Рішення № 141024812, 21.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Cправа № 902/496/26

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА" (вул. Нагірна, буд. 19-Ч, приміщення 2Н, м. Вінниця, 21019; код ЄДРПОУ 45280760)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" (вул. Стрілецька, буд. 51, кв.6, м. Вінниця, 21007; код ЄДРПОУ 45432773)

про стягнення 5 841 647,67 грн заборгованості за договором поставки

за участю :

від Позивача: Починок В.В. (в режимі відеоконференцзв`язку)

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ТОВ "Трансінвест ЮА" б/н від 15.04.2026 року (вх. № 551/26 від 16.04.2026) до ТОВ "Аксіома Трейд" про стягнення 5 841 647,67 грн заборгованості за договором поставки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/496/26) від 16.04.2026 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Тісецькому С.С.

Ухвалою суду від 21.04.2026 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено Позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів на підтвердження направлення Відповідачу копії позовної заяви разом з доданими до неї документами в електронній формі через електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

22.04.2026 року до суду від Позивача надійшла заява б/н від 22.04.2026 року про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.04.2026 року відкрито провадження у справі № 902/496/26. Ухвалено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.06.2026 року о 14:30 год..

Також, ухвалою суду від 12.06.2026 року ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "Трансінвест ЮА" адвоката Починка В.В. у судовому засіданні, яке призначено на 16.06.2026 о 14:30 год. та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/496/26, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

15.06.2026 року до суду від Відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання б/н від 12.06.2026 року про відкладення розгляду справи № 902/496/26.

Ухвалою суду від 16.06.2026 року відкладено підготовче засідання у справі №902/496/26 на 27.08.2026 року о 10:00 год..

25.08.2026 року до суду від Відповідача надійшло клопотання б/н від 25.08.2026 року про зупинення провадження у справі № 902/496/26.

Водночас, 26.08.2026 року до суду від представника Позивача надійшло заперечення б/н від 25.08.2026 року на клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі.

В подальшому, ухвалою суду від 27.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/496/26 для судового розгляду по суті на 21.09.2026 р. о 15:00 год..

Разом з цим, у вказаній вище ухвалі від 27.08.2026 року, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у цій справі.

При цьому, ухвалою суду від 21.09.2026 року призначено справу № 902/496/26 для судового розгляду по суті на 21.10.2026 р. о 15:00 год..

На визначену дату - 21.10.2026 р. в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явився представник Позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався.

Також, судом встановлено, що відзив на позов у цій справі від Відповідача до суду не надходив.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Водночас, суд зважає на те, що ухвала суду від 21.09.2026 року по справі № 902/496/26 була надіслана до електронних кабінетів ЄСІТС сторін та на адреси електронної пошти, зокрема, ТОВ "Аксіома Трейд" - sergmxl@gmail.com та представнику Відповідача Бігдану О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_1

Поряд з цим, згідно відомостей з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вказана вище ухвала суду була доставлена до електронного кабінету ЄСІТС Відповідача - 23.09.2026 о 19:10 год. та в силу положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 24.09.2026 року.

Враховуючи викладене та положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а також беручи до уваги те, що Відповідача належним чином повідомлено про розгляд відповідної справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представника Відповідача за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду справи по суті, представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, заслухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив наступне.

За змістом позову, позовні вимоги мотивовано тим, що 28 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" (далі за текстом - ТОВ "Аксіома Трейд", Покупець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервіс КР" (далі за текстом - ТОВ "Інтертранссервіс КР", Постачальник) було укладено договір поставки № Д-28/06 (далі за текстом - договір № Д-28/06 від 28.06.2024), згідно з п. 1.1 якого ТОВ "Інтертранссервіс КР", як Постачальник, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити Відповідачу, як Покупцю, Товар, а Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати і оплачувати такий Товар.

Згідно з п. 1.2 договору № Д-28/06 від 28.06.2024, конкретна кількість і номенклатура (асортимент) Товару, що є предметом цього Договору, його ціна, строки та місце поставок за цим Договором визначаються в специфікаціях (додатках до цього договору).

Відповідно до п. 8.1, п. 8.2 строк дії договору - до 31.12.2025 р., закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Протягом 2025 року на виконання умов вищевказаного договору ТОВ "Інтертранссервіс КР" регулярно здійснювались поставки Відповідачеві товару, що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами та податковими накладними, складеними та зареєстрованими ТОВ "Інтертранссервіс КР" на адресу Відповідача, саме :

- № 25 від 17.03.2025 р. на суму 505 067,90 грн;

- № 27 від 18.03.2025 р. на суму 400 017,48 грн;

- № 28 від 19.03.2025 р. на суму 189 593,18 грн;

- № 29 від 19.03.2025 р. на суму 456 425,41 грн;

- № 33 від 20.03.2025 р. на суму 480 178,01 грн;

- № 34 від 20.03.2025 р. на суму 230 623,39 грн;

- № 35 від 20.03.2025 р. на суму 79 239,88 грн;

- № 36 від 20.03.2025 р. на суму 290 807,84 грн;

- № 61 від 25.04.2025 р. на суму 803 263,50 грн;

- № 62 від 28.04.2025 р. на суму 607 959,00 грн;

- № 63 від 29.04.2025 р. на суму 551 943,49 грн;

- № 64 від 30.04.2025 р. на суму 362 043,00 грн;

- № 97 від 18.07.2025 р. на суму 218 062,56 грн;

- № 102 від 06.08.2025 р. на суму 897 996,72 грн. Всього 6 073 221,36 грн.

Водночас, згідно з умовами п. 5.3 договору № Д-28/06 від 28.06.2024, розрахунки між Сторонами проводяться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Постачальника згідно з умовами розрахунків, узгоджених Сторонами відповідною Специфікацією до даного Договору.

Пунктом 3 Специфікації № 1 від 28.06.2024 та Специфікації № 3 від 04.10.2024 передбачено, що Покупець здійснює оплату Товару протягом 3 робочих днів після поставки.

Відповідач здійснював часткову оплату поставленого товару вибірково за деякими видатковими накладними, зазначеними у таблиці (викладена у позовній заяві), однак прийнятий товар за іншими видатковими накладними, зазначеними у цій таблиці, на загальну суму 4 157 162,08 грн Відповідачем не сплачений до цього часу.

Разом з тим, 11 березня 2026 року між ТОВ "Інтертранссервіс КР" (далі за текстом - Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА" (далі по тексту - Позивач, Новий кредитор, ТОВ "Трансінвест ЮА") було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 1 (далі по тексту - договір № 1 від 11.03.2026).

Згідно з умовами вищезазначеного договору № 1 від 11.03.2026, відповідно до ст. 512-517 Цивільного кодексу України до Позивача - ТОВ "Трансінвест ЮА" перейшло право вимоги до Відповідача - ТОВ "Аксіома Трейд" за договором № Д-28/06 від 28 червня 2024 року у повному обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Виходячи з п. 1.2 договору № 1 від 11.03.2026 сума боргу, право вимоги щодо якої відступається на користь Нового кредитора: 4 157 162,08 грн. Штрафні санкції (штраф, пеня, неустойка), комісії, винагороди, компенсації, відсотки (проценти), в тому числі відповідальність за порушення грошового зобов`язання за договором згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України та інша матеріальна відповідальність, яка може бути нарахована у відповідності до договору № Д-28/06 від 28.06.2024, відступаються у повному обсязі на користь Нового кредитора

Таким чином, новим кредитором за договором № Д-28/06 від 28.06.2024 є Позивач - ТОВ "Трансінвест ЮА".

13.03.2026 р. Позивачем було направлено Відповідачу повідомлення за вих. № 12 від 11.03.2026р. про відступлення права вимоги за договором № Д-28/06 від 28.06.2024, яке отримане Відповідачем 30.03.2026 (докази відправлення і отримання повідомлення додаються до позовної заяви).

Згідно з отриманими від Первісного кредитора документами щодо виконання договору № Д-28/06 від 28.06.2024 зобов`язання з поставки товару, передбаченого Специфікацією № 1 від 28.06.2024р. та Специфікацією № 3 від 04.10.2024 Первісним кредитором були виконані. Однак, прийнятий товар за видатковими накладними, переліченими у таблиці, на загальну суму 4 157 162,08 грн Відповідачем не сплачений до цього часу.

Позивачем у порядку досудового врегулювання даного спору 13.03.2026 була направлена Відповідачу Претензія щодо погашення заборгованості за вих. № 2 від 11.03.2026р., яка отримана ним 30.03.2026 (докази відправлення і отримання претензії додаються до позовної заяви).

Відповідно до п. 7.3 договору № Д-28/06 від 28.06.2024 у разі, якщо однією зі сторін заявлена претензія щодо виконання умов цього Договору, інша сторона зобов`язується задовольнити або надати обґрунтовану відмову в задоволенні вимог, заявлених у претензії не пізніше 2 тижнів з моменту отримання претензії.

У зв`язку з тим, що Відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення, Позивач змушений звернутися до господарського суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Поряд з цим, згідно викладеного у позовній заяві розрахунку заборгованості, ціна позову складає 5 841 647,67 грн, з яких : 4 157 162,08 грн (основна заборгованість); 309879,54 грн (інфляційні втрати); 125 338,20 грн (3% річних) та 1 249 267,85 грн (пеня).

На підставі викладеного, Позивач просить суд : стягнути з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" (код ЄДРПОУ 45432773) на користь Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА" (код ЄДРПОУ 45280760) заборгованість з оплати за поставлений товар по договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 в сумі 4 157 162,08 грн; інфляційні втрати в сумі 309 879,54 грн; 3% річних в сумі 125 338,20 грн; пеню в сумі 1 249 267,85 грн; а також витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Як встановлено встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 28.06.2024 року між ТОВ "Аксіома Трейд" (Покупець) та ТОВ "Інтертранссервіс КР" (Постачальник) було укладено договір поставки № Д-28/06 (копія наявна у справі), згідно умов якого Постачальником було поставлено Покупцеві товар на загальну суму 6 073 221,36 грн, що підтверджується описаними вище видатковими накладними (копії наявні у справі).

При цьому, Позивачем долучені до позову копії рахунків на оплату та податкових накладених щодо відповідних видаткових накладних.

Слід зазначити, у вказаних видаткових накладних, серед іншого, вказано Постачальника - ТОВ "Інтертранссервіс КР", Покупця - ТОВ "Аксіома Трейд" та договір №Д-28/06 від 28.06.2024 року.

Крім цього, відповідні видаткові накладні обопільно підписані та скріплені печатками ТОВ "Інтертранссервіс КР" та ТОВ "Аксіома Трейд".

Разом з цим, пунктом 5.2. договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 року передбачено, що Покупець оплачує поставлений Постачальником товар, що є предметом цього договору, за погодженою Сторонами у Специфікаціях ціною.

Згідно п. 5.3. договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 року, розрахунки між Сторонами проводяться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Постачальника, згідно умов розрахунків, узгоджених Сторонами відповідною Специфікацією до даного договору.

Так, судом встановлено, що в матеріалах справи наявні копії Специфікації № 1 від 28.06.2024 (Додаток № 1 до договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 р.) та Специфікації № 3 від 04.10.2024 (Додаток № 3 до договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 р.), які обопільно підписані та скріплені печатками ТОВ "Інтертранссервіс КР" та ТОВ "Аксіома Трейд".

Водночас, пунктом 3 Специфікації № 1 від 28.06.2024 та Специфікації № 3 від 04.10.2024 передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 3 робочих днів після поставки. Форма оплати - шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Постачальника.

Поряд з цим, судом встановлено, що Відповідачем - ТОВ "Аксіома Трейд" були сплачені на користь ТОВ "Інтертранссервіс КР" грошові кошти за поставлений товар згідно договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 р. в загальній сумі 1 916 059,28 грн, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних інструкцій, а саме : № 336 від 01.08.2025 р. на суму 218 062,56 грн; № 397 від 28.08.2025 р. на суму 149 666,12 грн; №436 від 03.10.2025 р. на суму 748 330,60 грн; № 124 від 17.04.2025 р. на суму 800 000,00 грн.

Також, згідно оборотно-сальдової відомості ТОВ "Інтертранссервіс КР" по рахунку 361 за 17.03.2025 - 11.03.2026 по договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 р. (копія наявна у справі), обороти за період склали 6 073 221,36 грн; оплати (кредит) за період склали 1916059,28 грн; сальдо на кінець періоду склав 4 157 162,08 грн.

Водночас, судом встановлено, що матеріали цієї справи не містять доказів сплати Відповідачем - ТОВ "Аксіома Трейд" на користь Постачальника - ТОВ "Інтертранссервіс КР" решти вартості поставленого товару у розмірі 4 157 162,08 гривень за договором поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 року.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що наявними у справі доказами підтверджується наявність основної заборгованості Відповідача по договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 р. в сумі 4 157 162,08 грн (6 073 221,36 грн - 1 916 059,28 грн), яка заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача.

Разом з тим, судом встановлено, що 11.03.2026 року між ТОВ "Інтертранссервіс КР" (Первісний кредитор) та ТОВ "Трансінвест ЮА" (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 1 (копія наявна у справі), яким передбачені, зокрема, такі умови :

У відповідності до умов цього Договору, Первісний кредитор відступає Новому кредитору Право вимоги до Боржника у повному обсязі, а Новий кредитор зобов`язується прийняти зазначене вище Право вимоги (п. 1.1.).

З дати відступлення прав вимоги Первісний кредитор перестає бути стороною Договору № Д- 28/06 від 28 червня 2024 року, а Новий кредитор стає виключним та єдиним кредитором за вищевказаним договором та набуває всіх прав за ним. У момент переходу до Нового кредитора прав вимоги Первісний кредитор втрачає будь-які майнові вимоги за Договором № Д-28/06 від 28 червня 2024 року та у зв`язку з ним.

Станом на дату укладення Сторонами цього Договору, борг Боржника за Договором №Д-28/06 від 28 червня 2024 року, становить : 4 157 162,08 грн (Чотири мільйони сто п`ятдесят сім тисяч сто шістдесят дві гривні 08 копійок) основний борг.

Сума загального боргу, право вимоги щодо якої відступається на користь Нового кредитора: 4 157 162,08 грн (Чотири мільйони сто п`ятдесят сім тисяч сто шістдесят дві гривні 08 копійок). Штрафні санкції (штраф, пеня, неустойка), комісії, винагороди, компенсації, відсотки (проценти), в тому числі відповідальність за порушення грошового зобов`язання за Договором згідно ст. 625 Цивільного кодексу України та інша матеріальна відповідальність, яка може бути нарахована у відповідності до умов Договору (правочину) наведеному(их) в Додатку № 1 до Договору відступаються у повному обсязі на користь Нового кредитора (п. 1.2.).

Для підтвердження дійсності Права вимоги, що відступається, Новий кредитор отримує Документацію (документи та відповідну інформацію) від Первісного кредитора по Акту прийому- передачі документації (п. 4.1.).

Договір набирає чинності та діє з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення їх підписів печатками Сторін, та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. Зміни до Договору можуть бути внесені виключно шляхом укладення Сторонами у письмовій формі додаткових угод до цього Договору (п.10.1.).

Також, між ТОВ "Інтертранссервіс КР" та ТОВ "Трансінвест ЮА" обопільно підписано та скріплено печатками Додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 11.03.2026 року (копія наявна у справі), в якому вказані такі відомості : Боржник - ТОВ "Аксіома Трейд"; договір поставки № Д-28/06 від 28 червня 2024 року; розмір заборгованості за правочином, право вимоги за яким відступається - 4 157 162,08 грн.

Крім того, 11.03.2026 року між ТОВ "Інтертранссервіс КР" та ТОВ "Трансінвест ЮА" обопільно підписано та скріплено печатками Акт прийому-передачі документів до договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 11.03.2026 року (копія наявна у справі).

В свою чергу, ТОВ "Інтертранссервіс КР" було направлено ТОВ "Аксіома Трейд" повідомлення № 12 від 11.03.2026 р. про відступлення права вимоги (копія наявна у справі), в якому вказано, що ТОВ "Інтертранссервіс КР" відступило ТОВ "Трансінвест ЮА" за договором про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 11.03.2026 р. право вимоги боргу в розмірі 4 157 162,08 грн, що виникла на підставі договору № Д-28/06 від 28 червня 2024 року. В зв`язку з цим, вказана сума боргу підлягає сплаті Новому кредиту - ТОВ "Трансінвест ЮА".

При цьому, ТОВ "Трансінвест ЮА" було направлено ТОВ "Аксіома Трейд" із описом вкладення у цінний лист претензію № 2 від 11.03.2026 р. (копії наявні у справі) щодо погашення заборгованості в сумі 4 157 162,08 грн згідно договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 року.

Принагідно, суд зауважує, що згаданий вище договір про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 11.03.2026 р., оспорювався Відповідачем - ТОВ "Аксіома Трейд" у судовому порядку.

Так, у згаданому вище клопотанні Відповідача б/н від 25.08.2026 року про зупинення провадження у справі № 902/496/26, було повідомлено, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.06.2026 р. відкрито провадження по справі № 902/731/26 за позовом ТОВ «Аксіома Трейд» до ТОВ «Інтертанссервіс КР», ТОВ «Трансінвест ЮА» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 1 від 11.03.2026 р. (копія ухвали додана до клопотання).

Водночас, суд, перевіривши відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень встановив, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.09.2026 р. у справі № 902/731/26 за позовом ТОВ "Аксіома Трейд", до відповідача-1 - ТОВ "Трансінвест ЮА", до відповідача-2 - ТОВ "Інтертанссервіс КР" про визнання недійсним договору, ухвалено у задоволенні позову відмовити.

При цьому, із змісту рішення суду від 22.09.2026 р. у справі № 902/731/26, зокрема, вбачається, що дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертанссервіс КР" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 11.03.2026 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертанссервіс КР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА" є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що матеріали цієї справи та дані з Єдиного державного реєстру судових рішень не містять інформації щодо оскарження вказаного вище рішення суду в апеляційному порядку.

Відтак, суд дійшов висновку, що наразі договір відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 11.03.2026 р. є чинним.

Отже, наявними у справі доказами у їх сукупності, підтверджується набуття Позивачем ТОВ "Трансінвест ЮА" права вимоги заборгованості до Відповідача - ТОВ "Аксіома Трейд" по зазначеному вище договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 року, який укладено останнім із ТОВ "Інтертанссервіс КР".

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2026 року у справі № 910/16344/24 (910/6016/25), у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 10.04.2025 у cправі № 915/1818/23, від 23.07.2025 у cправі № 907/311/21, від 11.11.2025 у cправі № 909/1028/20, від 14.04.2026 у cправі № 907/248/25).

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2026 року у справі № 914/3681/23, у постанові від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14 Верховний Суд виклав висновки про застосування норм права відповідно до яких, у разі правонаступництва з підстав, передбачених ст. ст. 512, 514 ЦК України, суд має дослідити та надати оцінку відповідним доказам, зокрема тим, на які послався заявник, обґрунтовуючи та підтверджуючи свої вимоги, при зверненні із відповідною заявою у справі: договорів відступлення права вимоги, актів приймання-передачі прав вимоги, актів приймання-передачі документів, розрахункових документів, тощо.

Отже, враховуючи викладене, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Позивач - ТОВ "Трансінвест ЮА" на підставі описаного вище договору відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 11.03.2026 року набуло від ТОВ "Інтертанссервіс КР" відповідні права вимоги до Відповідача - ТОВ "Аксіома Трейд" щодо заборгованості в сумі 4 157 162,08 грн, яка виникла на підставі договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 року.

При цьому, судом встановлено, що Відповідачем не надано суду доказів щодо спростування чи погашення основної заборгованості перед Позивачем по договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 р. в сумі 4 157 162,08 грн.

Відтак, зважаючи на викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача заборгованість з оплати за поставлений товар по договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 року в сумі 4 157 162,08 грн, є правомірною, підтверджена наявними у справі доказами, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, суд звертає увагу на позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 309 879,54 грн- інфляційних втрат, 125 338,20 грн - 3% річних; 1 249 267,85 грн - пені.

Судом встановлено, що згідно пунктів 6.1., 6.5., 8.1., 8.2. договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 року, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується "порушення Договору"), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

При порушенні строків оплати поставленого Товару, які визначені в Специфікаціях до даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2025 р..

Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Також, як вказано у позовній заяві та підтверджено матеріалами справи, Відповідачем не оплачено поставлений товар згідно договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 року в загальній сумі 4 157 162,08 грн по наступних видаткових накладних :

- № 25 від 17.03.2025 р. на суму 505 067,90 грн;

- № 27 від 18.03.2025 р. на суму 400 017,48 грн;

- № 33 від 20.03.2025 р. на суму 326 196,60 грн;

- № 34 від 20.03.2025 р. на суму 230 623,39 грн;

- № 35 від 20.03.2025 р. на суму 79 239,88 грн;

- № 36 від 20.03.2025 р. на суму 290 807,84 грн;

- № 61 від 25.04.2025 р. на суму 803 263,50 грн;

- № 62 від 28.04.2025 р. на суму 607 959,00 грн;

- № 63 від 29.04.2025 р. на суму 551 943,49 грн;

- № 64 від 30.04.2025 р. на суму 362 043,00 грн.

Судом встановлено, що згідно викладених у позовній заяві розрахунків інфляційних втрат, 3% річних та пені, Позивачем здійснені відповідні нарахування на суми заборгованості по кожній зазначеній вище видатковій накладній, а саме нараховано : 309879,54 грн - інфляційних втрат за період з 21.03.2025 р. по 15.04.2026 р., 125 338,20 грн - 3% річних за період з 21.03.2025 р. по 15.04.2026 р. та 1 249 267,85 грн - пені за період з 15.04.2025 р. по 15.04.2026 р..

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2023 року у справі № 920/1396/15, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.

Якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.35).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2025 року у справі № 927/389/24, у постанові від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що поряд з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак чинне законодавство не передбачає такої підстави припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору. Отже, зобов`язання, не виконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 виклала правову позицію, відповідно до якої за приписами статей 509, 598, 599, 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Водночас, суд, перевіривши згадані вище розрахунки щодо інфляційних втрат, 3% річних та пені, за допомогою комп`ютерної програми "LIGA360", встановив, що вони здійснені в межах чинного законодавства, умов договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 року та згідно наявних у справі доказів, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 309 879,54 грн - інфляційних втрат, 125 338,20 грн - 3% річних; 1 249 267,85 грн - пені, також підлягають задоволенню.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 5 841 647,67 грн (4 157 162,08 грн + 309 879,54 грн + 125 338,20 грн + 1 249 267,85 грн), підлягають задоволенню повністю.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, встановлена ставка судового збору у розмірі : 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, за змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 916/228/22, на офіційному сайті Верховної Ради України опублікована редакція Закону України «Про судовий збір» з урахуванням змін, внесених Законом 2147, у тому числі в частині доповнення частиною третьою статті 4, яка має статус чинної з 04.10.2021, тобто була чинною станом і на час звернення Компанії з позовом - 28.01.2022.

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».

За наведених мотивів у суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, були відсутні підстави вимагати від Компанії сплати судового збору без урахування понижуючого коефіцієнта, який підлягав застосуванню, з огляду на те, що позовну заяву було подано в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги те, що позов у цій справі задоволено повністю, витрати Позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на Відповідача в сумі 70 099,77 грн (5 841 647,67 грн * 1,5 % * 0,8) згідно вимог ст. 129 ГПК України

Водночас, при обчисленні ставки судового збору, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт 0,8, оскільки, позовну заяву подано Позивачем в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Також, у позовній заяві вказано, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які Позивач очікує понести в зв`язку з розглядом справи, становить 120000,00 грн.

Разом з цим, Позивач у позові просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що Позивачем в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу, надані копії таких документів:

- ордер серії АЕ 1494698 від 15.04.2026 року про надання правничої допомоги ТОВ "Трансінвест ЮА" адвокатом Починком Віктором Васильовичем на підставі договору про надання правничої допомоги № 11/03/26 від 11.03.2026 року;

- договір про надання правової допомоги № 11/03/26 від 11.03.2026 року, який укладено між Адвокатським бюро "Віктора Починка" (Бюро) та ТОВ "Трансінвест ЮА" (Клієнт);

- Додаткова угода № 1 від 11.03.2026 року до договору про надання правничої допомоги № 11/03/26 від 11.03.2026 року, укладена між Адвокатським бюро "Віктора Починка" (Бюро) та ТОВ "Трансінвест ЮА" (Клієнт);

Разом з тим, договором про надання правової допомоги № 11/03/26 від 11.03.2026 року передбачені, зокрема, такі умови :

Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань. Складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру. Складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства). Представництва та захисту інтересів Клієнта в будь яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України; прокуратури, Служби безпеки України, органах Державної фіскальної служби України (митних та податкових органах) та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань (п. 1.1.).

Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін (п. 3.1.).

Цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього (п. 4.1.).

Також, Додатковою угодою № 1 від 11.03.2026 року до договору про надання правничої допомоги № 11/03/26 від 11.03.2026 року, передбачено, серед іншого, наступне.

Визначити порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правничої допомоги у справі по стягненню з ТОВ "Аксіома Грейд" боргу за поставлений товар по договору № Д28/06 від 28.06.2024 р. та договору про відступлення права вимоги (цесії) №1 від 11.03.2026 р., укладеному з ТОВ "Інтертранссервіс КР".

Бюро зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта в Господарському суді Вінницької області, Північно-західному апеляційному господарському суді (п. 1).

Вартість послуг : назва послуги - підготовка та подання до Господарського суду Вінницької області позовної заяви про стягнення боргу з ТОВ "Аксіома Трейд"; примітки : фіксована ціна послуги включає в себе підготовку та подання всіх необхідних процесуальних заяв та заяв по суті справи , а також представництво інтересів Клієнта у суді першої та апеляційної інстанції у м. Вінниця; вартість - 20 000,00 грн (п. 2).

Оплата послуг здійснюється за усною домовленістю сторін по факту надання послуг, або шляхом попередньої оплати. Оплата винагороди за виграну справу здійснюється після отримання Клієнтом стягнутих судом коштів в добровільному або примусовому порядку в першу чергу (п. 3.1.).

Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок Бюро, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату гонорару (п.4).

Судом встановлено, що Адвокатським бюро "Віктора Починка" виставлено ТОВ "Трансінвест ЮА" рахунок на оплату № 6 від 15.04.2026 року на суму 20 000,00 грн по договору № 11/03/26 від 11.03.2026 року (копія наявна у справі).

При цьому, у даному рахунку на оплату вказані такі послуги : підготовка та подання до Господарського суду Вінницької області позовної заяви про стягнення боргу з ТОВ "Аксіома Грейд" за поставлений товар по договору № Д-28/06 від 28.06.2024 р. та договору про відступлення права вимоги (цесії) №1 від 11.03.2026 р., укладеному з ТОВ "Інтертранссервіс КР".

Отже, наявними у цій справі доказами, підтверджуються судові витрати Позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК Українипід час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 2, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених до визнання витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

Суд зазначає, що розмір судових витрат Позивача на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а Відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі.

Дослідивши подані Позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професіну правничу допомогу, враховуючи характер спору у цій справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає розмір таких витрат співмірним до заявлених позовних вимог, а тому визнається судом обґрунтованим на суму 20 000,00 грн.

За змістом п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, судові витрати Позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, підлягають покладенню на Відповідача, згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Задоволити позов у справі № 902/496/26, повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" (вул.Стрілецька, буд. 51, кв. 6, м. Вінниця, 21007; код ЄДРПОУ 45432773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА" (вул. Нагірна, буд. 19-Ч, приміщення 2Н, м. Вінниця, 21019; код ЄДРПОУ 45280760) заборгованість з оплати за поставлений товар по договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 в сумі 4 157 162,08 грн; інфляційні втрати в сумі 309 879,54 грн; 3% річних в сумі 125 338,20 грн; пеню в сумі 1 249 267,85 грн; а також 70 099,77 грн - витрат на сплату судового збору та 20 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати до до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ТОВ "Трансінвест ЮА" - transinvestua@gmail.com, представнику Позивача адвокату Починку В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "Аксіома Трейд" - sergmxl@gmail.com., представнику Відповідача Бігдану О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 29 жовтня 2026 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.