Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 16.10.2026
Справа № 334/5871/26
Провадження № 2/334/4179/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Філіпової І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мандик М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
16.06.2026 року ТОВ «ФК «Солвентіс» звернулося з позовом до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №317116 від 20.02.2025 року у розмірі 12870,00 грн, судових витрат у виді судового збору у розмірі 2662,40 грн, витрат на правову допомогу 6000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.02.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №317116.
Згідно п. 1 договору позики, за цим договором позикодавцеь зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти для придбання товарів та/або послуг для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, на погоджений умовами договору строку, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
ТОВ «Сіроко Фінанс» направило відповідачу електронне повідомлення (СМС) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору позики №317116 від 20.02.2025 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті позикодавця.
Таким чином, відповідач уклав договір позики №317116 від 20.02.2025 року із ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачу передані грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника у розмірі 3900,00 грн.
23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу №23072025. Згідно вказаного договору факторингу відбулося відступлення права вимоги за договором позики №317116 від 20.02.2025 року в сумі 12870,00 грн, з яких: 3900,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 11,31 грн сума заборгованості за відсотками; 1158,69 грн сума заборгованості по комісії, 7800,00 грн сума заборгованості по штрафним санкціям.
17.08.2026 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а, відтак суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
20.02.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №317116 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою).
Згідно п. 1 договору, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежно професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника) шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцеві плату ( комісію та проценти) від суми позики.
Відповідно до п. 2 договору, позика надається на наступних умовах: сума позики 3900,00 грн, строк позики 30 днів, процентна ставка 0,01 відсоток на день, комісія 29,71 відсотків від суми позики, що складає 1158,69 грн, дата повернення позики 21.03.2025 року, проценти за понадстрокове користування позикою 5 відсотків на день, пеня 5 відсотків на день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 2617,16 відсотків на день, орієнтовна загальна вартість позики 5070,00 грн.
Відповідно до п. 5 договору, позичальник знайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, у тому числі з інформацією, що передбачена ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», та нормативно - правовими актами НБУ, а також з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Сіроко Фінанс», в якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою. Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «Monto».
Вказаний договір позики підписаний відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 10gwE1.
Також, позивачем надано, додаток №1 до договору Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, копію довідки ТОВ «Сіроко Фінанс» про укладення договору (ідентифікацію), копію паспорту споживчого кредиту.
23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №23072025.
Відповідно до п. 2.1 договору за цим договором клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених договором.
Відповідно до витягу із додатку до договору факторингу №23072025 від 23.07.2025 року, позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором №317116 від 20.02.2025 у сумі 12870,00 грн, з яких 3900,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 11,31 грн загальна сума заборгованості за відсотками, 1158,69 заборгованість за комісією, 7800,00 грн сума заборгованості за пенею.
Відповідно до ст.ст.626,628 Цивільного кодексу України(далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Частиною першою статті 1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з умовами укладених кредитних договорів, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки, передбачені вказаними умовами.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов`язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.
В силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до розрахунку, складеного ТОВ «Сіроко Фінанс», загальна сума заборгованості складає 12870,00 грн, з яких тіло кредиту 3900,00 грн, відсотки 11,31 грн нараховані за період з 21.02.2025 року по 21.03.2025, комісія - 1158,69 грн, пеня у розмірі 7800,00 грн нарахована за період з 22.03.2025 року по 29.04.2025 року.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 7800,00 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частково, з підстав зазначених вище у розмірі 5070,00 грн, з яких 3900,00 грн сума боргу по тілу кредиту, 11.31 грн відсотки, 1158,69 грн комісія. При цьому суд виходить з приписів ч.ч. 1, 5ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду доказів повної або часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
02.01.2026 року між ТОВ «ФК Солвентіс» та Адвокатським об`єднанням «Сергія Пошелюзного» було укладено договір №43657029/01 про надання правової допомоги.
Згідно копії акту надання послуг №317116 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31.03.2026 року позивачем було отримано наступні послуги: усна консультація, 0,5 годин, вартість 250,00 грн, письмова консультація клієнта щодо спірних спірних правовідносин, 1 год. , вартість 1500,00 грн, складання позовної заяви, 2 год, вартість 3000,00 грн, формування додатків до позовної заяви (письмові докази), 0,5 год., вартість 750,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково у розмірі 5070,00 грн, суд вважає, що понесені витрати позивачем на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн також підлягають зменшенню пропорційно до розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-4, 12, 13, 19, 76-83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-283, ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість кредитним договором №317116 від 20.02.2025 року у розмірі 5070 грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1056 грн 21 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 2500 грн 00 коп.
У задоволені інших вимог відмовити.
Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, юридична адреса: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. С. Петлюри, буд. 21/1;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Філіпова І. М.
Судове рішення № 141020160, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 16.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 334/5871/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: