Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 680/774/26
№2/680/695/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 року селище Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Польової В.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Представник ТОВ «Діджи фінанс» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з останньої на його користь заборгованість за кредитним договором №105238 від 18 березня 2024 року в розмірі 18685,60 грн, та судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18 березня 2024 року відповідач уклав із ТОВ ФК «Авіра Груп» кредитний договір №105238, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 4000,00 грн.
23 грудня 2024 року між ТОВ ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024, відповідно до якого ТОВ ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №105238 від 18 березня 2024 року.
Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у сумі 18685,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 5685,60 грн.; заборгованість за комісією 1000,00 грн.; заборгованість за пенею 8000,00 грн.
Тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати по справі.
Ухвалою судді від 29 вересня 2026 року прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без виклику сторін.
Представник позивача у позовній заяві просив справу слухати у його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач повідомлена про розгляд справи належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем проживання, яка повернулась на адресу суду 05 жовтня 2026 року із відміткою «адресат відсутній», відзиву до суду не направила.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд дійшов до таких висновків.
Так, 18 березня 2024 року відповідач та ТОВ «ФК «Авіра Груп» уклали кредитний договір №105238, на умовах строковості, зворотності, платності.
Розмір кредиту 4000,00 грн., строком на 90 днів, тобто до 15 червня 2024 року, але в будь-якому випадку договір дії до повного його виконання сторонами.
За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (п. 1.3, 1.4, 1.5 договору).
Згідно п. 3.1 договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (а.с.9-11).
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом KL9717, що також підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» від 01 липня 2026 року (а.с.12). Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» Електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису.
Виконання ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» своїх обов`язків щодо перерахування відповідачу коштів за кредитним договором підтверджується листом ТОВ «ПРОФІТГІД», яким підтверджено успішний переказ грошових коштів 18 березня 2024 року на платіжну картку НОМЕР_1 , банком-емітентом якої є «Приват Банк» грошові кошти в сумі 4000,00 грн (а.с. 13).
Відповідно до інформації наданої АТ КБ «Приват Банк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську карту № НОМЕР_2 , згідно наданої виписки по рахунку підтверджено зарахування переказу 18 березня 2024 року в сумі 4000,00 грн (а.с. 49-50).
23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №23122024, відповідно до якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (а.с.18-21).
Згідно з витягом з додатку №1 до договору факторингу №23122024 від 23 грудня 2024 року в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, значиться відповідач (а.с.23).
Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором №105238 від 18 березня 2024 року, відповідач свої зобов`язання, передбачені договором, щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків, не виконав, внаслідок чого має заборгованість в розмірі 18685,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 5685,60 грн.; заборгованість за комісією 1000,00 грн.; заборгованість за пенею 8000,00 грн.
Між сторонами виникли кредитні правовідносини, які врегульовано нормами §1-2 Глави 16 ЦК України, Глави 52 ЦК України, § 1, 2 Глави 71 ЦК України, а також нормами Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
В силу статей 525 і 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставиться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Отже, сума наданої позики, розмір процентів, порядок їх нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За нормами ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Оскільки кредитний договір підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».
В силу ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно із п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Згідно зі ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 кредитні кошти отримала, що підтверджується листом ТОВ «ПРОФІТГІД» та відповіддю на запит суду АТ КБ «Приватбанк» в подальшому ними розпорядилася на власний розсуд, однак свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконала, тобто кредитні кошти не повернула.
Доказів на спростування отримання кредитів відповідачем суду не надано.
Тому, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача, на користь позивача суму боргу за кредитним договором у розмірі 10685,60 гривень.
Разом з тим, суд не погоджується із нарахованими позивачем пенею у розмірі 8000,00 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи описане, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 8000,00 грн.
Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених ТОВ «Діджи Фінанс»» витрат на правничу допомогу представник позивача долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги №42649746 від 01 червня 2026 року укладеним між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Міньковською А.В., додатковою угодою №105238 до договору про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року; детальним описом виконаних робіт; актом надання послуг про підтвердження факту надання правової допомоги від 29 червня 2026 року, згідно з яким загальна вартість наданих послуг становить 6000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу до 4000,00 грн.
Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Щодо розподілу судових витрат.
Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом частково, з урахуванням приписів ч.1 ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 1517,57 грн.
10685,60 грн *100 %/ 18685,60 грн = 57 %;
2662,40*0.57 = 1517,57 грн.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746, адреса: 07406 Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1 IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ») заборгованість за кредитним договором №105238 від 18 березня 2024 року у розмірі 10685 (десять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень 60 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок та 1517 (одна тисяча п`ятсот сімнадцять) гривень 57 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, 07406, код ЄДРПОУ - 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Суддя В. Є. Польова
Судове рішення № 141021048, Новоушицький районний суд Хмельницької області було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 680/774/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: