Рішення № 14101662, 14.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.11 Справа№ 7/219(10)

за позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_1

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості

ціна позову: 48155,70грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_3, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача ОСОБА_4, довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості; ціна позову: 51359,76грн. Позивач просив у позовній заяві стягнути з Відповідача 46383грн. боргу та 4936,76грн. пені. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Відповідно до позовної заяви, Позивачем виконано ремонт транспортного засобу Відповідача далі автобуса, проте, Відповідач розрахунку за проведений ремонт не провів.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, доказами сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, договором №20102010-04 від 20.10.2010р. про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, додатком №1 від 21.10.2010р. до Договору, актом №ОУ-0000045 здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 21.10.2010р., свідоцтвом про державну реєстрацію Позивачапоштовою квитанцією про скерування кореспонденції Відповідачу та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивачем зменшувались позовні вимоги відповідно до заяв про зменшення позовних вимог від 22.12.2010р. та згідно заяви про уточнення позовних вимог від 27.01.2010р., відповідно, розмір позовних вимог Позивача складає 48155,70грн. (48383грн. боргу та 1772,70грн. пені).

Ухвалою гсоподарського суду Львівської області №7/219(10) від 02.12.2010р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12год. 45хв. 14.12.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/219(10) від 14.12.2010р., 22.12.2010р., 27.01.2011р. В судових засіданнях 04.01.2011р. та 14.02.2011р. оголошувались перерви.

Строк розгляду спору продовжено відповідно до ухвали господарського суду Львівської області №7/219(10) від 27.01.2011р.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомленння представників про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обовязки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю з врахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог; судове засідання після оголошення перерви 16год. 30хв. залишив.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; витяг про включення Позивача в ЄДРПОУ; копію рахунку-фактури №СФ-0000045 від 20.10.2010р.

Представник Відповідача в судове засідання зявився, проти позову заперечив повністю; судове засідання після оголошення перерви 16год. 30хв. залишив.

Протягом розгляду справи представником відповідача подано наступні документи: заяву на продовження строку розгляду спору; додану до відзиву копію довіреності на право здійснення представництва.

Відповідно до відзиву, який надійшов до господарського суду Львівської області 14.12.2010р., Відповідач заперечує проти позову з наступних підстав .

Так, Відповідачем дійсно укладено з Позивачем договір №20102010-04 від 20.10.2010р., відповідно до якого, послуги з ремонту Позивачем повинні надаватись Відповідачу за адресою: АДРЕСА_2. 20.09.2010р. у звязку з виниклою потребою Відповідач передав на ремонт автобус на СТО Позивача. Тобто, згідно доводів Відповідача, ремонт Позивачем транспортного засобу Відповідача здійснювався не на підставі Договору та у місці, не визначеному Договором. Відповідач також зазначає у відзиві, що незважаючи на зазначення у Договорі про те, що роботи повинні виконуватись у 10-денний термін, вони виконані у місячний термін, та, в порушення умов договору виконавець не повідомив про затримку строку ремонту. В результаті, враховуючи необхідність здійснення перевезень, Відповідач змушений був здійснити перевезення на автобусі третіх осіб, чим поніс додаткові витрати. У відзиві Відповідач також зазначає, що 23.10.2010р. вказаний автобус був відправлений для перевезення групи туристів, за 50км від Львова не зміг продовжувати рух по причині виходу з ладу коробки передач, внаслідок чого виникла повторна потреба у необхідності залучення транспортного засобу третіх осіб. Переданий Позивачу 23.10.2010р. автобус був «готовий»тільки 30.10.2010р., що також, на думку Відповідача, є порушенням терміну. У звязку з чим, Відповідачем також понесені додаткові витрати, викликані необхідністю оренди іншого транспортного засобу тощо. Враховуючи наведене, згідно доводів Відповідача, ним понесено додаткові витрати у загальному розмірі 37344грн. та 20000 злотих польських.

Також, Відповідач зазначає у відзиві, що на даний час автобус знаходиться у Позивача, незаконно ним утримується. Та, відповідно, нараховані штрафні санкції, визначені п.5.3 Договору, у звязку з простоєм автобуса на території Позивача, є незаконними. З приводу незаконного утримання автобуса Позивачем, Відповідач звертався у правоохоронні органи.

Доводи відзиву Відповідач мотивує нормами ст.ст.526, 680 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 226 Господарського кодексу України, ст.ст.7, 10, 16, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 46383грн. основного боргу.

20.10.2010р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) укладено договір №20102010-04 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів (далі Договір), який підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Факт та дату укладення Договору підтверджено, в тому числі, доводами відзиву. Незважаючи на те, що у відзиві Відповідач зазначає про те, що текст Договору Відповідачу не відомий, факту укладення Договору ним не заперечується, та наводяться, з посиланням на Договір, норми, визначені п.п.1.1, 2.3 Договору. Так, Відповідачем зазначається про визначене п.1.1 Договору місце ремонту автотранспортного засобу, та визначений п.2.3 обовязок Позивача повідомляти про продовження строку виконання робіт. Крім того, Відповідач у відзиві стверджує про інші порушення умов укладеного Договору Позивачем: «…, що не передбачено укладеним договором (договір передбачає виконання робіт Виконавцем і оплату таких робіт саме виконавцю за договором).», стор.2 відзиву).

Відповідно до п.1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання протягом строку дії Договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту (далі послуги) транспортних засобів (далі ТЗ) з встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт, на станції технічного обслуговуання та ремонту автомобілів (далі СТО) за місцем розташування Виконавця: 81500, АДРЕСА_2.

Згідно п.2.5 Договору, після проведення робіт Виконавець передає Замовнику ТЗ та замінені деталі, про що Сторонами складається Акт виконаних робіт, що є одночасно Актом приймання-передачі (повернення) автомобіля; у акті виконаних робіт вказується перелік робіт, проведених Виконавцем на підставі наряду замовлення або на підставі усної домовленості Сторін.

Відповідно до п.3.1 Договору, вартість робіт та запчастин визначається на підставі тарифів та розцінок, встановлених за домовленістю сторін.

Згідно п.3.3 Договору, Замовник зобовязаний здійснити оплату послуг з моменту підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), що є невідємною частиною вказаного Договору.

Відповідно до п.4.2.3 Договору, Замовник зобовязується своєчасно та в повному обсязі сплатити Виконавцю вартість отриманих послуг.

Згідно п.8.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010р., але в будь-якому випадку, до повного виконання зобовязання.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000045 від 20.10.2010р., Позивачем зазначено, що вартість послуг з ремонту автобуса становить 46838грн., рахунок дійсний до оплати до 20.10.2010р.

Згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000045 від 21.10.2010р., який складено згідно рахунку №СФ-0000045 від 20.10.2010р., Позивачем передано, а Відповідачем прийнято послуги по ремонту Автобуса на суму 46383грн. Оригінал зазначеного акту здачі-приймання в судовому засіданні не оглядався та представником Відповідача не визнавався, хоча і не заперечувався.

При цьому суд зазначає, що Відповідачем стверджується про передачу автобуса на ремонт ще 20.09.2010р. Будь-яких інших доказів дати передання автобуса Відповідача на ремонт після укладення Договору Сторонами не представлено та в матеріалах справи такі відсутні. При цьому суд зазначає. що оригінали Договору, Додатку №1 до Договору та акту №ОУ-0000045 Сторонами не представлені та в судовому засіданні не оглядались.

Доводи, викладені Відповідачем у відзиві, про те, що відповідно до Договору, ремонт повинен був бути здійснений за адресою: АДРЕСА_2, а насправді здійснювався за адресою: с.Черляди Городоцького р.-ну Львівської обл., представником Позивача не спростовані.

Проте, відповідно до п.п.2, 3 Додатку №1 від 21.10.2010р. до Договору (дату Додатку та зміст п.п.2, 3 підтверджено Відповідачем, про що представником Відповідача зроблено письмові відмітки на наявній у матеріалах справи копії Додатку №1), станом на 21.10.2010р. борг Відповідача складає 46383грн.; Замовник бере на себе зобовязання сплатити борг у сумі 46383грн. почастково, а саме: 10000грн. в термін до 25.10.2010р., 10000грн. в термін до 26.10.2010р., 10000грн. в термін до 27.10.2010р., 10000грн. в термін до 28.10.2010р., 6383грн. в термін до 29.10.2010р.

Крім того, Відповідачем у відзиві не заперечувався факт проведення ремонту автобуса. Так, у відзиві зазначено наступне: «…вказані ремонтні роботи були воканані…»(стор.2 відзиву); «При поверненні автобуса з ремонту…»(стор.2 відзиву); «23.10.2010 року вказаний автобус був відправлений для перевезення групи туристів …»(стор.2 відзиву); «Автобус був 23.10.2010 року відданий знову в ремонт, …»(стор.2 відзиву); «Тобто, ремонт автобуса з 20.09 по 20.10.2010 року здійснювався»(стор. 1 відзиву).

Також, Відповідачем у відзиві (абзац перший стор.2 відзиву) визнано отримання рахунку-фактури №СФ-0000045 від 20.10.2010р. Так, : « Ремонт проводився у звязку з поломкою коробки передач (виставлена калькуляція та рахунок фактура на виконані роботи №СФ-0000045 від 20.10.2010р.). виконані роботи згідно представлених документів Виконавцем виконані на суму 46383,00 грн.» .

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, незважаючи на невизнання Відповідачем умов Договору, враховуючи доводи Відповідача про проведення ремонту за усною домовленістю, до укладення Договору, враховуючи, в тому числі вищенаведені доводи, та визнання Відповідачем досягнутої домовленості щодо дат та сум оплати за проведений ремонт, та те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем в розмірі 46383грн., здійснення повної чи часткової оплати боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 46383грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 1772,70грн. пен і.

У позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 4936,76грн. пені. Заявою про зменшення розміру позовних вимог від 22.12.2010р. Позивачем зменшено розмір пені до 1024,23грн. У заяві про уточнення позовних вимог від 27.01.2011р. Позивачем збільшено розмір пені до 1772,70грн.

Розрахунок розміру пені Позивачем проведено за 90 днів прострочення, виходячи з суми основного боргу 46383грн. та величини подвійної облікової ставки НБУ 15,5%. В обгрунтуванні підставнсоіт стягнення пені Позивач посилається, в тому числі, на п.5.2 Договору.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, з приводу під ставності стягнення пені суд зазначає наступне:

1.Відповідно до п.5.2 Договору, за порушення строків оплати, передбачених п.3.3 цього Договору, Замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% за кожний календарний день прострочення.

Проте, п.3.3 Договору встановлено, що Замовник зобовязаний здійснити оплату послуг з моменту підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг), що є невідємною частиною вказаного Договору.

З наведеного вбачається, що п.3.3 Договору, не визначено строк, в який Замовник зобовязаний здійснити оплату послуг, зазначено лише, що з моменту підписання акту здачі-приймання.

Крім того, як зазначалось вище в мотивувальній частині рішення, оригінал акту №ОУ-0000045 від 21.210.2010р. здачі-приймання робіт (надання послуг), в судовому засіданні не оглядався, Сторонами, незважаючи на вимогу суду, представлений не був, Відповідачем не визнавався.

При цьому суд повторно зазначає, що представником Відповідача в судовому засіданні підтверджено лише факт укладення Додатку №1 від 21.10.2010р. до Договору та п.п.2, 3 Додатку №1.

2.Незважаючи на визнання у відзиві Відповідачем факту укладення Договору, в тому числі змісту п.п.1.1, 2.3 Договору, Відповідачем зміст Договору вцілому не підтверджено, а зміст представленої Позивачем копії Договору заперечувався.

Крім цього, Сторонами, незважаючи на вимогу суду, не представлено оригіналу Договору, такий у судовому засіданні не оглядався.

3.Також, як зазначено в мотивувальній частині рішення щодо сплати основного боргу, Відповідачем підтверджено дату укладення Договору 20.10.2010р., факт передачі автобуса на ремонт Позивачу, стверджено про отримання автобуса з ремонту 23.10.2010р., проте, зазначено про передачу автобуса на ремонт з 20.09.2010р., що представником Позивача не спростовано.

Підтвердженням передачі автобуса на ремонт не за умовами укладеного Договору, а за усною домовленістю, є факт проведення ремонту автобуса не за зазначеною у п.1.1 Договору, адресою, що представником Позивача не спростовувалось.

4.Крім того, в матеріалах справи відсутні докази дати передання автобуса в ремонт, незважаючи на визначення у п.2.2 представленого Позивачем тексту Договору необхідності складення в момент передачі транспортного засобу на ремонт акту передачі-приймання транспортного засобу (його складових).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі відсутність в матеріалах справи та непредставлення для огляду Сторонами оригіналу Договору, не підтвердження Відповідачем змісту п.5.2 Договору, відсутність в матеріалах справи доказів передачі автобуса на ремонт, за який виник борг, після укладення Договору Сторонами, враховуючи вищенаведені норми законодавства про необхідність встановлення обовязку оплати пені у договорі чи у законі, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

Щодо доводів відзиву Відповідача про те, що Позивач відмовляється повертати автобус, та завдання Відповідачеві збитків Позивачем, суд зазначає , що дані доводи не стосуються матеріалів справи, оскільки згідно позовної заяви предметом позову є стягнення боргу за надані послуги, проведені до 21.10.2010р., зустрічний позов у справі не заявлявся Згідно ж доводів відзиву (стор.2 відзиву): « Автобус був 23.10.2010 року відданий знову в ремонт , …». Відповідно, повернення автобуса Позивачем Відповідачу з ремонту, переданого 23.10.2010р., завдання вищенаведеним збитків чи стягнення заборгованості за наведений ремонт не є предметом позову, що розглядається господарським судом у справі №7/219(10).

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

14.02.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.02.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.ст.193, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (79013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 46383грн. боргу, 463грн. 83коп. державного мита, 212грн. 40коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя