Рішення № 141020577, 27.10.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 462/7199/26

Провадження № 2/466/5005/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Білінської Г.Б.

секретаря судового засідання Богуш Ю.С.

за участю: представника відповідача Ужви К.Р.(через відеоконференцзв`язок)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

21 вересня 2026 року із Залізничного районного суду м. Львова за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 34684-11/2025 від 15.11.2025 року в розмірі 40 800 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15.11.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 34684-11/2025. Товариство належним чином виконало свої договірні зобов`язання, перерахувавши 15.11.2025 року на вказаний позичальником рахунок кошти кредиту у сумі 20 000 грн., що підтверджується відповідними доказами про зарахування на картковий рахунок відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого допустила заборгованість, яка становить 40 800 грн., що складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) у розмірі 20 000 грн.; суми заборгованості за відсотками у розмірі 10 800 грн.; суми заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 10 000 грн. У зв`язку з цим, Позивач вимушений звернутись до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22.09.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

02 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона зазначає, що не заперечує факт укладення Договору про надання кредиту № 34684-11/2025 від 15.11.2025 року та факт отримання кредитних коштів. Втім, вона категорично заперечує проти визначеного Позивачем розміру заборгованості. Відповідач зазначає, що сплатила на погашення боргу 12 800 грн., а нараховані відсотки вважає несправедливими в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» та такими, що не відповідають принципу пропорційності. Просила стягнути заборгованість в розмірі 17 200 грн. Також просила стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн. та зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу.

06 жовтня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі, заперечивши доводи відповідача. Вказав, що договір укладено добровільно, процентна ставка (0,90% в день) узгоджена сторонами.

Представник позивача у матеріалах справи просить розглядати справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі з підстав, наведених у ньому, просить такий задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 16.10.2026 року, що проводилося в режимі відеоконференції, представник відповідача Ужва К.Р. просила суд задовольнити позов частково з підстав, викладених у відзиві, та відмовити у стягненні штрафу і завищених судових витрат позивача.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.11.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 34684-11/2025.

Відповідно до умов Договору, Товариство надає Клієнту споживчий кредит в розмірі 20 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до умов Договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Процентна ставка за користування кредитом становить 0,90% в день.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Положенням ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач уклала кредитний договір № 34684-11/2025 від 15.11.2025 року, зокрема, Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору, підписаний одноразовим ідентифікатором, надісланим смс-повідомленням на належний позичальнику фінансовий номер телефону, який вказаний при його ідентифікації на сайті. Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), та отримано на його рахунок кошти у розмірі 20 000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Після вчинених дій Відповідача, 15.11.2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» перерахувало грошові кошти в сумі 20 000,00 грн. на банківську карту відповідача, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якщо регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Із довідки про стан заборгованості за кредитним договором № 34684-11/2025 від 15.11.2025 року, встановлено, що відповідач станом на день подачі позову ухиляється від взятих на себе зобов`язань по сплаті кредитних платежів, відсотків за користування кредитом, в повному обсязі не сплачує проценти за користування кредитом, не проводить погашення кредиту у строки, передбачені кредитним договором.

Судом встановлено, що сторони погодили процентну ставку у розмірі 0,90% в день. Доводи відповідача про несправедливість умов договору належними та допустимими доказами не підтверджені. Водночас, позивачем визнається і матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 здійснила часткове погашення заборгованості у розмірі 12 800 грн.

Відтак, вимоги про стягнення тіла кредиту (20 000 грн.) та відсотків (10 800 грн.) підлягають задоволенню з урахуванням сплачених відповідачем коштів. Оскільки відповідачем сплачено 12 800 грн., суд вважає за необхідне зарахувати цю суму в рахунок погашення боргу. Отже, заборгованість, що підлягає стягненню, становить: 20 000 грн. (основний борг) + 10 800 грн. (відсотки) - 12 800 грн. (сплачено) = 18 000 грн.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та здійснено розрахунок штрафних санкцій за період 2026 року, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за Кредитним договором в сумі 18 000 грн. У задоволенні вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 10 000,00 грн. слід відмовити.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положення статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Зважаючи на викладене, враховуючи предмет позову, час, витрачений адвокатами для надання послуг, з урахуванням обсягу роботи, зазначеного в детальному розрахунку наданих правничих послуг, та кількості годин, необхідних, з точки зору суду, для його виконання фахівцем у галузі права, з урахуванням зібраних та наданих суду доказів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, часткове задоволення позовних вимог та часткове задоволення заперечень відповідача, суд вважає, що сума 8 000,00 грн., заявлена кожною із сторін, не є співмірною, а відтак, приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу для кожної із сторін до 1 500,00 грн., що буде за даних обставин справи буде справедливим і співмірним відшкодуванням.

Проводячи взаємозалік стягнень витрат на правничу допомогу (1500 грн. на користь позивача та 1500 грн. на користь відповідача), суд вирішує не стягувати ці витрати з жодної зі сторін.

Окрім цього, судом встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою ТОВ «Стар Файненс Груп» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

А тому, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 2 662,40 грн судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (ЄДРПОУ 44022416, місцезнаходження: м. Київ, вул. Фізкультури, 30В) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (ЄДРПОУ 44022416) заборгованість за Кредитним договором № 34684-11/2025 від 15.11.2025 року в розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (ЄДРПОУ 44022416), 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) сплаченого судового збору.

В задоволенні вимог сторін про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Г. Б. Білінська