Рішення № 141016676, 28.10.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3677/26

провадження № 2/619/2195/26

Рішення

іменем України

28 жовтня 2026 м.Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу №619/3677/26,

ім`я (найменування) заявника та заінтересованої особи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: Дергачівська міська рада Харківського району Харківської області,

представник відповідача: Суржкова Вікторія Володимирівна,

вимоги позивача: про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

Стислий виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, з кадастровим номером: 6322082001:00:000:2415 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У обґрунтування позову зазначено, що позивача батьки - батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5 , перебували в шлюбы. В їхньому зареєстрованому шлюбі була народжена ОСОБА_6 . 25 січня 1969 року, ОСОБА_7 , уклала шлюб з ОСОБА_8 , який був зареєстрований в РуськоЛозівській сільській раді Дергачівського району Харківської області, актовий запис №5. ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 77 років помер, позивача батько - ОСОБА_4 . На час своєї смерті, ОСОБА_4 , був зареєстрований та фактично мешкав за місцем проживання в будинку АДРЕСА_2 . За свого життя, ОСОБА_4 , заповіт не складав. Після смерті, ОСОБА_4 , спадщину прийняла матір позивача, ОСОБА_9 та позивач, шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 83 років померла, позивача матір, ОСОБА_9 , виконавчим комітетом Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області було зроблено відповідний актовий запис № 67 від 01 жовтня 2014 року. За свого життя, ОСОБА_9 заповіт не складала. Спадщину після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , її донька ОСОБА_1 прийняла, оскільки звернулася із заявою до Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області, та отримала витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, спадкова справа : 86/2015. Житловий будинок з надвірними будівлями що знаходиться у АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання (догляду). Після смерті матері, опікується житловим будинком та надвірними будівлями, підтримує їх в належному стані, сплачує комунальні платежі та ін. Крім того, згідно рішення №22 від 23 лютого 1996 року «Про передачу присадибних ділянок на території Русько - Лозівської сільської Ради в приватну власність» згідно декрету Кабінетів Міністрів України від 26 грудня 1992р. №15-92 та на підставі заяви ОСОБА_4 , який проживав за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1500 га. Матір позивачки ОСОБА_9 не оформила свого спадкового права на земельну ділянку, а саме на земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на території Дергачівської міської ради Харківського (колишнього Дергачівського району) Харківської області, після померлого чоловіка ОСОБА_4 . Проте, згідно довідки від 26.01.2026 року за №367/03-32 виданою Дергачівською міською радою Харківського району Харківської області, зазначено, в даних реєстру територіальної громади та облікових даних архівної картотеки інформація щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_10 - відсутня, через пожежу приміщенні Русько-Лозівського старостинського округу Дергачівської міської ради, внаслідок ракетного удару через військову агресію РФ в травні 2022 року, було знищено саме приміщення, всю документацію та оргтехніку. Тому відсутня інформація щодо місця реєстрації померлих та осіб, які проживали на день смерті з ОСОБА_11 . Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, складеної Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області МЕЗЄВОЮ Оленою Анатоліївною, 22 травня 2026 року, було постановлено - відмовити ОСОБА_12 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 - у зв`язку з неможливістю встановити кола спадкоємців після ОСОБА_4 , який є власником земельної ділянки. При відмові у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через відсутність необхідних для спадкування документів державний нотаріус Дергачівської державної нотаріальної контори Олена Мезєва роз`яснила позивачу процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку, з посиланням на ст.3,4,23,27,184 ЦПК України, про що зазначено в вищезгаданій постанові. Спадщина складається з земельної ділянки, площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була його дружина, на підставі рішення про передачу присадибних земельних ділянок на території Русько-Лозівської сільської ради в приватну власність, виданого виконавчим комітетом Русько-Лозівської сільської Ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області від 23 лютого 1996 року за №22. За даними Державного земельного кадастру, наявними у Національній кадастровій системі земельна ділянка площею 0,1500 га., розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на території Дергачівської міської ради Харківського (колишнього Дергачівського району) Харківської області, має кадастровий номер : 6322082001:00:000:2415. Відповідно до Книг записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди наявних у Відділі та даних Державного земельного кадастру документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322082001:00:000:2415, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 - не зареєстроване. Задоволення позову надасть ОСОБА_1 , право на отримання спадщини за законом після смерті матері та державної реєстрації її права власності на отримане в спадок нерухоме майно відповідно до вимог чинного законодавства. Тому позивач змушена звернутись до суду з цією позовною заявою.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

08 червня 2026 року позивачем подано до суду позовну заяву.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 03 червня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі. Судом ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче судове засідання на 09 год 10 хв 01 липня 2026 року у приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2026 року клопотання представника позивача задоволено. Витребувано Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області (м. Дергачі, вул. Європейська, 63, п/інд. 62303) відомості щодо того, хто із спадкоємців ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , 03 січня 2006 року звертався із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї. В разі наявності спадкових справ після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в сел. Руська-Лозова та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в сел. РуськаЛозова, прошу витребувати належним чином завірені копії для долучення до матеріалів цивільної справи.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 24 серпня 2026 року клопотання представника позивача задоволено. Витребувано з Дергачівської міської ради Харківської області (62303, Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, пл. Перемоги, буд. 5):

- засвідчену належним чином копію заповіту, посвідченого посадовою особою виконавчого комітету Русько-Лозівської сільської ради 14 серпня 2003 року, зареєстрованого у реєстрі за № 128, складеного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- засвідчену належним чином копію заповіту, посвідченого посадовою особою виконавчого комітету Русько-Лозівської сільської ради 17 листопада 2000 року, зареєстрованого у реєстрі за № 324, складеного ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 30 вересня 2026 року постановлено ухвалу про закриття провадження та призначення справи до судового розгляду на 11 годин 00 хвилин 28 жовтня 2026 року.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились. Представник позивача- надала до суду заяву, в якій позовні вимоги просила задовольнити повністю, з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивача батьки - батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебували в шлюбі, реєстрація шлюбу відбулася у відділі ЗАГСУ Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району, Харківської області, про що зроблено відповідний актовий запис в книзі реєстрації шлюбів №14 від 12 травня 1948 року.

У шлюбі народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, Серія НОМЕР_2 від 31.10.1950 р., актовий запис №05. В свідоцтві про народження батьками зазначено: батько - ОСОБА_4 (російською « ОСОБА_13 ») мати ОСОБА_9 (російською « ОСОБА_14 »).

25 січня 1969 року, ОСОБА_7 , уклала шлюб з ОСОБА_8 , який був зареєстрований в РуськоЛозівській сільській раді Дергачівського району Харківської області, актовий запис №5.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 77 років помер, позивача батько - ОСОБА_4 , Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області було зроблено відповідний актовий запис № 06 від 05 січня 2006 року.

На час своєї смерті, ОСОБА_4 , був зареєстрований та фактично мешкав за місцем проживання в будинку АДРЕСА_2 . За свого життя, ОСОБА_4 , заповіт не складав.

Після смерті, ОСОБА_4 , спадщину прийняла матір позивача, ОСОБА_9 , шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та отримала у спадщину житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_2 , яким в подальшому розпорядилася шляхом оформлення договору довічного утримання (догляду) посвідченого ОСОБА_15 державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області від 24.09.2009 року, зареєстровано в реєстрі за № 2-3503 на свою дочку ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 83 років померла, позивача матір, ОСОБА_9 , виконавчим комітетом Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області було зроблено відповідний актовий запис № 67 від 01 жовтня 2014 року. За свого життя, ОСОБА_9 заповіт не складала. Спадщину після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , її донька ОСОБА_1 прийняла, оскільки звернулася із заявою до Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області в шестимісячний строк , та отримала витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, спадкова справа : 86/2015.

Житловий будинок з надвірними будівлями що знаходиться у АДРЕСА_2 , належить, позивачці по справі ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання (догляду) посвідченого КОПИЛ В.В. державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області від 24.09.2009 року, зареєстровано в реєстрі за № 2-3503.

Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Дергачівським комунальним підприємством технічної інвентаризації «Інвенрос» ( номер витягу 25014844 від 12.01.2010р.) підтверджує факт того, що за реєстраційним номером 28071776 розташований будинок за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису 1428 в книзі 12) на праві приватної власності належить позивачці ОСОБА_1 , на підставі договору довічного утримання /2-3503/24.09.09 р.

Згідно рішення №22 від 23 лютого 1996 року «Про передачу присадибних ділянок на території Русько - Лозівської сільської Ради в приватну власність» згідно декрету Кабінетів Міністрів України від 26 грудня 1992р. №15-92 та на підставі заяви ОСОБА_4 , який проживав за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1500 га. Громадянин ОСОБА_4 отримавши присадибну ділянку землі в приватну власність буде використовувати її за цільовим призначенням.

Згідно довідки від 26.01.2026 року за №367/03-32 виданою Дергачівською міською радою Харківського району Харківської області, зазначено, в даних реєстру територіальної громади та облікових даних архівної картотеки інформація щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_4 - відсутня, через пожежу приміщенні Русько-Лозівського старостинського округу Дергачівської міської ради, внаслідок ракетного удару через військову агресію РФ в травні 2022 року, було знищено саме приміщення, всю документацію та оргтехніку. Тому відсутня інформація щодо місця реєстрації померлих та осіб, які проживали на день смерті з ОСОБА_4 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, складеної Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Мезєвою Оленою Анатоліївною, 22 травня 2026 року, було постановлено - відмовити ОСОБА_12 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 - у зв`язку з неможливістю встановити кола спадкоємців після ОСОБА_4 , який є власником земельної ділянки. При відмові у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через відсутність необхідних для спадкування документів державний нотаріус Дергачівської державної нотаріальної контори Олена Мезєва роз`яснила позивачу, процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку, з посиланням на ст.3,4,23,27,184 ЦПК України, про що зазначено в вищезгаданій постанові. Як зазначено в постанові Спадщина складається з земельної ділянки, площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була його дружина, на підставі рішення про передачу присадибних земельних ділянок на території Русько-Лозівської сільської ради в приватну власність, виданого виконавчим комітетом Русько-Лозівської сільської Ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області від 23 лютого 1996 року за №22. За даними Державного земельного кадастру, наявними у Національній кадастровій системі земельна ділянка площею 0,1500 га., розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на території Дергачівської міської ради Харківського (колишнього Дергачівського району) Харківської області, має кадастровий номер : 6322082001:00:000:2415.

Відповідно до Книг записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди наявних у Відділі та даних Державного земельного кадастру документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322082001:00:000:2415, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 - не зареєстроване. Таким чином проведення державної реєстрації права власності на вказану вище земельну ділянку слід звернутися до державних реєстраторів прав на нерухоме майно.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ0700230012026 від 24.04.2026р.) підтверджує факт, що земельна ділянка площею 0,1500га. розташована за адресою: АДРЕСА_2 на території АДРЕСА_2 передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд має кадастровий номер 6322082001:00:000:2415.

ОСОБА_1 , єдина спадкоємиця після смерті своєї матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 , належить їй на праві власності, цей будинок розташований на земельній ділянці розміром 1500 кв.м. , яка належала її батькові на підставі рішення про передачу присадибних земельних ділянок на території Русько-Лозівської сільської ради в приватну власність, виданого виконавчим комітетом Русько-Лозівської сільської Ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області від 23 лютого 1996 року за №22 (кадастровий номер : 6322082001:00:000:2415).

Норми права, які застосовував суд та мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК, статтею 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини другої статті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у права людини.

Принцип верховенства права закріплено й у статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у якій зазначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1217 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування визначається в порядку черговості, згідно ст. 1268 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як передбачено ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Звернувшись у 2026 році до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері, позивач отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відсутня інформація щодо місця реєстрації померлих та осіб, які проживали на день смерті з ОСОБА_4 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 , так як згідно довідки від 26.01.2026 року за № 367/03-32, що долучена до матеріалів спадкової справи № 86/2015, виданою Дергачівською міською радою Харківської області, зазначено, в даних реєстру територіальної громади та облікових даних архівної картотеки інформація щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_4 - відсутня, через пожежу в приміщенні Русько-Лозівського старостинського округу Дергачівскої міської ради, внаслідок ракетного удару через військову агресію РФ в травні 2022 року, було знищено саме приміщення та всі документи установи.

Верховний Суд у Постанові від 23 серпня 2017 року по справі № 6- 1320цс17 дійшов висновку, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.»

Судовим розглядом встановлено, що позивач 13.03.2015 року тобто вчасно звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте не отримали на той час свідоцтво про право на спадщину за законом.

Спадкова справа після ОСОБА_4 , який є чоловіком ОСОБА_9 та батьком ОСОБА_1 - не заводилася. Проте, ОСОБА_9 вважається такою, що прийняла спадщину після померлого чоловіка оскільки проживала спільно з ним та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Дочка позивач по справі в свою чергу вважається такою що прийняла спадщину після матері, подавши в шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори .

При цьому, суд враховує значний проміжок часу після смерті спадкодавців та звертає увагу, що інших спадкоємців, які б зверталися до нотаріуса із заявами щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , згідно спадкової справи, наданої державним нотаріусом, судом не встановлено.

Пунктом 4.12, 4.15 розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України за № 914/5 від 26 травня 2009 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на підставі рішень судів»- рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна.

Статтею 319 ЦПК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За положеннями статті 2 ЦК України земельні відносини регулюються земельним законодавством.

Відповідно до статті 78 ЗК України ( чинної на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельні ділянки є об`єктами права приватної власності (пункт 1статті 13 Закону № 697-ХІІ).Земельною ділянкою як об`єктом цивільних прав є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 ЗК України чинної на момент виникнення спірних правовідносин ).

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п. 2 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 перехідних положень Земельного кодексу України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок (далі Декрет), є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців.

Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У випадку наявності документа, рішення про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки, прийняте органом місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», громадянин має право на дану земельну ділянку розробити технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внести дані про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Відповідно до п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127), свідоцтво про право на спадщину може бути оформлене лише на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер, необхідна для такого присвоєння технічна документація може бути виготовлена на замовлення спадкоємця, статус якого може бути підтверджений витягом із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу, або рішенням суду.

Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Частиною 16 ЗК України передбачено, що предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї).

У відповідності до вимог стаття 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (пункти 51 та 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №921/158/18).

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 ЗК України (у редакції, чинній у період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року), висловлений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.

Як передбачено ч. 8 ст. 120 ЗК України, істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, пов`язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності) на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на такий об`єкт.

За даними Державного земельного кадастру, наявними у Національній кадастровій системі, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ0700230012026 від 24.04.2026р.) підтверджує факт, що земельна ділянка площею 0,1500га. розташована за адресою: АДРЕСА_2 на території АДРЕСА_2 передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд має кадастровий номер 6322082001:00:000:2415.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахувавши цільове призначення земельної ділянки, площею 0,0700 га з цільовим призначенням -будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 6322082001:00:000:2415, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а також те, що житловий будинок, який розташований на цій земельній ділянці, належить позивачці на праві власності, суд дійшов висновку про задоволення позову та визнання за позивачкою права власності на цю земельну ділянку.

Набуття позивачем права власності на земельну ділянку не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Доказів на спростування викладених позивачкою обставин відповідачем суду не надано, а судом самостійно не здобуто.

Враховуючи та аналізуючи вищевказане, беручи до уваги надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач не заявляв вимоги про стягнення судового збору з відповідача, в зв`язку з чим, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, питання розподілу судових витрат суд не вирішує.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 77-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0.1500 га, кадастровий номер: 6322082001:00:000:2415, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

відповідач: Дергачівська міська рада Харківського району Харківської області, юридична адреса: 62300, Харківська обл., Харківський р., м. Дергачі, площа Перемоги, 5, код ЄДРПОУ: 04059496

Суддя Н. В. Коваленко