Рішення № 141023371, 26.10.2026, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1528/26

Провадження № 2/499/1101/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 жовтня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, згідно якого просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №Z71.195.73044 від 29.03.2017 року в сумі 62761,61 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29.03.2017 року АТ «Ідея Банк» та відповідач уклали кредитний договір №Z71.195.73044, за умовами якої клієнту надається кредит у розмірі 23600,00 грн та встановлюється процентна ставка за користування коштами, строк кредиту 48 місяців.

АТ «Ідея Банк» у повному обсязі виконало покладені на нього обов`язки, натомість відповідач, користуючись наданими коштами, не виконав вчасно та в повному обсязі свої зобов`язання, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 62761,61 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 22664,93 грн, заборгованість за відсотками 40096,68 грн.

16.11.2020 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 12/85, згідно з умовами останнє набуло набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Ідея Банк», у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №Z71.195.73044 від 29.03.2017 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення судової повістки, заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

У судовому засіданні суд встановив, що 29.03.2017 року АТ «Ідея Банк» та відповідач уклали кредитний договір №Z71.195.73044, за умовами якої клієнту надається кредит у розмірі 23600,00 грн та встановлюється процентна ставка за користування коштами, строк кредиту 48 місяців, вказана угода підписана відповідачем власноручно.

Згідно із даними виписки по рахунку відповідача, останні не здійснював погашення за кредитним договором.

16.11.2020 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 12/85, згідно з умовами останнє набуло набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Ідея Банк», у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №Z71.195.73044 від 29.03.2017 року.

Згідно із наданим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» розрахунком заборгованості за кредитним договором №Z71.195.73044 від 29.03.2017 року, за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 62761,61 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 22664,93 грн, заборгованість за відсотками 40096,68 грн., що і заявляє позивач до стягнення, будь-яких інших нарахувань не здійснював.

Про відступлення права грошової вимоги та про необхідність погасити наявну за кредитним договором заборгованість відповідачу було повідомлено, про що свідчить направлена йому досудова вимога, яка залишилась без задоволення, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Як факт підписання угоди, так і факт отримання кредитних коштів відповідач не заперечив, доказів протилежного не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів, сплати відсотків відповідач суду не надав, не подав і будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами, а також не долучив будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, як і не надав контррозрахунку. При цьому суд установив, що факт отримання відповідачем кредитних коштів мав місце та останній погодився на сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, за нею рахується заборгованість в розмірі 62761,61 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 22664,93 грн, заборгованість за відсотками 40096,68 грн

Факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтверджується описаними вище договором факторингу, витягом з реєстру боржників, платіжним дорученням та платіжною інструкцією, та відповідає вимогам ст. 1077, 1078 ЦК України, відповідно до яких за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, з огляду наведене вище, оскільки в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що відповідач порушила умови укладеного договору, у встановленому порядку та строки не погашала заборгованість, доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів не надала, не подала і будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами, як і не заперечила наявний розмір заборгованості та її складові, позивач набув права вимоги за вищевказаним зобов`язанням на підставі договору факторингу, суд дійшов висновку, що позовні слід вимоги задовольнити.

Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову, то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн сплаченого судового збору.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості.

Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.

При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно відносини між кредитором та боржником.

Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 4000,00 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №Z71.195.73044 від 29.03.2017 року в розмірі 62761,61 грн, із яких:

заборгованість за тілом кредиту 22664,93 грн.;

заборгованість за відсотками 40096,68 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ