Рішення № 141020347, 29.10.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/6162/26

Провадження № 2/463/2441/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.,

з участю секретаря судових засідань Патуляк Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

представник позивача звернулась з позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №727518410 від 13.09.2025 у розмірі 89 780,32 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу: 5000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 13.09.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 727518410 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в загальному розмірі 29 000,00 грн з кінцевою датою повернення 13.10.2030 року. Умовами Договору передбачено обов`язок позичальника повернути кредит, сплатити проценти та комісію, а базову процентну ставку встановлено у розмірі 0,98 % за кожний день користування кредитом, що становить 357,70 % річних. Проценти, відповідно до умов Договору, нараховуються щоденно на фактичний залишок кредитної заборгованості з дня надання відповідного траншу до припинення дії Договору. Після закінчення дисконтного періоду та за відсутності підстав для застосування знижки проценти нараховуються за базовою процентною ставкою. Позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання за Договором не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість. 16.12.2025 року право вимоги за Договором кредитної лінії № 727518410 на підставі Договору факторингу № МВ-ТП/76 було відступлено ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», до якого перейшло право вимоги до відповідача. У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань Договір було достроково розірвано 11.05.2026 року, після чого нарахування процентів припинено. За розрахунком позивача, заборгованість за Договором становить 89 780,32 грн, з яких 29 000,00 грн заборгованість за кредитом, 59 040,32 грн проценти за користування кредитом та 1 740,00 грн комісія за надання кредиту. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у судовому порядку.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року прийнято позов до розгляду, та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк відповідач не надала суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України)».

Окремо суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній».

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. У свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно.

У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року.

Отже для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. У тому числі законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 13.09.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 727518410 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в загальному розмірі 29 000,00 грн з кінцевою датою повернення 13.10.2030 року.

З матеріалів справи вбачається, що Договір кредитної лінії № 727518410 від 13.09.2025 року укладено в електронній формі шляхом його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором. Відповідач, вчинивши дії, спрямовані на укладення договору, підтвердила ознайомлення та згоду з його умовами, у тому числі щодо суми кредиту, строку кредитування, розміру процентної ставки, порядку нарахування та сплати процентів і комісії. Доказів на спростування зазначених обставин, а також доказів на підтвердження іншого розміру процентної ставки чи іншого порядку нарахування процентів відповідачем суду не надано.

Відповідно до умов Договору кредитної лінії № 727518410 кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку і строки, передбачені договором.

На виконання умов Договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 29 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені відповідачем при укладенні Договору, що підтверджується наданими позивачем доказами перерахування кредитних коштів.

Відповідно до умов Договору базова процентна ставка за користування кредитом становить 0,98 % за кожний день від фактичного залишку кредиту, що відповідає 357,70 % річних. Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму залишку кредиту, починаючи з дня надання відповідного траншу та до дня припинення дії Договору, з розрахунку 365 днів у році.

Договором передбачено дисконтний період, протягом якого за умови виконання позичальником визначених Договором умов могла застосовуватися знижка від базової процентної ставки. Після закінчення дисконтного періоду проценти підлягають сплаті за встановленою Договором базовою процентною ставкою. При користуванні кредитом понад 6 календарних днів після закінчення дисконтного періоду знижка не застосовується, а кредитодавець має право здійснити перерахунок процентів за базовою ставкою 0,98 % на день.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується не лише факт укладення між сторонами кредитного договору, а й факт фактичного отримання відповідачем кредитних коштів та погодження нею умов щодо їх повернення, розміру та порядку сплати процентів і комісії. Відповідачем зазначені обставини не спростовано, будь-яких доказів на підтвердження протилежного, зокрема щодо неотримання кредитних коштів, непогодження з умовами договору або іншого розміру чи порядку нарахування процентів, суду не надано.

Разом із тим відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, кредитну заборгованість у встановленому договором порядку не погашала, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість.

16.12.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/76, на підставі якого первісний кредитор відступив ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 727518410 від 13.09.2025 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до умов договору достроково припинило його дію шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача, заявлена до стягнення, становить 89 780,32 грн, з яких: 29 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 59 040,32 грн заборгованість за процентами за користування кредитом та 1 740,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, таким передбачено комісію, пов`язану з наданням Кредиту, розмір якої згідно позовних вимог становить 1 740,00 грн., яка включена до орієнтовної загальної вартості кредиту як платіж за супровідні послуги Кредитодавця, обов`язкові для укладання договору.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №479/191/17.

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що положення Договору кредитної лінії № 727518410 від 13.09.2025 року про сплату позичальником комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 1 740,00 грн є такими, що суперечать вимогам законодавства про захист прав споживачів, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної суми комісії задоволенню не підлягає.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором без урахування комісії за надання кредиту, а саме в розмірі 88 040,32 грн, з яких: 29 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 59 040,32 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні позовних вимог про стягнення 1 740,00 грн комісії за надання кредиту слід відмовити.

Задовольняючи позов частково, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім та документально підтверджені судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн, що разом становить 7 662,40 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 7 513,90 грн (7 662,40*88 040,32 / 89 780,32).

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за Договором кредитної лінії № 727518410 від 13.09.2025 року в розмірі 88 040,32 грн (вісімдесят вісім тисяч сорок гривень тридцять дві копійки), з яких: 29 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 59 040,32 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» судові витрати в розмірі 7 513,90 грн (сім тисяч п`ятсот тринадцять гривень дев`яносто копійок).

Дата складання рішення суду 29 жовтня 2026 року.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», місцезнаходження: м.Чернігів, вул. Жабинського, 13, код ЄДРПОУ 39700642;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Г.Б. Жовнір