Вирок № 141021358, 26.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/664/26

Єдиний унікальний № 742/4658/26

ВИРОК

іменем України

26 жовтня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки Чернігівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026270000000253 по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Прилуки Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не одруженого, працюючого водієм в ТОВ «Прилуки-Гарантбуд», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 керуючи автомобілем Hyundai Accent (д.н.з. НОМЕР_1 ), близько 11 год. 00 хв. 24 червня 2026 року, рухався по вул. Набережній у с. Заїзд Прилуцького району Чернігівської області в напрямку від центру населеного пункту до м.Прилуки Чернігівської області.

Поблизу домоволодіння №5 по вул. Набережній водій ОСОБА_6 , проявивши неуважність, неналежно оцінивши дорожню обстановку, рухаючись зі швидкістю понад 50 км/год. та в порушення вимог дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), розпочав маневр обгону автомобіля Reform 0405032G (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_8 , який рухався попереду в попутному напрямку з увімкненим лівим покажчиком повороту та здійснював маневр повороту ліворуч. Під час виконання зазначеного маневру, не переконавшись у його безпечності, не дотримавшись безпечної дистанції та інтервалу, ОСОБА_6 допустив зіткнення з автомобілем Reform 0405032G.

У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді - політравми: закритої черепно-мозкової травми, субарахноїдального крововиливу (крововиливу під м`які мозкові оболонки), що підтверджується наявністю численних саден голови, крововиливу під м`які мозкові оболонки лівої півкулі головного мозку; закритої травми органів грудної клітки та живота, розриву серця, розривів аорти, надриву селезінки, що підтверджується наявністю крововиливів у м`які тканини передньої поверхні грудної клітки та передньої черевної стінки, розриву правого шлуночка серця та серцевої сорочки, трьох розривів грудного відділу аорти, гемотораксу (рідкої крові у правій плевральній порожнині близько 2 л та згустків крові близько 600 г), крововиливу в корінь правої легені навколоаортальну клітковину грудного відділу аорти, надриву діафрагмальної поверхні селезінки з наявністю множинних крововиливів у цій ділянці, крововиливу в навколониркову клітковину правої нирки, множинних двобічних прямих та непрямих переломів ребер по різних анатомічних лініях, розгинальних переломів тіла грудини та тіла 10-го грудного хребця, численних саден верхніх та нижніх кінцівок. Тілесні ушкодження у вигляді закритої травми органів грудної клітки та живота, розриву серця, розривів аорти, надриву селезінки, згідно з висновком судово-медичної експертизи №172 від 13.08.2026 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, субарахноідального крововиливу, численних саден верхніх та нижніх кінцівок, згідно з указаним висновком експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_10 24.06.2026 стала масивна крововтрата, яка виникла в результаті закритої травми органів грудної клітки та живота з розривами серця й аорти та надриву селезінки.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6 порушив вимоги п.2.3 б) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п.10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), п.12.4 у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.), п.13.1 (водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу), п.14.2 б) (перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: б) водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч), вимоги дорожньої розмітки 1.1 Розділу 34 "Дорожня розмітка" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.

Вищевказані порушення ПДР перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням смерті потерпілого ОСОБА_11 .

Прокурор у судовому засіданні підтримав державне обвинувачення в обсязі, викладеному в обвинувальному акті, зазначивши, що досліджені в судовому засіданні докази є належними, допустимими та достатніми, а в сукупності повністю підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Просив визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. Водночас прокурор не заперечував проти звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю три роки.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що обвинувачений є її сином, а загиблий її чоловіком. Свідком дорожньо-транспортної пригоди вона не була. Про подію їй повідомили телефоном. На той момент син перебував у тяжкому стані в реанімації, а про чоловіка їй спочатку нічого не повідомляли. Лише згодом вона дізналася про його смерть. Зазначила, що для їхньої родини це стало великою трагедією, наслідки якої вона тяжко переживає донині. Потерпіла також зазначила, що її чоловік і син були дуже дружніми, разом працювали та завжди підтримували один одного. Після вчиненного син сильно переживає, постійно картає себе за те, що сталося, і сприймає це як важкий тягар. Він неодноразово просив у неї пробачення, організував поховання батька та відшкодував їй моральну шкоду. Потерпіла пояснила, що пробачила сина та жодних претензій до нього не має, у зв`язку з чим просила суд призначити йому мінімальне покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Крім того, ОСОБА_5 повідомила, що після смерті чоловіка його мати залишилася без належної підтримки та потребує постійного стороннього догляду. За її словами, син усіляко допомагає бабусі як матеріально, так і фізично, оскільки є єдиним чоловіком у родині.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, фактичних обставин кримінального правопорушення не оспорював, надав суду показання щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, висловив жаль з приводу наслідків своїх дій та просив суд суворо його не карати й не позбавляти права керування транспортними засобами. На обґрунтування свого прохання обвинувачений зазначив, що працює водієм, а тому посвідчення водія є необхідною умовою його працевлаштування та отримання заробітку, який він використовує для матеріального забезпечення родини. Позбавлення права керувати транспортними засобами, за його словами, істотно обмежить можливість здійснювати професійну діяльність і забезпечувати потреби близьких. Крім того, ОСОБА_6 наголосив, що загибель батька стала для нього тяжкою особистою трагедією, оскільки вони перебували у близьких стосунках, разом працювали, підтримували один одного та були емоційно прив`язані. Усвідомлення того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з його вини, загинув батько, завдає йому значних душевних страждань. Обвинувачений зазначив, що ця подія є для нього важким моральним тягарем, він переживає через те, що сталося, та усвідомлює незворотність її наслідків. Також просив суд урахувати його сімейне становище, оскільки після смерті батька він фактично залишився єдиним чоловіком у родині, бере участь у матеріальному забезпеченні матері, а його бабуся потребує постійного стороннього догляду, у наданні якого він також бере участь. З огляду на викладене обвинувачений просив суд призначити йому покарання, яке не буде пов`язане з позбавленням волі та позбавленням права керування транспортними засобами, що дозволить йому продовжувати працювати, підтримувати матеріально близьких осіб і виконувати обов`язки щодо догляду за бабусею.

Захисник ОСОБА_7 у письмовій промові в судових дебатах просив призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України мінімальне покарання у виді трьох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю два роки. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому та добровільно відшкодував завдану шкоду. Просив урахувати молодий вік обвинуваченого, його позитивні характеристики за місцем навчання, сумлінне ставлення до навчання та праці, а також офіційне працевлаштування водієм автотранспортних засобів. На думку сторони захисту, наведені обставини свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Крім того, захисник просив урахувати, що потерпіла ОСОБА_5 , яка є матір`ю обвинуваченого та дружиною загиблого, пробачила сина, не має до нього претензій і просить не позбавляти його волі. Також зазначив, що загибель батька стала для обвинуваченого тяжкою особистою трагедією, а після смерті останнього обвинувачений фактично залишився єдиним чоловіком у родині та здійснює догляд за бабусею матір`ю загиблого, яка потребує постійної сторонньої допомоги. З огляду на викладене захисник просив визнати зазначені обставини такими, що пом`якшують покарання, призначити обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням та покласти обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Окремо просив не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, посилаючись на те, що керування транспортними засобами є професійною діяльністю обвинуваченого та основним джерелом його доходу.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та потерпілої, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують обвинуваченого. Зміст цих обставин вірно розуміється обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження, сумнівів стосовно добровільності їх позиції у суду немає та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_6 у судовому засіданні не добуто.

Сукупністю добутих в судовому засіданні доказів, суд знаходить винність обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненому кримінальному правопорушенні повністю доказаною, і його дії необхідно кваліфікувати за ч.2ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_11 .

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України судом не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходитиіз класифікації злочинів, критерії якої передбаченіст. 12 КК України, а такожіз особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.

Суд враховує, що у відповідності до ст.3 Конституції України, життя людини визнається в Україні найвищою соціальною цінністю, а відтак покарання за позбавлення життя людини, навіть у результаті ДТП, тобто злочину, скоєному з необережності, але з причин грубого порушенняПДР, має відповідати його меті, визначеної ч.2 ст.50 КК України.

Суд звертає увагу, що вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, а тому позиція потерпілої у справі щодо виду та розміру покарання, яке він повинен понести за вчинене, при вирішенні цього питання судом не є вирішальною, але враховується судом у сукупності з іншими обставинами справи.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд відповідно до вимог статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.

Так, суд бере до уваги, що ОСОБА_6 має середню спеціальну освіту, не одружений, працює водієм у ТОВ «Прилуки-Гарантбуд», раніше не судимий, за місцем навчання, проживання та роботи характеризується виключно позитивно. Згідно з наданою довідкою-характеристикою, наркотичної та алкогольної залежності не має. Крім того, суд ураховує, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому та добровільно відшкодував завдану шкоду, що визнано обставинами, які пом`якшують покарання.

Водночас суд бере до уваги характер допущених обвинуваченим порушень Правил дорожнього руху, обставини вчинення кримінального правопорушення та його тяжкі наслідки, що призвели до загибелі людини. З огляду на викладене суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, яке відповідатиме тяжкості вчиненого, особі винного та буде необхідним і достатнім для його виправлення й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого відвідбування призначеного покарання з випробуванням, суд ураховує позицію прокурора, який не заперечував протии застосування ст. 75 КК України, та позицію потерпілої ОСОБА_12 , яка пробачила сина, не має до нього претензій і просила не позбавляти його волі. Суд також бере до уваги молодий вік обвинуваченого, його позитивні характеристики, наявність постійного місця роботи, щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди.

Крім того, суд бере до уваги висновок органу пробації щодо можливості виправлення ОСОБА_6 без позбавлення або обмеження волі на певний строк, відповідно до якого застосування до обвинуваченого звільнення від відбування покарання з випробуванням є можливим. Зазначений висновок у сукупності з іншими даними про особу обвинуваченого, його поведінкою після вчинення кримінального правопорушення, щирим каяттям, добровільним відшкодуванням завданої шкоди та позитивними характеристиками свідчить про наявність підстав вважати, що його виправлення можливе без реального відбування призначеного покарання.

Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його незворотних наслідків, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без реального відбування призначеного покарання, за умови здійснення контролю за його поведінкою уповноваженим органом з питань пробації та виконання покладених на нього судом обов`язків. За таких обставин суд вважає можливим застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, установивши відповідний іспитовий строк і поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Водночас, вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд ураховує, що ОСОБА_6 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Зазначене свідчить про те, що попередні заходи адміністративного впливу не забезпечили належного усвідомлення обвинуваченим необхідності неухильного дотримання вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху та формування відповідального ставлення до керування транспортними засобами. Крім того, суд бере до уваги характер допущених ним порушень Правил дорожнього руху, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та настанням смерті потерпілого. За таких обставин суд вважає, що призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним для досягнення мети покарання, забезпечення спеціальної превенції та запобігання вчиненню обвинуваченим нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

При цьому суд критично оцінює доводи сторонни захисту щодо недоцільності призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки, за твердженням захисту, таке покарання перешкоджатиме здійсненню ним професійної діяльності водія та отриманню заробітку для матеріального забезпечення родини. Також захист посилався на необхідність надання допомоги матері та здійснення догляду за бабусею матір`ю загиблого. Водночас на підтвердження обставин щодо перебування зазначених осіб на утриманні обвинуваченого та фактичного здійснення ним постійного догляду за бабусею суду не надано належних доказів. Крім того, сам по собі факт працевлаштування обвинуваченого водієм не є достатньою підставою для незастосування додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України. Вирішуючи це питання, суд ураховує характер допущених обвинуваченим порушень Правил дорожнього руху, їх неодноразове вчинення, що підтверджується фактами попереднього притягнення до адміністративної відповідальності, а також тяжкість наслідків кримінального правопорушення, яке призвело до загибелі людини.

За таких обставин суд доходить висновку про необхідність призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з метою забезпечення належного впливу на обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

По матеріалам кримінального провадження потерпілою цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати, в частині витрат пов`язаних з проведенням експертиз по кримінальному провадженню підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави, на підставі ст.ст.118,124,126 КПК України.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню необхідно вирішити на підставіст.100КПК України.

Відповідно до положень ч.4 ст.174 КПК України суд вирішує питання про скасування арешту майна.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.

Керуючись ст.ст.349,370-371,374,395 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 /два/ роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю в 2 роки,якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до вимог ст.76 КК України ОСОБА_6 зобов`язати не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу -не обирати.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в рахунок відшкодування витрат понесених на проведення експертиз по даному кримінальному провадженню 23 105 грн. 28 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню після набрання вироком законної сили:

-автомобіль марки Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ключ до вказаного автомобіля повернути ОСОБА_6 та скасувати арешт накладений згідно ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 липня 2026 року;

-автомобіль марки Reform модель 0405032G, реєстраційний номер НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , ключ до вказаного автомобіля- повернути представнику «Державний Ощадний Банк України» та скасувати арешт накладений згідно ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23 липня 2026 року.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3ст. 349 КПК України.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня проголошення даного вироку, а в разі не оскарження вироку у вказаний строк, такий набирає законної сили.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.

Суддя ОСОБА_13