Рішення № 141021317, 27.10.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5482/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області, у складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

при секретарі Лепешенковій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області, третя особа Приватний нотаріус Болградського нотаріального округу Одеської області Станєва Валентина Борисівна про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з первісним позовом, в якому просить визначити, що померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 її батькові ОСОБА_3 належало право власності на земельну ділянку площею 0,0409 га (кадастровий номер 5123783500:02:002:2316), та визнати за нею право власності на цю ділянку в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що за життя її батько та мати (Відповідач) провели поділ спільної сумісної ділянки площею 0,1446 га на дві окремі, але не встигли зареєструвати речові права у зв`язку зі смертю батька. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через невизначеність часток.

Відповідач ОСОБА_4 подала до суду зустрічну позовну заяву, у якій зазначила, що повністю визнає первісний позов ОСОБА_1 . Водночас вона заявила зустрічні вимоги, у яких просить визначити, що їй належало право на іншу частину новосформованої земельної ділянки, а саме площею 0,1037 га (кадастровий номер 5123783500:02:002:2317) за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності на цю земельну ділянку. Зустрічний позов мотивований тим, що державна реєстрація права спільної сумісної власності на попередню (до поділу) ділянку наразі перешкоджає їй одноосібно зареєструвати право власності на свою частину землі, узгоджену сторонами за життя ОСОБА_3 .

В судове засідання позивачка за первісним позовом та її представник адвокат Нестеренко Г.О. не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, до суду подали заяву, в якої вказали, що свої позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити у повному обсязі. Також визнають позовні вимоги за зустрічним позовом та просять їх задовольнити та просять суд розглянути справу та ухвалити рішення у відсутність позивача та її представника.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом в судове засідання не не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якої вказала, що позовні вимоги позивача за первісним позовом визнає у повному обсязі, свої позовні вимоги за зустрічним позовом підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі та просить суд розглянути справу та ухвалити рішення за її відсутністю.

Представник відповідача Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа Приватний нотаріус Болградського нотаріального округу Одеської області Станєва В.Б. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи,

відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку,визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення його померлим.

Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до підпункту 4.14. пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 із змінами та доповненнями, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до підпункту 4.18. пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 із змінами та доповненнями, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Відповідно до підпункту 4.21. пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 із змінами та доповненнями, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (після укладення шлюбу у 2019 році ОСОБА_6 ) будучи в шлюбі отримали в дар будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок був отриманий в дар за договором дарування від 9 серпня 2004 року в рівних частинах ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

На підставі рішення Авангардівської селищної ради № 55-VІІ від 30.11.2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ) набули у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,1446 га, кадастровий номер 5123783500:02:002:2083, за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 28.12.2017 (реєстраційний номер 1455001551237).

На підставі розробленої технічної документації та нотаріально посвідченої заяви про згоду на поділ, у Державному земельному кадастрі (ДЗК) було сформовано дві окремі земельні ділянки:

1. Земельна ділянка площею 0,0409 га, кадастровий номер 5123783500:02:002:2316.

2. Земельна ділянка площею 0,1037 га, кадастровий номер 5123783500:02:002:2317.

За взаємною згодою сторін, ділянка площею 0,0409 га мала перейти у власність ОСОБА_3 , а ділянка площею 0,1037 га у власність ОСОБА_7 .

Державну реєстрацію прав на ці ділянки завершено не було через смерть ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом до майна померлого ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 189/2025, заведеної приватним нотаріусом Болградського нотаріального округу Станєвою В.Б.

Постановою нотаріуса від 18.06.2026 № 316/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що частка спадкодавця юридично не виділена.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Суд встановив, що визнання сторонами позовів (первісного та зустрічного) не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно зі статтями 355, 372 ЦК України майно, що є у спільної сумісної власності, може бути поділено між співвласниками за взаємною згодою. При поділі майна право спільної сумісної власності на нього припиняється. Воля сторін на поділ майна та припинення спільної сумісної власності була зафіксована у технічній документації та нотаріальних заявах за життя спадкодавця.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22) зазначено, що «для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право».

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до пунктів 4 та 6 глави 1 розділу II нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після визначення (виділення) частки померлого у спільному майні. Тому при спадкуванні таких часток істотне значення має встановлення їх розміру, що може бути зроблено як за життя спадкодавців, так і після відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

У Постанові КЦС ВС від 14 серпня 2024 року в справі № 522/3974/20 викладено висновок, що визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності є неналежним способом захисту з огляду на те, що вирішення судом питання про права померлої особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, суперечить законодавству, і тому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Натомість належним способом захисту порушеного права позивача в такому випадку є позов про визнання права власності (права на частку у праві спільної власності на спірне майно) в порядку спадкування.

Згідно положень ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 позбавлена можливості вирішити питання оформлення спадщини після смерті свого батька у позасудовому порядку, оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку через невизначення часток, але, враховуючи, що процедуру поділу земельної ділянки розпочато за життя співвласників, сформовано нові об`єкти в ДЗК з присвоєнням кадастрових номерів, але реєстрацію права власності не завершено, беручи до уваги, що спір щодо розміру часток у спадковому майні між спадкоємцєм та співвласником земельної ділянки відсутній, і обставини, викладені позивачами у первісной та зустрічной позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, є обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки права спадкодавця ОСОБА_3 на ділянку площею 0,0409 га переходять до його спадкоємиці ОСОБА_1 (ст. 1218 ЦК України), а права ОСОБА_2 на ділянку площею 0,1037 га підлягають захисту через неможливість реєстрації права в позасудовому порядку через смерть іншого співвласника, суд вважає, що обидва позови підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 193, 206, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0409 га, кадастровий номер 5123783500:02:002:2316, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка утворилася внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5123783500:02:002:2083, за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 28.12.2017 (реєстраційний номер 1455001551237).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1037 га (кадастровий номер 5123783500:02:002:2317), з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка утворилася внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5123783500:02:002:2083, за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 28.12.2017 (реєстраційний номер 1455001551237).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.С.Козирський