Рішення № 141021674, 20.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/2472/26

Провадження №2/932/767/26

РIШЕННЯ

Іменем України

20.10.2026 місто Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,

позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Францена Ю.І.,

відповідача ОСОБА_2 , її представника адвоката Савка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради та Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради та Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій і вимоги сторін

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом і в обґрунтування вимог зазначив, що близько 17 років вони з відповідачем ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився їхній син ОСОБА_3 . 04.04.2025 між ним та відповідачем зареєстровано шлюб.

З моменту народження та до 17.01.2026 син безперервно та постійно проживав разом з ним у АДРЕСА_1 .

У червні 2024 року ОСОБА_2 переїхала до квартири свого дядька та залишила сина проживати з ним, а 22.11.2024, не погодивши це рішення з ним та не врахувавши інтереси малолітньої дитини, розпочала службу в Збройних Силах України.

15.01.2026 між ними було досягнуто домовленості про короткочасне перебування дитини з матір`ю протягом вихідних днів із подальшим поверненням до місця постійного проживання у зв`язку з навчанням у школі.

18.01.2026 відповідач повідомила його про ініціювання розірвання шлюбу та про те, що дитина відтепер проживає з нею. Не погодившись із цим, він неодноразово звертався до неї з вимогою повернути дитину, надати інформацію про місце перебування сина, забезпечити можливість спілкування. Через неповернення дитини ним були подані заяви до правоохоронних органів та ювенальної служби. Без його згоди відповідач перевела сина до іншого закладу освіти у м. Павлоград, що призвело до розриву його соціальних зв`язків та психологічної дестабілізації.

ОСОБА_2 є військовослужбовцем НОМЕР_1 окремої десантно-штурмової бригади та проходить службу в м. Павлограді, і специфіка її служби передбачає високу мобільність та нестабільність, протягом останнього року її підрозділ вже змінював місце дислокації. Вона не має близьких родичів, які могли б забезпечити постійний догляд за сином під час її службової зайнятості. Дитина фактично проживає в орендованій квартирі в м. Павлограді. Натомість у м. Дніпрі, мешкаючи з ним, дитина забезпечена стабільним житлом; безперервністю навчання; постійною присутністю батька та бабусі; сформованим соціальним середовищем.

Зазначає, що протягом усього часу проживання сина з ним він забезпечував його всебічний розвиток, оздоровлення та психологічний комфорт, має для цього можливості, фінансову спроможність та щире прагнення забезпечити сину найкращий рівень життя, безпеку та відпочинок. Навіть під час перебування з сином на відпочинку закордоном він щоденно інформував відповідача про стан дитини, надсилав фото, відео та геолокації. Також він ініціював зустрічі матері з дитиною на нейтральній території, пропонуючи оплату витрат, від чого відповідач відмовлялася. Він ніколи не перешкоджав спілкуванню матері з дитиною. Просив суд визначити місце проживання сина з ним.

У зустрічному позові відповідач ОСОБА_2 вказала, що причиною її звернення до суду став виїзд батька з дитиною до іншої країни, тоді як вона залишилась в Україні та перебуває у складі Збройних Сил. Наразі дії ОСОБА_1 позбавляють її права на виховання дитини, а дитина є позбавленою материнського піклування. Враховуючи, що син зростав та був інтегрований в українське суспільство, його виїзд з батьком до іншої країни суперечить його найкращим інтересам, що є головним принципом виховання.

Наразі дитина проживає з нею, але батько не згодний з цим, бажає забрати сина та знов вивезти закордон. Вона перебуває у складі Збройних Сил України, має стабільний та достатній для забезпечення дитини заробіток, на відміну від ОСОБА_1 , який не має стійкого фінансового благополуччя для належного виконання обов`язку з утримання дитини. Реєстрацію ним ФОП під час судового процесу вважає маніпуляцією, що здійсненна задля створення штучних доказів начебто наявності доходу. Також у нього відсутнє власне житло, то ж, він не може забезпечити тривале та стабільне місце проживання для дитини. Набуття ним житла штучно під час судового процесу також вважає маніпуляцією. Вона має власне житло, яке перейшло їй у спадок та право власності на яке нею зареєстроване.

Вважає, що місце проживання сина має бути визначено разом з нею, про що і просить суд.

В судовому засіданні сторонами підтримані власні позовні вимоги та не визнані пред`явлені до них.

Позивачем ОСОБА_1 додане, що дитині небезпечно знаходитися в м. Павлограді, яке наближене до лінії фронту та інтенсивно обстрілюється. Забираючи сина до себе на вихідні та повертаючи його назад, він постійно спостерігає нові руйнування, які є значно меншими ніж у м. Дніпрі. Оскільки відповідач щодня перебуває на службі, син змушений бути з нянею, яка є чужою людиною. Разом з тим він здебільшого працює з дому, а в разі необхідності працювати поза межами житла з дитиною залишатиметься його мати та його дідусь, з якими він мешкає. Вважає, що синові буде краще, безпечніше та комфортніше жити з ним.

Відповідач ОСОБА_2 додала, що для неї пріоритетним є забезпечення розвитку та якісної освіти сина, чого не було під час його проживання з батьком, та дотримання режиму дня. Проживаючи з нею в м. Павлограді, він має чіткий розпорядок навчання та відпочинку, отримує необхідний обсяг знань, проводить корисно дозвілля. Так, син навчається в другому класі школи, додатково відвідує навчання з англійської мови, читання, письма та математики. Під час її відсутності ним опікується няня, а за потреби вона може розраховувати на допомогу своїх сестри, брата та батька, хоча вони і не мешкають у м. Павлограді. Після перебування з батьком у сина є неконтрольована агресія він може грубо поводитися з тваринами, бити дітей. Від батька він приїздив із синцями, які, з його слів, виникли від їхніх ігор, а таке, на її думку є неприпустимим. Щодо своєї служби вказала, що така є пов`язаною з документами, вона несе службу в небойовій бригаді, має визначений робочий час з 9-00 до 18-00, а в разі посилення небезпеки та необхідності вона має змогу швидко перевестися в більш безпечне місце. На військових об`єктах дитина не була. Зауважила, що наразі на території України немає безпечних місць, м. Дніпро так само страждає від агресії ворога, як і м. Павлоград. Переконана, що маленька дитина має бути з матір`ю, а на запитання суду щодо підстав для залишення нею дитини батькові у 2024 році пояснила, що лише таким чином вона мала змогу вийти з відносин із ОСОБА_1 та заробити необхідні грошові кошти для забезпечення себе та сина. Спочатку вони з дитиною спілкувалися кожного дня телефоном, потім рідше, бо позивач перешкоджав, а бачилися рідко. Реєстрація шлюбу з чоловіком у 2025 році відбулася внаслідок його тиску та погроз не бачити дитину. Наразі вона пояснила дитині, що батьки розлучаються та суд має визначити, з ким він буде мешкати, але не налаштовувала його проти батька.

Треті особи своїх представників для участі в розгляді справи не направили, спрямувавши суду заяви про розгляд справи за відсутності представників.

Підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІ. Процесуальні дії та рух справи

Ухвалою від 06.03.2026 частково задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Також ухвалою від 06.03.2026 відкрите загальне позовне провадження у справі та призначене підготовче засідання на 07.04.2026.

Ухвалою від 27.03.2026 частково задоволена заява ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали суду про забезпечення позову.

Ухвалою від 27.03.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення способу та порядку виконання ухвали суду про забезпечення позову повернуто заявникові.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою від 07.04.2026 судом здійснено заміну та залучення третіх осіб у справі з огляду на фактичне місце проживання сторін та дитини.

Ухвалою суду від 24.06.2026 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою суду від 29.07.2026 закрите підготовче провадження у справі та призначений її розгляд по суті на 07.09.2026. В судовому засіданні оголошувалася перерва до 09.09.2026.

В судовому засіданні 09.09.2026 за наслідками розгляду справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення з його проголошенням в судовому засіданні 18.09.2026.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпрі від батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на час розгляду справи дитина перебуває у віці повних 7 років.

04.04.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.

З відомостей ЄДРСР встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 30.06.2026 у справі №204/569/26, яке набрало законної сили 17.09.2026, за позовом ОСОБА_2 шлюб між сторонами розірвано.

22.11.2024 ОСОБА_2 вступила на військову службу до лав Збройних Сил України та була зарахована до особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Сторонами не заперечується та визнається, що з часу початку військової служби ОСОБА_2 та до 18.01.2026 їхній син мешкав з батьком ОСОБА_1 у м. Дніпрі.

Зі скріншотів листування у месенджерах та записів телефонних розмов між сторонами, наданих позивачем, встановлено, що проживання дитини з батьком протягом зазначеного вище періоду відбувалося зі згоди матері, батьком забезпечувалося регулярне надання матері можливості спілкування з сином, відомостей про стан його здоров`я, хід життя, будь-яких перешкод у спілкуванні або обмежень у отриманні інформації не вбачається.

Окремо в листуванні від 12.01.2026 сторонами обговорювалася можливість спільної відпустки закордоном під час відпустки ОСОБА_2 , замовлення виготовлення паспорту для виїзду закордон для неї, в попередніх листуваннях фото- та відеозвіти щодо проведення дитиною часу.

Зі скріншотів листування у месенджерах між сторонами, наданих відповідачем, вбачається, що позивача хвилює питання відстрочки від призову під час мобілізації, а відповідача те, що виїзд батька з дитиною закордон у 2025 році не був узгоджений з нею щодо тривалості перебування дитини поза межами України, та між сторонами велися розмови щодо можливого неповернення батька із сином додому, і батько в ході конфлікту з матір`ю припускав такий варіант розвитку подій.

В судовому засіданні на запитання суду сторонами не висловлено заперечень, що вони є учасниками наведеного спілкування.

Також із узагальненого змісту спілкування вбачається наявність періодично виникаючого та згасаючого конфлікту між сторонами, пов`язаного з їхніми особистими взаємовідносинами.

Згідно з пояснювальною запискою ФОП ОСОБА_4 (ОВЕД 85.52 Освіта в сфері культури) від 23.01.2026 дитина ОСОБА_5 відвідував заняття та залишався на денний догляд в її студії, батько завжди активно брав участь у його вихованні, приділяв увагу розвитку, водив на групові заняття та на уроки англійської мови, сплачував вартість занять, цікавився успіхами, підтримував навчальний процес, належним чином виконуючи батьківські обов`язки та відіграючи важливу роль у вихованні дитини.

Довідка та характеристика учня 1-А класу Дніпровської гімназії №6 ДМР ОСОБА_3 від 19.01.2026 засвідчують, що дитина дійсно навчалася в закладі в 2025-2026 навчальному році, добре проявила себе під час навчання, а батько та бабуся цікавляться навчанням, відповідально ставляться до виховання дитини в сім`ї, беруть активну участь у житті класу; дитина охайна, відвідує басейн, додаткові заняття з англійської мови.

Відомостями, наданими 20.02.2026 ФОП ОСОБА_6 , підтверджено, що ОСОБА_3 знаходиться на медичному обліку у сімейного лікаря ОСОБА_6 з 09.01.2022, у період з 10.01.2022 по 03.11.2025 приходив на огляд до лікаря 29 разів у супроводі батька або бабусі, мати дитини ОСОБА_2 протягом січня-лютого 2026 року за отриманням довідки про стан здоров`я дитини не зверталася; протягом 2026 року медичні висновки, виписки або довідки, що дозволяють зміну місця проживання дитини з огляду на стан її здоров`я, не надавалися, про необхідність передачі медичної інформації про стан дитини не повідомлялося.

З виписки з медичної карти стоматологічного хворого пацієнта ОСОБА_3 , наданої лікарем DClinic ОСОБА_7 30.01.2026, вбачається, що дитина проходить терапевтичне лікування з 05.09.2025, станом на 09.12.2025 виконані стоматологічні роботи на суму 17800,00 грн, лікуванням опікується батько ОСОБА_1 , який супроводжує сина на лікування та піклується про нього, доданий перелік виконаних робіт.

Позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 31.03.2026 володіє часткою квартири АДРЕСА_2 , його право власності зареєстроване у встановленому законом порядку 31.03.2026.

Актом обстеження умов проживання за цією адресою від 01.04.2026, складеним спеціалістами відділу захисту прав дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, встановлено зі слів ОСОБА_1 , що за цією адресою проживає він, його мати ОСОБА_8 та дід ОСОБА_9 , умови проживання є задовільними. Зі слів ОСОБА_1 , для дитини виділене окреме місце для сну, місце для навчання, в наявності шафа для речей.

26.03.2026 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець (ВЕД 63.99 надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у. (основний), 69.10 діяльність у сфері права).

Згідно з відомостями про рух коштів ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2026 по 30.09.2026 баланс рахунку на кінець періоду становить 56388,04 грн, обіг за кредитом за період 627659,00 грн, обіг за дебетом за період 571270,96 грн; кредитна заборгованість відсутня.

Довідкою від 19.01.2026 Ліцею №17 Павлоградської міської ради посвідчено, що ОСОБА_3 буде навчатися в 1-В класі ліцею за умови надання особової справи та медичної картки.

19.01.2026 ОСОБА_2 складено на ім`я директора Дніпровської гімназії №6 заяву про відрахування сина через зміну місця проживання.

Місце проживання ОСОБА_2 з 16.10.2025 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , і ця квартира належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.09.2025, того ж дня право власності відповідача зареєстроване у встановленому законом порядку.

06.12.2025 ОСОБА_2 укладено договір оренди квартири за адресою: АДРЕСА_4 , однак відомості про фактичне проживання там відповідача, а потім і дитини сторін, у матеріалах справи відсутні.

Згідно зі службовою характеристикою від 09.01.2025, наданою військовою частиною НОМЕР_3 , солдат ОСОБА_10 займає посаду відповідального виконавця групи персоналу штабу батальйону логістики, позитивно характеризується та відповідає займаній посаді.

Її дохід за період з липня 2025 року по грудень 2025 року включно за відомостями довідки про доходи, наданої в/ч НОМЕР_3 , склав 391663,63 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05.06.2026 у справі №932/6990/26 частково задоволена заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обмежено в листування та телефонних переговорах з нею, крім питань, зумовлених утриманням і вихованням дитини ОСОБА_3 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.09.2026 рішення суду змінене в частині встановлення строку дії обмеження ОСОБА_1 обмежено в листування та телефонних переговорах з ОСОБА_2 , крім питань, зумовлених утриманням і вихованням дитини ОСОБА_3 , строком на 6 місяців.

Наведені судові рішення стосуються взаємовідносин сторін та не містять відомостей щодо неналежної поведінки когось з батьків відносно дитини.

На час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 з дитиною мешкають за адресою: АДРЕСА_5 , та згідно з актом обстеження умов проживання від 19.03.2026, складеного спеціалістами служби у справах дітей Павлоградської міської ради, умови проживання є задовільними, дитина має окреме спальне місце, письмовий стіл та стілець, квартира обладнана необхідними меблями та технікою.

Практичним психологом ліцею №17 Павлоградської міської ради О. Шевчик надана психолого-педагогічна характеристика учня 1-В класу ОСОБА_3 , згідно з якою він навчається у класі з 22.01.2026, перебуває на етапі адаптації, поступово включається у освітню діяльність та потребує часу на звикання до нових умов. Має переважно рівний фон настрою, рівень тривожності ситуативно зумовлений новизною середовища.

Згідно з відповіддю в/ч НОМЕР_3 від 09.03.2026, наданою на адвокатський запит представника позивача, наявність на вихованні та утриманні солдата ОСОБА_2 неповнолітнього сина ОСОБА_3 не перешкоджає несенню нею служби та виконанню обов`язків служби, рапортів про звільнення від неї не надходило, про наявність поважних причин для звільнення з військової служби не повідомлялося.

Вимоги ст.19 Сімейного кодексу України третіми особами не виконані.

Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 15.05.2026 орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини за згодою батьків з обов`язковою реєстрацією її місця проживання.

Відповідно до заяви органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 04.06.2026 є відсутніми підстави для надання суду висновку щодо предмету спору, оскільки на території Чечелівського та Центрального районів м. Дніпра ОСОБА_2 з дитиною не проживають.

В судовому засіданні за відсутності батьків та за участю їхніх представників, а також начальника служби у справах дітей Шевченківського району Дніпровської міської ради Пантелеєвої Г.С. з ініціативи суду з`ясована думка дитини ОСОБА_3 .

Так, дитина, перебуваючи у віці повних 7 років, у вільній розмові розповіла, що з мамою йому краще. Він нікуди не ходить, лише до школи. В Дніпрі він жив з батьком, той водив його до лікаря. Коли їхав з мамою до ОСОБА_11 , думав, що потім поїде назад до батька. Мама питала, чи хоче він до ОСОБА_11 , він не хотів. ОСОБА_12 готує їсти, водить його до школи. Коли немає мами, він перебуває з нянею, дивиться мультики і нічого не робить. З мамою краще, бо вони гуляють, але з батьком теж гуляли. З батьком зараз майже не розмовляє, він зануда, бачити частіше не хоче. Має друзів і в ОСОБА_13 , і в Павлограді, але тут менше. Не може сказати, де краще навчатися, плутається, але в квартирі в Павлограді краще, ніж вдома в Дніпрі. Мама не дивиться, в які ігри він грає, уроки він робить сам. Любить маму та хоче бути з нею.

V. Висновки суду

Як встановлено судом у даній справі, до 18.01.2026 дитина ОСОБА_3 мешкав з батьком у м. Дніпрі, а з 18.01.2026 і по теперішній час мешкає з матір`ю у м. Павлограді Дніпропетровської області за місцем проходження нею військової служби.

Частинами 6,8 ст.7 СК України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 51 Конституції України, ч.ч.2,3 ст.5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ст.141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу.

Згідно зі ст.150 СК України батьки, серед іншого, зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

За змістом ч.ч.1,2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч.1 ст. 157 СК України).

Частина перша статті 18, частина перша статті 27 Конвенції про права дитини покладає на держав-учасниць обов`язку докладати всіх можливих зусиль задля забезпечення визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найкращі інтереси якої є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

За змістом частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» закріплює однакову відповідальність кожного з батьків за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

При цьому виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства тощо.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України вбачається, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Як унормовує ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Конвенція про права дитини у статті третій визначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Визначаючи найкращі інтереси дитини, слід враховувати, що, по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; а, по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

При цьому між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи, як погляди дитини, її індивідуальність, збереження сімейного оточення і підтримання відносин, піклування, захист і безпека дитини, вразливе положення, право дитини на здоров`я, право дитини на освіту. Крім того, належить врахувати спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто, стосунки між дитиною і батьками в минулому, бажання батьків бути опікунами та бажання самої дитини, збереження стабільності в оточенні дитини тощо.

Ухвалюючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02.10.2015 №2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Відповідно до статті 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

У справі «Zaunegger v. GERMANY» (заява №22028/04 від 03.12.2009) Європейський суд з прав людини в своєму рішенні зазначив, що різниця у поводженні є дискримінаційною для цілей статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо вона не має об`єктивного та розумного виправдання, тобто якщо вона не переслідує законної мети або якщо немає розумного зв`язку, пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Рішення щодо надання опіки мають ґрунтуватися на найкращих інтересах дитини, а у випадку конфлікту між батьками ці питання мають ретельно досліджуватися національними судами. ЄСПЛ визнав, що батько, який на національному рівні вимагав і не отримав спільного опіки щодо доньки, зазнав дискримінації.

Отже, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд, керуючись найкращими інтересами дитини, з урахуванням обставин справи має підстави розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним з батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної батьківської опіки (поділу батьківського часу) з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком.

Верховний Суд у низці справ, зокрема, в постановах від 26.10.2022 у справі №750/9620/20, від 04.10.2023 у справі №208/4667/20, від 10.01.2024 у справі №183/3958/20, від 05.03.2025 у справі №199/7566/22 зазначав про можливість застосування судами моделі спільної батьківської опіки над дитиною.

При вирішенні питання щодо можливості встановлення спільної батьківської опіки суд має, зокрема, враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у ч.2 ст.161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться відносно недалеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.

Труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна батьківська опіка та поділ батьківського часу сприяють спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносять користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

Оскільки метою суду є захист найкращих інтересів дитини, він є уповноваженим застосувати найспрятливіший для дитини варіант батьківської опіки, тому застосування тієї чи іншої її моделі, поділ батьківського часу у визначеній судом пропорції не є виходом за межі позовних вимог про визначення місця проживання дитини.

У даній справі судом встановлено, що і батько, і мати ОСОБА_14 належним чином ставилися та ставляться до виконання своїх батьківських обов`язків, але між ними наявні конфліктні відносини, що унеможливлює вирішення ними питання про батьківську опіку сина в позасудовому порядку.

З народження дитина мешкала з обома батьками, потім з листопада 2024 року виключно з батьком через початок служби матері в Збройних Силах України, а з 18.01.2026 мешкає з матір`ю, проводячи з батьком останні півроку вихідні відповідно до ухвали суду про забезпечення позову.

Батьки дитини проживають в межах однієї області батько має житло в м. Дніпрі, де фактично й проживає, а матір, хоча й має у власності успадковану квартиру в м. Дніпрі, фактично проживає за місцем несення служби в м. Павлограді в орендованому помешканні. Сторонами за місцем свого проживання кожним окремо створені належні умови для проживання дитини.

Кожен з батьків рівною мірою бажає займатися вихованням сина, піклуватися про нього, дбати про його всебічний розвиток та стан здоров`я.

Поведінка обох батьків свідчить про активну зацікавленість у забезпеченні найкращих умов для зростання дитини та не викликає у суду сумнівів щодо щирості намірів сторін.

З урахуванням позитивного ставлення сторін до своїх батьківських обов`язків, того, що дитина, з огляду на її вік, не спроможна об`єктивно надавати оцінку ставленню кожного з батьків до неї, а обставин, які б підтверджували вчинення сторонами дій, що становлять ризик безпечному розвитку дитини, судом не встановлено, суд доходить висновку про можливість застосування у цій справі моделі спільної батьківської опіки й відповідальності з визначенням почергового проживання дитини з кожним з батьків.

При цьому суд виходить і з того, що застосування моделі спільної фізичної опіки за наявності певних умов створює сприятливе підґрунтя для вирішення спорів між батьками щодо дитини добровільно за взаємним погодженням.

Такий порядок батьківської опіки й відповідальності, на думку суду, повною мірою відповідає визначеному міжнародними нормами та законодавством України принципу рівності прав батьків у спорах про опіку над дітьми та необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини, та є спрямованим на запобігання розриву зв`язку дитини з кожним з батьків.

Хоча й зі спілкування з дитиною під час розгляду справи вбачається в деякій мірі більша прихильність до матері, слід констатувати, що син потребує й батьківських турботи та любові, що має позитивно впливати на його розвиток.

Суд не вважає перешкодою для застосування моделі спільної опіки мешкання сторін в різних містах Дніпропетровської області, оскільки сторонами успішно реалізовані вжиті судом у справі заходи забезпечення позову, які впровадили на час розгляду справи фактичне почергове проживання дитини з кожним з батьків.

Батьки мають забезпечити належну участь дитини в освітньому процесі, дотримання поглядів дитини, несення витрат на її утримання, є уповноваженими спільно приймати рішення щодо основних питань, пов`язаних з вихованням і розвитком дитини.

Оскільки в межах дії заходів забезпечення позову дитина фактично останні півроку почергово мешкає з кожним з батьків, є підстави вважати, що впровадження моделі спільної опіки не повинно потягнути за собою незручностей, викликаних зміною звичного місця проживання і середовища, і не потребуватиме від дитини та батьків додаткових зусиль для налагодження емоційного контакту, який вже існує та не має бути порушеним.

Визначений судом порядок проживання почергово дитини з кожним з батьків має реалізовуватися у їхній взаємній співпраці з дотриманням безпекових питань та усвідомлюванням потреб сина в контакті з кожним з батьків.

Виходячи з наведеного, враховуючи необхідність забезпечення безперервного освітнього процесу для дитини; необхідність перебування дитини на обліку сімейного лікаря для контролю стану здоров`я (що було забезпечено батьком, у той час як докази вжиття матір`ю заходів для організації медичного спостереження дитини в м. Павлограді відсутні), враховуючи загальновідому поточну безпекову ситуацію на території Дніпропетровської області, суд вважає за доцільне визначити місце проживання дитини почергово з кожним з батьків за відсутності між ними іншої домовленості в такому порядку: з батьком за місцем його проживання з 20-00 години неділі по 16-00 годину п`ятниці; з матір`ю за місцем її проживання з 16-00 години п`ятниці по 20-00 години неділі.

Несення матір`ю дитини військової служби не є перешкодою для реалізації нею своїх батьківських прав та обов`язків та в жодному випадку не може обмежувати її в цьому, разом з тим, виходячи з найкращих інтересів дитини, її малолітнього віку та обумовлених цих потреб, саме наведений вище порядок, на думку суду, забезпечить дитині належні умови для всебічного розвитку й зростання ОСОБА_14 .

Суд вважає за необхідне наголосити, що в разі істотної зміні обставин сторони мають право узгодити між собою або ініціювати перед органом у справах дітей чи судом питання щодо визначення іншого порядку поділу батьківського часу.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Судові витрати позивача ОСОБА_1 у справі складаються з судового збору в загальній сумі 2662,40 грн.

Судові витрати відповідача ОСОБА_2 у справі складаються з судового збору в сумі 1064,96 грн та витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 40500,00 грн.

Частиною першою та другою ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в разі часткового задоволення позовних вимог покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення первісного та зустрічного позовів, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1331,20 грн, а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 532,48 грн.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано на підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу договір з адвокатом Савком В.В., акти виконаних робіт, квитанції з оплати послуг адвоката.

Позивачем заперечені вимоги відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, зазначено, що складання адвокатом додаткових процесуальних документів є рішенням саме ОСОБА_2 та не має створювати у нього обов`язку на повне відшкодування пов`язаних з цим витрат.

Суд враховує положення частини шостої статті 137 ЦПК України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, застосованою, зокрема, у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Врахувавши вищевикладене, обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, яка розглядалася у загальному позовному провадженні тривалий час, кількістю проведених судових засідань; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторони, та беручи до уваги, що зустрічні позовні вимоги задоволено судом частково, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу, які понесла відповідач, підлягають відшкодуванню на суму 20000,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4,12,13,76,79,81,141,258-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ), треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради (Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 42а, код за ЄДРПОУ 21946193) та Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради (м. Дніпро, пр. Л. Українки, 65, код за ЄДРПОУ 44209446), про визначення місця проживання дитини, та позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради та Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини задовольнити частково.

Визначити, що дитина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутності іншої домовленості між батьками буде проживати (перебувати під фізичною опікою кожного з батьків):

- з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання з 20-00 години неділі по 16-00 годину п`ятниці;

- з матір`ю ОСОБА_2 за місцем її проживання з 16-00 години п`ятниці до 20-00 години неділі.

По завершенні строку, протягом якого дитина ОСОБА_3 проживав з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким він проживав, за відсутності іншої домовленості між ними зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору в сумі 532,48 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, а всього 20532 (двадцять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду виготовлене 28.10.2026.

Суддя: В.С. Салькова