Рішення № 141020281, 28.10.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1741/26

Провадження №2/443/1269/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 жовтня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в особі представника звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №219499 від 29.12.2021 в розмірі 12 860,00 грн., судовий збір в сумі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що 29.12.2021 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 . укладено в електронній формі кредитний договір №219499. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Відповідно до умов Кредитного договору, відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 4000 грн. та зобов`язався повернути такі, та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов договору. Однак, відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання.

19.04.2024 між ТОВ «ФК «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №568/ФК-24, згідно умов якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором №219499 від 29.12.2021.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед позивачем є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 12 860,00 грн., з яких: 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2940,00 грн. заборгованість за відсотками, 600,00 грн. заборгованість за комісіями, 5320,00 заборгованість за пенею.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 18.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано сторонам строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Крім того зобов`язано АТ КБ «Приват Банк» в особі керівника надати до суду належним чином завірені копії наступних документів та інформації щодо емітування на ім`я ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 , зарахування та рух коштів по картці.

01.09.2026 на адресу суду від АТ КБ «Приват Банк» надійшли витребувана судом інформація та копії документів.

Представник позивача не подав клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін.

Відповідач у встановлений судом строк на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не подав.

При цьому, ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи в суді за зареєстрованим в передбаченому законом порядку місцем проживання. Направлене на його адресу рекомендоване повідомлення повернуто до суду з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній», що є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).

Також, у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України повідомлення відповідача було здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Жидачівського районного суду Львівської області).

У зв`язку з наведеним, на підставі ч.5 ст.279 ЦПК України, справу розглянуто за наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі є дата складення повного тексту судового рішення 28.10.2026.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд встановив, що 29.12.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 підписано в електронній формі індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №219499 (а.с.37-40).

ОСОБА_1 для підписання індивідуальної частини договору було надано одноразовий ідентифікатор СL2503, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.48).

Відповідно до п.1.1 договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.1.2 договору, кредит надається строком на 21 днів, тобто до 18.01.2022. Строк дії договору 21 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1295 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 3,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором (п.1.3 договору).

Згідно п.1.4 договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту (п.1.5 договору).

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п.2.1 договору).

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення (п.2.3 договору).

Товариство має право, зокрема: стягнути заборгованість за даним договором в примусовому порядку відповідно до законодавства України; без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним договором третій особі (п.3.1 договору).

Клієнт зобов`язаний, зокрема своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому договором (п.3.4 договору).

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства України та договору (п.4.1 договору).

У разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього договору, та/або в додатках до нього, клієнт зобов`язаний виплатити товариства пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору (п.4.3 договору).

В розділі 7 договору вказані реквізити сторін, зокрема дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника ОСОБА_1 , його реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер та серія паспорта, адресу місця реєстрації, номер телефону, а також номер електронного платіжного засобу - НОМЕР_1 .

Як видно із Додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №219499 від 29.12.2021 Графік розрахунків та загальна вартість кредиту (а.с.40 на звороті), відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, зокрема: дата видачі кредиту, строк кредитування, процентна ставка, загальні витрати за кредитом, реальної процентної ставки, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, загальна вартість кредиту, про що свідчить його розпис на зазначеному вище Додатку №1, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) СL2503.

Відповідно до протоколу №13/09/2023 від 13.09.2023 загальних зборів учасників ТОВ «ЗАЙМЕР», змінено найменування Товариства на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (а.с.50)

Як видно із підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів за договором, то на підставі платіжної інструкції відправника, ТОВ «Профіт Гід» було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача, а саме:

Платник ТОВ КЛАЙ ІНВЕСТ;

Дата / час здійснення переказу 29.12.2021;

Сума переказу, грн 4000.00;

Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 ;

Призначення переказу Видача кредиту #219499 (а.с.49).

Надання відповідачу кредитних коштів також підтверджується інформацією та випискою, наданими ПАТ «КБ «Приватбанк», згідно яких на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 29.12.2021 зараховано платіж у сумі 4000,00 грн. (а.с.20-21)

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №219499 від 29.12.2021, який сформовано ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», станом на 18.04.2024 заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором складає 12 860,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками - 2940,00 грн., комісія 600,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 5320,00 грн. (а.с.41-47).

При цьому, як вбачається із вищевказаного розрахунку, нарахування процентів здійснювалося за період з 29.12.2021 по 18.01.2022.

19.04.2024 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (Клієнт) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Фактор) укладено договір факторингу №568/ФК-24, (а.с.51-56), за умовами якого, право вимоги» - означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п.1.4 договору).

Згідно п. 1.6 договору «Реєстр прав вимог» - означає перелік Прав вимог до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма Реєстру прав вимог наведена в Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до п.2.1 договору, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов 'язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку №1 до цього договору, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених розділом 3 договору (п.4.1 договору).

19.06.2024 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Фактор) та ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (Клієнт) було підписано Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог до Договору факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024 (а.с.57).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024 ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , кредитний договір №219499 від 29.12.2021, заборгованість становить 12860,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками - 2940,00 грн., комісія 600,00 грн., 5320,00 заборгованість за пеню (а.с.58).

На виконання вимог договору факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» здійснено платіж на рахунок ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» в розмірі 109295,30 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №10386 від 18.10.2024 (а.с.59).

Враховуючи вищевикладене, із наявних матеріалів справи вбачається, що кредитором по виконанню зобов`язань боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №219499 від 29.12.2021, відповідно до укладеного договору факторингу виступає позивач.

Вирішуючи вимогу про стягнення заборгованості за основним боргом, процентами по кредиту та комісією, то суд виходить з наступного.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за видачу та обслуговування кредиту.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 договору кредиту в електронній формі, отримання відповідачем кредитних грошових коштів та їх неповернення правонаступнику ТзОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору, у зв`язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення із боржника фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, те, що відповідач на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надав та не представив суду жодних доказів на спростування вимог позивача, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №219499 від 29.12.2025 у розмірі 7 540,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту - 4000,00 грн; заборгованості за відсотками - 2940,00 грн., комісія 600,00, підлягають до задоволення.

Вирішуючи вимогу щодо стягнення заборгованості за пенею у розмірі 5320,00 грн., суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №219499 від 29.12.2021, який сформовано ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», станом на 18.04.2024 заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором складає 12 860,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками - 2940,00 грн., комісія 600,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 5320,00 грн.

При цьому, як видно з вказаного розрахунку пеня не нараховувалась і така становить 0,00 грн.

Відтак, вимоги про стягнення 5320,00 грн. нарахованої пені є безпідставними.

Також, суд звертає увагу на те, що стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що «за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першоюст. 1050 ЦК Українизастосуванню у таких правовідносинах підлягає положенняст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

З врахуванням описаного вище, спрямованості змісту п.2.3 договору, їх розміщення в тексті договору та принципу contra proferentem суд тлумачить положення п. 2.3 таким чином, що передбачені в ньому проценти є процентами за користування кредитом, а не мірою відповідальності, передбаченою ч.2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що нарахування відсотків відповідачу за користування грошима після спливу 21 денного строку, на який надавався кредит, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки у кредитора є право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, позивач не заявляв та не обгруновувава у позовній заяві вимог саме про стягнення відсотків, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України .

За таких обставин позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1561,00 грн., виходячи з розрахунку 7540,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (ставка судового збору) : 12 860,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог), що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).

За змістом ч.ч.1, 4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує , зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України).

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи:

- Договір про надання правової допомоги №42649746/02 від 01.06.2025, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП ОСОБА_2 (а.с.60-62);

- свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, видане Білецькому Б.М. (а.с.63);

- Додаткова угода №219499 від 21.07.2026 до договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 01.06.2025, згідно якої виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із Короля Б.Б. (а.с.64);

- Детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Білецьким Б.М. необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, згідно якого загальна вартість робіт складає 6000,00 грн. (а.с.65)

- Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг від 21.07.2026 (а.с.66);

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволено часткового, розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача становитиме у розмірі 3 517,88 грн. виходячи з розрахунку 7540,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 6000,00 грн. (понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу) : 12 860,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) заборгованість за кредитним договором №219499 від 29.12.2021 в сумі 7 540 (сім тисяч п`ятсот сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) витрати на сплату судового збору в розмірі 1561 (одна тисяча п`ятсот шістдесят одна) гривня.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) 3 517 (три тисячі п`ятсот сімнадцять) гривень 88 копійок витрат на правову допомогу.

В решіт позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І. Сливка