Рішення № 141019424, 29.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12623/26

Провадження № 2/752/11301/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації ) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів солідарно 135 239, 75 грн заборгованості, з яких:

1) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 15 283, 59 грн; інфляційну скадову боргу в розмірі 4 886. 19 грн та 3% річних у розмірі 1 402. 88 грн;

2) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 28 102, 20 грн; інфляційну скадову боргу в розмірі 5 845, 26 грн та 3% річних у розмірі 1 753, 04 грн;

3) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 29 226, 72 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 6 079, 15 грн та 3% річних у розмірі 1 823, 32 грн;

4) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги постачання теплової енергії в розмірі 4 544, 14 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 3 329,89 грн, 3% річних у розмірі 821, 06 грн та пеню в розмірі 998, 95 грн;

5) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 24 459, 50 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 3 925, 36 грн, 3% річних у розмірі 1 198, 84 грн та пеню в розмірі 1 458, 62 грн;

6) заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постача ння теплової енергії в розмірі 42, 44 грн;

7) заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 58, 60 грн;

Посилається в позові на те, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів, підготовлено та опубліковано/оприлюднено:

1. Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085);

2. Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» на офіційному веб-сайті підприємства були оприлюднені індивідуальні типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло-та водопостачання, як і квартира АДРЕСА_2 , а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачем послуг з тепловоъ енергії та постача ння гарячої води.

Відповідачі від зазначених послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

В порушення вимог закону відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у приведеному в позові та в зазначені періоди розмірі.

Крім того, відповідно до вимог Закону України « Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Закону України» Про комерійний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Ці послуги відповідачі також не сплачують, що також привело до заборгованості в приведеному в позові розмірі.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 18 травня 2026 року та відповідно до статті 33 ЦПК України був визначений склад суду.

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для подання відзиву.

21 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кравченко К.М. подала відзив, яким проти позову заперечує.

Посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 є єдиним власником квартири, а тому вимоги до іншого відповідача є безпідставними.

Крім того, з початку в 2013 року в кварирі встановлено та безперервно експлуатується бойлер, про що на той момент було повідомлено КП «ЖЕО-103», як надавача послуг.

Тобто, постачання гарячої води в квартирі перекрито і він не є споживачем даної послуги позивача.

На момент встановлення бойлера в 2013 році на ньому було зафіксовано показання накопиченого об`єму води - 361 м.3, який залишається незмінним і на даний час.

09 червня 2026 року було проведено повірку лічильника № 058444 та складено електронний протокол про це, в якому зафіксовано той же показник споживання гарячої води - 361 м.3.

Таким чином, нарахування позивачем плати за постачання гарячої води за нормами споживання є незаконним.

Заявила також про застосування строків позовної давності з відповідними обґрунтуваннями за вимогами позивача, яка виникла до 2022 року, і який сплив станом на момент звернення позивача до суду.

Крум того, вважає сумнівним розрахунок за опалення, який вважає непрозорим та викликає огрунтовані сумніви, оскільки виконаний без врахування фактичних температурних режимів відповідних періодів, а до матеріалів справи не додано жодного акту зняття показників загальнобудинкового лічильника.

Просить у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задополення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 вересня 2013 року є власником квартири АДРЕСА_3 .

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади м.Києва, сформованого станом на 09 березня 2026 року в квартирі зареєстровані сторони, а також ще 1 повнолітня та 1 неповнолітня особа.

КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 1 листопада 2021 року є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

28 березня 2018 року в газеті «Хрещатик» 34 (5085) КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів підготовлено та опубліковано/оприлюднено Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» у разі, якщо співвласники будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що на виконання вимог закону на офіційному веб-сайті підприємства були оприлюднені індивідуальні типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Відповідачі такий договір не укладали.

Крім того, на підставі Договору про відсутплення права вимоги від 11 жовтня 2018 року №602-18 КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого постачання гарячої води.

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року №111 (4511).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідачів становить: за період часу з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року - 58 331, 40 грн за послуги з постачання гарячої води, з 01 листопада 2021 року - 4 544, 14 грн за послуги з постачання теплової енергії та 24 459. 50 грн за постачання гарячої води.

На вказану суму заборгованості нараховано інфляційну складову боргу, 3% річних та пеня.

Крім того, нараховано заборгованість за абонентське обслуговування з теплової енергії та заборгованість за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання.

Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України « Про теплопостачання», а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Правовідносини з постачання теплової енергії та постачання гарячої води регулюються постановою Кабінету Міністрів України №1182 від 11 грудня 2019 року » Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», а також постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року №1182» Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з з постачання теплової енергії».

Відповідно до частини 1 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 7 цього Закону визначені права і обов`язки споживача (індивідуального споживача), зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком - оплата наданих житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За змістом частини 1 статті 16 Закону України « По житлово-комуанльні послугим» комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Таким чином, відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Статтею 7 цього Закону визначені права і обов`язки споживача (індивідуального споживача), зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком - оплата наданих житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі типового договору.

Крім того, відповідно частин 1 та 2 статті 12 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» № 1060 від 03 грудня 2020року до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування або на веб-сайті виконавця послуги споживач не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень до нього і при цьому виконавець не припинив надання комунальної послуги споживачу, договір вважається укладеним.

Публічний договір - це договір зі споживачем на надання йому будь-якої послуги, а публічність дає право на укладання цього договору відразу з усіма споживачами конкретної послуги без підписання письмового примірника сторонами.

Така форма укладання публічного договору передбачена статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Позивач зазначає, що на виконання вимог закону на офіційному веб-сайті підприємства були оприлюднені індивідуальні типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Зазначає також, що відповідачі від зазначених послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

Даних обставин відповідачі не спростовують.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У тих випадках, коли закон не встановлює обов`язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.

За змістом частини 1 статті 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору частини 4 статті 263 ЦПК України, має враховуватися судом.

В порушення вимог закону відповідачі плату за надані послуги не вносять, що привело до виникнення заборгованості.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З урахуванням викладеного, нерегулярного внесення плати за надані житлово-комунальні послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд вважає вимоги позивача про їх стягнення обгрунтованими.

Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, з огляду на солідарний обов`язок власників та зареєстрованих осіб у вказаній квартирі як споживачів житлово-комунальних послуг, позивач, як кредитор, має право вибору звернутися з вимогою про стягнення заборгованості як до усіх боржників, так і до будь-кого з них окремо.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобо`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, боржник несе відповідальність, передбачену частиною 2 статті 625 ЦК України.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» ( із зімнами, внесеними згідно постанови КМУ №390 від 21 квітня 2023 року) до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан через збройну агресію Росії проти України, який триває до цього часу.

Дані обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.

29 грудня 2023 року постановою КМУ №1405 пункт 1 постанови від 05 березня 2022 року № 206 викладено в новій редакції, відповідно до якої нарахування даних санкцій не нараховується лише в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій.

Наказом Мінреінтеграції від 13 січня 2023 року № 14 внесено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з яким м.Київ виключено із переліку територій можливих бойових дій.

Постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року в первинні редакції діяла до 29 грудня 2023 року.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Тобто, обов`язок надати суду розрахунок сум до стягнення покладається саме на позивача.

Звертаючись до суду, позивачем надано розрахунок заборгованості з 2018 року.

В розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені зазначено, що він здійснений з 1 січня 2024 року, тобто з урахуванням приведених вище постанов Кабінету Міністрів України, однак на суму заборгованості з момент її утворення, в тому числі за період, коли вони були заборонені до нарахування.

Суд враховує, що довести суму до стягнення, в тому числі в частині стягнення інфляційних втрат, річних та пені законом покладено на позивача.

Виходячи з цього, визначеного законом принципу нарахування таких виплат, суд позбавлений можливості перевірити правильність їх нарахувань, а тому не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Суд при цьому також враховує, що позивач у подальшому не позбавлений можливості пред`явити новий позов про стягнення цих нарахувань з урахуванням приведених у рішенні обставин.

Щодо заперечень, викладених у відзиві представником відповідача, суд враховує наступне.

Так, зазначається, що в квартирі в 2013 році встановлено квартирний засіб обліку гарячої води.

Будь-яких доказів цьому представник відповідача не надає, окрім відповіді начальника ЖЕД-103 на звернення з цього приводу, з якої вбачається про відсутність інформації, запитаної відповідачем, про встановлення лічильника в 2013 році, та його заяви про це, в зв`язку з ліквідацією підприємства.

З електронного протоколу повірки № ИИ- 03503090626004 лічильника води вбачається, що така повірка була здійснена 09 червня 2026 року та прикладені фото з показниками.

Тобто, повірка лічильника здійснена після звернення позивача до суду.

Відповідно до пунктів 38, 72 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» для всіх лічильників води та тепла встановлено міжповірочний інтервал 4 роки.

Будь-яких доказів повірки лічильника гарячої води з 2013 року, якщо такий був встановлений, відповідачем не надано.

Заперечуючи право позивача нараховувати плату за постачання гарячої води за середнім обсягом споживання, представником відповідача в відзиві не зазначено, чи передавалися показання лічильника для нарахування плати за гаряче водопостачання з моменту його встановлення та до звернення позивача до суду.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зняття показань вузлів розподільного обліку (квартирних лічильників) здійснюється споживачами.

В абзаці 3 частини 2, частині 3 статті 11 Закону зазначено, що споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону у разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем комунальної послуги протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за попередні 12 місяців (для послуг з теплопостачання - за середнім споживанням попереднього опалювального періоду).

Після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов`язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку - з усіма споживачами будівлі.

З урахуванням цього, приведені в цій частині заперечення також не можуть бути прийняті до уваги, а питання. пов`язані з оплатою наданих послуг, мають вирішуватися шляхом звернення відповідача до позивача відповідно до вимог даної норми закону.

Крім того, суд враховує, що розрахунок спожитої теплової енергії здійснюється на підставі Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і відведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, розподіляється між усіма споживачами.

При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов`язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Частиною 2 статті 10 Закону передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами рухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач у порядку статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пункту 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, претензій щодо якості послуг з опалення, їх якості чи кількості до позивача не пр`являв.

Це свідчить про те, що послуги надавалися належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.

Таким чином, і в цій частині заперечення відповідача не можуть бути прийняті до уваги.

Щодо строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу.

За правилами частини 5 статті 216 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться устаттях 252-255 ЦК України.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені, у тому числі, статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211, карантин було встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України.

В подальшому строк дії карантину неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.

Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, доповненого згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року ( в редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто, з моменту виникення заборгованості в період визначеного законом строку позовної давності, строки позовної давності продовжувалися на строк дії карантину, а з лютого 2022 року зупинені і дана норма діяла до вересня 2025 року.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи може належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник учинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 22 березня 2017 року в справі №761/12553/15-ц та постанові від 09 листопада 2016 року в справі № справа №6-1457цс16.

Таким чином, за надані послуги з листопада 2018 року, з урахуванням продовження та зупинення строків позовної давності, періодичну сплату відповідачем заборгованості за надані послуги, звернення позивача до суду має місце в межах строку позовної давності.

С уд враховує, що за правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог, натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як зазначено вище, вимоги позивача обґрунтовані належними доказами, визначеними законом, та долученими до матеріалів справи.

В свою чергу, відповідачам була надана можливість заперечити проти вимог позивача та довести свої заперечення шляхом надання відповідних доказів.

З урахуванням цього, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позову, з відповідачів на користь позивача підлягає стягнення 2 503, 07 грн судового збору.

Керуючись статтями 15, 16, 205, 256, 257, 261, 264, 267, 509, 525, 530, 541, 543, 544, 633, 639 ЦК України, Законом України « Про житлово-комунальні послуги», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) »Київтеплоенерго»:

1) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 15 283, 59 грн;

2) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 28 102, 20 грн;

3) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 29 226, 72 грн;

4) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги постачання теплової енергії в розмірі 4 544, 14 грн;

5) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 24 459, 50 грн;

6) заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постача ння теплової енергії в розмірі 42, 44 грн;

7) заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 58, 60 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) »Київтеплоенерго» 2 503, 07 грн судового збору.

Позивач: Комунальне підприємство Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) »Київтеплоенерго», адреса: 01001, м.Київ, площа І.Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич