Ухвала суду № 141017907, 28.10.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 627/251/26 Провадження 2-п/636/71/26УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 місто Чугуїв

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Оболєнська С.А., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Зінченко Світлани Анатоліївни про перегляд заочного рішення та звільнення від сплати судового збору за подання заяви,

встановила :

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Зінченко С.А. звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого по цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, та про звільнення його від сплати судового збору, посилаючись на те, що він є особою з інвалідністю з дитинства, з травня 2026 року отримує соціальні виплати в розмірі 2595 грн, яких вистачає тільки на комунальні послуги, має тяжкий матеріальний стан та захворювання кінцівок, яке потребує дороговартісного лікування.

Заява про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1,3 ст. 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, або зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Наведена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

З даної норми вбачається, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Право на доступ до суду, тобто право кожного на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру є складовим елементом права на суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції. Другим елементом права на суд є право розраховувати на розгляд спору судом по суті. Згідно до конвенційної практики Європейського суду право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорційними, тобто щоб законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенційного права на суд. Серед легітимних обмежень права на доступ до суду у практиці Європейського суду визнаються: необхідність сплачувати судовий збір за подачу заяви чи скарги (рішення по справі «Креуз проти Польщі», «Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. United Kingdom) від 13.07.1995р.).

Звертаючись до суду з даною заявою, представником відповідача не зазначено належних та допустимих доказів, які б підтверджували неспроможність відповідача сплатити судовий збір на момент подання заяви до суду (відсутність доходів), отже, відповідні докази у справі відсутні.

Надані представником відповідача документи на підтвердження тяжкого матеріального стану не свідчать про неспроможність відповідача сплатити судовий збір, а надані документи щодо стану його здоров`я не надають йому право на звільнення від сплати судового збору.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Таким чином, враховуючи, що відстрочення від сплати судового збору або звільнення судом від його сплати є правом, а не обов`язком суду, в заяві не зазначено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майновий стан заявника перешкоджає йому сплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку і розмірі на момент подання заяви.

Відповідно до ч. 8 ст. 285 ЦПК України, до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, заява, подана без додержання вимог, викладених у статті 285 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, пред`явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.285 ЦПК України, а саме:

-до заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору;

-не надані докази на підтвердження наявності скрутного майнового стану заявника (відсутність доходу тощо);

-відсутні посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Таким чином, позивачу необхідно обґрунтовано, з посиланням на закон, який регламентує дані правовідносини, оформити позовну заяву, оскільки суддя має право відкрити провадження у справі лише при наявності як передумов права на пред`явлення позову, так і при наявності умов, які складають порядок реалізації права на звернення до суду, і вони передбачені в статтях 175-177 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.136, 185, 285 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI, суддя,

постановила :

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Зінченко Світлани Анатоліївни про перегляд заочного рішення та звільнення від сплати судового збору за подання заяви залишити без руху.

Повідомити представника заявника про необхідність виправити зазначені недоліки заяви впродовж десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що інакше заява про перегляд заочного рішення буде вважатися неподаною та їй повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Cуддя: С.А. Оболєнська