Рішення № 14101762, 24.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.11                                                                                           Справа№ 5015/477/11

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроготель»(м. Львів)

до відповідача:Громадської організації «Віз - Арт»(м. Львів)

про :стягнення 12769 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 46 коп. (з яких: 11910,00 грн. –основний борг; 607,40 грн. –інфляційні; 252,06 грн. –3 % річних)

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С. Представники:

Позивача:Михайленко Є. О. –представник (довіреність б/н від 14.02.2011 р.)

Відповідача:не з'явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 01.02.2011 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 510 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроготель»(м. Львів) до Громадської організації «Віз - Арт»(м. Львів) про стягнення 12769 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 46 коп. (з яких: 11910,00 грн. –основний борг; 607,40 грн. –інфляційні; 252,06 грн. – 3 % річних).

Ухвалою суду від 02.02.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.02.2011 р. Ухвалою суду від 15.02.2011 р., у зв’язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 24.02.2011 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 02.02.2011 р. та про відкладення розгляду справи від 15.02.2011 р. повністю не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

14.02.2011 р. до суду за вх. № 3433/11 від представника позивача подав до суду частину витребуваних судом документів, а саме: копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 08.02.2011 р., копію рахунку-фактури № ЄГ-0000698 від 03.06.2010 р., докази облікової ставки НБУ та індексів інфляції, витяг з ЄДРЮОФОП № 8761492 від 14.02.2011 р., прейскурант цін в готелі.

Представник позивача позов підтримав частково, просив суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 11910 грн. 00 коп. з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях, а в частині стягнення 607 грн. 40 коп. –інфляційних та 252 грн. 06 коп. – 3 % річних просив суд провадження у справі припинити у зв’язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 02.02.2011 р. та про відкладення розгляду справи від 15.02.2011 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

06 травня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальність «Євроготель»(позивач) та Громадською організацією «Віз-Арт»(відповідач) був укладений договір № 06.05.2010 (далі –Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно якого готель надає комплексне обслуговування гостям, які направляються у кількості і термінах замовником (п. 1.1. Договору). Оплата за обслуговування проводиться згідно діючого в готелі прейскуранту цін (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору, розрахунки на обслуговування гостей здійснюється замовником згідно прейскуранту цін в готелі шляхом безготівкового перерахунку грошей в національній валюті України згідно виставлених готелем рахунків протягом трьох банківських днів з моменту їх виставлення.

Відповідно до п. 3.2. Договору, вартість наданих послуг визначається актом виконаних робіт, що є додатком до даного договору.

24 травня 2010 року між позивачем та відповідачем був підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЄГ-000577 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно якого загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ становить 11910 грн. 00 коп. Сторони претензій одна до одної не мають.

Порушуючи умови Договору, відповідач не провів розрахунку з позивачем за отримані послуги.

Станом на час звернення з позовом до суду та день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 11910 грн. 00 коп.

Зазначена сума заборгованості визнана відповідачем повністю, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 08.02.2011 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) підписаного сторонами без зауважень.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивачем нараховано: 607,40 грн. –інфляційних та 252,06 грн. –3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Скориставшись наданим йому правом, позивач відмовився від позову в частині стягнення 607,40 грн. –інфляційних та 252,06 грн. –3 % річних.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

В зв’язку з тим, що суд не має підстав вважати, що дії позивача, щодо відмови від позову в частині стягнення 607,40 грн. –інфляційних та 252,06 грн. –3 % річних суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає відмову позивача від позову в цій частині.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засіданні не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засіданні не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, явку повноважного представника в судові засіданні не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроготель»(м. Львів) до Громадської організації «Віз - Арт»(м. Львів) про стягнення 12769 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 46 коп. (з яких: 11910,00 грн. –основний борг; 607,40 грн. –інфляційні; 252,06 грн. –3 % річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 11910 (одинадцять тисяч дев'ятсот десять) грн. 00 коп. основного боргу.

В частині стягнення 607,40 грн. –інфляційних та 252,06 грн. –3 % річних провадження у справі слід припинити у зв’язку з відмовою позивача від позову.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 (сто дві) грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 1306 від 31.01.2011 р. позивачем сплачено в сумі 127 (сто двадцять сім) грн. 69 коп.

Згідно платіжного доручення № 1307 від 31.01.2011 р. позивачем сплачено 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193 ГК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроготель»(м. Львів) до Громадської організації «Віз - Арт»(м. Львів) про стягнення 12769 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 46 коп. (з яких: 11910,00 грн. –основний борг; 607,40 грн. – інфляційні; 252,06 грн. –3 % річних) задоволити частково в частині стягнення 11910 (одинадцять тисяч дев'ятсот десять) грн. 00 коп. основного боргу.

2.          Стягнути з Громадської організації «Віз-Арт»(вул. Драгана, буд. 26, кв. 3, м. Львів, 79049; код ЄДРПОУ 36417739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроготель»(вул. Тершаковців, 6-А, м. Львів, 79005; код ЄДРПОУ 23273232) - 11910 (одинадцять тисяч дев'ятсот десять) грн. 00 коп. основного боргу, 127 (сто двадцять сім) грн. 69 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині стягнення 607 (шістсот сім) грн. 40 коп. –інфляційних та 252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 06 коп. –3 % річних –припинити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя