (а.с. 24), який було отримано представником відповідача 06.08.2010 року, про що свідчить підпис останнього на претензії.

Щодо відсутності довіреності на отримання товару по видатковій накладній № РН-0000010 від 13.03.2009 року слід зазначити, що представник відповідача в судовому засіданні 17.02.2011 року повідомив про отримання товару по даній видатковій накладній, про що свідчить підпис в протоколі судового засідання від 17.02.2011 року (а.с. 71).

За таких обставин вимоги про стягнення заборгованості за поставлений згідно договору товар в сумі 7620,00 грн. є правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку, сума інфляційних нарахувань за період 31.10.2008 року по 15.10.2010 року складає 1914,66 грн., а сума 3 % річних - 430,00 грн. за цей же період .

Суд, перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем суми 3% річних за період з 31.10.2008 року по 15.10.2010 року, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. Щодо інфляційних витрат судом було здійснено власний перерахунок, який склав 1773,33 грн. за період з 31.10.2008 року по 15.10.2010 року.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеня за період з 31.10.2008 року по 15.10.2010 року, що згідно його розрахунку складає 2866,67 грн.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України, боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно зі ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності до п. 2.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" (№ 02-5/293 від 29.04.1994 року зі змінами та доповненнями), якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Враховуючи, що в даному випадку сторонами у договорі не передбачено застосування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Клопотання про витребування додаткових доказів в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

Відповідач не надав документальні докази, які б спростовували вимоги позивача.

У відповідності до п. 4 ст.129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні господарського суду своїх доказів і доведенні їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відритого акціонерного товариства "Холдингової компанії "АвтоКраз" (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62, код ЄДРПОУ 05808735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЦК" (49100, м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 10/289, код ЄДРПОУ 33241345) - 7620,00 грн. основного боргу, 430,00 грн. 3% річних, 1773,33 грн. інфляційних витрат, 98,23 грн. державного мита та 180,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гетя Н.Г.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.02.2011 року.