Ухвала суду № 141021597, 28.10.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4789/26

(2-з/199/108/26)

УХВАЛА

про забезпечення позову

28.10.2026 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в особі судді Спаї В.В.,

розглянувши заяву представника позивача адвоката Липового Ігоря Володимировича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача в окремо поданій суду заяві просить суд забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна, посилаючись на те, що у позовній заяві викладені обставини щодо безпідставного отримання відповідачем на банківський рахунок у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошових коштів у сумі 2 973 668,59 грн. належних позивачу. Ці обставини підтверджуються доученими до позову додатками, зокрема банківськими документами про грошові транзакції, матеріалами виконавчого провадження №79307764, а також згадана обставина була встановлена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 р. у справі №160/30273/25, яке в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України має приюдиційний характер, оскільки у цій судовій справі беруть участь ті самі особи. Безпідставність отримання цієї суми також встановлена рішенням від 28.11.2025 р. Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/30273/25, яке набуло чинності.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву, не заперечив зазначених обставин, на надав будь-які докази того, чи наявні на його банківському рахунку належні позивачу грошові кошти, які відповідач отримав начебто як винагороду приватного виконавця. На переконання представника позивача, прояви недобросовісної процесуальної поведінки відповідача, зокрема, повідомлення суду про неотримання процесуальних документів по справі при наявності протилежних доказів, є свідченням продовження недобросовісності відповідача загалом.

На переконання представника позивача, наведені у позові обставини, які підтверджуються долученими матеріалами, свідчать, що відповідач, здійснюючи професійну діяльність приватного виконавця, що також пов`язана з виконанням делегованих державою владних повноважень, порушив норми законодавства у такій мірі, що призвело до відповідних рішень Дисциплінарної комісії Асоціації приватних виконавців України та Міністерства юстиції України про припинення діяльності відповідача, як приватного виконавця. Описані у позові обставини, а також процесуальна поведінка відповідача у цьому судовому провадженні свідчать про свідоме зухвале ставлення відповідача до правопорядку. Зокрема та обставина, що при виконанні повноважень приватного виконавця відповідач у виконавчому провадженні №79307764 перерахував безпідставно стягнуті з ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 29 736 685,96 грн. не стягувачу фізичній особі, а на рахунок юридичної особи, яка не мала жодного навіть формального відношення до виконавчого провадження.

Наразі невідомо чи зберігаються досі грошові кошти у сумі 2 973 668,59 грн. на банківському рахунку відповідача, позивач не має можливості отримати відповідну інформацію, оскільки вона є предметом банківської таємниці. Однак, за умови зберігання цих грошових коштів на рахунку відповідача, наведені вище обставини, які характеризують відповідача, свідчать, що він у будь-який час може переказати їх іншим особам, що унеможливить виконання судового рішення, якщо позов ОСОБА_1 буде задоволений.

Окрім того, у разі відсутності у відповідача грошових коштів на банківських рахунках при виконанні судового рішення має бути накладено стягнення на майно боржника, зокрема нерухоме майно.

Представник позивача зазначає про обізнаність щодо того, що відповідач повторно подав до суду заяву про зупинення провадження у судовій справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України; така процесуальна поведінка відповідача лише формально відповідає нормам процесуального законодавства, проте очевидно ці дії спрямовані на неможливість досягнення у даній судовій справі завдань цивільного судочинства, зокрема своєчасного розгляду справи з метою ефективного захисту порушеного права позивача.

При цьому, у разі зупинення провадження у судовій справі навіть неможливо припустити час ймовірного його поновлення. За час зупинення провадження майновий стан відповідача може змінитись таким чином, що ухвалене на користь позивача судове рішення буде неможливо виконати, через відсутність у відповідача грошових коштів або майна, у зв`язку з чим, на переконання представника позивача, наявні підстави для забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках та арешту на нерухоме майно відповідача; незастосування заходів забезпечення позову у виді арешту майна відповідача та грошових коштів на його банківських рахунках, може унеможливити виконання рішення суду.

На праві приватної власності відповідачу належить наступне нерухоме майно:

- квартира загальною площею 65.9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2300772312101);

-будинок загальною площею 53,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 28728754 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно (до 2013)).

Розглянув заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення повністю, враховуючи наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені у ч. 1 ст. 150 ЦПК України, зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як встановлено судом, між сторонами існує спір щодо повернення грошових коштів в розмірі 2 974 163 (два мільйона дев`ятсот сімдесят чотири тисячі сто шістдесят три) грн. 59 коп., набутих безпідставно відповідачем, які до цього часу не повернуті позивачу.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Верховний Суд у постанові від 03 березня 2023 року у cправі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позову, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідачів, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року в cправі № 904/1934/23 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Судом встановлена наявність прямого зв`язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, та вважає, що заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, позивачем викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі незабезпечення позову, а саме унеможливлення виконання рішення суд у разі задоволення позову, а зазначені підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред`явленими вимогами, обраний вид забезпечення позову не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідачів.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст.3, п. 1 ч. 1 ст. 258, ч.ч. 1, 2 ст. 149, п. 1 ч. 1 ст. 150, ч.ч. 1, 6, 7 ст. 153, 260 - 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача адвоката Липового Ігоря Володимировича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна про забезпечення позову задовольнити.

Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна:

1.накласти арешт на грошові кошти в розмірі 2 974 163 (два мільйона дев`ятсот сімдесят чотири тисячі сто шістдесят три) грн. 59 коп., які зберігаються на всіх рахунках ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ) у фінансових або банківських установах, зокрема на рахунках у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570);

2.накласти арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ), а саме:

-квартиру загальною площею 65.9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2300772312101);

-будинок загальною площею 53,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 28728754 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно (до 2013)).

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підписана 28.10.2026 р.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

Суддя В.В.Спаї