Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 522/7040/26-Е
Провадження № 2/522/10276/26
УХВАЛА
27 жовтня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої судді Косіциної В.В.,
за участі секретаря судового засідання Гресько Б.Ю.,
розглянувши у підготовчому засіданні питання про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Сендика Олега Олександровича про витребування доказів,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Підготовче засідання по справі призначено на 22 жовтня 2026 року.
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому позивач просить суд:
- поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді;
- стягнути з ТОВ «РЕХА» середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до 27.03.2026;
- здійснити перерахунок непогашеної заборгованості за договором позики від 31.08.2021 №08-21/П.
Також, до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Сендика Олега Олександровича про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати відповідь на адвокатський запис від 15.09.2026.
У підготовче засідання, призначене на 22.10.2026 з`явився представники ТОВ «РЕХАУ». Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У підготовчому засіданні, судом заслухано думку учасників справи щодо зустрічної позовної заяви. Представники позивача заперечували проти прийняття зустрічної позовної заяви, наголосили, що позови мають різний предмет, зокрема, предметом первісного позову є стягнення заборгованості за договором позики, тоді як зустрічний позов є трудовим спором, а тому, для вирішення питання про стягнення заборгованості не є необхідним встановлення обставин законності звільнення. Зазначила, що у разі продовження припинення трудових відносин, ОСОБА_1 повинен був повернути грошові кошти за договором позики.
Судом також заслухано думку учасників справи щодо клопотання про витребування доказів. Учасники заперечували проти вказаного клопотання, просили відмовити у його задоволенні.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання оголошено перерву до 27.10.2026 задля вирішення питання про прийняття зустрічного позову та розгляду клопотання про витребування доказів.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне.
Способи захисту цивільного права та інтересів визначені диспозицією ст.16 ЦК України. Такими способами можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Частиною 2 ст. 193 ЦПК України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зазначена стаття встановлює окремі умови прийняття до розгляду зустрічного позову, тобто вона вказує на один із способів захисту відповідача проти пред`явленого до нього позову.
Способами захисту проти позову можуть бути: невизнання позову, заперечення проти нього і зустрічний позов. Зустрічний позов - це активний захист проти позову. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача. Зустрічний позов в залежності від ситуації може бути найбільш дієвим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повне чи часткове виключення підстав первісного позову.
Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Таким чином, вирішуючи питання про прийняття зустрічного позову суд з`ясовує такі питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 522/9011/19 (провадження № № 61-6642св21) зазначено, що згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року в справі № 459/1490/21 (провадження № 61-12807 ск 22) вказано, що відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.
Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.
Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483 цс 19).
Таким чином, для вирішення питання про прийняття зустрічного позову суд повинен установити не лише взаємопов`язаність заявлених вимог та доцільність їх спільного розгляду, а й те, чи є особа, до якої пред`явлено зустрічний позов, первісним позивачем у справі, та чи є особа, яка звертається до суду із зустрічним позовом відповідачем у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є стягнення заборгованості за договором позики від 31.08.2021.
Предметом зустрічного позову є поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу з подальшим перерахуванням заборгованості за договором позики.
Дійсно, 31.08.2021 між ТОВ «РЕХАУ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, за яким ТОВ «РЕХАУ» передало ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 702 000,00 гривень.
У п.2.7. Договору сторони погодили, що джерелом погашення позики є заробітна плата позичальника, в межах суми, що йому належить до виплати після здійснення усіх відрахувань та утримань. Якщо заробітньої плати недостатньо для погашення заборгованості, джерелом доходів можуть виступати будь-які інші доходи позичальника.
Згідно п.2.8. Договору, позичальник щомісячно повертає позику частинами у розмірі та відповідно до Графіку погашення позики, що є невід`ємною частиною договору. Для цього позичальник доручає позикодавцю здійснювати перерахування сум із заробітної плати та виплати будь-яких інших платежів, які позичальник має здійснити позикодавцеві на підставі цього договору (штрафів, відсотків, комісії) з урахуванням п.2.7 Договору.
Поряд з тим, у п.1 Договору визначено, що позичальник за договором зобов`язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. Повернення відбувається шляхом щомісячної сплати позичальником рівних частин суми позики.
У п.4.2.1 Договору визначено, що договір вважається припиненим (без попереднього повідомлення) у випадку припинення трудових відносин між позикодавцем та позичальником, незалежно від того, хто є ініціатором та незалежно від підстав припинення. У цьому випадку, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві всі належні з нього суми протягом двох робочих днів з моменту повідомлення про припинення трудового договору.
Зі змісту п.5.1. Договору передбачено, що позичальник зобов`язується сплачувати позику позикодавцю позику відповідно до умов договору також у випадку трудової діяльності на підприємстві позикодавця. Джерелом погашення позики в такому випадку будуть доходи позичальника, отримані ним на підставі трудового договору з іншим роботодавцем або будь-які інші доходи.
Окрім того, у п.2.4. Договору визначено, що датою повернення позики є 31.08.2026.
Вказані умови договору у сукупності свідчать про те, вирішення питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді з подальшим стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу і перерахунком заборгованості жодним чином не впливає на можливість вирішення спору про стягнення заборгованості за договором позики.
Зазначене вище також свідчить про неможливість зарахування первісної та зустрічної позовної позовної заяви, або їх повне чи часткове взаємовиключення.
При цьому, первісний та зустрічний позови виникли не з одних правовідносин, оскільки, підставою первісного позову є укладання між ОСОБА_1 та ТОВ «РЕХАУ» договору позики, тоді як підставою зустрічного позову є прийняття ТОВ «РЕХАУ» наказу про припинення трудового контракту від 09.01.2024 №93/23-к.
Диспозицією ч.3 ст.194 ЦПК України передбачено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та повернення матеріалів зустрічної позовної заяви позивачу за зустрічним позовом.
Щодо клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п. 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У статті 84 ЦПК України зазначено, що у клопотанні повинно бути зазначено: обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
До клопотання про витребування доказів було долучено копію адвокатського запиту.
Проте, відсутні докази, які б підтверджували факт звернення з таким запитом до ТОВ «РЕХАУ».
При цьому, у самому клопотанні не зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.
Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку повернуто.
Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тому, предметом доказування в даному випадку є наявність грошового зобов`язання, стан його виконання позичальником та позикодавцем, порушення виконання зобов`язання, дійсний розмір заборгованості.
При цьому, перебування у трудових відносинах із ТОВ «РЕХАУ» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не належить до предмету доказування і даній справі, жодним чином не може спростовувати або підтверджувати наявність грошового зобов`язання, стан його виконання позичальником та позикодавцем, порушення виконання зобов`язання, дійсний розмір заборгованості.
Тому, з урахуванням зазначеного, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення
Тому, оскільки клопотання про витребування доказів не відповідає вимогам, встановленим ст.84 ЦПК України, а заявлені до витребування докази не стосуються предмету доказування, у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 175, 178, 187, 189-196, 353 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та повернути її позивачеві за зустрічним позовом.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що він має право на звернення до суду на загальних підставах.
Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Сендика Олега Олександровича про витребування доказів залишити без задоволення.
Відкласти підготовче засідання на 07 грудня 2026 року о 14 годині 00 хвилин у приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33, зал № 223.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала в частині відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви та її повернення може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.
В іншій частині ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, ухвалене за наслідками розгляду справи.
Текст ухвали складено та підписано 27 жовтня 2026 року.
Суддя Косіцина В.В.
Судове рішення № 141023614, Приморський районний суд м. Одеси було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 522/7040/26-Е. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: