Ухвала суду № 141022858, 27.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2026 Справа №607/24862/25 Провадження №2-п/607/76/2026Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Бойко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 450410-КС-003 про надання кредиту від 17 квітня 2024 року у сумі 96 778 грн. 71 коп., судовий збір у розмірі 1 917 грн.. 04 коп., пропорційно до задоволених позовних вимог. У задоволенні решти вимог, відмовлено.

Адвокат Зачепіло З.Я., яка діє в інтересах ОСОБА_1 16.10.2026 через систему «Електронний Суд» звернулась із заявою про перегляд зазначеного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2026 року, посилаючись на те, що сторону Відповідача не було повідомлено належним чином про місце та час розгляду даної справи, жодних листів, копій позовної заяви з доданими матеріалами Відповідач від суду не отримувала. Вважає, що у судовому рішення не вказано про факти надсилання на адресу ОСОБА_1 судом рекомендованих листів, отримання їх Відповідачем або членом її сім`ї, відповідною житлово-експлуатаційною організацією або виконавчим органом місцевого самоврядування. Відтак, зазначила, що такі обставини позбавили ОСОБА_1 можливості захищати свої права та законні інтереси в судовому засіданні, а також використовувати свої права, передбачені ч.1 ст.43 ЦПК України. Про факт існування зазначеного заочного рішення ОСОБА_1 дізналась на офіційному сайті «Судова влада». Крім цього, представник Заявника вважає, що заявлена Позивачем сума до стягнення не ґрунтується на умовах кредитного договору, належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами договору про надання банківських послуг, позивач не представив, ним не надано первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення. Відтак, зазначила, що вимоги позивача є недоведеними. Також, вважає, що судом при ухваленні заочного рішення не враховано, що ОСОБА_1 частково здійснено погашення заборгованості за кредитним договором на суму 48640 грн., які були зараховані у погашення відсотків. Звертає увагу, що судом, при ухваленні рішення не враховано суми відсотків, які нараховані Відповідачу, які значно перевищують тіло кредиту за кредитним договором, що порушує дисбаланс договірних відносин. Вважає. що Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту, порушуючи при цьому норми та вимоги діючого законодавства, спонукав Відповідача на укладення договору на вкрай невигідних для нього умовах, які ОСОБА_1 не могла оцінити належно. Також, вважає, що суд не взяв до уваги, що вимога позивача про нарахування та сплату відсотків, на її думку, які є явно завищені та не відповідають передбаченим ч.3 ст.509, ч.1,2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

ОСОБА_1 та її представник адвокат Зачепіло З.Я у судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що підтверджено довідкою про доставку електронного документу. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи із поважних причин суду не подавали.

Представник позивача ТзОВ «Бізнес позика» у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи із поважних причин суду не подавав. Однак, 20.10.2026 через систему «Електронний Суд» подав письмові заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, у яких просить провести судове засідання з розгляду даної заяви без його участі та відмовити у задоволенні заяви стороні Відповідача про перегляд заочного рішення. Також зазначив, що на думку сторони позивача, заява сторони Відповідача про перегляд заочного рішення є необгрутованою та поданою з порушенням вимог ЦПК України. Вважає, що сторона Відповідача у поданій заяві не зазначала жодних обставин, що свідчать про поважність причин її не явки в судове засідання та неповідомлення їх суду, причин неподання відзиву на позов, належних та обґрунтованих заперечень щодо вимог Позивача з покликанням на відповідні докази. Також, звертає увагу, що сторона Відповідача у поданій заяві не заперечує щодо укладення нею кредитного договору та додаткових угод до нього, отримання кредитних коштів, здійснення платежів на виконання умов договору, порушення умов кредитного договору (графіку платежів) у зв`язку із чим у Відповідача виникла заборгованість за кредитним договором. Вважає, що умовами договору, які підписав Відповідач були визначені розмір процентів, з якими погодилась ОСОБА_1 , а також узгоджено та встановлено графік погашення кредиту.

Суд, взявши до уваги зміст заяви ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 вересня 2026 року до задоволення не підлягає.

Згідно із ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

В силу вимог ч.3 ст.284 ЦПК України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, сторона Відповідача ОСОБА_1 була обізнанана із розглядом даної справи, оскільки повідомлялась про судові засідання, зокрема на 11.02.2026, 26.03.2026, 21.05.2026, 07.07.2026, 15.09.2026 шляхом направлення судової повістки до її електронного кабінету, про що свідчать довідки про доставку електронного документу, наявні у матеріалом справи. Відтак, суд вважає, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про місце та час судового розгляду, а тому могла скористатись своїм правом на подання відзиву на позов, а також інших заяв чи клопотань, наданих стороні ЦПК України. Проте, Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання призначені судом не з`являлась, заяв, клопотань, у тому числі на його відкладення із поважних причин, не подавала. Крім цього, суд зазначає, що Відповідач отримав вказане рішення суду 22.09.2026 року в своєму електронному кабінеті системі «Електронний суд», що стверджується довідкою про доставку електронного документу.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як убачається із ухваленого судом у даній справі рішення від 18.09.2026, суд установив, що 17 квітня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про надання кредиту № 450410-КС-003, який підписано електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором «UA-7516».

Згідно п. 2.1 Договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 23 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Тип кредиту кредит. Строк на який надається кредит 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом в день 2,0000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом в день 1,14893479, фіксована. Комісія за надання кредиту 3 450,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту 23 000,00 грн. Строк дії договору до 02 жовтня 2024 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 59 760,00 грн. Загальні витрати за кредитом 36 760,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 9 132,83 %. (п.п. 2.2 2.10 Договору).

Згідно п. 3.2 Договору, протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються за ставкою в казаною в п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів в п. 3.2.3 та додатку №1.

05 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору №450410-КС-003 від 17 квітня 2024 року, згідно якої позичальник підписанням цієї додаткової угоди підтвердив наявність у нього заборгованості перед кредитодавцем за договором станом на 05 червня 2024 року в розмірі 44 143,72 грн.

Сторони домовились про те, що строк на який надається кредит становить 78 тижнів, та з 05 червня 2024 року до 31 липня 2024 року (включно) діє пільгова ставка 0,8617011% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 31 липня 2024 року (включно) процентна ставка становитиме 1,14893479% в день.; з 01 серпня 2024 року 1,14893479% в день, фіксована. Термін дії договору до 08.10.2025 року.

Додаткову угоду відповідач підписала за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «UA-8598».

У анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи) вказані анкетні дані ОСОБА_1 , серія та номер паспорта, сума бажаного кредиту, а також номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів.

Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписано електронним підписом відповідача, та в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «Профітгід» підтверджує, що 17 квітня 2024 року було здійснено перерахування коштів в сумі 23 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 . Призначення переказу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 450410-КС-003 від 17 квітня 2024 року.

Відповідно до інформації, викладеній у листі №БТ/Е-9796 від 25 березня 2026 року, АТ «Універсал Банк» повідомляє, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітована платіжна картка № НОМЕР_2 . Також з руху коштів (виписки) за картковим рахунком відповідача вбачається, що 17 квітня 2024 року на її картку зараховано грошові кошти в сумі 23 000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 450410-КС-003 від 17 квітня 2024 року станом на 10 листопада 2025 року становить 122 291,20 грн, з яких: 23 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 95 841,20 грн заборгованість за відсотками за період з 17.04.2024 по 08.10.2025; 3 450,00 грн заборгованість за комісією.

З вказаного розрахунку також вбачається, що Відповідачем здійснено часткові оплати в погашення заборгованості за вказаним договором в загальній сумі 48 640,00 грн., що було враховано позивачем та судом при ухваленні даного судового рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що договір № 450410-КС-003 від 17 квітня 2024 року та додаткову угоду до нього ОСОБА_1 підписала електронним підписом - одноразовими ідентифікаторами, що підтверджується візуальними формами послідовності дій Клієнта.

Суд оцінивши матеріали справи, а також докази надані сторонами, дійшов висновку про наявність заборгованості у ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Визначаючи суму відсотків, яка підлягає стягненню із відповідача, суд врахував, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».

Так, пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України Про споживче кредитування» визначено, що денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Стаття 8 Закону України Про споживче кредитування визначила, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів -1,5%.

При цьому, відповідно до п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Таким чином, максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України № 3498-IX: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (до 20.08.2024 включно); починаючи з 241 дня 1% (з 21.08.2024).

Кредитний договір № 450410-КС-003 укладений між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 17 квітня 2024 року, тобто уже після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку передбаченому ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі не більшому, ніж 1%.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 450410-КС-003 від 17 квітня 2024 року, позивачем в межах строку кредитування, за період із 17 квітня 2024 року по 08 травня 2024 року проценти нараховувались за ставкою 1,14893479% в день, з 09 травня 2024 року по 05 червня 2024 року відсотки нараховуватись за ставкою 2% в день, з 06 червня 2024 року по 31 липня 2024 року проценти нараховувались за ставкою 0,8617011% в день, а з 01 серпня 2024 року по 08 жовтня 2025 року проценти нараховувались за ставкою 1,14893479% в день, нараховані відсотки із розрахунку вказаних процентних ставок становлять 144 481,20 грн.

Відповідачем здійснювались часткові сплати за кредитом в погашення заборгованості за відсотками в загальній сумі 48 640,00 грн.

Суд враховуючи наведені вимоги Закону України «Про споживче кредитування» нарахування Відповідачу відсотків за період кредитування не повинні були б перевищувати 1% у день, що у гривневому виразі від суми наданого кредиту складає 230 грн. Відтак, суд вирішив, що розмір відсотків за період з 17 квітня 2024 року по 05 червня 2024 року повинен складати 11 500 грн. (230х50), де 230 грн. грошовий вираз 1% нарахованих відсотків у день, 50 кількість днів кредитування установлених договором. Крім цього, суд зазначає, що за період з 06 червня 2024 року по 31 липня 2024 року позивачем нараховувались відсотки за процентною ставкою 0,8617011 % в день, що становить 11 098,71 грн (198,191253х56), а за період з 01 серпня 2024 року по 08 жовтня 2025 року розмір відсотків повинен складати 99 820,00 грн (230х434). Отже загальна сума відсотків за період строку кредитування повинна становити 122 418,71 грн.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що з урахуванням здійснених відповідачем платежів, до стягнення із Відповідача підлягають відсотки в розмірі 73 778,71 грн.

Також, суд вважав, що вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 3 450,00 грн., не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, у кредитному договорі №450410-КС-003 від 17 квітня 2024 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 3 450,00 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №450410-КС-003 від 17 квітня 2024 року, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за комісією, яка становить 3 450,00 грн.

Проте, суд звернув увагу, що в кредитному договорі, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), прийняття пропозиції (акцепт), в тому числі пункт 2.5 Договору не містять зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту.

Суд зазначив, що ТОВ «Бізнес Позика» не надало доказів наявності, переліку послуги, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, зазначений позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу і погодження її зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. В зв`язку з чим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.

Доказів, які б спростовували встановлені судом вище обставини та які мають істотне значення для правильного вирішення справи, відповідачем до заяви про скасування заочного рішення не надано.

Тож, твердження заявника в заяві що нарахування відсотків є несправедливим та незаконним та є прямим порушенням законодавчих обмежень суд вважає помилковими, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до статтей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України умовами кредитного договору та не є компенсацією у разі не виконання зобов`язань за договором в розуміння п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, дана норма стосується щодо вимог про нарахування пені, яку позивач не нараховував.

При розгляді даної справи, ОСОБА_1 не заявляла зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд відхиляє покликання Відповідача на порушення позивачем Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість ОСОБА_1 погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.

Таким чином, суд вважає, що при розгляді даної справи судом було повно та всебічно перевірено докази, які підтверджували суму заборгованості ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором №450410-КС-003 про надання кредиту від 17.04.2024, а також додаткової угоди до нього №1 від 05.06.2024 відповідно до яких, отримала кредитні кошти у розмірі 23 000 грн., підписавши кредитний договір цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «UA 7516», а також додаткову угоду до нього цифровим підписом «UA-8598», погодившись із усіма умовами, у тому числі із розміром відсоткових ставок, які передбачені ними та зобов`язувалась їх виконувати та дотримуватись.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

За таких обставин, враховуючи вище наведене, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2026 року, слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 287, 288 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ч.4 ст.287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвалу складено 27.10.2026.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан