Рішення № 141020811, 29.10.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1499/25

Провадження № 2/595/831/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 м. Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Созанської Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», в особі представника Дідуха Є.О., через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 4773228 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.06.2024 у розмірі 96000,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 15000,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 55125,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» - 25875,00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4773228 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір). На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалось надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п.1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 15000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 28.06.2024 по 23.06.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до неї у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 15000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Кредитний договір з клієнтом (споживачем) укладався в електронній формі за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7». Відповідно до реквізитів Договору № 4773228 від 28.06.2024, укладеного між сторонами, відповідачка підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «23751». За даними поденного розрахунку заборгованості за Договором № 4773228 від 28.06.2024 у період з 28.06.2024 по 27.02.2025 включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 55125,00 грн. 27.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором. Станом на дату укладення Договору факторингу, строк дії договору № 4773228 від 28.06.2024 не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою, «Українські фінансові операції» з дати факторингу 27.02.2025 донараховано відсотки за 115 календарних днів (15000 грн * 1,5 % = 225 грн * 115 календарні дні = 25875 грн). Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідачка не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора. Фактично таким чином, відповідачка має заборгованість перед позивачем за Договором № 4773228 від 28.06.2024 у загальній сумі 96000,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 15000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 55125,00 грн, нарахованих процентів ТОВ «Українські фінансові операції» - 25875,00 грн. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки по кредитному договору перед позивачем не сплачена. За наведених обставин позивач просить суд стягнути з відповідачки на свою користь вказану суму заборгованості, а також сплачений судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. Крім того, позивач просить суд, в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3:100:365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою суду від 09.10.2026 заяву адвоката Ковалівського Б.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 07 січня 2026 року задоволено. Заочне рішення від 07 січня 2026 року у цивільній справі №595/1499/25 за позовною заявою ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

12.10.2026 представником відповідача, адвокатом Ковалівським Б.В. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому адвокат вказує, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за договором № 4773228 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.06.2024 в загальному розмірі 96000,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 55125,00 грн - проценти, нараховані первісним кредитором; 25875,00 грн - проценти, нараховані ТОВ «Українські фінансові операції» після відступлення права вимоги. Сторона відповідачки не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості, насамперед у частині нарахованих процентів, та вважає їх стягнення у повному обсязі необґрунтованим з огляду на таке. Із долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що первісний кредитор здійснив нарахування процентів за 245 днів користування кредитними коштами за денною процентною ставкою 1,5 %, унаслідок чого визначив заборгованість у розмірі 55125,00 грн, виходячи з розрахунку: 15000,00 грн х 245 днів х 1,5 % = 55125,00 грн. У подальшому ТОВ «Українські фінансові операції», до якого, за твердженням позивача, перейшло право вимоги за договором факторингу, додатково нарахувало проценти за 115 календарних днів у розмірі 25875,00 грн: 15000,00 грн х 115 днів х 1,5 % = 25875,00 грн. Таким чином, загальна сума процентів, заявлених позивачем до стягнення, становить 81000,00 грн, що більш ніж у п`ять разів перевищує суму основного кредиту. Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої згідно із частиною четвертою цієї статті, не може перевищувати 1 %. Водночас пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» було передбачено перехідний період тривалістю 240 днів із дня набрання чинності Законом № 3498-IX, протягом якого встановлено поетапне обмеження максимальної денної процентної ставки: протягом перших 120 днів - 2,5 %, а протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Договір № 4773228 укладено 28.06.2024, тобто під час дії перехідного періоду, коли максимально допустима денна процентна ставка становила 1,5 %. Разом із тим нарахування процентів за цим договором, відповідно до розрахунку позивача, продовжувалося до 22.06.2025, тобто значно пізніше завершення зазначеного перехідного періоду. Сторона відповідачки заперечує проти стягнення процентів у заявленому позивачем розмірі 81000,00 грн та наводить власний контррозрахунок заборгованості із застосуванням максимальної денної процентної ставки 1 %. Виходячи із суми основного кредиту 15000,00 грн, загального періоду нарахування процентів 360 календарних днів та денної процентної ставки 1 %, розмір процентів становитиме: 15000,00 грн х 360 днів х 1 % = 54 000,00 грн, а саме: за період із 28.06.2024 до 27.02.2025 (245 днів): 15000,00 грн х 245 днів х 1 % = 36750,00 грн; за період із 28.02.2025 до 22.06.2025 (115 днів): 15000,00 грн х 115 днів х 1 % = 17250,00 грн. Таким чином, за наведеним контррозрахунком загальний розмір нарахованих процентів становить 54000,00 грн, тоді як позивачем заявлено до стягнення 81000,00 грн. Різниця між заявленими позивачем процентами та їх розміром відповідно до контррозрахунку відповідачки становить 27000,00 грн. Відтак сторона відповідачки вважає, що за умови застосування денної процентної ставки 1 % сума заборгованості за кредитним договором № 4773228 від 28.06.2024 не повинна перевищувати 69000,00 грн, з яких: 15000,00 грн - основна сума кредиту; 54000,00 грн - проценти за користування кредитними коштами. Відповідно, у разі задоволення позову в частині 69000,00 грн пропорційний розмір судового збору, що підлягатиме розподілу, становитиме 1741,10 грн, виходячи з розрахунку: 2422,40 грн х 69000,00 грн / 96000,00 грн = 1741,10 грн. Окремо сторона відповідачки заперечує проти стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, вважаючи їх завищеними та неспівмірними зі складністю справи й обсягом необхідних процесуальних дій. З огляду на викладене просить позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, у межах наведеного стороною відповідачки контррозрахунку, у загальному розмірі 69000,00 грн, а в решті позовних вимог відмовити, та зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн до обґрунтованого та співмірного розміру.

У судове засідання представник ТОВ «Українські фінансові операції» не з`явився, згідно поданої заяви просив розгляд справи проводити без його участі, позов підтримує у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідачки, адвокат Ковалівський Б.В. не прибув та згідно поданого відзиву просив розглянути справу без його участі та без участі відповідачки.

Дослідивши надані докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

28.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4773228 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого, позичальник отримала кредит у розмірі 15000,00 грн. шляхом переказу коштів на платіжну картку строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом. В свою чергу, позичальник зобов`язалась своєчасно повернути кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору. Договір № 4773228 про надання кредиту було підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора «23751».

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,01 % за кожен день користування кредитом та застосовується на наступних умовах. Якщо клієнт до 27.07.2024 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

Підписуючи цей договір, споживач підтвердила, що з укладенням цього договору їй в чіткій та зрозумілій формі надана інформація вказана відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно розміщена на Веб-сайті. Позичальник ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику (п.9.9 Договору).

28.06.2024 позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора «23751» був підписаний Додаток № 1 до договору № 4773228 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача», Додаток № 2 до договору № 4773228 «Інформаційне повідомлення», а також одноразовим ідентифікатором «72516» був підписаний Паспорт споживчого кредиту, з підписанням яких відповідачка була ознайомлена та погодилася з загальною вартістю кредиту, порядком та сумами платежів.

Виконання ТОВ «Лінеура Україна» обов`язку щодо надання позичальнику грошових коштів у розмірі 15000,00 грн підтверджується: довідкою платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0603 від 06.03.2025, відповідно до якої було успішно перераховано 28.06.2024 грошові кошти у сумі 15000,00 грн на платіжну карту № НОМЕР_2 .

Як вбачається з наданої на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» інформації № 20.1.0.0.0/7-251124/64672-БТ від 01.12.2025, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_4 ). По вказаному рахунку було зарахування 28.06.2024 коштів на суму 15000,00 грн, платник: IPAY CREDIT MC1, Banderu 9.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» за Договором № 4773228 від 28.06.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 27.02.2025, заборгованість ОСОБА_1 складає 77625,00 грн., з яких: тіло кредиту 15000,00 грн, проценти за користування - 55125,00 грн, штрафні санкції 7500,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів врегульовані Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. (ч.ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа, що закріплено в ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного кредитного договору матеріали справи не містять.

Отже, Договір № 4773228 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.06.2024 було укладено ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою.

Враховуючи невиконання відповідачкою своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 27.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідачки.

Відповідно до п.1.1. Договору факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна»(Фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 27.02.2025, до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4773228 у сумі 77625,00 грн, з яких: сума заборгованості за основним боргом 15000,00 грн, заборгованість за процентами - 55125,00 грн, заборгованість за пенею, штрафами 7500,00 грн.

Станом на дату укладення договору факторингу, строк дії договору № 4773228 від 28.06.2024 не закінчився, тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 28.02.2025 по 22.06.2025 (115 календарних днів) здійснено перерахування процентів у сумі 25875,00 грн: 15000,00 грн * 1,5% = 225 грн. * 115 календарних дні = 25875,00 грн.

Даний факт підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за Договором № 4773228 про надання споживчого кредиту від 28.06.2024 за 115 календарних днів (28.02.2025-22.06.2025).

В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідачки суму заборгованості за договором № 4773228 від 28.06.2024 у розмірі 96000,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 15000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 55125,00 грн, нарахованих процентів ТОВ «Українські фінансові операції» - 25875,00 грн.

Судом встановлено, що первісним кредитором та позивачем було нараховані відсотки в межах дії договору, після закінчення строку дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023 доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 по 21.04.2024 розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22.04.2024 по 19.08.2024 розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20.08.2024 - 1% від суми кредиту за кожен день.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4773228 був укладений 28.06.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24.12.2023), отже, станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений Законом України «Про споживче кредитування», лише у розмірі 1,5% та 1,00%.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідачки за процентами в період з 28.06.2024 по 19.08.2024 (53 дні) нараховувалась ТОВ «Лінеура Україна» за відсотковою ставкою 1,5%, що не суперечить вимогам вищезазначених норм законодавства та становить 11925 грн ((53 дні) * 225 грн (1,5% від тіла кредиту 15000 грн)).

Разом з тим, ТОВ «Лінеура Україна» за період із 20.08.2024 по 27.02.2025, та позивачем з 28.02.2025 по 22.06.2025 нараховувалися відсотки у розмірі 1,5 % за кожен день користування кредитом, тоді як максимальний розмір не міг перевищувати 1,00 %, а тому за вказаний період слід здійснити перерахунок нарахованих відсотків за користування кредитом:

- з 20.08.2024 по 27.02.2025 (192 дні) * 150 грн (1,00% від тіла кредиту 15000 грн ) = 28800,00 грн. Відтак, заборгованість за відсотками за період з 28.06.2024 по 27.02.2025 становить 40725,00 грн (11925,00 грн +28800,00 грн = 40725,00 грн);

- за період з 28.02.2025 по 22.06.2025 (115 днів)*150 грн (1,00% від тіла кредиту 15000 грн) = 17250,00 грн.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не сплачувала заборгованість за кредитним договором позивачу, унаслідок чого в останньої утворилася заборгованість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за договором № 4773228 від 28.06.2024 у розмірі 72975,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 15000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 40725,00 грн, нарахованих процентів ТОВ «Українські фінансові операції» - 17250,00 грн.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про зазначення в рішенні про нарахування органом (особою), яка здійснюватиме примусове виконання судового рішення, інфляційні витрат, 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та до моменту виконання рішення на підставі частини десятої статті 265 ЦПК України, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 10 статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Із аналізу вищезазначеної норми вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

При цьому вказана стаття є нормою процесуального права, оскільки розміщена в процесуальному законі, та не містить імперативного характеру, а тому у суду немає обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування процентів до моменту виконання судового рішення.

Суд вважає, що рішення суду має бути чітким та зрозумілим для його виконання.

Нарахування інфляційних втрат та відсотків має мінливий характер і залежить від кількості днів прострочення зобов`язання, а тому при ухваленні рішення неможливо визначити розмір, що підлягає сплаті в майбутньому.

Крім того, суд зазначає, що 24.02.2022 Законом України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено режим воєнного стану, який було неодноразово продовжено, та який триває станом на день ухвалення даного рішення.

Відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану та воєнний стан триває станом на день ухвалення даного рішення, отже на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п.18 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України.

У такому випадку відсутня необхідність та можливість застосування положень ч. 10 ст. 265 ЦПК України до правовідносин, що виникли між сторонами, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1825 від 03.10.2025.

Отож, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1841,40 грн (72975,00 х 2422,40 : 96000,00), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України). Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування понесених судових витрат в розмірі 10000,00 грн позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» надано наступні документи: договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024, укладений між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Євгеном Олександровичем, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5972/10 від 24.03.2017, заявку № 4773228 на виконання доручення від 21.04.2025 до договору №01/08/2024-А, акт прийому-передачі виконаних робіт № 4773228 від 18.09.2025 до договору № 01/08/2024-А, детальний опис робіт (наданих послуг) № 4773228 від 18.09.2025.

Суд враховує, що заперечення представника відповідачки щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, зазначене у відзиві на позовну заяву.

Разом з тим, суд приймає до уваги незначну складність та характер даної справи, сталу судову практику з розгляду справ даної категорії, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений час на надання таких послуг, невеликий обсяг наданих суду доказів, неявку представника позивача у судове засідання, критерій реальності таких витрат. Також суд враховує часткове задоволення позовних вимог.

Одночасно при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 10000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Українські фінансові операції» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за Договором № 4773228 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28 червня 2024 року у розмірі 72975 (сімдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 1841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) грн 40 коп, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Крчуватська, 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 40966896.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. І. Созанська