Рішення № 141020856, 28.10.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/559/26

Провадження №2/603/411/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28 жовтня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Бащин М. В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на їхню користь заборгованість за кредитним договором № 103163 від 21.02.2024 року в розмірі 16 001,20 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 21.02.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» (далі ТОВ «ФК «Авіра Груп») і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір № 103163, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. 23.12.2024 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» і ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу № 23122024, на підставі якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором. Внаслідок порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору № 103163, неповернення суми кредиту і нарахованих процентів у встановлені договором строки заборгованість відповідача за договором становить 16 001,20 грн. З огляду на наведені обставини позивач просить стягнути з ОСОБА_1 зазначений розмір заборгованості, а також судові витрати, що складаються з 2 662,40 грн сплаченого судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 21.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів по справі та витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію (документи) про видачу ОСОБА_1 банківської картки, а також виписку про рух грошових коштів по рахунку, відкритому для її обслуговування.

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» в судове засідання не з`явився, разом з позовом подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, 28.10.2026 року повторно не з`явився в судове засідання, не повідомив про причини неявки, до початку розгляду справи по суті не подав відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 28.10.2026 року постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд установив такі обставини.

21.02.2024 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 , підписавши індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 103163, уклали кредитний договір.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору № 103163 цей договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (KL9928) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 8.3 цього договору всі додатки та додаткові угоди, складені сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід`ємними частинами договору.

За умовами п. 1.1 вищевказаного договору ТОВ «ФК «Авіра Груп» зобов`язалося надати ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У п. п. 1.2 та 1.3 договору його сторони погодили, що кредит надається строком на 90 днів, тобто до 20.05.2024 року (строк дії договору 90 днів).

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 803 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % на добу. Тип процентної ставки фіксована.

Денна процентна ставка за договором становить 2,48 % (п. 3.5 договору).

Окрім того, за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення передбачено комісію в розмірі 25 % від суми фінансового кредиту (п. 1.4 договору).

У п. 1.5 договору його сторони погодили, що кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. У розділі 9 договору «Реквізити та підписи Сторін» вказано рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього договору та/або в додатку (ах) до цього договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про надання фінансового кредиту, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За змістом п. 3.4 договору при надходженні до товариства коштів для виконання зобов`язань клієнта товариство направляє такі кошти на погашення заборгованості в такій послідовності: у першу чергу сплачується комісія, що вказана в п. 1.4 цього договору; у другу чергу сплачуються проценти за користування кредитом; у третю чергу здійснюється повернення суми кредиту. У разі виникнення простроченої заборгованості за договором грошові кошти клієнта направляються в такій черговості: у першу чергу сплачується пеня за прострочення; у другу чергу сплачується комісія, що вказана в п. 1.4 цього договору; у третю чергу оплачуються відсотки за користування кредитом; у четверту чергу повертається сума кредиту.

До кредитного договору № 103163 від 21.02.2024 року долучено графік розрахунків та загальної вартості кредиту (додаток № 1), згідно з яким датою надання кредиту визначено 21.02.2024 року, датою повернення 20.05.2024 року, загальна вартість кредиту 12 920,00 грн, з яких 4 000,00 грн сума кредиту, 7 920,00 грн проценти за користування кредитом (2,2 % в день), 1 000,00 грн комісія за надання кредиту (25 %).

На підтвердження факту укладення вищевказаного кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів до позовної заяви долучено довідку від 01.07.2026 року про ідентифікацію ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та підтвердження ТОВ «ПрофітГід» про здійснення транзакції коштів 21.02.2024 року в розмірі 4 000,00 грн на рахунок платіжної картки № НОМЕР_1 (надання кредиту № 103163).

Згідно з відповіддю № БТ/Е-41821 від 23.09.2026 року АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 21.02.2024 року здійснено зарахування коштів на суму 4 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «Авіра Груп», станом на 16.12.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 103163 від 21.02.2024 року становила 16 001,20 грн, з яких 4 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 905,00 грн заборгованість за відсотками, 7 095,60 грн «відсотки на прострочці», пеня 0 грн. Також із вказаного розрахунку відомо, що відповідач 12.03.2024 року здійснив платіж на суму 3 752,40 грн, з яких 1 848,00 грн зараховано у сплату відсотків, 904,40 грн у сплату «відсотків на прострочці», 1 000,00 грн комісії. Як відомо із вказаного розрахунку відсотки за кредитом нараховувались за період з 21.02.2024 року до 18.04.2024 року в розмірі 88,00 грн в день (2,2 %), а з 19.04.2024 року до 20.05.2024 року 48,80 грн в день (1,22 %).

23.12.2024 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» (клієнт) і ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) уклали договір факторингу № 23122024, за умовами п. 2.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прави вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1 вищевказаного договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі, наведеній в додатку № 1 до цього договору.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103163 від 21.02.2024 року на загальну суму 16 001,20 грн, з яких 4 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 4 905,60 грн заборгованість за відсотками, 7 095,60 грн пеня.

Також до позовної заяви долучено копію акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 23.12.2024 року за договором факторингу № 23122024 від 23.12.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Авіра Груп» і ТОВ «Діджи Фінанс», і копії платіжних інструкцій № 11146 від 15.01.2025 року та № 11417 від 13.02.2025 року про здійснення ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ТОВ «ФК «Авіра Груп» оплати за цим договором.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон № 3498-ІХ від 22.11.2023 року), яким, серед іншого, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами чотири шість.

Так, у ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-ІХ від 22.11.2023 року) визначено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Тобто, починаючи з 25.12.2023 року до 22.04.2024 року розмір денної процентної ставки не повинен бути більшим 2,5 %, з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 року не більше 1 %.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, що закріплений у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Установлено, що 21.02.2024 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» і ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали кредитний договір № 103163, право вимоги за яким надалі перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 року. За умовами вищевказаного кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4 000,00 грн на строк 90 днів, а також встановлено плату за користування кредитними коштами в розмірі 2,2 % у день. Отримавши кредит, ОСОБА_1 належним чином не виконав узяті на себе зобов`язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Визначаючись із розміром заборгованості ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Діджи Фінанс» за договором № 103163 від 21.02.2024 року, суд звертає увагу на таке.

У позовній заяві ТОВ «Діджи Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 пеню в розмірі 7 095,60 грн. У розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «ФК «Авіра Груп» вказана заборгованість зазначена як «відсотки на прострочці».

Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Так, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 року у справі № 706/68/23, від 12.02.2025 року № 758/5318/23), згідно з якими тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язання.

Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинними.

На підставі наведеного, враховуючи закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, суд дійшов висновку про те, що на укладений між сторонами договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Отже, ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позивача пені в розмірі 7 095,60 грн за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а тому в задоволенні позову в цій частині потрібно відмовити.

Також з розрахунку заборгованості за договором відомо, що відповідач 12.03.2024 року здійснив платіж на суму 3 752,40 грн, з яких 904,40 грн зараховано у сплату «відсотків на прострочці». З аналізу матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку, що вказана заборгованість є саме нарахованою пенею за договором. Відповідно до п. 3.4 кредитного договору вказану суму потрібно зарахувати в рахунок погашення процентів за користування кредитом.

Також суд звертає увагу, що згідно з розрахунком заборгованості відповідачу була нарахована комісія в сумі 1 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За змістом ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов кредитного договору № 103163 від 21.02.2024 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1 000,00 грн, яка нараховується за ставкою 25 % від суми кредиту, встановлена в підп. 1.4 договору, є платою за надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту.

Водночас умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Схожі за змістом правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року в справі № 524/5152/15-ц.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 року в справі № 677/1535/15-ц, від 21.07.2021 року в справі № 751/4015/15, від 15.12.2021 року в справі № 209/789/15, від 12.04.2022 року в справі № 640/14229/15-ц та від 20.07.2022 року в справі № 343/557/15-ц.

Також суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ТОВ «ФК «Авіра Груп» надало відповідачу вищезазначені додаткові (супутні) послуги, як і не містять відомостей про їхній перелік, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за саме лише забезпечення можливості надання таких послуг суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними. Відтак сплачену відповідачем на користь позивача вказану суму комісії відповідно до п. 3.4 кредитного договору треба зарахувати в рахунок погашення процентів за користування кредитом.

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 103163 від 21.02.2024 року в розмірі 7 001,20 грн, з яких 4 000,00 грн - основний борг (тіло кредиту), 3 001,20 грн - проценти.

Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до п. п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Суд встановив, що 01.06.2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» (далі клієнт) і фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2 , виконавець) уклали договір про надання правової допомоги № 42649746/01, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

У додатковій угоді № 103163 від 29.06.2026 року до договору про надання правової допомоги № 42649746/01 від 01.06.2026 року його сторони домовились розширити розділ 1 договору «Предмет договору» та доповнити новим п. 1.2, відповідно до якого виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

Окрім того, цією додатковою угодою розділ 4 договору «Порядок здійснення розрахунків» доповнено п. 4.10, згідно з яким за здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи відповідно до умов цього договору, клієнт виплачує виконавцю гонорар у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем, або на умовах попередньої оплати (авансування).

Згідно з актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 29.06.2026 року ФОП ОСОБА_2 надала, а ТОВ «Діджи Фінанс» отримало правову допомогу загальною вартістю 6 000,00 грн, що складається з таких послуг: 1) усна консультація клієнта щодо обставин справи (0,5 год, 250,00 грн); 2) письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин (1 год, 750,00 грн); 3) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» (1 год, 1 500,00 грн); 4) складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (2 год, 3 000,00 грн); 5) формування додатків до позовної заяви (письмових доказів) (0,5 год, 500,00 грн).

До матеріалів позовної заяви також додано копію детального опису робіт (наданих послуг), здійснених виконавцем, необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 11628/10 від 29.07.2024 року, згідно з яким Горобей Р. Г. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач має право на відшкодування витрат на правничу допомогу. Водночас суд зазначає, що у додатковій постанові від 19.02.2020 року (справа № 755/9215/15-ц) та постанові від 12.05.2020 року (справа № 904/4507/18) Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

За змістом ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21.

Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 року в справі № 686/5757/23. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд враховує, що вказана справа належить до категорії малозначних, обсяг документів, доданих до позовної заяви, є незначним, судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, процесуальні дії сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розгляд справи без участі представника позивача, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки саме такий розмір суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, зважаючи на приписи ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» потрібно стягнути витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 1 750,17 грн (7 001,20 грн * 4 000,00 грн / 16 001,20 грн), тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також у силу вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 1 164,91 грн сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (7 001,20 грн * 2 662,40 грн / 16 001,20 грн).

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. 205, 207, 512, 514, 526, 530, 610-612, 625-628, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 103163 від 21.02.2024 року в розмірі 7 001 (сім тисяч одну) грн 20 (двадцять) коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1 164 (одну тисячу сто шістдесят чотири) грн 91 (дев`яносто одну) коп. сплаченого судового збору та 1 750 (одну тисячу сімсот п`ятдесят) грн 17 (сімнадцять) коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий суддя І. М. Галіян